- •Н.О.Коваленко
- •Робоча програма навчальної дисципліни
- •1.2 Мета та завдання навчальної дисципліни
- •1.3 Опис навчальної дисципліни
- •1.4 Програма навчальної дисципліни
- •Тема 1. Поняття інтелектуальної власності. Об'єкти та суб'єкти права інтелектуальної власності. Система охорони інтелектуальної власності в Україні
- •Тема 2. Правова охорона об'єктів патентного права. Правова охорона засобів індивідуалізації учасників товарного обігу, їх товарів і послуг. Правова охорона об'єктів авторського права та суміжних прав
- •Тема 3. Міжнародна правова охорона інтелектуальної власності. Захист прав інтелектуальної власності
- •Тема 4. Права та обов'язки власників охоронних документів на об'єкти права інтелектуальної власності. Правова форма реалізації права на об'єкт інтелектуальної власності
- •1.5 Структура навчальної дисципліни
- •1.6 Теми лекційних занять
- •Розділ 2. Зміст аудиторної навчальної роботи
- •Особливості інститутів об'єктів права інтелектуальної власності. Об'єкти промислової власності
- •1. Художні (зображувальні) товарні знаки можуть мати вигляд:
- •Нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності
- •Об'єкти авторського права
- •Об'єкти авторського та суміжних прав
- •Суб'єкти права інтелектуальної власності
- •Питання до експрес-опитування з теми 1:
- •Патент як форма охорони об'єктів промислової власності. Зміст патенту та умови патентоздатності винаходів, корисних моделей, промислових зразків.
- •Правила оформлення патенту
- •Особливості правової охорони нетрадиційних результатів інтелектуальної власності
- •Особливості правової охорони об'єктів авторського та суміжних прав
- •Права виробників фонограм або відеограм
- •Права організацій ефірного мовлення
- •Питання до експрес-контролю з теми 2
- •Тема 3 Міжнародна правова охорона інтелектуальної власності. Захист прав інтелектуальної власності
- •Міжнародна система інтелектуальної власності
- •Міжнародне патентування винаходів та корисних моделей
- •Процес патентування по системі рст (Patent Coоpеration Treaty)
- •Патентування через Європейське патентне відомство
- •Поняття захисту прав інтелектуальної власності. Відмінності захисту прав від охорони прав
- •Види порушень авторського права і суміжних прав
- •Способи захисту прав інтелектуальної власності: юрисдикційний (адміністративний, судовий) та неюрисдикційний (самозахист, звернення до третейського суду)
- •Захист прав інтелектуальної власності в рамках угоди trips
- •Особливості відповідальності за порушення у сфері інтелектуальної власності Адміністративно-правовий спосіб захисту прав
- •Цивільно-правовий спосіб захисту прав
- •Кримінальна відповідальність за порушення прав
- •Завдання до експрес-контролю якості засвоєння знань лекційного матеріалу з теми 3
- •Тема 4. Права та обов'язки власників охоронних документів на об'єкти права інтелектуальної власності. Правова форма реалізації права на об'єкт інтелектуальної власності
- •Права та обов'язки, що випливають з патенту на винахід, корисну модель, промисловий зразок Права авторів винаходів, корисних моделей і промислових зразків
- •Майнові права на винахід, корисну модель, промисловий зразок
- •Дострокове припинення чинності прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок та визнання їх недійсними
- •Поняття розпорядження майновими правами інтелектуальної власності. Види договорів про розпорядження майновими правами інтелектуальної власності
- •Передача майнових прав
- •Матеріально-правові вимоги, що висуваються до авторських договорів
- •Поняття авторського договору. Ліцензійні договори: поняття, форма, терміни, умови. Класифікація ліцензійних договорів. Договір комерційної концесії (франчайзингу)
- •Умови авторського договору
- •Відповідальність сторін за порушення авторського договору
- •Припинення дії авторського договору
- •Передання прав на опів за договором лізингу
- •Завдання до експрес-контролю якості засвоєння знань лекційного матеріалу з теми 4
- •3. Методи навчання
- •3.1. Аудиторні методи навчання:
- •3.2. Методи самостійної підготовки:
- •4. Методи оцінювання
- •5. Розподіл балів, які отримують курсанти
- •5 А) денна форма навчання
- •5 Б) заочна форма навчання
- •Шкала оцінювання: національна та ects
- •6. Інформаційно-методичне забезпечення дисципліни
- •6.1. Методичне забезпечення
- •12.2 Рекомендована література Базова
- •12.1. Нормативно-правова література
- •12.1.1. Загальнодержавні нормативно-правові акти
- •12.1.2. Нормативно-правові акти
- •12.1.2.1. Міжнародні нормативно-правові акти
- •12.1.3 Базова навчально-методична література
- •12.3 Допоміжна
- •12.3.1 Допоміжна навчально-методична література
- •12.4. Статті у фахових наукових виданнях
- •13. Інформаційні ресурси
- •13.1. Перелік основних сайтів в глобальній мережі Internet
- •13.2 Нормативно-правова інформація
- •13.3. Інформація про підприємства
- •13.4 Віртуальні бібліотеки
- •14. Перелік контрольних питань
- •15. Термінологічний словник з курсу
- •Приклади фірмових знаків, тм у авіації
- •Река разноцветных птиц от Cato Partners
- •Bell патентует проект нового конвертоплана
Відповідальність сторін за порушення авторського договору
Відповідальність автора. Згідно із чинним законодавством відповідальність автора за порушення договірних обов'язків може полягати в поверненні отриманого ним гонорару, однобічному розриві укладеного з ним договору, також відшкодування збитків користувачу, а також у сплаті йому неустойки.
Якщо питання відповідальності в авторському договорі не вирішені або вирішені недостатньо чітко, необхідно керуватися загальними положеннями цивільного права. До них відносять такі загальні умови:
- наявність провини автора в порушенні договірних зобов'язань;
- факт заподіяння збитків і обґрунтованість їхнього розміру;
- наявність причинного зв'язку між допущеним автором порушенням умов договору й наслідками цього порушення;
- наявність у діях автора ознаки протиправності.
Відповідальність замовника. Відповідальність за порушення договірних зобов'язань несе й замовник твору. Підставу, обсяг і форму його відповідальності визначає конкретний авторський договір, а також деякі загальні положення цивільного законодавства.
Замовник може відповідати за:
- порушення зобов'язань з використання твору (якщо таке зобов'язання покладене на нього авторським договором);
- нанесення автору збитків (наприклад, у зв'язку із втратою матеріального носія твору);
- порушення цілісності твору;
- невиплати автору обумовленої договором винагороди й т.п.
Припинення дії авторського договору
Підставами для припинення дії авторського договору є:
- закінчення строку його дії;
- взаємна згода сторін про припинення авторського договору;
- угода про заміну одного зобов'язання на інше (новацію);
- неможливість виконання, викликана діями непередбаченої сили або інших обставин, за які боржник не відповідає;
- смерть автора або ліквідація юридичної особи, що є стороною договору;
однобічна заява тієї або іншої сторони у зв'язку з порушенням контрагентом суттєвих умов договору й т.п.
Рисунок 4.1. – Способи комерціалізації ОІВ
Вважається, що комерціалізація через використання об'єктів інтелектуальної власності у власному виробництві є найбільш вигідною з точки зору прибутку. Адже весь прибуток від продажу інноваційного продукту, що отримано за допомогою об'єктів інтелектуальної власності, залишається у правовласника ОІВ.
Зрозуміло, що цей спосіб комерціалізації пов'язаний із значними стартовими витратами на доопрацювання ОІВ, розробленням технології виробництва тощо. Але у разі успіху продаж виробленої продукції компенсує ці витрати і, крім того, буде отриманий значний прибуток.
Також інтелектуальну власність можна вносити до статутного капіталу замість майна, грошей та інших матеріальних цінностей, для чого необхідна лише добра воля всіх засновників. Використання інтелектуальної власності в статутному капіталі дозволяє:
сформувати значний за своїми розмірами статутний капітал без відволікання коштів й забезпечити доступ до банківських кредитів і інвестицій, використовуючи інтелектуальну власність як об’єкт застави нарівні з іншими видами майна;
амортизувати інтелектуальну власність у статутному капіталі і замінити її реальними коштами, тобто капіталізувати інтелектуальну власність;
авторам і підприємствам - власникам інтелектуальної власності - стати засновниками (власниками) при організації дочірніх і самостійних фірм без відгалуження коштів.
право на отримання частки прибутку (дивідендів);
право на участь в управлінні підприємством через загальні збори правління;
право на отримання ліквідаційної квоти у разі ліквідації підприємства тощо.
Якщо правовласник не передбачає використовувати об'єкти інтелектуальної власності у власному виробництв, він може передати повністю або частково права власності на об'єкт інтелектуальної власності іншій фізичній або юридичній особі.
Продаж прав у повному обсязі здебільшого проводиться через договір купівлі-продаж, за яким у результаті передачі права власності на об'єкт інтелектуальної власності (продажу патенту або свідоцтва) власник, як сторона, яка продає, втрачає всі майнові права на нього. Тобто якщо продано патент на винахід, то він перереєстровується на ім'я нового правовласника і до останнього переходять всі майнові права на цей об'єкт.
Але частіше передається лише право користування об'єктом інтелектуальної власності.
Власник прав на будь-який об'єкт промислової власності (ліцензіар) може продати ліцензію (видати дозвіл на користування об'єктом інтелектуальної власності) будь-якій особі (ліцензіату).
Продаж ліцензії - це шлях впровадження технології на ринку без продажу товарної продукції. Доходами від продажу ліцензій юридичні або фізичні особи покривають свої витрати на наукові дослідження.
Факт продажу або купівлі ліцензії юридично оформляється ліцензійним договором. Ліцензіат отримує право на використання об’єкта інтелектуальної власності лише на обумовленій ліцензійним договором території та на певний термін.
У залежності від обсягу прав, що передається, розрізняють: виключну, одиничну і невиключну ліцензії.
Виключна ліцензіявидається тільки одній особі і виключає можливість використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обумовлена цією ліцензією.
Одинична ліцензія також видається тільки одному ліцензіату і виключає можливість видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості використання ліцензіаром цього об'єкта у даній сфері.
Невиключна ліцензіяне виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності і видачі ним іншим особам ліцензії на використання цього об'єкту у даній сфері.
За ліцензійним договором завжди передбачається виплата певної грошової винагороди ліцензіару. Основними видами ліцензійних платежів є роялті, паушальний та комбінований платежі.
Роялті- вид платежів, який платить ліцензіат ліцензіару протягом усього терміну дії ліцензійного договору як відсоток від суми прибутку чи суми обороту від випуску продукції або диференційованої ставки з одиниці ліцензійної продукції.
Паушальний платіж- це виплата ліцензіарові визначеної зафіксованої в договорі суми ще до початку масового випуску ліцензійної продукції.
Комбіновані платежі- найбільш поширені та передбачають виплату ліцензіару ліцензіатом первинного сталого платежу до початку виробництва та збуту ліцензійної продукції з подальшою виплатою залишку розрахункової ціни ліцензії як роялті після того, як буде налагоджено виробництво ліцензійної продукції. Таким чином, ліцензіар має можливість отримувати відрахування від реального доходу ліцензіата протягом усього терміну дії ліцензійного договору.
Патентовласник може отримати додатковий прибуток від використання свого об'єкта інтелектуальної власності за рахунок платежів за договором франшизи (договір комерційної концесії). Правовласник дозволяє іншій особі використовувати права на промислові зразки, фірмові найменування, торговельні марки, технології, комерційну таємницю тощо.
Договір франшизи відрізняється від звичайного ліцензійного договору тим, що права передаються на пільговій, привілейованій основі. Користувач отримує вже готову технологію під відомою торговельною маркою. Тому йому не потрібно відвойовувати місце на ринку, а його ризики зводяться до мінімуму. Договір франшизи повинен містити умову про те, що якість товарів та послуг буде не нижче якості товарів і послуг правовласника, a останній буде здійснювати контроль за використанням цієї угоди.
Передання прав на ОПІВ за договором комерційної концесії (франшизи)
Власник патенту може отримати додатковий прибуток від використання свого ОПІВ за рахунок платежів за договором франшизи (в Україні - це договір комерційної концесії).
Франшиза, за визначенням експертів BOIB, - це договір, за яким одна особа (власник права - франчайзор (franchisor)), яка має розроблену систему здійснення певної діяльності, дозволяє іншій ocoбi — франчайзі (franchisee) використовувати цю систему за винагороду, відповідно до вимог франчайзора. Система за умов франшизи (franchise) - це пакет договорів, що охоплює також права на ОПІВ, такі як: промислові зразки, фірмові найменування, торговельні марки, технології, комерційні таємниці (ноу-хау) тощо.
Франчайзі не набуває прав на ОПІВ. Ці права йому тільки ліцензуються на певний строк.
За ocтaннi роки в країнах з розвиненою ринковою економікою значно збільшився обсяг продажу товарів та послуг за умов франшизи. Так, у США франшизі надано фактично більше однієї третини всієї роздрібної торгівлі.
За договором франшизи виключні права надаються однією стороною іншій стороні на пільговій, привілейованій основі. Головна вимога власника права до користувача - діючи під фірмовим найменуванням власника права, забезпечити якість товарів (на його обладнанні у відповідності до його інструкцій) не нижче фірмової. За договором франшизи користувач сплачує винагороду власнику права у формі фіксованих одноразових або періодичних платежів, відрахувань від виручки, націнки на оптову ціну тoвapiв, що передаються власником права для продажу, або в іншій формі, яка передбачається договором.
Франшиза сприяє розширенню бізнесу. За умов використання франшизи фірма швидко зростає. Замість створення дочірніх підприємств вона укладає ліцензійні договори iз вже існуючими юридичними або фізичними особами на використання технологи або торговельної марки. Франшиза надає право yciм іншим відтворювати налагоджений бізнес у вcix його проявах.
Франчайзі (користувач) отримує право здійснювати свою діяльність під відомою торговельною маркою, (фірмовим найменуванням i знаком обслуговування, що вже мають популярність та користуються доброю ринковою репутацією i високим діловим авторитетом. Biн отримує технологію, яка відпрацьована, перевірена серійно, користується попитом i приносить прибутки. Тому йому не потрібно відвойовувати мicцe на ринку в жорстокій боротьбі з конкурентами, а його ризики зводяться до мінімуму.