3. Джерела формування оборотних активів

Джерела формування оборотних активів значною мірою визначають ефективність їх використання. Встановлення оптимального співвідношення між власними і залученими джерелами, обумовленого специфічними особливостями кругообігу капіталу на тому чи іншому підприємстві, є важливим завданням системи управління. Достатній мінімум власних і позикових засобів повинен забезпечити безперервність руху оборотних активів на всіх стадіях кругообігу, що задовольняє потреби виробництва в матеріальних і грошових ресурсах, а також забезпечує своєчасні і повні розрахунки з постачальниками, бюджетом, банками та іншими ланками.

Самостійність підприємств в організації власної виробничо-господарської діяльності стосується і організаційних джерел покриття потреби в оборотних активах. Разом з тим раціональна організація останніх передбачає виділення в загальній сукупності власних і прирівняних до них засобів кредитів банків, коштів кредиторів та інших.

Провідну роль у складі джерел формування призначені відігравати власні оборотні активи. Вони повинні забезпечувати майнову і оперативну самостійність підприємства, яка є необхідною для рентабельної підприємницької діяльності.

Першочергово при створенні підприємства оборотні активи формуються за рахунок його статутного фонду (капіталу). Вони спрямовуються на придбання виробничих запасів, які надходять у виробництво для виготовлення товарної продукції. Готова продукція надходить на склад і відвантажується споживачу. До моменту її оплати виробник відчуває потребу в грошових коштах. Величина цієї потреби залежить не лише від обсягу інвестованих коштів, але й від розміру майбутніх розрахунків, вона може коливатись протягом року за різними причинами. Тому підприємство використовує й інші джерела формування оборотних активів: кредиторську заборгованість, кредити банків та інших кредиторів.

По мірі зростання виробничої програми потреба в оборотних активах зростає, що також потребує відповідного фінансування зростання оборотних активів. В такому випадку джерелом їх поповнення є чистий прибуток підприємства.

Прибуток спрямовується на покриття приросту нормативу оборотних активів в процесі його розподілу. Ринкові умови господарювання визначають пріоритетні напрями використання чистого прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства. Розвиток конкуренції викликає необхідність спрямовувати чистий прибуток передусім на розвиток виробництва, його модернізацію та удосконалення. В плані цих заходів частина чистого прибутку спрямовується на приріст нормативу власних оборотних активів. Конкретна величина цього прибутку визначається в процесі фінансового планування на підприємстві і залежить від ряду факторів: розміру приросту нормативу оборотних активів, загального обсягу прибутку в майбутньому періоді, можливості залучення позикових коштів, необхідності першочергового спрямування прибутку на інвестиційні процеси тощо.

До засобів, які прирівнюють до власних, належать сталі пасиви (див. рис. 4.4). Ці засоби не можна відносити до власних, однак вони постійно знаходяться в обігу підприємства та в сумі мінімального залишку використовуються в якості джерела формування власних оборотних активів.

Рис. 4.4. Склад сталих пасивів

Кошти, що надходять додатково, є джерелом покриття власних оборотних засобів лише в сумі приросту, тобто різниці між їх величиною на кінець і початок майбутнього року.

Методика розрахунку сталих пасивів представлена в таблиці 4.8.