1.4 Нормативно - правове забезпечення державного регулювання ринку праці

Нормативно-правова система регулювання ринку праці в Україні має досить різноманітні правові засади і ґрунтується на основних положеннях Конституції України, Кодексу законів про працю, Законів України "Про зайнятість населення", "Про Державну програму зайнятості населення на 2006—2009 роки", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", "Про охорону праці", "Про освіту", "Про колективні договори і угоди", "Про підвищення соціальних гарантій для трудящих", Указом президента "Про Основні напрями розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2010 року", Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Основних напрямів проведення державної політики зайнятості на період до 2009 року" [3], регіональними програмами зайнятості населення т. ін. Крім того, існує ряд додаткових соціальних гарантій у сфері зайнятості, встановлених для соціально вразливих категорій населення. Такі гарантії регламентуються, наприклад, Законом України "Про основи соціального захисту інвалідів в України", "Про державну допомогу сім'ям із дітьми" та ін.

До системи законодавчо-нормативних документів входять також Генеральна та галузеві (тарифні) угоди, колективні договори та інші правові акти. Багаторівнева систем а колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин дозволяє на основі співпраці і компромісів погодити інтереси головних суб'єктів сучасних економічних процесів— роботодавців і найманих робітників при посередництві держави. Практично баланс інтересів між партнерами в сфері виробництва і послуг в ринковій економіці надходить своє відображення в колективних угодах різних рівнів і в індивідуальних трудових договорах (контрактах).

Генеральна угода укладається між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями, спрямована на удосконалення колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин, розвиток соціального партнерства, реалізацію конституційних прав і гарантій працівників та роботодавців. Положення Угоди діють безпосередньо, поширюються на підприємства, організації та установи всіх форм власності, є обов'язковими як мінімальні гарантії для застосування при укладенні галузевих і регіональних угод, колективних договорів.

Принципи соціального партнерства, цілі та обов'язки кожного соціального партнера щодо їх досягнення розписані в генеральній угоді за такими розділами:

1) сприяння розвитку вітчизняного виробництва, забезпечення продуктивної зайнятості;

2) сфера оплати праці;

3) умови праці та відпочинку;

4) соціальний захист та задоволення духовних потреб.

Соціальними партнерами в генеральній угоді затверджується перелік видів та мінімальних розмірів доплат і надбавок до тарифних ставок, окладів і посадових окладів працівників об'єднань, підприємств і організацій, що мають міжгалузевий характер, для встановлення у галузевих, регіональних угодах та колективних договорах; узгоджується порядок проведення соціального діалогу Сторонами Угоди, порядок приєднання до Угоди; готується протокол розбіжностей щодо окремих пунктів Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями.

Галузева угода, заключається між галузевим Міністерством, галузевими профспілками і галузевим об'єднанням роботодавців, визначає узгодження позиції сторін за основними принципами соціально-економічної політики в галузі, спільні дії учасників угоди щодо їх реалізації. Норми галузевої угоди є нормами прямої дії, обов'язковими, як мінімальні гарантії, для дотримання галузевим Міністерством Автономної Республіки Крим, Головними управліннями обласних, управлінням Севастопольської міської, управліннями районних державних адміністрацій, власниками, уповноваженими ними органами або особами на підприємствах усіх організаційно-правових форм, які за виробничими ознаками належать до даної галузі і виборними органами профспілки працівників галузі при укладенні регіональних галузевих угод та колективних договорів, вирішенні питань регулювання соціально-економічних і трудових відносин, що є предметом галузевої угоди.

Згода між соціальними партнерами галузі досягається за наступними розділами:

1) виробничі відносини, участь працівників в управлінні підприємствами;

2) забезпечення зайнятості працівників;

3) трудові відносини, режим праці і відпочинку;

4) нормування і оплата праці;

5) умови та охорона праці;

6) соціальний розвиток та соціальні гарантії та пільги;

7) реформування підприємств галузі;

8) соціальний захист студентів галузевих вищих навчальних закладів;

9) соціальне партнерство;

10) гарантії діяльності профспілок;

11) контроль за виконанням угоди.

Регіональна угода укладається відповідно до Закону України "Про колективні договори і угоди" між обласною державною адміністрацією і правлінням обласної організації роботодавців, з однієї сторони, та президією обласної ради профспілок, з другої сторони, з метою встановлення основних норм, принципів та взаємних зобов'язань стосовно регулювання на регіональному рівні соціально-економічних, виробничих та трудових відносин, проведення активної соціальної політики, забезпечення конституційних прав і гарантій працюючих та членів їхніх сімей.

Прийняті за цією регіональною угодою зобов'язання та домовленості є обов'язковими для виконання сторонами угоди, а також для застосування під час ведення переговорів щодо укладання колективних договорів, регіональних угод на районному рівні, як мінімальні гарантії.

Регіональною угодою між Чернівецькою обласною державною адміністрацією, правлінням Чернівецької обласної організації роботодавців та президією Чернівецької обласної ради профспілок на 2005—2006 роки затверджено зобов'язання сторін у сферах:

1) забезпечення розвитку виробництва та регулювання виробничих відносин;

2) соціально-трудових відносин.

В сфері соціально-трудових відносин згода між соціальними партнерами досягалась за напрямами:

1) забезпечення продуктивної зайнятості та соціального захисту населення від безробіття;

2) оплати праці.

Сторони визнали, що головним завданням соціально-економічної політики в області є постійне і динамічне зростання добробуту населення на основі докорінних структурних перетворень інноваційно-інвестиційного спрямування усіх галузей економіки.

Колективний договір укладається відповідно до Закону України "Про колективні договори і угоди". Виступає як правовий акт, інструмент колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин між робітниками і їх роботодавцями визнає узгодження позицій сторін з вирішення важливих питань умов і оплати праці, соціальних виплат та компенсацій, соціального забезпечення і страхування [10]. Колективний договір між адміністрацією підприємства і його профспілкою або іншими представниками інтересів робітників, як правило доповнює і розвиває норми, прийнятті в генеральній, галузевій та регіональній угодах, конкретизує їх. При цьому береться до уваги фінансовий стан підприємства і організації, стан розвитку соціально-трудової сфери колективу.

З метою сприяння зайнятості населення, задоволення потреб громадян у праці Кабінетом Міністрів України і місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування розробляються річні та довгострокові державна і територіальні програми зайнятості населення.

Державна і територіальні програми зайнятості населення спрямовані на:

а) сприяння розвиткові на структурній перебудові економіки, створенню умов для направлення вивільнюваних працівників у першу чергу на рентабельні виробництва і в пріоритетні галузі народного господарства;

б) запобігання розвиткові безробіття і його скорочення шляхом підвищення економічної заінтересованості підприємств і організацій у створенні додаткових робочих місць, переважно з гнучкими формами зайнятості;

в) поліпшення системи відтворення робочої сили у поєднанні з розвитком робочих місць, професійної орієнтації, підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації населення, ефективне використання трудових ресурсів;

г) захист безробітних та їх сімей від негативних наслідків безробіття та забезпечення зайнятості громадян, які потребують соціального захисту і нездатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці;

д) формування матеріальної, кадрової, інформаційної, фінансової на науково-методичної бази державної служби зайнятості;

е) заходи сприяння зайнятості населення, яке проживає в сільській місцевості.

Ці заходи розроблено ( розробляються ) з метою забезпечення регулювання ринку праці за допомогою правового, організаційного та економічного механізмів, чим створюються умови для зайнятості населення та соціального захисту від безробіття й передбачаються заходи щодо створення нових робочих місць не менше як для 5 млн. незайнятих громадян.

Проблеми регулювання ринку праці розглядаються з урахуванням конвенцій та рекомендації Міжнародної організації праці, членом якої є Україна. Трудові відносини громадян України, що працюють за її межами, а також трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються законодавством сторони працевлаштування та міжнародними договорами (угодами) України. Такі двосторонні угоди про працевлаштування та соціальний захист працівників-мігрантів, які працюють за межами своєї країни вже укладені з Росією, Молдовою, Литвою, Вірменією, Республікою Білорусь, Латвією, Чехією, Польщею та В'єтнамом. Якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлено правила, відмінні від тих, які містить законодавство Україні про працю, у такому випадку застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди.

Крім правової бази регулювання ринку праці здійснюється за допомогою матеріалів нормативно-методичного характеру.

Нормативно-методичне забезпечення системи регулювання ринку праці — це сукупність документів організаційного, організаційно-методичного, організаційно-розпорядчого, технічного, нормативного, техніко-економічного та економічного характеру, які встановлюють норми, правила, вимоги, характеристики, методи та інші дані, що використовуються при вирішенні завдань щодо управління трудовими ресурсами і затверджені в установленому порядку компетентними відповідними органами.

Нормативно-методичне забезпечення створює умови для ефективного процесу підготовки, прийняття та реалізацій рішень з питань регулювання рикну праці. Нормативно-методичні документи можуть бути такі: нормативно довідкові документи, документи організаційного, організаційно-розпорядчого та організаційно-методичного характеру; документи технічного, техніко-економічного та економічного характеру.

До документів організаційно-методичного та методичного характеру відносяться: комплексні цільові програми; положення з формування регіональних програм зайнятості; програми профорієнтаційної роботи; положення про врегулювання трудових взаємовідносин; положення про оплату та стимулювання праці; інструкції про дотримання правил техніки безпеки та ін. Розробку цих документів виконують працівники відповідних ланок системи регулювання ринку праці.

Важливим внутрішнім організаційно-регламентуючим документом є положення про підрозділи та посадова інструкції. Положення про підрозділи (відділи, бюро, групи та ін.) — документ, що регламентує діяльність якогось структурного підрозділу кадрової служби: його завдання, функції, права, відповідальність. Посадова інструкції — документ, що регламентує діяльність в межах кожної управлінської посади, — включає вимоги до працівників, які займають дану посаду, їхні обов'язки, права та відповідальність, що складається на підставі типових вимог до посади, які викладені в кваліфікаційному довіднику посад керівників, спеціалістів та службовців, з урахуванням змін соціально-економічних умов.

Право громадян на працю реалізується шляхом укладання трудового договору. Трудовий договір— це угода між працівником та власником підприємства, установи, організації чи уповноваженим ним органом або фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу за певною спеціальністю, кваліфікацією або посадою, та підпорядковуватись внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства чи уповноважений ним орган зобов'язується виплачувати працівнику заробітну плату, забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи і передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ст. 21 КЗпПУкраїни). Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладання трудового договору на одному чи де кількох підприємствах, в установах, організаціях або з фізичною особою, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором чи угодою сторін.

Принцип забезпечення свободи праці закріплений у ст. 43 Конституції України і реалізується у нормах інститутів працевлаштування та трудового договору (починаючи з виникнення трудових відносин і закінчуючи їх припиненням). Свобода праці виявляється у добровільному, свідомому обранні конкретної форми застосування праці. Тільки громадянин визначає, де йому застосувати свої знання та здібності. Свобода праці означає і право взагалі не займатися трудовою діяльністю. Незайнятість громадян не може бути підставою для притягнення їх до відповідальності. Принцип забезпечення свободи праці — це сукупність таких можливостей громадянина як суб'єкта трудового права.

Можливість отримати роботу і бути працівником організації будь-якої форми власності конкретизується в інститутах працевлаштування й трудового договору. Конвенція МОП "Про політику в галузі зайнятості" № 122 (1964 р.) передбачає активну політику, спрямовану на здійснення повної, продуктивної і вільно обраної зайнятості. Сприяння державними службами зайнятості у виборі підходящої роботи й працевлаштуванні — засіб забезпечення свободи праці. Право на працю визнається за кожною людиною, що означає можливість заробляти собі на життя працею, яку людина для себе обирає чи на яку погоджується.

Можливість отримати підходящу роботу. За нинішнього безробіття деякі громадяни не можуть реалізувати можливість отримати бажану роботу.

Підходяща робота — це робота, яка відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації працівника і надається в тій же місцевості, де він живе. Заробітна плата повинна відповідати рівню, який особа мала за попереднім місцем роботи з урахуванням її середнього рівня, що склався в галузі. Для громадян, які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), підходящою вважається робота, що потребує попередньої професійної підготовки, або оплачувана робота (включаючи роботу тимчасового характеру), яка не потребує професійної підготовки. Для громадян, котрі бажають відновити трудову діяльність після перерви тривалістю понад шість місяців, підходящою вважається робота за спеціальністю, що потребує попередньої перепідготовки чи підвищення кваліфікації, а в разі неможливості цього — інша оплачувана робота за спорідненою професією (спеціальністю)1.

Можливість вільно обирати рід заняття та професію. Громадяни можуть реалізувати право на працю, що дає можливість заробляти на життя працею, яку вони вільно обирають, або на яку вільно погоджуються. Громадянин має право не вступати у трудові відносини і в цьому разі на нього не поширюються принципи трудового законодавства.

Можливість реалізувати здатність до праці у безпечних умовах (права на належні, безпечні й здорові умови праці).

Можливість при звільненні та безробітті на сприяння у працевлаштуванні. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки й перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. У випадку незайнятості з незалежних від особи причин їй гарантується право на матеріальне забезпечення відповідно до закону1.

Можливість захисту права на працю. Відповідно до ст. 43 Конституції України громадянину гарантується захист від незаконного звільнення. Працівник має можливість вимагати захисту прав і свобод через відповідні органи.

Принцип свободи праці доповнюється принципом заборони примусової праці та принципом свободи трудового договору, пов'язаного з принципом визначеності трудової функції.

Заборонена примусова або обов'язкова праця2. Заборонений будь-який примус виконувати роботу під загрозою застосування покарання (примусового впливу), в тому числі:

- для підтримання трудової дисципліни;

- для покарання за участь у страйку;

- як метод мобілізації й використання робочої сили для потреб економічного розвитку;

- як засіб політичного впливу, виховання, чи покарання за політичні погляди або ідеологічні переконання, протилежних установленій політичній, соціальній або економічній системі;

- як міра дискримінації за расовою, соціальною і національною ознаками або віросповідання3.

Не вважається примусовою працею:

1) військова чи альтернативна (невійськова) служба;

2) робота, необхідна в надзвичайних обставинах, тобто у випадках оголошення надзвичайного чи воєнного стану, під час пожеж,

Юридичними гарантіями права на працю є:

1) заборона необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу (ст. 22 КЗпП);

2) установлений порядок в укладенні, зміні й припиненні трудового договору (ст. 24, 31, 36 та інші КЗпП);

3) недійсність умов договорів про працю, які погіршують становище працівників (ст. 9 КЗпП).

Принцип забезпечення свободи праці стосується всіх суб'єктів трудового права. Зміст цього принципу виявляється у вільному вираженні волі суб'єктів щодо укладання, зміни і припинення трудового договору.

Свобода праці не сумісна з дискримінацією у сфері праці. Принцип недопущення дискримінації у сфері праці, зайнятості — один із основних принципів трудових відносин. Забезпечення рівності трудових прав громадян (рівність у трудовій правосуб'єктності) конкретизується у всіх інститутах трудового права. Конвенція МОП №111 (1958 р.) "Про дискримінацію у сфері праці та зайнятості" передбачає викорінення всякої дискримінації у праці й зайнятості. Кожний має рівні можливості в реалізації своїх трудових прав. Рівноправність, яка ґрунтується на суспільній рівності всіх людей, означає, що кожному громадянинові надаються рівні з іншими юридичні можливості у сфері праці.

В Україні забезпечується рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального й майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду й характеру занять, місця проживання та інших обставин. Відповідно до Конституції України та ст. 22 КЗпП не допускається будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

Вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров'я працівника можуть встановлюватися законодавством України, що обумовлено особливостями трудової діяльності працівників. Не є дискримінацією обмеження, обумовлені турботою держави щодо осіб, які потребують соціального і правового захисту. Не розглядається як дискримінація заборона приймати на роботу без обов'язкового медичного огляду осіб, які не досягли 18 років, а також осіб у випадках, установлених КЗпП чи законами України.

Порушення принципу про заборону дискримінації у сфері праці є підставою для звернення до суду щодо усунення дискримінації. Збитки, заподіяні особі дискримінацією у сфері праці, підлягають відшкодуванню. Дискримінацією у сфері праці є також оплата праці працівників, що не відповідає їхній посаді й кваліфікації (має бути відшкодована різниця у заробітній платі). Можлива також компенсація моральної шкоди, заподіяної працівникові у зв'язку з допущеною щодо нього дискримінацією.

До основних принципів правового регулювання відносин та інших безпосередньо пов'язаних з ними відносин належить і принцип договірного регулювання відносин, що є предметом трудового права, — працівників, роботодавців та їх об'єднань.

Трудові відносини членів підприємства та найманих працівників регулюються законами України «Про сільськогосподарську кооперацію», «Про селянське (фермерське) господарство», «Про підприємства в Україні», статутами підприємств, правилами внутрішнього розпорядку, законодавством про працю. Статути та правила внутрішнього розпорядку відіграють важливу роль в організації праці і координації дій внутрішньогосподарських підрозділів (ланок, бригад, ділянок), а також підрозділів, притаманних товаровиробникам у галузі тваринництва.

Державне регулювання ринку праці має дуже важливе значення, тому що направлене на досягнення раціонального в конкретних соціально-економічних умовах рівня зайнятості, найбільшої відповідності професійній структурі займаних вітчизняних та іноземних інвесторів у вкладанні інвестицій саме тут. При чому зацікавленість різнопланова - як у галузевому, так і в регіональному розрізі.

Про це свідчить і позитивна динаміка інвестицій в економіку області. Протягом останніх п’яти років спостерігається зростання інвестицій в основний капітал. У порівнянні з 2000 роком цей показник зріз у 3,5 рази. Зростає привабливість регіону для іноземних інвесторів. Упродовж 2009 року в Житомирській області на територіях пріоритетного розвитку продовжували реалізацію 15 інвестиційних проектів.

На сьогодні опрацьовуються пропозиції інвесторів з метою відновлення виробничої діяльності на ВАТ “Кварцсамоцвіти”, що в попередні роки розробляло Волинське родовище п’єзосировини.

Запаси титану на Житомирщині складають понад 85% усіх розвіданих запасів титанових руд України. Видобуток титанових (ільменітових) руд в області здійснює філія „Іршанський ГЗК” ЗАТ „Кримський титан”, ТОВ „Валки-Ільменіт”, які спільно з Вільногірським гірничо-металургійним комбінатом, розташованим у Дніпропетровській області, повністю забезпечують товарними концентратами заводи України, значна частина яких експортується.

Підприємствами розробляються тільки розсипні родовища титану. Стратегічний напрямок їх подальшого розвитку є розробка розвіданих корінних комплексних родовищ титано-апатитових руд - Стремигородського, Кропивенського, Торчинського, Федорівського у Коростенському, Володарсько-Волинському та Черняхівському районах.

Видобування та обробку природного каменю віднесено до пріоритетних видів економічної діяльності. У 2009 році на область припало 36,2% вироблених в державі виробів з каменю, 27,4% видобутку щебеню та каменю дробленого, 5% граніту.

На сьогодні на Житомирщині обліковується 82 родовища природного (блочного) каменю з широкою гамою кольорових та декоративних властивостей, з загальними запасами 135 млн. куб. м. До розробки залучено 57 родовищ, які зосереджені у Володарсько-Волинському, Коростишівському, Черняхівському, Малинському, Коростенському, Житомирському районах. Протягом 2009 року гірничими підприємствами, що входять до основного кола, видобуто понад 58 тис. куб. метрів блочного облицювального каменю.

Розвинена сировинна база для виробництва щебеню та бутового каменю представлена 67 родовищами будівельного каменю, з яких розробляється 32. У 2009 році на щебеневих заводах області виготовлено фракційного щебеню у обсягах понад 11,3 млн. тонн, що є одним із найбільших показників за останні роки.

За наявністю родовищ торфу високої якості в області існують значні перспективи нарощування добування паливно-енергетичних корисних копалин. Розвідано 187 родовищ торфу, з яких розробляється 3.

Головним підприємством з розробки зазначених родовищ є державне підприємство “Житомирторф”, філії якого виготовляють паливний торфобрикет та торф сільськогосподарського призначення. При планових обсягах виробництва запаси родовищ, що розробляються,забезпечать роботу філій більш як на 50 років. Але через відсутність цільової програми державної підтримки розвитку торфодобувної галузі, торфопідприємства не вийшли на рівень прибуткових. В умовах зростання цін на енергоносії діюче метало- та енергоємне обладнання заводу з випуску паливних брикетів, зі складною технологією виробництва, потребує модернізації та заміни на сучасне.

Протягом 11 місяців 2007 року обсяги промислового виробництва проти минулорічного зросли на 9,3%, що більше ніж передбачено програмою на 2007 рік на 4,3 процентних пункти.

Позитивна динаміка розвитку промисловості утримувалась за рахунок високих темпів приросту виробництва у:

• машинобудуванні (+22,3%, за програмою +3%),

• хімічній (+17,8%, за програмою +5,5%),

• добувній промисловості (+16,9,%, за програмою +10,6%),

• целюлозно-паперовому виробництві (+24,8%, за програмою +6,5%),

• оброблені деревини та виробництві виробів з неї (+12,1%, за програмою +6%),

• виробництві неметалевої мінеральної продукції (+10,2%, за програмою +2,5%)

• харчовій промисловості (+6,0%, за програмою +3%).

Не зважаючи на сезонне скорочення виробництва, зберігалась позитивна тенденція в харчовій промисловості, де за підсумками 11 місяців приріст становить 6,0%, а показник став на рівень 2005 року, коли індекс в харчовій промисловості становив 112,6%.

Приріст обсягів виробництва у галузі забезпечувавсь за рахунок збільшення випуску круп’яних, кондитерських та ковбасних виробів.

У машинобудуванні забезпечувались позитивні тенденції розвитку виробництва за рахунок збільшенням обсягів виготовлення машин та устаткування сільськогосподарського призначення, верстатів з оброблення металів та вузлів для хімічного устаткування.

В хімічній промисловості нарощування обсягів виробництва відбулося за рахунок випуску фарби та лаків на основі полімерів та лікарських препаратів.

Зростання темпів виробництва неметалевих мінеральних виробів забезпечувалось збільшенням випуску збірних бетонних та залізобетонних виробів для будівництва, лабораторного посуду із скла, ємностей для харчових продуктів та цегли керамічної.

Утримувались позитивні тенденції розвитку добувної промисловості (+16,9%). Приріст забезпечено за рахунок нарощування обсягів видобування піску, гальки, гравію, щебеню та каменю для будівництва.

Нестабільним виявився 2007 рік для легкої промисловості. За підсумками 11 місяців обсяги виробництва у галузі зменшились на 1,6% до минулорічного показника. Головною причиною такого становища стало зменшення виробництва лляних тканин, жіночих костюмів та одягу для дітей.

Підприємства області співпрацюють з партнерами 37 країн світу. Майже дві третини іноземного капіталу надійшло від інвесторів із Швейцарії, Італії, США, Віргінських островів, Німеччини, Кіпру.

Загалом, 226 підприємств з 23 регіонів області приймають участь у міжнародному інвестиційному співробітництві.

Господарські суб’єкти області здійснюють зовнішньоторговельну діяльність з партнерами 89 країн світу. Залишаються тісними стосунки з країнами СНД. Непогані зв’язки підприємства області підтримуються з партнерами з Німеччини, Італії, Туреччини та Молдови, тому співпраця з іноземними суб’єктами господарювання та орієнтація на зовнішній ринок повинна бути однією з пріорітетних задач для підприємств Житомирської області.

За 2009 рік спад промислового виробництва в області проти 2008р. становив 21,4%. За цим показником Житомирщина посіла 14 місце серед інших регіонів України (в цілому по країні виробництво скоротилося на 21,9%).

За підсумками 2010 року обсяг виробленої в області промислової продукції перевищив рівень попереднього року на 8,2% (по Україні - на 11,0%).

В 2009 році відбулось значне зниження темпів виробництва. Це пояснюється негативними наслідками економічної кризи та зменшенням попиту на продукцію. Найбільшого зниження темпів виробництва зазнало машинобудування. Порівняно з минулим роком виробництво знизилось на 49,1%. Позитивною виявилась лише ситуація в хімічній промисловості, рівень виробництва зріс на 53%.

В Житомирській області розвинута соціальна інфраструктура. До послуг населення розгалужена мережа об’єктів роздрібної торгівлі - понад 4 тис., близько 1 тис. підприємств громадського харчування, понад 600 юридичних та 1,5 тис. фізичних осіб-об’єктів служби побуту, 1152 клубних установи, 953 масових бібліотек, 2 театри, філармонія, 32 дитячі музичні, 6 художніх та 3 школи мистецтв, 4 парки культури і відпочинку, 4 державні і 43 музеї на громадських засадах.

В області працює 25 вищих навчальних закладів, 931 державна та 6 приватних школи, 4 гімназії, 2 ліцеї.

Про здоров’я населення піклується майже 5 тис. лікарів. Профілактику, оздоровлення та лікування жителів здійснюють 6 лікувально-санаторних, 78 лікарняних, 329 лікарських амбулаторно-поліклінічних закладів, 845 фельдшерсько-акушерських пунктів.

В області розвинута телекомунікаційна інфраструктура. Міжнародний телефонний зв’язок забезпечує компанія Utel, широко розповсюджений мобільний зв’язок, на високому рівні відбувається спілкування в міжнародній системі Інтернет.

Тобто соціальне становище в регіоні знаходиться на досить високому рівні. Незважаючи на економічні проблеми, держава намагається в повній мірі реалізовувати соціальну політику. Соціальний захист населення також знаходиться на високому рівні: в регіоні немає хронічної заборгованості з заробітної плати, пенсії та соціальна допомога виплачуються вчасно.

Соціально - економічна характеристика визначається за проаналізованими в таблиці 2.2 показниками. В ній відображається рівень основних макроекономічних та соціальних показників, які відображають стан економічного розвитку Житомирської області.

Таблиця2.2

Найменування показника	2008 рік	2009 рік	2010 р.	2011 р.
1. Валовий регіональний продукт, млн.грн.	11451,4	10103,4	10158,0	10300,0
2. Індекс фізичного обсягу валового регіонального продукту, у % до попереднього періоду	102,9	88,2	100,5	101,3
3. Індекси промислової продукції, у % до попереднього періоду	106,3	85,6	100,0	101,5
4.Темп зростання (зниження) валової продукції сільського господарства, у % до попереднього періоду	107,4	95,7	102,1	102,0
5. Інвестиції в основний капітал на одну особу, грн.	2803,1	2460,9	2634,9	2845,0
6. Індекси інвестицій в основний капітал, у % до попереднього періоду	119,8	87,0	106,2	107,1
7. Прямі іноземні інвестиції на одну особу, дол. США	140,0	141,4	148,7	156,0
8. Кількість малих підприємств на 10 тис. осіб наявного населення, одиниць	45	48	48	48
9. Чисельність наявного населення (у середньому за період), тис. осіб	1294,2	1288,9	1278,4	1267,9
10. Наявний дохід у розрахунку на одну особу, грн.	11984,9	12795,0	13454,3	14127,0

Основні показники соціально-економічного розвитку Житомирської області

Протягом останніх років в області спостерігалася тенденція щодо уповільнення росту валового регіонального продукту. За попередніми даними у 2008 році реальне зростання валового регіонального продукту за всіма видами господарювання складало 2,9%. Зважаючи на ситуацію, яка склалася в галузях економіки та погіршення господарської діяльності ряду підприємств, за звітними даними у 2009 році темп росту по цьому показнику складає 88,2% до рівня 2008 року. За підсумками 2009 року індекс промислового виробництва в області склав 76% до минулого року.

Найбільший спад виробництва відбувся у машинобудуванні (-49,2%), целюлозно-паперовому виробництві (-35,8%), виготовленні металевих виробів(-27,9%) та деревообробній промисловості (-23%). Із зменшенням обсягів виробництва працювала добувна промисловість (-24.9%), галузь з виробництва неметалевих мінеральних виробів (-22,2%), харчова (-13,8%) та легка (-12,2%) промисловість. У зазначених галузях відбулося найбільше вивільнення працівників. У переробній промисловості з причин скорочення чисельності або штату вибуло 1182 працівники, у добувній - 130, у транспортній галузі та галузі зв’язку -312, у виробництві і розподіленні електроенергії, газу та води - 185. Приріст виробництва на 53% забезпечила лише хімічна галузь.

У 2008 році обсяг валової продукції сільського господарства (у порівняних цінах 2005 року) збільшився проти попереднього року на 230,2 млн. грн. або на 7,7%. Стабільною залишається ситуація в аграрному секторі економіки і у 2009 році. Валова продукція сільського господарства за 2009 рік склала 2953,5 млн. грн. та збільшилася проти аналогічного періоду попереднього року на 70,6 млн. грн. або на 2,4%.

Привабливими для вітчизняних та іноземних інвесторів залишаються підприємства харчової промисловості та переробка сільськогосподарської продукції (всього 87 одиниць). За попередніми розрахунками в галузь залучено понад 220 млн. грн. внутрішніх та близько 30 млн. дол. іноземних інвестувань.

У 2008 році суб’єктами господарювання за рахунок усіх джерел фінансування освоєно 3645,7 млн. грн. інвестицій в основний капітал, що на 19,8% більше 2007 року.

В економіку області іноземними інвесторами вкладено 45,5 млн. дол. США прямих інвестицій. Їх обсяг збільшився на 4,5% і за станом на 1 січня 2009 року становив 177,4 млн. дол., що у розрахунку на одну особу складає 136,4 дол. США. Приріст іноземного капіталу склав 3,8 млн. дол. (2,2%).

У 2008 році свою діяльність в області розпочали 9035 нових суб’єктів підприємницької діяльності, у тому числі 1054 або 12% малих підприємств. Спостерігалося активне утворення малих підприємств у сфері промислового виробництва, сільського господарства та торгівлі. Поряд з цим, утворено нові транспортні підприємства, підприємства у сфері операцій з нерухомістю, ресторанному бізнесі, охорони здоров’я та інших, які мають найбільшу питому вагу - 56%.У 2008 році порівняно з попереднім роком цей сектор економіки збільшився за рахунок приросту чисельності фізичних осіб - підприємців на 3897 осіб або на 6,6 %. Кількість малих підприємств скоротилася на 756 одиниць або на 12%.

Тенденція щодо приросту суб’єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб збереглася і у 2009 році. Чисельність цієї категорії працюючих за перше півріччя збільшилася на 0,6%.

За підсумками 2008 року у малому та середньому бізнесі було зайнято 114,3 тис. осіб або 20% від усього зайнятого населення області. Питома вага малого та середнього бізнесу у загальних обсягах економіки поступово збільшується. У 2008 році цей сектор забезпечив 28,8% обсягу реалізованої продукції у регіоні, що на 3,5% більше 2007 року.

У цілому протягом 2008 року підприємствами територій пріоритетного розвитку залучено 11,5 млн. дол. США інвестицій (з них іноземних - 0,6 млн. дол. США, або 5%)

У 2008 році послугами служби зайнятості скористалися 92,9 тис. незайнятого населення, що на 3,2% більше 2007 року. А у 2009 році 13,2 тис. осіб. Кількість зареєстрованого безробітного населення збільшилася до початку року на 31,5%. Кількість населення віком 15-70 років, зайнятого економічною діяльністю, у І півріччі 2009 року порівняно з І півріччям 2008 року скоротилася на 3,8% і становила в середньому 556,3 тис. осіб, з них 88% - працездатного віку.

Упродовж січня-вересня 2009 року в усіх сферах економічної діяльності області створено 15602 нових робочих місць, що становить 52,1% річного завдання (у січні-вересні 2008 року було створено 21935 нових робочих місць - 71,9% річного завдання).

Зменшення обсягів створення робочих місць певною мірою спричинено негативним впливом світової фінансової кризи на стан регіонального ринку праці, а саме, значним збільшенням обсягів вивільнення працівників з підприємств, організацій, установ, різким зменшенням кількості вакансій та вільних робочих місць та погіршенням показників використання робочої сили.

Негативний вплив світової фінансової кризи на стан роботи підприємств області продовжувався і в 2009 році.

За статистичними даними у вересні 2009 режим вимушеної неповної зайнятості було запроваджено на 493 підприємствах, що становить 11% від загальної їх кількості, які звітують до статистичних органів. У відпустках з дозволу керівників перебувало 4065 працівників - 1,6% їх штатної чисельності, у режимі скороченого робочого дня (тижня) працювали 12806 працівників - 5% штатної чисельності.

Найбільша кількість підприємств, на яких запроваджено зазначений режим роботи було на залізничному транспорті - 100%, додаткові транспортні послуги та допоміжні операції - 56,5%, будівництві - 44,5%, промисловості - 43,8%, лісовому господарстві - 33,3%; серед адміністративно-територіальних одиниць - у містах: Малині (27,7%), Коростені (26,8%), Бердичеві (24,8%), Житомирі (20,6%), Новограді-Волинському (20,4%); у Коростишівському (20,7%), Овруцькому (13%), Черняхівському (12,5%), Житомирському (11,5%), Радомишльському (9,2%) та Баранівському (8,6%) районах [54, с. 135 - 138]

У 2011 році головною метою подальшого розвитку промислового комплексу області є поступова стабілізація його діяльності та нарощення обсягів виробництва і реалізації продукції, забезпечення платоспроможного попиту та зменшення залишків готової продукції на складах.

Подальший розвиток галузей передбачає здійснення ряду заходів, спрямованих на оновлення виробничих фондів, технологічне переоснащення виробництва та впровадження інновацій.

Стратегічним напрямом діяльності промислових підприємств буде підвищення ефективності роботи кожного суб’єкта господарювання за рахунок впровадження нових інвестиційних та енергозберігаючих проектів.

Виконання прогнозованих організаційно-технічних і економічних заходів сприятиме поступовому скороченню темпів спаду промислового виробництва. У

2010 році індекс промислового виробництва становив близько 100%, а у 2011році очікується на рівні 101,5%.У 2010 році приріст виробництва валової продукції сільського господарства становив 2,1%, в основному за рахунок інтенсивних факторів у рослинництві та стабілізації поголів’я худоби і птиці у тваринництві.

Розвиток сільського господарства у 2011 році значною мірою залежатиме від стимулювання великотоварного виробництва, започаткування інноваційної моделі розвитку галузі та відновлення на цій основі матеріально-технічної бази виробництва, фінансово-кредитної інфраструктури та поліпшення інвестиційного клімату, соціальних умов на селі, ліквідації заборгованості із виплати заробітної плати населенню та забезпечення гарантованого її рівня. У 2011 році очікується ріст виробництва валової продукції сільського господарства на 2%.

Сукупний капітал нерезидентів у 2011 році складе 260 млн. дол. США (113,5% до 2010 р.).

Основна увага зосереджуватиметься на створенні умов для самостійної підприємницької діяльності вільної робочої сили, що матиме в умовах фінансової нестабільності подвійний ефект. При створенні сприятливих умов для забезпечення функціонування існуючих підприємницьких структур та безперешкодного входження безробітних до малого бізнесу будуть вирішуватися основні соціальні (подолання безробіття, зниження соціальної напруги) та економічні (наповнення бюджету, зміцнення економіки регіонів) проблеми.

Основним інструментом реалізації заходів щодо формування сприятливого підприємницького середовища в області буде програма підтримки малого підприємництва. Її заходи спрямовані на спрощення процедур започаткування малого бізнесу, забезпечення доступу до інформаційних, майнових, фінансово-кредитних ресурсів, надання навчально-освітніх, консультативних послуг.

Ситуація на ринку праці області починаючи з жовтня 2008 року формувалась під впливом негативних тенденцій світової економічної кризи. Спад економічної активності позначається як на зменшенні попиту на робочу силу, так і на скороченні робочого часу.

Загалом економічна ситуація в області поступово покращується, але все ж таки є ще багато проблемних питань, які потребують активного втручання держави.

Доходи населення Житомирської області представлені в таблиці 2.3

Таблиця 2.3

Доходи населення Житомирської області

Показник	2007 рік	2008 рік	2009 рік	Відхилення 2009 р. до 2007 р., %
Доходи всього, млн. грн.	15132,0	20216,0	21041,0	39,0
Наявний доход на одну особу, грн.	8864,5	12022,6	12385,3	39,7
Реальний наявний доход, у відсотках до попереднього року	117,8	107,9	89,6	-28,2

Доходи населення області за три роки зросли на 39% і становили в 2009 році 21041 млн. грн. Наявний доход на 1 особу збільшився на 39,7% і становив за аналогічний період 12385,3 грн. Реальний наявний доход знизився на 28,2% через значне підвищення цін.

Динаміка середньомісячної номінальної заробітної плати за видами економічної діяльності по Житомирській області у 2007-2009 рр., грн. подана в додатку В. Аналізуючи дані можемо бачити, що всього середньомісячна номінальна заробітна плата зросла за три роки на 460 грн. найбільше її зростання спостерігається в промисловості, а саме в виробництві та розподіленні електроенергії, газу та води - на 724 грн., фінансовій діяльності - на 667 грн., діяльності транспорту та зв’язку - на 573 грн., державному управління - на 552 грн., освіті - на 532 грн., найменше зростання середньомісячної номінальної заробітної плати простежується в будівництві - на 99 грн., лісовому господарстві - на 181 грн., добувній промисловості - на 228 грн.

За даними головного управління статистики в Житомирській області, середня заробітна плата в січні 2011 становила 1825,10 грн. Середня заробітна плата одного штатного працівника за січень 2011р. за видами економічної діяльності: сільське господарство-1140,97; лісовегосподарство-2135,95; рибальство, рибництво-859,55; промисловість-1967,68; будівництво-1452,25; торгівля, ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку-1489,26; діяльність готелів та ресторанів-1005,65; діяльність транспорту та зв’язку-2271,85; фінансова діяльність-3205,58; операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям-1983,40; державне управління-2186,38; освіта-1754,85; охорона здоров’я та надання соціальної допомоги-1527,46; надання комунальних та індивідуальних послуг, діяльність у сфері культури та спорту-1538,38.

Загальна сума заборгованості (табл. 2.4)[44] із виплати заробітної плати згідно з статистичними даними за станом на 1 травня 2010 року становила 59,5 млн.грн. У порівнянні з аналогічним періодом минулого року борги із виплати заробітної плати зросли на 20,8 млн. грн. або у 1,5 рази.

Таблиця 2.4

Динаміка суми заборгованості із виплати заробітної плати по Житомирській області, станом на 1 число

Період	тис. грн.	У % до попереднього періоду	У % до 1 січня
2008	14523,2	57,9	Х
2009	34749,2	239,3	Х
2010	50773,1	146,1	Х

За 9 місяців 2010 року у районах та містах області стабільно зростала середньомісячна заробітна плата. Її приріст коливався від 3,8% в Андрушівському районі до 48,2% у Ружинському районі. Вцілому по області зростання середньомісячної заробітної плати за цей період становило 18,8%. За 2010 рік скорочення заборгованості із виплати заробітної плати на економічно - активних підприємствах за рахунок власних коштів підприємств спостерігалося у 21 із 28 районів і міст області та коливалося від 8,8тис.грн. у Житомирському районі до 3920,4тис.грн. - у місті Житомирі.

Найкращі результати в соціальній сфері досягнуто у містах Коростені, Новограді-Волинському, Житомирському районі, місті Олевському районі. Для цих районів і міст була характерна позитивна динаміка по основних показниках соціального сектору.