Росіяни

Російська нація відрізняється великою життєздатністю та наполегливістю, гнучкістю та легкістю до зміни місць. Властиві повага до іноземних партнерів, готовність допомогти насамперед іноземцю, а потім вже співвітчизнику. Гостинні. Багаті трапези, часті тости, гумор, танці — особливість російських ділових прийомів.

Здатні мобілізувати свій фізичний та духовний потенціал для швидкого виконання поставлених завдань, щоб мати час на відпочинок, якому вони віддаються цілком.

Історично обумовленими у росіян є почуття колективізму, бажання допомогти, самопожертва, оптимізм; водночас у роботі не завжди акуратні та ретельні.

Характерні простота у спілкуванні, відкритість, щирість, чуйність. При цьому, зазвичай, ігнорують правила ділового етикету.

За натурою є максималістами: звикли вдаватися з одних крайнощів — у інші.

У переговорному процесі виявляють беззаперечний професіоналізм, знання предмета переговорів. Рішення можуть довго не приймати, узгоджувати, уточнювати, але коли договір підписаний — чітко його виконують.

Стиль переговорів росіян є досить закритим та настороженим; компроміс розглядається як тимчасовий захід; перевага віддається жорсткій стратегії ведення переговорів.

Склад російської делегації відповідає чіткому ієрархічному поділу. Рішення обираються завжди менш ризиковані. На переговорах не є ініціативними; вони вислуховують пропозиції партнерів, розглядають їх та оцінюють.

Характерною особливістю є й те, що, обговорюючи питання, вони переважно акцентують увагу на кінцевих цілях та результатах і не проробляють деталі досягнення домовленостей, внаслідок чого може виникати багато непорозумінь.

Якщо, обговорюючи ділову пропозицію, американці (як і багато бізнесменів з інших країн) міркують так: ми орієнтуємся на стратегію виграшу для кожної сторони, тобто об'єднуємо свої зусилля, щоб збільшити розмір «пирога»; то росіяни вважають, що розмір «пирога» відомий і головним завданням є увірвати найбільший шматок. Це свідчить про те, що росіяни навіть у ситуацій співпраці вбачають конфлікт інтересів.

Вважається, що росіяни не вміють торгуватись. Тому іноземні партнери зазвичай пропонують значно вищі ціни, розраховуючи на те, що російські партнери не поцікавляться реальним рівнем світових цін.

Емоційні під час ведення переговорів; існує часта зміна настроїв: від надзвичайної доброзичливості до ненависті.

Тема 14. Керівництво та лідерство в організації Сутність, основні засади керівництва та лідерства

Кожен керівник відповідно до особливостей характе­ру, кваліфікації, досвіду та націленості на досягнення результатів обирає лише йому притаманний стиль керів­ництва. При цьому успішним керівництвом можна вва­жати таке, за якого існують налагоджені стосунки між управлінцями та їх підлеглими, ініціативність праців­ників у досягненні визначених цілей, дієві системи за­охочення і всі ці процеси протікають в атмосфері доброзичливості та взаємопідтримки. Керівництво є об'єднувальною функцією менеджмен­ту, яка пронизує всі управлінські процеси в організації.

Керівництво — вид управлінської діяльності, який на засадах лі­дерства та влади забезпечує виконання функцій менеджменту, фор­мування методів менеджменту та їх трансформацію в управлінські рішення шляхом використання комунікацій.

Центральною фігурою в системі менеджменту кож­ної організації є менеджер-керівник, який керує орга­нізацією (підприємством), конкретним видом діяльності, функцією, підрозділом, службою, групою людей тощо. Сильне та ефективне керівництво сприяє створенню атмосфери взаємоучасті, максимальному розкриттю потенці­алу кожного працівника, зосереджує зусилля колекти­ву на досягненні цілей організації. Його основою є вміло побудовані взаємовідносини керівника з підлеглими. Забезпечення ефективного керівництва базується на:

• ініціативності;

• інформованості;

• відстоювання власної думки;

• прийнятті рішень;

• розв'язанні конфліктних ситуацій;

• критичному аналізі.

Усі розглянуті елементи є взаємопов'язаними. Завдання керівника полягає в оптимальному підборі персоналу, створенні чіткої організаційної структури управління підприємством, визначенні загального напря­му діяльності організації, координуванні роботи, бороть­бі з непродуктивними витратами часу, спрямуванні зу­силь колективу на оволодіння методиками інтенсивної роботи, поліпшення якості праці тощо.