Підготовка до зно , українська zno

А Наближення зими у всьому серце чує: і в шелесті лісів, і в вітрі, і в

А

стежках.

Б

Б Скрізь червоно: на небі, і на узгір'ях, і на горі

В

В Все зникло, наче в казці: місто, гори, поле, гай

Г

Г Бадилина, пташка, кущик усе звикає до життя в сутінках

Д

Д Усе було палким в годину творчу: і небо, і земля, і камінь, і різець.

Відокремлені члени речення

1211. Речення з відокремленим означенням

А Отаман дуже полюбив Миколу; настановив його за крилаша, себто

А

за свого помічника.

Б

Б На світі усе знайдеш, крім рідної матері.

В

В Зовні спокійний, Петро жив усі ці місяці якоюсь внутрішньою три-

Г

ВОГОЮ.

Д

Г На яблуні переливчасто заспівала іволга і, війнувши пір'ям, переле-

тіла на друге дерево.

Д Тимчасом надійшов голова, привітний червонощокий чоловік.

1212. Речення з відокремленим означенням

АІ на оновленій землі врага не буде, супостата.

А

Б Небо, холодне та темне, байдуже блимало зірочками.

Б

В Старий зараз ніякої роботи не визнає, окрім пасіки.

В

Г Незважаючи на спеку й духоту, косарі співали косарських пісень.

Г

Д Над Оболонню висять низько білі, аж прозорі, хмарки.

Д

1213. Речення з відокремленим означенням

А Він угорський хорват, чизмар по професії, тобто швець.

А

Б Вкрита садками балка вилась попід горою.

Б

В Матюха поклав аркуш і, спершись обома руками на стіл, грізно очи-

В

ма вп'явся в юрбу.

Г

Г Зараз від дороги, загороджений очеретяним тином, починався Зам-

Д

фірів виноградник.

Д Вустя нічого не бачила, крім отих швидких струмків.

1214. Речення з відокремленим означенням

А Усіяна колосками земля пахне літом.

А

Б Зачувши тупіт з глинища, вискочив Карпо, сторож із школи, і подав-

Б

ся в поле.

®

В Природжений співак, він любив пісні і в душі пишався своїм артис-

^

тичним хистом.

^

Г Знесилений кінь зупинився, важко дишучи.

1215. Речення з відокремленим означенням

А Земля, скована морозом, покрилась білим снігом.

А

Б Знесилена горем мати схилилась на бильце канапи і заснула.

Б

В Людина високогуманна, Сошенко з піклуванням ставився до Шевченка.

В

Г Степ, струснувши з себе росу, горить рівним жовто-зеленим кольором.

^

Д Сухобрусові дочки, Марта й Степанида, були гарні дівчатка.

—

ки пропущені)

А Людина не позначена любов'ю не зможе звести серця для добра.

А

Б Оповитий тишею степ дихав пахощами росяних трав.

Б

В Непорушно стоять дерева загорнені в сутінь, рясно вкриті краплис-

в

тою росою.

Г

Г Покинута людьми на довгі дні дорога помирає в бур'яні.

^

Д Стояв Тарас на Чернечій горі, осяяний променями Сонця.

ки пропущені)

А Дим погаслих вогнів стелиться від гори до гори синіми смугами.

А

Б Втомлений нічною біганиною він задрімав, не заплющуючи очей.

Б

В Її маленька постать облита м'якою зеленуватою тінню акацій була не-

В

звичайно граціозна.

Г

Г Через усю Вербівку стеляться сукупні городи та левади не огороджені

Д

тинами.

ки пропущені)

А Лукаш зачарований музикою лісу зупинився на галявині.

А

Б Осінній ліс осяяний вранішніми променями сонця здавався казковим.

Б

В Птахолови минали березовий гай пронизаний пасмами світла.

В

Г Налита сонцем і вітрами хлюпоче веслами весна.

'

ДІ дощами вмиті журавлі в блакиті відлітають у тривожний дальній

Д

шлях.

ки пропущені)

А Село зачароване зоряним небом хороше синіє розкиданими хатками.

Б Напливала на річку ніч настояна на синій воді, місячному сяйві і па-

б П

хощах верболозу.

в П

В Хвилювалося розбуджене весняним вітерцем жито.

г П

Г Місяць закоханий в ніч чарівну сяє, щасливий, і світить.

—

Д Переповнений любов'ю я відкрив кохання книгу.

ки пропущені)

А Я люблю українське село повне шуму, повне дум.

А

Б Тепла ніч наповнена степовими пахощами пропливла над Асканією.

Б

В Високі гори довкола покриті чорним смерековим лісом немов дріма-

В

ли на спеці, дихаючи гарячим смоляним запахом.

Г Далеко-далеко на південь засиніли смугою вкриті лісом гори.

Д

Д Акація стояла в цвіту заквітчана безліччю білих китиць.

не відокремлюється комами в реченні (розділові знаки пропущено)

А Співають ідучи шахтарки кароокі.

А

Б Побігли швидко, мов ящірки, потоки з гір стрибаючи на переступах.

Б

В Вона стояла закам'яніло мовби не дихаючи нічого не чуючи і не ба-

В

жаючи знати.

г

Г Духнович присівши почав слухняно жувати.

Д

А Схилились два самітні клени читаючи весни буквар.

А

Б Зозулі кували торкаючи дзьобиками чарівні клавіші неба.

Б

В Співають ідучи дівчата.

-

В

Г Світить річка зникаючи у маревах небосхилу.

Г

Д Здоровань крутнувшись вивільнив свої руки з рукавів куртки.

—

А Штовхаючись і поспішаючи виходили пасажири на берег.

А

Б Жінка йде поволі і трохи зігнувшись.

Б

В Вийшов Чіпка на царину, ходить коло землянки голову повісивши.

в

Г Згорнувши намітку Джериха помогла синові складать білу свиту.

^

Д Замолоду я чомусь не помічав свого багатства і не помічаючи марну-

^

вав його потроху...

А Проте в сріблястім верболозі не підкоривши серце прозі співають пі-

А

зні солов'ї.

Б

Б Виблискувала в лузі річка і звиваючись губилася в зелених шатах на-

в

дбережного гаю.

Г

В Степ струсивши з себе росу горить рівним жовто-зеленим вогнем

Д

Г Роблю зігнувшись, а їм розстебнувшись.

Д Степ мовби спочиває вичахаючи.

А Кайдаш пішов на греблю не знаючи для чого.

А

Б Куди ти йдеш не спитавшись?

Б

В Білий ніздрюватий деревій пахне густо і владно пробиваючи сумови-

в

ті повіви прив'ялих трав і квітів.

г

Г Похлипавши гармошка починає снувати й прясти розлогу мелодію.

^

Д Свиня не з'їсть не покачавши.

Речення із внесеннями

1226. Речення із вставним словом

А Тобі, земле моя рідна і велика, матінко велична, мої всі поривання.

А

Б Земля не може жити без сонця.

Б

В Там, кажуть, з гір усю країну видно.

В

Г Дорогий друже! Довго чекав ти мого листа.

Г

Д Він казав, що не може мати ніякої насолоди від життя, коли знає, що

Д

поруч люди безправні, забиті.

'

1227. Речення із вставним словом

А На жаль, у мене нема знайомих в Кишиневі.

А

Б Ой не сійтесь, сніги.

Б

В Під першим шаром спочатку пішла солонцювата жирна глина з різ-

В

ким запахом нафти і нарешті вугільний шар.

Г

Г Вітер дужчав, принаймні очерет шумів так, що заглушив навіть думки.

Д

Д Всяке трапитись може на довгім віку.

х

1228. Речення із вставним словом

А Видно шляхи полтавськії і саму Полтаву.

А

Б Поки живий, я хочу справді жити.

Б

В Цить, доню, цить...

В

Г Здається вічністю буття маленька мить, перед якою навіть смерть

Г

безсила.

Д

Д А за дверима така ніч і, мабуть, зоряна.

1229. Речення із вставним словом

А Біліло небо, біДястим здавалося тонко вібруюче повітря.

А

Б Щоправда, хрумтів на зубах пісок, але на нього не зважали.

Б

В Далеко-далеко (те знають хіба що лелеки) розкидала доля кептари-

В

ки і сіряки.

Г

Г Духмяно пахли бур'яни* як пахнуть тільки у серпні.

Д

Д Сій, сіваче, в людські груди правди вічної зерно.

1230. Речення із вставним словом

А Мені осіння ніч короткою здається.

А

Б Ні, слів людських для їх немає.

Б

В Ах, скільки срібних мрій літає!

В

Г Морозний сніг, блискучий та легкий, здається, падає на серце прямо.

Г

Д Всяке трапитись може на довгім віку.

Д

АІ ось, нарешті, вершина

А

Б На щастя, її запросила до себе на село наша старша тітка.

Б

В Десь надсадно, як на заріз, ревіло теля, очевидно, загубивши матку.

в

Г Голос його був не рокований, а, навпаки, бадьорий та глузливий.

г

Д Немає сонця — десь воно, проте, живе і світить: за хмарами пливу-

Д

чими, за снігом, за млою переливною.

реченні

А Доброго, кажуть, дожидати треба, а лихе — само прийде.

А

Б На щастя, літак ішов по курсу майже на схід.

Б

В Літаки, здавалось, ідуть зовсім беззвучно...

в

Г Взагалі, мені здається, Серьожка, що люди стали начебто ще згурто-

'

ванішими.

Д

Д Але шнур, очевидно, не загорівся, бо знову мигнув огнем

А Не можна, кажуть, людині помолодшати, а подобрішати завжди можна.

А

Б Ой піду я степом, лугом, заспіваю — може, доля й відгукнеться в те-

Б

мнім гаю.

В.

В Мабуть, людині не можна відриватися від рідного берега.

Г

Г Сумління людське, виявляється, схоже на вулик, його теж можна

Д

розтривожити.

Д На жаль, чудес на світі не буває.

виділене в реченні

АІ того, можливо, не знайду я слова, щоб наш прекрасний оспівати

А

світ.

Б

Б Вершники, здавалось, зрослися з підібраними грудастими кіньми.

В

В Він, правду мовлячи, не почував ніякої охоти вчитися гри на фор-

г

теп'яні.

Д

пропущено)

А Гріш ціна пустим словам.

А

Б Сонце низько, вечір близько, додому далеко.

Б

В Два чоботи пара.

В

Г Вік ізвікувати не пальцем перекивати.

Г

Д Ти занадто романтик.

Д

Складносурядне речення

1241. Складносурядним є речення

А Труби мінометів уже розпеклись так, що не можна було торкнутись

А

рукою.

Б

Б Привчав мене батько трудитись до поту, а мати — любити пісні.

В

В Мати — це вічне одкровення, вічна радість природи, сталь і ніжність

г

поезії життя.

\

Д

Г Краю мій рідний, краю! Багато по тобі пройшло-потопталося літ і віків.

Д Чи доводилось вам чути, як чайка кигиче?

1242. Складносурядним є речення

А Вода ума не мутить та й голови не смутить.

А

Б Про землю піклуйся — золотим зерном милуйся.

Б

В Тарас Шевченко ще змалку купався у тих віршах невідомих поетів,

В

що звуть їх народними піснями.

Г

Г Прожектор небо розсікає, і золоті аерозграї в його промінні мерехтять.

Д

Д Усім найкращим, що є в моїй душі, завдячую рідній батьківській хаті.

1243. Складносурядним є речення

А Так по зимі приходять весни і по грозі сіяє синь.

А

Б Навколо стояла така тиша, що чути було золотий дзвін переджнивності.

Б

В Треба слову радощів додати, щоб уміло душу звеселять.

в

Г Матері все життя дивляться нам услід, вирядивши в люди.

Г

Д У всіх людей одна є спільна мова — братерська любов.

Д

1244. Складносурядним є речення

А Встаньмо з колін, розірвімо пута, якими нас віками приковано до чо-

А

рних скель, високо підведімо голови.

Б

Б Народ захоплений танцем і все звужує коло так, що танцюристи мов

в

у криниці.

Г

В Пахне сіно лугове, і зав'язь в чистих росах Зріє.

^

ділові знаки пропущено)

А На сизих луках скошено траву (?) і літо буйне в береги ввійшло

А

Б Дерево стояло ще голе (?) однак на вітах його вже починалось пта-

Б

шине життя.

в

В Чи то мені здається (?) чи то справді свист тихшає?

г

Г Всім серцем любіть Україну свою (?) і вічні ми будемо з нею!

Д

Д Пахне сіно лугове (?) і зав'язь в чистих росах зріє.

знаки пропущено)

А Осінь сумна (?) та весело жити.

А

Б Чи то праця задавила молодую силу (?) чи то нудьга невсипуща його

Б

з ніг звалила.

В

В Що таке присудок (?) і чим він виражається?

Г

Г Світлу тишу лиш коники сюрчанням прошивали (?) та синички, стри-

Д

баючи в гіллі, наладжували голос на осінній.

Д Зима невелика (?) та в неї рот великий.

знаки пропущено)

А Субота — не робота (?) і в неділю нема діла.

А

Б Так по зимі приходять весни (?) і по грозі сіяє синь.

Б

ВІ Гнат не винуват (?) і Калина не винна.

В

Г А літо йде полями і гаями (?) і вітер віє (?) і цвіте блакить.

Г

Д Осінній вечір тихо догорає (?) і золото спадає з ясенів

Д

знаки пропущено)

А Уже давно стояла ніч над землею (?) і зорі виблискували з темного

А

неба.

Б

Б Річка широка та глибока (?) а вода синя та чиста.

В

В Пропав день (?) і собаки не брехали.

Г

Г Повз вікно ішла морська ніч (?) і десь торохтіли підводи.

Д

Д В хаті в неї як у віночку (?) і сама сидить, як квіточка.

знаки пропущено)

А В орача руки чорні (?) та хліб білий.

А

Б Остап із Соломією сіли під вербою (?) але їм не говорилось.

Б

В А жайвір щебече (?) а сивий будяк посихає.

В

Г За селом шелестіли хліба (?) і пахло полином.

Г

Д Я дивився на небо (?) й небо затихає в коливанні.

Д