1.Принцип модульності
Операційна система будується з множини програмних модулів. Під модулем у загальному випадку розуміють функціонально закінчений елемент системи, виконаний відповідно до прийнятих міжмодульних інтерфейсів. По своєму визначенню модуль передбачає легкий спосіб його заміни іншим при наявності заданих інтерфейсів. У значній мірі розподіл системи на модулі визначається методом проектування системи, який використовується.
Важливе значення при побудові операційних систем мають привілейовані, повторно входимі й реентерабельні модулі, тому що вони дозволяють більш ефективно використовувати ресурси обчислювальної системи. Властивість реентерабельності може бути досягнуте різними способами, але найчастіше використовуються механізми динамічного виділення пам'яті під перемінні для нового обчислювального процесу (завдання). У деяких системах реентерабельність програми отримують автоматично. Цього можна досягти завдяки незмінюваності кодових частин програм при виконанні, а також автоматичному розподілу регістрів, автоматичному відділенню кодових частин програм від даних і приміщенню останніх у системну область пам'яті. Для цього необхідна відповідна апаратна підтримка.
Принцип модульності відбиває технологічні й експлуатаційні властивості системи. Найбільший ефект від його використання досяжний у випадку, коли принцип розповсюджений одночасно на операційну систему, прикладні програми й апаратуру.
У всіх операційних системах можна виділити деяку частину найбільш важливих керуючих модулів, які повинні постійно перебувати в оперативній пам'яті для більш швидкої реакції системи на виникаючі події й більш ефективної організації обчислювальних процесів. Ці модулі разом з деякими системними структурами даних, необхідними для функціонування операційної системи, утворюють так зване ядро операційної системи.
При формуванні складу ядра потрібно задовольнити двом суперечливим вимогам. До складу ядра повинні ввійти найбільш часто використовувані системні модулі. Кількість модулів повинна бути таким, щоб обсяг пам'яті, який займає ядро, був не занадто великим. До його складу, як правило, входять модулі по керуванню системою переривань, засоби по переведенню програм зі стану обчислення в стан очікування, готовності й назад, засоби по розподілі основних ресурсів, таких як оперативна пам'ять і процесор. Операційні системи можуть бути мікроядерними й макроядерними (монолітними). У мікроядерних операційних системах саме ядро дуже компактне, а інші модулі викликаються із ядра як сервісні. При цьому сервісні модулі можуть розміщатися й в оперативній пам'яті. На противагу мікроядерним у макроядерних операційних системах головна супервізорна частина містить у собі велику кількість модулів.
Крім програмних модулів, які входять до складу ядра, що постійно розташовуються в оперативній пам'яті, може бути багато інших системних програмних модулів, які отримують назву транзитних. Транзитні програмні модулі завантажуються в оперативну пам'ять тільки при необхідності й у випадку відсутності вільного простору можуть бути заміщені іншими транзитними модулями.