4. Методи економічного дослідження

Сучасна методологія пізнання економічних процесів формувалася впродовж кількох останніх століть і в її розвитку прийнято виділяти 3 єтапи, кожному з яких відповідає певний тип мктодології пізнання.

Метафізична методологія пізнання – це така, яка була сформована в рамках класичної фізики і механіки, а потім поширена на інші сфери пізнання.

Метафізична методологія базувалася на трьох фундаментальних принципах: сумативності; статичності; історичності.

Діалектична – це така методологія пізнання, яка сформувалася в рамках біологічної науки, а потім поширена на інші сфери.

Ця методологія спирається на такі фундаментальні принципи:

-емерджентності, коли ціле розглядається як величина більша , ніж проста арифметична сума його складових.

-історичності, який вимагає досліджувати в історичному порядку.

-системності, який виметодоломагає досліджуване вивчати в системах його існування, ане як саме по собі.

Сучасна методологія дослідження сформувалась внаслідок певної трансформації метафізичної в діалектичну з подальшим її розвитком.

В сучасній методології дослідження є два рівні наукового аналізу: емпіричний і теоретичний.

Емпіричний базується на узагальненні емпіричних фактів, Теоретичний-полягає у виявленні глибинних принципів функціонування і розвитку певних економічних систем.

В емпіричній методології використовуються в основному метафізичні прийоми пізнання, а в теоретичному- діалектичні прийоми, а саме:

• рух пізнання від абстрактного до конкретного;

• метод єдності історичного і логічного в пізнанні;

• метод єдності індукції і дедукції. Індукція-це перехід від конкретного до загального а дедукція – зворотній процес.

• метод єдності аналітичних і синтетичних підходів в пізнанні;

• метод використання агрегативних підходів до пізнання, за яких певні економічні од єкти розглядаються як окремі економічні одиниці без їх внутрішньої структуризації.

• Результати економічного аналізу відображаються за допомогою відповідних інструментів, саме: економічних понять, категорій, економічних моделях; економічних законів.

ЛЕКЦІЯ 2 Зміст економічної діяльності суспільства й проблема економічного вибору

1. Загальні проблеми економіки. Потреби як спонукальний мотив економічної діяльності людей.

2. Безмежність потреб та обмеженність ресурсів- центральна проблема економіки.

3. Технологічні можливості суспільства. Альтернативна вартість. Крива трансформації.

Кожне людське суспільство стикається і намагається розв язувати три основні проблеми організації економіки:

• Що виробляти?

• Як? І в якій кількості?

• Для кого?

1. ЩО ВИРОБЛЯТИ ?

Мається на увазі яку комбінацію товарів та послуг обере суспільство, а відповідно розміщення ресурсів серед галузей та сфер, що їх виробляють. Це відбувається тому, що виробництво додаткової кількості одного продукту завжди потребує спрямування додаткових ресурсів у це виробництво відтягуючи ці ресурси з інших виробництв.

2. ЯК?

Оскільки ресурси обмежені, бажано, щоб вони використовувались ефективно. Отже, має значення, які саме з наявних способів виробництва знаходитимуть застосування.

ДЛЯ КОГО?

Тобто, хто буде споживати. Який існує взаємозв язок між виробництвом, економікою і споживанням її громадян? Економісти шукають пояснення того, як здійснюється розподіл вироблених благ? Хто скільки отримує і чому?

Поставимо запитання: що змушує людей працювати?Вони працюють, щоб задовольняти власні потреби. Поряд з поняттям потреба вживається поняття “нужда”. Що під цим розуміють?

Нужда- це почуття, що виникає у людини за відсутності чи нестачі того, що їй хотілось би мати.Якщо нужда не задоволена, це спричиняє внутрішню напругу, що і спонукає людину працювати.

Потреба –це та ж нужда, але вона повинна мати конкретне оформлення, яке визначається культурою й іншими обставинами.Наприклад, одна й та ж сама нужда у людей-в продуктах-, які належать до різних верств суспільства, набуває форму різних потреб. Потреба в транспортних засобах ескімосів і мешканців сучасних міст неоднакова. Економісти і психологи пропонують виділяти різні види потреб. Досить поширеною є класифікація потреб, запропонована медиком і психологом А. Маслоу, який розрізняв нижчі (фізіологічні) і вищі (соціальні) потреби. Першу групу становлять дихання, спрага, голод, тепло, безпека. До вищих потреб відносять прагнення належати до певного кола людей- родичів, друзів, знайомих.- відчуівти їх підтримку. До них також відносять бажання набути визнання, користуватися повагою, мати престиж, самореалізуватися.

Інша класифікація потреб передбачає їх поділ на два види: матеріальні та духовні. Економіка працює на задоволення матеріальних потреб, а вони характеризуються тим, що є безмежні.

2. Безмежність потреб та обмеженість ресурсів- центральна проблема економіки.

Діяльність, що створює товари і послуги, називають виробництвом. У виробництві застосовують економічні ресурси, що складаються з елементів природи, таких як емля, ліси і корисні копалини; людських ресурсів- як розумових так і фізичних; засобів виробництва, таких як знаряддя праці, машини, будівлі, транспорт, засоби зв язку. Усі можливі ресурси об єднують у три великі групи:

-земля;

-праця;

-капітал.

Економічні ресурси називають ще факторами виробництва.

Земля – це всі елементи природи, такі як орні землі, ліси, корисні коталини, водні ресурси, повітря;

Праця-це фізичні і розумові здібності людей, які застосовують у виробництві благ. Сюди ж відносять і підприємницький талант.

Капітал- це товари тривалого використання (капітальні блага), створені для виробництва інших благ. Капітал ще називають інвестиційним ресурсом, а процес збільшення його запасу- інвестуванням.

Якщо потреби людей необмежені, то економічні ресурси характеризуються тим, що вони обмежені або рідкісні. Для більшості населення світу обмеженість ресурсів є реальною і завжди присутньою. Виникає проблема що виробляти і скільки має споживати кожна особа? Потреба вибирати є загальною для всіх. Так само як обмеженість ресурсів зумовлює потребу вибору, останній зумовлює існування вартості. За обмеженості ресурсів і повної їх зайнятості люди, люди ухвалюючи рішення про збільшення одного блага, завжди повинні відмовлятися від певної кількості іншого блага.