ЛЕКЦІЯ: ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ КУРСУ.

План:

1. Виникнення і розвиток економічної теорії

2. Предмет і об”ект економічної теорії.

3. Функції політекономії

4. Методи економічного дослідження.

Термін “ойкономія” уперше вжив давньогрецький філософ Ксенофонт.( близько 430-355 р. До н.е.) у працях “Домоустрій”, “ Кіропедія”, вважаючи економію наукою про домогосподарство, тобто система правил організації рабовласницького господарства.

Арістотель (384-322р. До н.е.) у працях “Політика” й “Афінська політія” поділив науку про багатство на економіку , під якою розумів виробництво благ для задоволення потреб людей, і хремастику, що означає вміння наживати достаток. “Хрема”- це майно, володіння.

За середніх віків економія була близька до ксенофонто- арістотелівської “ойкономії”. Коли ж утворилися централізовані держави, виникла потреба в обгрунтуванні їхньої економічної політики, що було зроблено за допомогою політичної економії. Термін “політична економія” походить від слів “політикос”(державний, суспільний) і “ойкономія” Він належить французькому вченому А. Монкретьєну, який вжив його у праці “Трактат політичної економії”(1615). Тому політична економія- це “державоводство”, зібрання правил і настанов з організації та управління державним господарством.

Cуспільне життя потребувало розвитку економічної теорії і вона прогресувала, відображаючи ті зміни, що відбувалися в економічних системах окремих країн.

У 15-18ст. В економічній науці панував меркантилізм (від лат.”мерканте”-торговець, купець). Найбільш відомими представниками меркантилізму були: Уільям Стаффорд, 1554-1612р. Томас Мен, 1571-1641, Скаруффі, 1519-1584, Антуан Монкгетьєн

Меркантилізму притаманні дві основні риси:

- багатство ототожнювалося з золотом (грішми), яке приносить зовнішня торгівля , а тому держава повинна сприяти розвитку торгівлі. Така політика держави називалася дегжавним протекціонізмом.

• Об`єктом дослідження була лише сфера обігу.Меркантилісти запровадили у науковий обіг поняття “національне багатство”, поставили проблему джерела доходів, еквівалентності обміну та ін.

Виникнення і розвиток класичної політичної економії відбувалися в кількох варіантах, насамперед французькому і англійському. Французький дістав назву фізіократії, а англійський – промислової, або англійської школи, в якій класична щкола досягла вищого рівня.

Фізіократи піддали різкій критиці економічні погляди меркантилістів і започаткували підхід, згідно з яким економічна політика має спрямовуватися не на заохочення торгівлі,а на створення умов для розвитку виробництва.

Фізіократи першими в історії економічної науки дали розгорнуту класифікацію доходів і встановили, що розподіл суспільного багатства відбувається відповідно до певних законів і закономврностей.

Кене Ф. Вперше здійснив аналіз суспільного відтворення. У праці “Економічні таблиці”(1758) він наголошував на підпорядкованості всього сущого законам природи, спроможності людей пізнати ці закони й дотримуватися їх.

Політична економія досягла вершин в працях представників англійської класичної школи. Це: Уільям Петті (1623-1687), Адам Сміт (1723-1790) і Девід Рікардо(1772-1823). Головні наукові досягнення класиків-це прагнення виявити глибинні закономірності в суспільному житті, постановка в центр теоретичної системи процесу виробництва, причоми будь-якого виробництва, а не лише землеробства, як у фізіократів.;відкриття трудової теорії вартості; висунення ідеї поєднання особистих і суспільних економічних інтересів. Завдяки саме цим доробкам дана школа отримала назву класичної.

У 30-ті роки ХХ ст. Загострюються кризові явища в економіці західних країн. Виникає потреба в теорії, яка могла б пояснити безробіття, тривале падіння виробництва, наявність невикористаних виробничих потужностей при відносній вузькості споживання тощо, і показала можливі шляхи виходу з кризового становища без знищення ринкових основ господарювання. У 1936р. була опублікована монографія англійського економіста Дж. М. Кейнса (1883-1946) “Загальна теорія зайнятості, проценту і грошей”, в якій викладені основи теорії державного регулювання економіки. Кейнс дослідив ринкову економічну систему в цілому, вияснив закони її функціонування , з ясував комплекс методів активного впливу на процес відтвороння суспільного капіталу в масштабі всієї національної економіки. Він проаналізував вплив держави на розвиток таких макроекономічних величин, як сукупний попит, сукупна пропозиція, споживання, нагромадження, рівень цін, прибутків та ін.

Сучасна економічна наука не відкидає нічого з того, що внесли в неї визначені економісти, а скоріше продовжує, розвиває і доповнює.

Політична економія в теперішніх умовах представлена такими основними напрямами: неокласичний, неокейнсіанський, неоінституційний, неоліберальний, марксистський, соціалреформістський та напрям радикальної економії.

2. Предмет і об`єкт економічної теорії.

Світ, що нас оточує, вивчається багатьма науками, в тому числі і економічною теорією. Перед усіма науками стоять такі завдання: правильно пізнавати світ, виявляти його закономірності, досліджувати закони, давати людям знання для їїх практичної діяльності.

Людям властиві як біологічно, так і соціально зумовлені потреби. Ми ввесь час прагнемо підвищити рівеня свого добробуту, однак обмеженість ресурсів не дає можливості досягнути ідеального вирішення задоволення потреб. Незаперечним фактом є те, що сукупність усіх наших матеріальних потреб перевищує продуктивні можливості всіх ресурсів, які є в наявності. З часом потреби змінюються і примножуються, в результаті виникнення нових виробів, під впливом реклами та стимулювання збуту. Кінцевою метою всієї економічної діяльності є бажання задовольнити ці різноманітні потреби.

Політична економія-це суспільна наука, що досліджує проблему такого використання чи переміщення рідкісних ресурсів( засобів виробництва), при якому досягається найбільш максимальне задоволення безмежних потреб суспільства (мета виробництва). Економічна теорія вивчає шляхи найкращого використання того , чим ми володіємо, тобто ефективного використання рідкісних ресурсів.

Ефективність означає зіставставлення затрат і результату. Затрати –це кількість використаних ресурсів: землі, праці і капіталу, а результат- обсяги виробництва, задоволення потреб. Слід зазначити, що важливим тут є забезпечення повної зайнятості ресурсів. У кожний певний момент економіка повної зайнятості і повного обсягу виробництва змушена жертвувати випуском одних товарів іпослуг, щоб досягти збільшення виробництва інших. У зв язку з тим, що ресурси не мають однакової продуктивності у всіх можливих процесах їх використання, переведення ресурсів із однієї сфери в іншу зумовлюють дію закону зростаючих вмінених ( альтернативних) витрат.

Оскільки політична економія пов язана з дослідженням функціонування економічної системи, то її предметом є дослідження виробничих відносин, що виникають між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ і послуг у світі обмежених ресурсів. Виробничі відносини формуються під впливом відносин власності і знаходяться в основі функціонквання економічної системи. Політична економія вивчаємеханізм дії економічних законів, що керують розвитком цієї системи.

Прийнято вважати, що об єктом вивчення і дослідження економічної теорії є відповідна сфера суспільства, саме економіка (практика господарювання).

3. Функції економічної теорії

Перед кожною наукою стоїть завдання розкрити сутність тих явищ і процесів, які вона вивчає. Будь - яке економічне явище чи процес має зовнішні, поверхневі та глибинні, внутрішні зв язки.

Політична економія, з ясовуючи ці зв язки, досліджуючи дію економічних законів, розробляє рекомендації щодо формування економічнох політики, яку повинна проводити держава, маючи за мету підвищення ефективності суспільного виробництва і забезпечення більш високого рівня життя людей.

Функції політичної економії:

- Гносеологічна (пізнавальна)

• Теоретична

• Практична

• Ідеологічна

• Методологічна.

Cуть гносеологічної функції, полягає в тому, щоб пояснити економічні явища через виявлення механізму дії економічних законів, показати зв язки між цими явищами,сформувати принципи вирішення основних економічних проблем. Знання політичної економії допомагає зрозуміти, як розвивається суспільство, допомагає описати, пояснити і спрогнозувати економічну поведінку, як на мікро-, так і на макрорівні.

Теоретична функція випливає уже зі самої назви науки, про яку йдеться.Ця наука в процесі аналізу використовує систему фактів, що стосуються економічної реальності. В результаті економічного аналізу формуються узагальнення, які називають “принципами”, “теоріями”, “моделями”, “законами”.Вони вносять порядок і зміст у набір фактів, пов язують їх воєдино, виявляють правильні взаємозв язки між ними.

Політична економія виконує також практичну функцію, економічні знання мають практичне значення. Вони служать практичним цілям змін у суспільстві, підвищенню ефективності суспільного виробництва. Саме знання економічної теорії лежать в основі економічної політики держави. Завдяки економічній політиці розробляються рекомендації щодо оптимального поєднання ринкових важелів регулювання економіки з державним регулюванням.

Ідеологічна функція полягає в тому, ця наука сприяє формуванню наукової економічної свідомості чи економічного світогляду людей. Ця функція розкривається перш за все через розкриття і узагальнення реальної дійсності, розробку сучасного економічного і політичного мислення. Політична економія теоретично пояснює суть процесів, що відбуваються в економічній системі; критично аналізує проблеми, що виникають в економіці, робить висновки щодо правильного вирішення практичних завдань.Сучасне економічне мислення дає можливість індивіду правильно зрозуміти і пояснити економічні явища, які існують в господарській діяльності, зробити при цьому ефективний вибір.

Методологічна функція (методологія- це система методів, прийомів, інструментів пізнання) . Вона виступає методологією дослідження у спеціальних чи прикладних економічних науках.