- •3. Суспільно-політичне і економічне життя східнослов'янських племен доби перших державних утворень і Київської Русі (IV - перша половина хііі ст.)
- •4. Культура Київської Русі
- •5. Розвиток Галицько-Волинської держави
- •6. Устрій, господарство, побут українських земель в складі Литви
- •8. Люблінська унія
- •9. Берестейська унія та її вплив на розвиток українського державотворення в майбутньому
- •10. Постать Дмитра Вишневецького як державника України
- •11. Постать Петра Сагайдачного в історії України
- •12. Військово-територіальний устрій як спосіб поширення реєстрового козацтва на городову Україну
- •13. Військово-територіальний устрій реєстрового козацтва як основа створення органів влади на місцях в період Хмельниччини
- •14. Перші кроки дипломатичної служби Богдана Хмельницького
- •15. Формування збройних сил Гетьманщини
- •16. Козацька старшина як українська політична еліта доби Гетьманщини
- •17. Підготовка українсько-московського союзу
- •18. Статті Богдана Хмельницького 1654 року
- •20. Віленське перемир'я 1656 року
- •21. Підготовка українсько-шведсько-угорського союзу в 1656-1657 роках
- •22. Постать Юрія Немирича в історії України
- •23. Проект нового українсько-московського договору після смерті Хмельницького
- •24. Гадяцький трактат 1658 року
- •25. Конотопська битва в історії України
- •27. Чорна рада 1663 року
- •29. Андрусівський договір 1667 року
- •31. Батуринський переворот 1672 року
- •32. Гетьманування Івана Самойловича
- •33. Постать Івана Сірка в історії України
- •34. Обрання Івана Мазепи на гетьманство
- •35. Полтавська битва в історії України
- •36. Нова Січ
- •37. Гетьманування Кирила Розумовського
- •38. Друга Малоросійська колегія
- •39. Ліквідація Запорозької Січі 1775 року
- •40. Участь українського козацтва в освоєнні Слобожанщини та Кубані
- •41. Крим у складі Катеринославського генерал-губернаторства
- •43. Українська культура в добу Гетьманщини
- •44. Входження українських земель до складу Російської та Австрійської імперій.
- •45. Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині хіх ст.
- •46. Суспільно-політичний рух в українських землях в другій половині хіх ст.
- •47. Шевченко, Франко, Українка
- •48. Постать Миколи Міхновського в історії України
- •49. Український національно-визвольний рух під час Першої російської революції
- •50. Вплив українців Петрограду на революційні події 1917 року
- •51. Українізація російської армії
- •53. Берестейський договір 1918 року
- •54. Гетьманський переворот
- •55. Відновлення Української Народної Республіки. Директорія унр
- •57. Радянська Росія і демократична Україна: проблема взаємовідносин
- •58. Національно-визвольний рух на західноукраїнських землях
- •60. Варшавський договір 1920 року
- •62. Входження усрр до складу срср
- •63. Суспільно-політичне і культурне життя українського народу в 20-ті роки
- •64. Становлення адміністративно-командної державної системи управління
- •65. Насильницька колективізація сільського господарства. Голодомор
- •1932-1933 Років та його наслідки
- •66. Суперечливий характер культурного будівництва на Україні в 30-роки
- •67. Згортання українізації
- •68. Коренізація в урср
- •70. Конституція урср 1937 року
- •71. Проголошення Карпатської України самостійною державою
- •72. Включення Галичини і Волині до складу урср
- •73. Приєднання до урср Північної Буковини та Південної Бессарабії
- •74. Україна в загарбницьких планах фашистської Німеччини
- •75. Оборонні бої на території України в 1941-1942 роках
- •76. Відновлення Української держави у Львові 30 червня 1941 року
- •78. Боротьба оун і упа проти гітлерівського і сталінського режимів за відродження української незалежної держави
- •79. Демократичні процеси в Україні після смерті Сталіна, їх суперечливий і непослідовний характер
- •80. Загострення соціальних проблем радянського суспільства. Неосталінізм
- •81. Духовне життя українського народу в 70-80 рр.
- •83. Основні напрямки перебудови м. Горбачова та її наслідки
- •84. Зусилля діаспори щодо відродження української державності
- •85. Проголошення незалежності України
- •86. Прийняття Конституції України
- •87. Альтернативні варіанти геополітичної орієнтації України
- •89. Релігійне життя сучасної України
- •90. Роль української діаспори у розбудові держави
15. Формування збройних сил Гетьманщини
Обов’язки проведення обліку козаків покладалися на генерального обозного.
Основою козацького війська були піхотні полки. Українські піхотинці традиційно відзначалися як добрим тактичним вишколом, так і витривалістю та лицарською вправністю. Особливою майстерністю козаки відзначалися при захисті оборонних споруд та їх штурмі. При обороні піхота активно використовували укріплений табір, який утворювала з возів.
Кіннота в українських збройних силах носила допоміжний характер. Біля витоків її становлення як окремого виду збройних сил стояв Б.Хмельницький, котрий усвідомлював її важливість в умовах ведення війни з Річчю Посполитою, що славилася в усій Європі своє кавалерією, особливо легкою, гусарською.Важливим тактичним завданням української кінноти було атакувати ворожу піхоту потужною лавою — ударом наїжаченого списами кавалерійського фронту.
Велике значення в українських збройних силах відводилося й утриманню в належному стані артилерії. У структурі козацького війська існувала Генеральна військова артилерія, яка розміщувалася в гетьманській резиденції. Очолювали її генеральний обозний та спеціальна канцелярія. На озброєнні в Генеральній військовій артилерії перебували гармати середнього та малого калібру. У роки революції Військо Запорозьке мало досить потужну флотилію козацьких суден — чайок. І хоч чайки поступалися своїми розмірами та озброєнням турецьким та венеціанським суднам, їх велика швидкість і маневреність дозволяла козакам отримувати важливі перемоги на морі. Джерела свідчать, що за гетьманування Б.Хмельницького козацький флот нараховував до 300 суден. Надалі їх кількість істотно зменшилася, хоча під час російсько-турецьких
війн їх кількість епізодично зростала.Прийшовши до влади гетьман Павло Скоропадський взявся за розбудову української армії, Було організована Генеральний, перше генерал-кватирмайстерство з підвідділами-оперативними, розвідковим, зв'язку, топографічним і .
Рада міністрів 24 липня 1918 року ухвалила закон про загальний військовий обов'язок та затвердила план організації армії вироблений генеральним штабом. Протягом літа були ухвалені також закони про організацію військового судочинства, військово-санітарної служби та постачання. Час дійсної військової служби визначено на термін два роки в піхоті, в кінноті та артилерії три роки, на флоті чотири; служба в запасі мала тривати до 38 року життя, а в ополченні від 39 до 45 року життя. У мирному стані армія повинна була налічувати 175 генералів, 14930 старшин, 2975 військових урядовців, 291221 підстаршин і козаків та 63081 коней. Щорічні видатки на військо ухвалені в сумі 1,254 міліардів карбованців. Набір новобранців до армії призначено на 15 листопада 1918 року і 1 березня 1919 року. В загальному українська армія повинна була б складатись з восьми армійських
13
корпусів, одної сердюцької дивізії, восьми корпусних кінних полків, окремої таврійської пішої бригади, чотирьох кінних дивізій, окремої кінної бригади, двох понтонних куренів, трьох окремих важкогарматних бригад, трьох повітряних інспектур, двох інспектур повітроплавних куль, ескадрилії бомбардувальників, повітряної школи, чотирьох залізничних куренів, дев'яти інспектур кінного ремонту, восьми ремонтних депо, булавного кінного полку, чотирьох запасних кінних полків, 108 повітових комендатур, а також до осені 1918 року мали бути організовані військова академія з трирічним навчанням, чотири кадетські школи, дві військові школи старшин для піхоти та по одній для кінноти, артилерії та технічної служби. Корпуси мали поповнюватись територіально і одержували назви за своїм розташуванням 1 - волинський, 2 - подільський, 3 - одеський, 4 - київський, 5 - чернігівський, 6 - полтавський, 7 - харківський, 8 - катеринославський. Корпус складався з двох піхотних дивізій, двох бригад польових гармат, одної бригади важких гармат, одного корпусного кінного полку, чотирьох радіотелеграфічних сотень, чотирьох мотоброньованих сотень, одного повітряного парку, одного технічного куреня, одного санітарного куреня і двох залізничних сотень.
Піхотна дивізія складалась з трьох піхотних полків; піхотний полк з трьох куренів; курінь з трьох стрілецьких сотень і сотні скорострілів. Кінна дивізія мала дві бригади, один кінно-гарматний полк, кінну сотню піонерів, сотню мотоциклістів, сотню кінних розвідників; бригада складалась з двох кінних полків, полк з п'яти кінних сотень і кінна сотня скорострілів.
В склад 1 кінної дивізії увійшли полки: 1 кінний чугуївський, 2 ізюмський, 3 чернігівський, 4 сумський; до складу 2 кінної дивізії: 5 кінбурнський, 6 ольвіопільський, 7 володимирський, 8 український; до складу 3 кінної дивізії: 9 тираспільський, 10 новгородсіверський, 11 одеський, 12 полтавський; 4 кінної дивізії: 13 стародубський, 14 охтирський, 15 білгородський, 16 вознесенський; окремої кінної бригади; 17 бужський і 18 київський. Гарматна бригада складалась з трьох полків, у кожному по три батареї. Разом у складі української армії повинно було б бути 54 піхотні полки, 28 кінних полків, 48 полків польових гармат, 33 полків важких гармат і 4 кінно-гарматні полки.
Протягом осені 1918 року були сформовані майже всі старшинські і підстаршинські кадри в корпусах і кінних дивізіях, більшість з яких навчались перед війною і здобули досвід під час війни в царської армії. Гетьман Павло Скоропадський намагався створити боєздатну, професійну армію, і тому пішов на залучення до служби в українській армії царських офіцерів. Такий крок створив досвідчену офіцерську ланку в армії, але їй очевидно бракувало патріотизму, а подекуди і проводили ворожу політику до всього українського. Це проявлялось, в основному, в тому, що був виданий наказ яким заборонялось приймати до армії офіцерів воєнного часу, а якраз більшість національно свідомих офіцерів було саме офіцерами воєнного часу.
За гетьмана була створена в липні 1918 року сердюцька дивізія, з добровольців у віці 18-25 років, і призовників 1899 року. В дивізію набирали в основному вихідців з заможних селянських родин, і ця дивізія мала служити основною опорою гетьмана.
Морська піхота за гетьмана складалась з корпусу морської охорони побережжя Чорного Моря, в склад якого входили три полки морської піхоти неповного складу, а воєнно-морська авіація флоту нараховувала до 20 гідропланів.
14