- •3. Суспільно-політичне і економічне життя східнослов'янських племен доби перших державних утворень і Київської Русі (IV - перша половина хііі ст.)
- •4. Культура Київської Русі
- •5. Розвиток Галицько-Волинської держави
- •6. Устрій, господарство, побут українських земель в складі Литви
- •8. Люблінська унія
- •9. Берестейська унія та її вплив на розвиток українського державотворення в майбутньому
- •10. Постать Дмитра Вишневецького як державника України
- •11. Постать Петра Сагайдачного в історії України
- •12. Військово-територіальний устрій як спосіб поширення реєстрового козацтва на городову Україну
- •13. Військово-територіальний устрій реєстрового козацтва як основа створення органів влади на місцях в період Хмельниччини
- •14. Перші кроки дипломатичної служби Богдана Хмельницького
- •15. Формування збройних сил Гетьманщини
- •16. Козацька старшина як українська політична еліта доби Гетьманщини
- •17. Підготовка українсько-московського союзу
- •18. Статті Богдана Хмельницького 1654 року
- •20. Віленське перемир'я 1656 року
- •21. Підготовка українсько-шведсько-угорського союзу в 1656-1657 роках
- •22. Постать Юрія Немирича в історії України
- •23. Проект нового українсько-московського договору після смерті Хмельницького
- •24. Гадяцький трактат 1658 року
- •25. Конотопська битва в історії України
- •27. Чорна рада 1663 року
- •29. Андрусівський договір 1667 року
- •31. Батуринський переворот 1672 року
- •32. Гетьманування Івана Самойловича
- •33. Постать Івана Сірка в історії України
- •34. Обрання Івана Мазепи на гетьманство
- •35. Полтавська битва в історії України
- •36. Нова Січ
- •37. Гетьманування Кирила Розумовського
- •38. Друга Малоросійська колегія
- •39. Ліквідація Запорозької Січі 1775 року
- •40. Участь українського козацтва в освоєнні Слобожанщини та Кубані
- •41. Крим у складі Катеринославського генерал-губернаторства
- •43. Українська культура в добу Гетьманщини
- •44. Входження українських земель до складу Російської та Австрійської імперій.
- •45. Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині хіх ст.
- •46. Суспільно-політичний рух в українських землях в другій половині хіх ст.
- •47. Шевченко, Франко, Українка
- •48. Постать Миколи Міхновського в історії України
- •49. Український національно-визвольний рух під час Першої російської революції
- •50. Вплив українців Петрограду на революційні події 1917 року
- •51. Українізація російської армії
- •53. Берестейський договір 1918 року
- •54. Гетьманський переворот
- •55. Відновлення Української Народної Республіки. Директорія унр
- •57. Радянська Росія і демократична Україна: проблема взаємовідносин
- •58. Національно-визвольний рух на західноукраїнських землях
- •60. Варшавський договір 1920 року
- •62. Входження усрр до складу срср
- •63. Суспільно-політичне і культурне життя українського народу в 20-ті роки
- •64. Становлення адміністративно-командної державної системи управління
- •65. Насильницька колективізація сільського господарства. Голодомор
- •1932-1933 Років та його наслідки
- •66. Суперечливий характер культурного будівництва на Україні в 30-роки
- •67. Згортання українізації
- •68. Коренізація в урср
- •70. Конституція урср 1937 року
- •71. Проголошення Карпатської України самостійною державою
- •72. Включення Галичини і Волині до складу урср
- •73. Приєднання до урср Північної Буковини та Південної Бессарабії
- •74. Україна в загарбницьких планах фашистської Німеччини
- •75. Оборонні бої на території України в 1941-1942 роках
- •76. Відновлення Української держави у Львові 30 червня 1941 року
- •78. Боротьба оун і упа проти гітлерівського і сталінського режимів за відродження української незалежної держави
- •79. Демократичні процеси в Україні після смерті Сталіна, їх суперечливий і непослідовний характер
- •80. Загострення соціальних проблем радянського суспільства. Неосталінізм
- •81. Духовне життя українського народу в 70-80 рр.
- •83. Основні напрямки перебудови м. Горбачова та її наслідки
- •84. Зусилля діаспори щодо відродження української державності
- •85. Проголошення незалежності України
- •86. Прийняття Конституції України
- •87. Альтернативні варіанти геополітичної орієнтації України
- •89. Релігійне життя сучасної України
- •90. Роль української діаспори у розбудові держави
74. Україна в загарбницьких планах фашистської Німеччини
Роз'єднаність українських земель, перебування їх у складі різних держав були не лише болючою проблемою великої європейської нації, а й одним із складних моментів політичного становища в Центральній та Східній Європі передвоєнної доби. Україна постійно привертала увагу багатьох європейських країн, але їх цікавило тільки те, як би загарбати українські землі й перетворити їх на свою колонію.
Напередодні Другої світової війни населення Західної України становило близько 7 мли осіб. На всіх цих землях панувала іноземна адміністрація, яка проводила колонізаційну політику. Це викликало обурення українців, призводило до спротиву офіційним властям.
У 1925 р. було утворено Українське національне-демократичне об'єднання (УНДО) на чолі з К. Левицьким. У 1929 р. у Відні під керівництвом Є. Коновальця постала Організація українських націоналістів (ОУН), яка ставила за мету здобуття незалежності України. Посилився національно-визвольний рух у Закарпатті. 11 жовтня 1938 р. Закарпаття отримало від Чехословаччини автономію, яка, однак, була ліквідована угорською окупацією. Карпатська Україна, що проголосила свою незалежність 15 березня 1939 р., практично того ж дня припинила своє існування. Угорщина повністю окупувала Закарпаття. Нового удару по західноукраїнських землях було завдано 23 серпня 1939 р., коли В. Молотов і Й. Ріббентроп підписали радянсько-німецький пакт про ненапад. Таємним протоколом передбачалося розмежування сфер інтересів обох держав, а Західна Україна поряд з іншими територіями мала увійти до складу СРСР. Лемківщина та Холмщина потрапляли до німецької зони.
1 вересня 1939 р. нападом Німеччини на Польщу почалася Друга світова війна. 17 вересня польський кордон перетнули війська Червоної армії. Офіційною радянською пропагандою це було кваліфіковано як «визвольний похід» у Західну Україну. 22 вересня було встановлено попередню демаркаційну лінію між військами агресорів, а 28 вересня СРСР і Німеччина уклали договір про дружбу. 11 лютого 1940 р. в Москві була підписана економічна угода, згідно з якою на 15 травня 1941 р. Німеччина отримала від СРСР 632 тис. тонн хліба, 232 тис. тонн бензину, 23,5 тис. тонн бавовни, 50 тис. тонн марганцю, 900 кг платини тощо. У Бресті, Пінську, Ковелі відбулися спільні військові паради, що мало символізувати дружбу СРСР та Німеччини.
У згаданому таємному протоколі йшла мова також про інтереси СРСР стосовно Південного Сходу Європи, зокрема Бессарабії. В кінці червня 1940 р. СРСР, скориставшись невтручанням Німеччини та її тиском на румунський уряд, зайняв Бессарабію, заселені українцями території Буковини та румунський округ Герца.
Отож відтоді майже всі українські землі, котрі перед тим перебували у складі інших держав, були зібрані докупи в межах СРСР. З одного боку, цей факт мав безумовне позитивне значення: возз'єднання західноукраїнських земель об'єктивно відповідало одвічному прагненню нашого народу до єдності, соборності. Але не можна не враховувати того, хто, навіщо та якими методами робив це. Сталін, ведучи політичний торг із Гітлером, насамперед дбав про подальше розширення своєї імперії, про створення «зони безпеки» на західних кордонах. До того ж Сталін прагнув якомога скоріше покласти край визвольному рухові населення Західної України. Для цього застосовувалися не лише репресії. З тактичних міркувань було зроблено ряд кроків, спрямованих на обмеження польського впливу на цих землях. Зокрема, українська мова стала мовою викладання у названому на честь І. Франка Львівському університеті.
97
Однак у становищі нових територіальних надбань СРСР домінувало інше. Йшов жорсткий процес насильницької радянізації. Були заборонені всі українські партії, культурно-освітні організації, союзи, гуртки, греко-католицька церква, заклади «Просвіти», понад 80 різноманітних видань. Радянське керівництво смертельно лякала сама можливість впливу національне налаштованої Галичини на радянську Україну. Ось чому влада з такою наполегливістю насаджувала в Західній Україні відпрацьовану в СРСР тоталітарно-комуністичну систему. Репресії проти населення ставали дедалі більш жорстокими та масовими. З осені 1939 р. за політичними мотивами, як правило, без суду і слідства було репресовано 10% населення Західної України. Довгождане возз'єднання українських земель виявилося кривавим.
22 червня 1941 р. Німеччина напала на СРСР. У загарбницьких планах фашистів Україна займала особливе місце. Згідно з планом «Ост» Німеччина мала намір депортувати з України десятки мільйонів людей, переселивши сюди колоністів-німців. Частину її земель передбачалося передати сателітам гітлерівської Німеччини.