
- •3. Суспільно-політичне і економічне життя східнослов'янських племен доби перших державних утворень і Київської Русі (IV - перша половина хііі ст.)
- •4. Культура Київської Русі
- •5. Розвиток Галицько-Волинської держави
- •6. Устрій, господарство, побут українських земель в складі Литви
- •8. Люблінська унія
- •9. Берестейська унія та її вплив на розвиток українського державотворення в майбутньому
- •10. Постать Дмитра Вишневецького як державника України
- •11. Постать Петра Сагайдачного в історії України
- •12. Військово-територіальний устрій як спосіб поширення реєстрового козацтва на городову Україну
- •13. Військово-територіальний устрій реєстрового козацтва як основа створення органів влади на місцях в період Хмельниччини
- •14. Перші кроки дипломатичної служби Богдана Хмельницького
- •15. Формування збройних сил Гетьманщини
- •16. Козацька старшина як українська політична еліта доби Гетьманщини
- •17. Підготовка українсько-московського союзу
- •18. Статті Богдана Хмельницького 1654 року
- •20. Віленське перемир'я 1656 року
- •21. Підготовка українсько-шведсько-угорського союзу в 1656-1657 роках
- •22. Постать Юрія Немирича в історії України
- •23. Проект нового українсько-московського договору після смерті Хмельницького
- •24. Гадяцький трактат 1658 року
- •25. Конотопська битва в історії України
- •27. Чорна рада 1663 року
- •29. Андрусівський договір 1667 року
- •31. Батуринський переворот 1672 року
- •32. Гетьманування Івана Самойловича
- •33. Постать Івана Сірка в історії України
- •34. Обрання Івана Мазепи на гетьманство
- •35. Полтавська битва в історії України
- •36. Нова Січ
- •37. Гетьманування Кирила Розумовського
- •38. Друга Малоросійська колегія
- •39. Ліквідація Запорозької Січі 1775 року
- •40. Участь українського козацтва в освоєнні Слобожанщини та Кубані
- •41. Крим у складі Катеринославського генерал-губернаторства
- •43. Українська культура в добу Гетьманщини
- •44. Входження українських земель до складу Російської та Австрійської імперій.
- •45. Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині хіх ст.
- •46. Суспільно-політичний рух в українських землях в другій половині хіх ст.
- •47. Шевченко, Франко, Українка
- •48. Постать Миколи Міхновського в історії України
- •49. Український національно-визвольний рух під час Першої російської революції
- •50. Вплив українців Петрограду на революційні події 1917 року
- •51. Українізація російської армії
- •53. Берестейський договір 1918 року
- •54. Гетьманський переворот
- •55. Відновлення Української Народної Республіки. Директорія унр
- •57. Радянська Росія і демократична Україна: проблема взаємовідносин
- •58. Національно-визвольний рух на західноукраїнських землях
- •60. Варшавський договір 1920 року
- •62. Входження усрр до складу срср
- •63. Суспільно-політичне і культурне життя українського народу в 20-ті роки
- •64. Становлення адміністративно-командної державної системи управління
- •65. Насильницька колективізація сільського господарства. Голодомор
- •1932-1933 Років та його наслідки
- •66. Суперечливий характер культурного будівництва на Україні в 30-роки
- •67. Згортання українізації
- •68. Коренізація в урср
- •70. Конституція урср 1937 року
- •71. Проголошення Карпатської України самостійною державою
- •72. Включення Галичини і Волині до складу урср
- •73. Приєднання до урср Північної Буковини та Південної Бессарабії
- •74. Україна в загарбницьких планах фашистської Німеччини
- •75. Оборонні бої на території України в 1941-1942 роках
- •76. Відновлення Української держави у Львові 30 червня 1941 року
- •78. Боротьба оун і упа проти гітлерівського і сталінського режимів за відродження української незалежної держави
- •79. Демократичні процеси в Україні після смерті Сталіна, їх суперечливий і непослідовний характер
- •80. Загострення соціальних проблем радянського суспільства. Неосталінізм
- •81. Духовне життя українського народу в 70-80 рр.
- •83. Основні напрямки перебудови м. Горбачова та її наслідки
- •84. Зусилля діаспори щодо відродження української державності
- •85. Проголошення незалежності України
- •86. Прийняття Конституції України
- •87. Альтернативні варіанти геополітичної орієнтації України
- •89. Релігійне життя сучасної України
- •90. Роль української діаспори у розбудові держави
36. Нова Січ
Нова січ - остання із Запорозьких Січей, що існувала на українських землях у 1737-1775 рр.. Нова Січ відома також як Підпільненська. Покровська, Краснокутівська. Після знищення за наказом Петра І у 1709 р, Запорозької Січі (так званої Старої або Чортомлинської Січі), значна частина козаків, рятуючись від переслідувань царського уряду, змушена була переселитися у татарські володіння. Там ними були засновані Олешківська Січ та Кам'янська Січ.
Важке економічне становище, переслідування з боку татар, змушували запорожців клопотати перед російським урядом про дозвіл на повернення в Україну. Наприкінці 1734 р., у зв'язку з необхідністю зміцнення південних кордонів Російської імперії, такий дозвіл козаки отримали. Для заснування
35
Нової Січі було обрано місце, розташоване за 5 км. від Старої Січі, на березі р. Підпільної (притока Дніпра). Тут було збудовано укріплення з високим земляним валом, вежами та ровом.
Нова Січ поділялася на внутрішній кіш, зовнішній кіш та цитадель (так званий Новосіченський ретраншемент). Внутрішній кіш мав вигляд правильного круга, в центрі якого був рівний майдан. У східній частині площі містилася дерев'яна церква Покрови Пресвятої Богородиці збудована за часів отамана І. Малашевича у 1734 р.. Поруч з церквою була висока дзвіниця, що виконувала також функції сторожової вежі. Тут же містились пушкарня, яка була одночасно січовою тюрмою , військова скарбниця, окреме житлове приміщення для духовенства, а також будинок кошового отамана, над яким на час його присутності на Січ встановлювався білий Прапор. Навколо майдану були розміщені 38 куренів, біля яких - курінні скарбниці та будиночки військової та курінної старшини. Зовнішній кіш (часто називали передмістям, слободою, торговим базаром та ін.) був відділений від внутрішнього окремим валом, в якому були влаштовані кам'яні ворота з вежею, що завжди охоронялись козаками.
Тут містились будинки козаків, торговців та ремісників, а також понад 100 торгових комор та шинків. Зовнішній кіш був також оточений фортифікаційними спорудами.?У 1735 р. за наказом царського уряду для встановлення нагляду над запорожцями збудовано цитадель. У цитаделі постійно перебував російський гарнізон (дві роти солдат з шістьма гарматами), знаходився будинок коменданта, офіцерські, інженерні та артилерійські приміщення, солдатські казарми, склади амуніції та гауптвахта.
Зовні вся територія Нової Січі була обнесена високим валом з частоколом та ровом. Доповнювали систему обробних споруд Нової Січі численні сторожові вежі, вовчі ями та ін., які у великій кількості знаходились навколо неї. Ряд укріплень, так званих бакинів або маяків були збудовані вздовж кордону з Кримським ханством та на основних переправах через Дніпро, Південний Буг та ін. річки
Значна частина продукції зимівників і слобід (коні, худоба, продукти тваринництва та ін.) продавалися на Правобережну та Лівобережну Україну, Росію, Кримське ханство.?Царський уряд проводив політику, спрямовану на обмеження автономного устрою Нової Січі.
Нова адміністративний і військовий центр запорозького козацтва після зруйнування Кам’янської Січі
в 1734–1775 роках Остання Січ, розташовувалася на великому півострові, що омивався рікоюПідпільною. Для нагляду за діями козаків царський уряд побудував за 2км від Нової Січі укріплення з двома напівбастіонами і постійною залогою — так Прикметне, що саме в часи існування Нової Січі постає незалежне козацько-військове угрупування під назвою«гайдамаки». Гайдамацький рух розпочався у 1734 році з бездіяльності першого Новосіченського отамана-гетьмана І. Малашевича у справі захисту прав і свобод українського народу. званийНовосіченський ретраншемент.
З Нової Січі вирушало Запорозьке Військо на російсько-турецьку війну 1735—1739 рр. та війну 1768—1774 рр. На початку червня 1775 року за наказом Катерини II Нова Січ була зруйнована, аВольності Війська Запорозького анульовані. Після закінчення російсько-турецької війни (1768—1774), в якій запорозькі козаки брали активну та дієву участь, генерал-поручик Петро Текелій мавзруйнувати Січ, а запорожці мали скласти зброю, записатися в селяни або міщани.
Частина сімей перейшла за Дунай і утворила там Задунайську Січ на території Туреччини.