1.1. Методи діагностики синдрому малдигестії .

Малдигестивний синдром- це збірне поняття, в кожному окремому випадку слід уточнити порушеня розщеплення яких саме харчових речовин має місце. Найчастіше- це дисахаридазна недостатність. Особливе значення має лактазна недостатність. Вона зустрічається у 50-90% дорослого населення Африки, Східної Азії, Південної Америки, Аляски. В Європі лактазна недостатність зустрічається у 15-30% здорових людей. Дефіцит лактази обумовлений здебільшого генетичною репресією синтезу кишечноі лактази. За даними Л.Н.Валенкевича ізольований (генетично обумовлений) дефіцит лактази спостерігається у 15-3% дорослого здорового населення. Частіше у 20,4 %, однак, зустрічається вторинний дефіцит лактази, тобто лактазна недостатність при інших якихось захворюваннях шлунково-кишкового тракту. Дефіцит лакта.зи може спостерігатися при таких захворюваннях, як виразкова хвороба., стан після резекції шлунка, ентероколіті, регі-онарному ентериті, а також після вживання медикаментів (антибіотиків, сульфамідів, естрогенів). Суть синдрому лактазної недостатності полягає у тому, що в умовах дефіциту лактази молочний цукор- лактоза- не розщеплюється до кінцевих продуктів (глюкози і лактози). Сам по собі молочний цукор (лактоза) не токсичний, але потрапивши у тонку кишку лактоза піддається бактеріальному гідролізу з утворенням орга­нічних кислот, зокрема, молочноі і оцтової Останні, володіючи вираженою остаточною активністю, викликaють притік в кишечник великої кількості води (високоосмотичний кишечний вміст), що веде до винекнення ґоносу, метеоризму. До того ж, всмоктування продуктів бактеріального гідролізу може викликати й виражену інтоксикацію /головний біль, загальна слабість, підвищення температури тіла, нудота., блювання). Діагноз ставиться за такими ознаками: 1. Зв''язок болю у животі, метеоризму, проносу з вжитим 5-15-20 хвилин тому назад молоком (особливо сирим, в якому багато лактози); 2. рН калу кисла; 3. пряме визначення активності лактази в біоптатах слизової оболонки тонкої кишки вказує на дефіцит даного ензиму; 4. позитивний лактозотолерантний тест, Найбільш поширеним методом діагностики нетолерантності до молока є LT'Т - лактозотолерантний тест. При цьому, натще серця, а також через 15,30,60,90 і 120 хвилин після прийому пацієнтом всереди­ну 50 г лактози (що рівноцінно літру молока) визначають рівень цукру в крові. Для контролю ставляться тести на. гідроліз полісахаридів (крохмальний тест) і всмоктування глюкози і галактози ( GTТ) -моносахаридів, з яких складається лактоза. В глюкозо-галактозному тесті для навантаження рекомендують суміш , що складається з 25 г глюкози і 25 г галактози.

У разі крохмального тесту всередину досліджуваному дають 50-100 г крохмалю (розчиненого у теплій воді). В нормі “приріст” глюкози в крові впродовж перших 15-30 хв після навантаження будь-яким вуглеводом не повинен бути меншим 20 мг% (оцінюється лише початковий похвилинний відрізок глікемічної кривої до включення інсулінового механізму). Якщо ж після навантаження крохмалом “випадає” плоска крива, а в LTT і в GTT- глікемічна крива нормальна, діагностують розлад порожнинного травлення (очевидно за рахунок зовнішньосекреторної недостатності підшлункової залози). Якщо ж крохмальний та GTT-тести нормальні, а після навантаження лактозою глікемічна крива плоска, то це вказує на наявність на наявність лактазної (дисахаридазної) недостатності. Якщо ж нормальні і LTT-тест, то в такому разі ставиться діагноз розладу всмоктування-синдрому малабсорбції.