2. Молекулярно-цитогенетичний метод.

Одним із методів вивчення хромосом є метод флюоресцентної

гібридизації in situ (FISH).

Принцип цього методу полягає в слідуючому:

1. Для хромосоми, яку нам необхідно вивчити або конкретної її ділянки, готують одноланцюгову ділянку ДНК, (тобто певну нуклеотидну послідовність), до якого приєднується біотин або діоксигенін. Така мічена ділянка ДНК називається "зондом".

2. "Зондом" обробляють препарат. Оскільки послідовність основ ДНК "зонда" і відповідна ділянка хромосоми взаємно комплементарні, то "зонд" приєднується до хромосоми. В цій ділянці відбувається ренатурація ДНК.

3. Після чого препарат обробляють речовиною, яка здатна вибірково приєднуватись до біотину або діоксигеніну. До цих речовин приєднують 1-2 типи флюоресцентних барвників.

4. За допомогою люмінесцентного мікроскопа зафарбовані хромосоми ( чи їх ділянки) візуалізуються на фоні незафарбованих.

Межі застосування FISH-методу широкі: від локалізації гена до розшифрових складних перебудов між хромосомами. Даний метод вимагає менше затрат, у випадках складних хромосомних перебудов, що захоплюють більше двох хромосом, диференційний метод не завжди дозволяє ідентифікувати сегменти хромосом.

FISH-метод може застосовуватись для діагностики анеуплоїдій в інтерфазних ядрах, з'єднаний з біотипом. Наприклад: специфічний "зонд" ДНК для 21 хромосоми гібридизується з денатурованими клітинами з амніотичної рідини на предметному шклі. В нормі в ядрі будуть видні дві опалесцюючі, відповідним кольором, точки. Якщо плід трисомний (21+21+21), то в ядрі будуть світитись три точки. Такий метод називається інтерфазною цитогенетикою.

3. Біохімічний метод.

Біохімічним методам діагностики належить ведуче місце в діагностиці моногенних спадкових захворювань, так як біохімічні показники, тобто первинний білковий продукт гена, більш адекватно відтворює сутність хвороби, чим клінічні симптоми.

Об'єктами біохімічної діагностики можуть бути сеча, піт, плазма, сиворотка крові, форменні елементи, культури клітин.

Основна мета первинної діагностики полягає у відборі індивідуумів для послідуючого обстеження. Програми первинної біохімічної діагностики можуть бути масовими (скринінгуючими, просіюючими, селективними). Мета масового скринінгу:

• Доклінічне виявлення захворювань, коли лікування дає гарний ефект.

• Виявлення особин з ризиком передачі спадкового захворювання.

На сьогоднішній день існують наступні види скринуючих програм: на муковісцидоз, ФКУ, гіпотиреоз, аміноацидопатії, галактоземії, адреногенітальний синдром, вроджені аномалії невральної трубки, на синдром Дауна.

Селективні діагностичні програми передбачають перевірку біохімічних аномалій обміну у пацієнтів, у котрих підозрівають генні спадкові хвороби. Фактично такі програми повинні "функціонувати" в кожній лікарні. За допомогою тонкошарової хроматографії сечі і крові можна діагностувати спадкові порушення обміну амінокислот, алігосахаридів, глікозоаміногліканів. Газова хроматографія застосовується для виявлення спадкових хвороб обміну органічних кислот. За допомогою електрофорезу гемоглобінів діагностується уся група гемоглобінолатій.

Показаннями до біохімічних методів діагностики є:

• у новонароджених- судоми, коми, блювота, гіпотонія, жовтяниця, специфічний запах сечі і поту, порушення кислотно-лужної рівноваги, затримка росту, гепатоспленомегалії та інші.

• у дітей: затримка фізичного і розумового розвитку, втрата набутих функцій, специфічна клінічна картина та інші.