Головний біль

Головний біль – одна з найбільш частих скарг хворих не тільки в неврологічній, але й в загальномедичній практиці. Він може бути сигналом серйозного захворювання або ж симптомом чи супутнім станом емоційної напруги, втоми. Гострий головний біль може вказувати на можливість небезпечного для життя захворювання (наприклад, крововиливу) і вимагає екстреного обстеження та лікування. Хронічний і періодично виникаючий головний біль, як правило не є причиною серйозної патології, однак хворі від нього страждають, знижується їхня працездатність, погіршується якість життя.

Основними факторами, які викликають головний біль є

• запалення чи подразнення мозкових оболонок;

• розширення судин, або тиск на них, спричинений пухлинами чи іншими ушкодженнями;

• психологічні фактори;

• напруження перикраніальних м’язів.

Серед різноманітних видів головного болю виділяють первинний, коли біль і, пов’язані з ним симптоми, складають ядро клінічної картини (мігрень, головний біль напруги), івторинний, коли головний біль є проявом замаскованих патологічних процесів або станів (при зміні внутрішньочерепного тиску, артеріального тиску, при цереброваскулярних захворюваннях, дисфункції скронево-нижньощелепного суглобу, при остеохондрозі шийного відділу хребта та ін.).

Головний біль напруги– найбільш поширений тип болю, який виникає в будь-якому віці. Ведуче значення відводиться емоційним порушенням – підвищеній тривожності і депресії, конфліктним ситуаціям та іншим факторам, які ініціюють головний біль напруги (порушення режиму відпочинку та праці, розлади сну, сексуальні проблеми, травми голови, вроджена схильність до м’язової напруги). Для цього типу головного болю є характерною двостороння локалізація, яка не змінюється при фізичному навантаженні, відчуття тупого стиснення голови у вигляді «шлему». Цей біль не супроводжується нудотою, блюванням.

Мігрень– це спадково обумовлене захворювання, яке проявляється пароксизмальними нападами головного болю пульсуючого характеру. Біль, переважно, є одностороннім, супроводжується нудотою, іноді – блюванням, підсилюється яскравим світлом і голосними звуками. У жінок мігрень трапляється частіше, причому пік захворювання припадає на 40 років.

Перш за все пацієнту з головним болем слід надати спокій, помістити його в затемнене приміщення. Необхідно вияснити, чи вперше з’явився головний біль, визначити його характер, інтенсивність, виміряти артеріальний тиск. Дати випити гарячого підсолодженого чаю, прийняти анальгетики (анальгін, пенталгін, смазмалгін) чи нестероїдні протизапальні середники (німесіл, диклофенак), антидепресанти (флуоксетин, амітриптілін), при підвищеному артеріальному тиску – гіпотензивні засоби (каптоприл), при зниженому – настойку жень-шеню, цитрамон тощо.

Невралгія трійчастого нерва.Причини виникнення невралгії трійчастого нерва – стиснення нерва або його корінця у вузькому кістковому каналі, недостатність кровопостачання в ділянці ядер трійчастого нерва, захворювання приносових пазух, зубів, щелепи, наслідки травм обличчя, деякі хвороби обміну (цукровий діабет, подагра), хронічні інфекції. Частіше хворіють особи 40-60 річного віку.

Основна ознакою є приступи гострого болю в ділянці обличчя, які розвивається раптово і тривають від кількох секунд до 1-2 хвилин. Спочатку біль з’являється в ділянці іннервації однієї з гілок нерва, потім поширюється на все обличчя з іррадіацією у вухо, потилицю, шию, око, зуби. У деяких випадках спостерігається спазм жувальних м’язів (тризм). Під час приступу можлива вегетативна реакція у вигляді набряку відповідної частини обличчя, сльозотеча, гіперсекреція слизу із носа. Біль провокується жуванням, хвилюванням, дотиком до так званих «тригерних точок» (навколо крила носа, кута рота), розмовою. Частота приступів різна. Часто цей біль супроводжується герпетичними висипаннями по ходу іннервації ураженої гілки. Якщо герпес виникає на рогівці ока, це призводить до кератиту, який спричиняє зниження гостроти зору аж до сліпоти.

Основний принцип надання допомоги – проведення заходів, спрямованих на усунення болю. Його приступи супроводжуються відчуттям страху, тому необхідно заспокоїти хворого, відвернути його увагу від тривожного очікування нового приступу. Потрібно забезпечити хворому найзручніше положення в ліжку, захистити його від подразнень, що провокують приступи болю.

Лікування спрямоване на усунення причини невралгії та зняття приступу болю. Призначають протиепілептичні засоби, вітаміни групи В, фізіотерапію, голкорефлексотерапію.