1. Алкогольний жировий гепатоз.

2. Алкогольний гепатит гострий або хронічний.

3. Алкогольний цироз.

Гепатотоксичні ефекти ацетальдегіду:

1. Пошкодження клітинних мембран

2. Зниження здатності мітохондрій нейтралізувати ацетальдегід

3. Активація ПОЛ

4. Пригнічення репарації ядра

5. Зниження синтезу альбумінів

6. Порушення метаболізму кофакторів ферментів – піридоксину, цинку, віт. Е і ін.

7. Активація системи комплементу

8. Порушення утилізації кисню

9. Підвищення синтезу колагену

Клінічні форми алкогольного гепатиту

Легка форма

Скарги: анорексія, швидка втомлюваність, порушення ритму сну та бадьорості.

Клінічно можлива гепатомегалія.

Діагноз встановлюється при пункційній біопсії.

Важка форма

Скарги: лихоманка, жовтяниця, нудота, блювання, кровоточивість з ясен та носа, діарея.

Клінічно: “судинні зірочки”, гепатоспленомегалія, асцит, енцефалопатія, можливі кровотечі з ШКТ.

Холестатична форма

є першим епізодом декомпенсації АГ

Діагностика

1. наявність клініко-лабораторних проявів, інструментальних ознак (УЗД та біопсія печінки) певної нозологічної форми захворювання

2) наявність ознак хронічної алкогольної інтоксикації (використання опитника CAGE, анкети ПАС (наявність постінтоксикаційного алкогольного синдрому), визначення фізикальних ознак хронічної алкогольної інтоксикації – сітка LeGo, констатація лабораторних ознак хронічної інтоксикації)

• ЗАК: анемія, макроцитоз, лейкоцитоз, тромбоцитопенія

• БАК: альбумінів, білірубуну, АСТ, АЛТ, АСТ/АЛТ (>2), γ-глутамілтранспептидаза;

• протромбіновий індекс

• ↑IgA

• УЗД ОЧП

• біопсія: в цитоплазмі гепатоцитів – тільця Мелорі (алкогольний гіалін), перивенулярний фіброз, некроз гепатоцитів, крупнокрапельна жирова дистрофія гепатоцитів, інфільтрація печінки поліморфноядерними лейкоцитами

Лікування гепатитів

1. Ліжковий режим.

2. Дієта № 5.

3. Медикаментозна терапія:

• етіотропна,

• патогенетична,

• симптоматична

Лікування вірусних гепатитів

У фазу реплікації вірусу застосовують:

1. Інтерферони:

- α-інтерферон:

--з культури лейкоцитів (n1, n2),

--рекомбінантні (2а (пегасис), 2b(інтрон), 2с (берофор))

- β-інтерферон:

-- з культури фібробластів (n),

-- рекомбінантні (r, 1a, 1b)

- γ-інтерферон – рекомбінантний r, 1b

2. Cинтетичні аналоги нуклеозидів: рибавірин, ламівудин, адефовіру дипівоксил (Hespera), ентекавір (Baraclude), телбівудин (себіво), тенофовір (віреал), емтрицитабін (емтріва), клевудин, тимозин.

3. Індуктори інтерферону (інтерлейкін-2, циклоферон, неовір, аміксин).

4. Хіміопрепарати (відарабін, рибавірин).

Критерії ефективності лікування інтерферонами:

• зникнення маркерів реплікації вірусів гепатитів;

• нормалізація вмісту в крові амінотрансфераз;

• покращення гістологічної картини в печінці (зменшення запальної інфільтрації портальних трактів, фокальних і ступінчатих некрозів)

Протипокази:

• декомпенсований цироз печінки;

• важкі захворювання нирок, легенів, серцево-судинної системи, декомпенсований цукровий діабет, алкоголізм.

Патогенетична та симптоматична терапія:

1. Імуносупресори:

- гормональні – глюкокортикоїди (преднізолон).

- негомональні – цитостатики (азатіоприн, циклоспорин, такролімус, мікофенолата мофетил).