2. Основні положення з питань захисту людини при надзвичайних ситуаціях

Значна кількість великих катастроф, що відбулися на території України за останнім часом, серед яких особливе місце займає Чорнобильська, перемінило пріоритети в призначенні Цивільної оборони: від захисту населення в умовах воєнного часу на захист населення від наслідків надзвичайних ситуацій мирного часу, від галузевого (відомчого) формування і функціонування на функціональні (із залученням усіх рівнів виконавчої влади) принципи формування і реагування на надзвичайні ситуації.

Забезпечення безпеки і захисту населення України, об'єктів економіки і національного надбання держави повинне розглядатися як не окрема частина державного будівництва, як найважливіша функція центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій і виконавчих органів влади.

Рівень національної безпеки не може бути достатнім, якщо в загальнодержавному масштабі не буде вирішено завдання захисту населення, об’єктів економіки і національного багатства від надзвичайних ситуацій техногенного, природного й іншого характеру.

Громадяни України мають право на захист свого життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихійних лих і жадати від Уряду України, інших органів державної виконавчої влади, адміністрації підприємств, гарантій, що забезпечують його реалізацію.

Держава, як гарант цього права, створює систему органів керування, сил, засобів і дій, об'єднаних і визначених як Цивільна оборона України.

Захист населення забезпечується шляхом:

• розробки і впровадження систем відповідної нормативної документації;

• включення в розроблені плани економічного і соціального розвитку спеціальних розділів по цивільній обороні;

• розробки і реалізації па державному і регіональному рівні спеціальних програм забезпечення захисту населення в надзвичайних ситуаціях;

• складання планів захисту персоналу радіаційно і хімічно і вибухонебезпечних об'єктів і населення в зонах можливого зараження у випадку аварій на них,

1. Організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха й у воєнний час.

Задача передбачає заходи, здійснювані центральними і місцевими органами державної влади, виконкомами місцевих рад народних депутатів, штабами цивільної оборони, адміністрацією підприємств, установ і організацій завчасно, а також у випадку надзвичайної ситуації з метою створення умов для виживання населення, що може виявитися (виявилося) у вогнищах поразки.

Заходами життєзабезпечення населення, що направляються на задоволення мінімуму життєвих потреб громадян, потерпілих (що можуть потерпіти) від наслідків надзвичайних ситуацій, надання їм побутових послуг і реалізація соціальних гарантій на період проведення рятувальних і інших невідкладних робіт є:

• тимчасове розселення громадян у безпечних районах;

• організація харчування в районах НС і тимчасового розселення;

• організація забезпечення потерпілого населення одягом, взуттям і товарами першої необхідності;

• організація надання фінансової допомоги потерпілим;

• забезпечення медичного обслуговування і санітарно-епідеміологічного нагляду в районах тимчасового розселення.

2. Організація і проведення рятувальних і інших невідкладних робіт у районах стихії і місцях ураження.

Ця задача полягає у виконанні заходів, передбачених чинним законодавством з питань ліквідації наслідків стихійних лих, аварій і катастроф, епідемій, епіфіотій, що загрожують життя і здоров'ю населення, а також у випадках:

• розвідки вогнищ ураження і визначення їхніх кордонів;

• проведення робіт, зв'язаних з пошуком і порятунком людей;

• надання допомоги потерпілим;

• евакуації населення з небезпечних районів;

• карантинно-обсерваційних заходів;

• ізоляції вогнищ НС;

• забезпечення суспільного порядку в районах катастроф і у вогнищах НС;

• здійснення заходів життєзабезпечення населення;

• соціально-психологічної реабілітації населення;

• здійснення санітарно-гігієнічних і протиепідеміологічних заходів.

Для проведення рятувальних і інших невідкладних робіт:

• створюються і містяться в готовності до дій сили ЦО;

• залучаються, у разі потреби, інші сили незалежно від відомчої приналежності і рятувальні добровільні сили;

• здійснюється підготовка органів керування цивільної оборони і відпрацьовування відповідних планів;

• забезпечується підтримка вимог по безпеці особового складу сил ЦО, що приймають участь у рятувальній і іншій невідкладній роботах;

• підтримується інженерне, хімічне, медичне, транспортне, матеріальне забезпечення дій сил, що приймають участь у проведенні робіт.

3. Створення систем аналізу і прогнозування керування, оповіщення і зв'язки спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримка їх у готовності для стійкого функціонування в надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу.

Організатором діяльності цих систем є Штаб Цивільної оборони України, основними виконавцями - Геогідромет, МОЗ, Міністерство сільського господарства і продовольства й інші центральні органи державної виконавчої влади, а також підприємства, установи й організації, що входять у сферу їхнього керування.

Спеціальні підрозділи зазначених центральних органів державної виконавчої влади щодоби інформують Штаб Цивільної оборони України про реальний стан навколишньої природного середовища й у встановлений термін надають відомості про прогноз на найближчий час. Про загрозливі явищах Штаб повідомляється негайно.

У випадку виникнення надзвичайної ситуації мережа спостереження і контролю підсилюється за рахунок залучення відповідних підрозділів зі складу сил цивільної оборони.

Для своєчасного виявлення погрози виникнення надзвичайних ситуацій, оповіщення персоналу і населення, що проживає в зонах можливої поразки, на радіаційно і хімічно небезпечних об'єктах створюються локальні автоматизовані системи, що повинні бути зв'язані з централізованою системою керування Цивільної оборони України.

Перелік об'єктів, що повинні бути обладнані локальними автоматизованими системами, визначається Кабінетом Міністрів України по представленню Штабу.

Роботи, зв'язані зі створенням таких систем, включаються, у план заходів щодо попередження аварій, катастроф і зниження збитків і втрат у випадку їхнього виникнення, затверджуваного Кабінетом Міністрів України.

4. Підготовка і перепідготовка керівного складу цивільної оборони, її органів керування і сил, навчання населення умінню застосовувати засобу індивідуального захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях.

До керівного складу, приваблюваному до підготовки і перепідготовки по цивільній обороні, відносяться посадові особи, – ті, що стоять на чолі Уряду України й Уряду Криму, – центральні і місцеві органи державної виконавчої влади, - підрозділу виконкомів місцевих Рад народних депутатів, на які покладені задачі по забезпеченню захисту населення від наслідку надзвичайних ситуацій - керівники підприємств, установ і організацій, командири (начальники) військових з'єднань і частин цивільної оборони і спеціалізованих формуванні цивільної оборони центрального підпорядкування.

Підготовка осіб керівного складу цивільної оборони здійснюється на Центральних державних і територіальних курсах цивільної оборони: знову призначених на посаду - у рік призначення (протягом п'яти днів), всіх інших - під час проведення заходів відповідно до рішень начальника Цивільної оборони України. Перепідготовка зазначених облич здійснюється один раз у п'ять років.

Підготовка і перепідготовка осіб керівного складу цивільної оборони, здійснюється за планами комплектування курсів, що затверджуються на відповідному рівні Прем'єр-міністром України, Головою Уряду Криму, главами обласних. Київської і Севастопольський міських державних адміністрацій.

Підготовка вчителів початкової й основної шкіл з питань цивільної оборони здійснюються щорічно, протягом одного дня під час узятих канікул.

Викладачі предмету цивільна оборона вищих навчальних закладів проходять підготовку під час методичних конференцій (зборів) один раз у три роки протягом трьох днів, а також центральних державних курсах цивільної оборони, промислової й екологічної безпеки України.

Командири військових з'єднань і частин цивільної оборони, а також спеціалізованих формувань центрального підпорядкування проходять підготовку, відповідно до планів оперативної, мобілізаційної і командирської підготовки. Населення проходить підготовку по групах:

• учні початкової й основної шкіл по спеціальним програма під керівництвом учителів;

• учні старшої школи і навчально-виховних закладів - по програмі допризовної підготовки;

• студенти вищих навчальних закладів по спеціальних програмах, затвердженим відповідним міністром і начальником Штабу Цивільної оборони України;

• працівники підприємств, установ і організацій, а також особовий склад невоєнізованих формувань - під час об'єктових тренувань і комплексних навчань один раз у три роки.

Особи, які не зайняті в сфері виробництва й обслуговування, навчаються умінню використовувати засобу захисту, і діяти в надзвичайних ситуаціях за допомогою пам'яток і, засобів масової інформації, а також під час загальнодержавних навчань по цивільній обороні, що проводяться за рішенням Уряду України.

Підготовка особового складу органів керування цивільної оборони здійснюється в ході командно-штабних і штабних навчань, тренувань різних видів.

Командно-штабне навчання Цивільної оборони України проводиться один раз у п'ять років протягом п'яти доби. До навчання залучаються: війська цивільної оборони (але не більш однієї окремої механізованої бригади й одного окремого механізованого полку в повному складі), не більш одного спеціалізованого формування центрального підпорядкування, органа керування і сили цивільної оборони 2-3 областей у повному складі штабу цивільної оборони Республіки Крим, інших областей, міст Києва і Севастополя, що керує склад центральних органів державної виконавчої влади, приваблюваних до виконання задач цивільної оборони, підприємства, установи й організації, у яких на період загальнодержавного заходу заплановане комплексне навчання, штатний підрозділ цивільної оборони центральних органів державної виконавчої влади. Керівник навчань - начальник Цивільної оборони України.

Штабне навчання Цивільної оборони України проводиться один раз у два роки протягом трьох доби. До навчання залучаються всі штаби військових з'єднань, штаби цивільної оборони областей, міст Києва і Севастополя, штатні підрозділи цивільної оборони центральних органів державної виконавчої влади, приваблюваних до виконання задач цивільної оборони, і керівний склад спеціалізованих формувань центрального підпорядкування. Керівник навчань - начальник Штабу Цивільної оборони України.

Командно-штабне навчання цивільної оборони області (міста, віднесеного до групи по цивільній обороні) проводяться один раз у п'ять років протягом трьох доби. До навчання залучаються штаб цивільної оборони області (міста), що відповідають підрозділи місцевої державної адміністрації (виконкомів місцевих Рад народних депутатів), що залучаються до виконання задач цивільної оборони, органи керування цивільної оборони району (але не більш однієї третьої частини загальної кількості) підприємства, установи й організації (тільки ті, де в період проведення заходу запланований комплексне навчання). Керівник навчань - начальник Штабу Цивільної оборони України (начальник цивільної оборони області).

Підготовка особового складу органів керування цивільної оборони міст і районів здійснюється відповідно до щорічних організаційно-методичних указівок.

Керівництво Цивільної оборони України відповідно до її пристрою покладається на Кабінет міністрів України, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, керівників підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкованості.

Начальником Цивільної оборони України є Прем'єр-міністр України, а його заступником – керівник центрального органа виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій і по дідах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи; начальником Цивільної оборони Автономної Республіки Крим є Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим; начальниками Цивільної оборони відповідно до адміністративно-територіальної облаштованості України є голови місцевих державних адміністрацій; начальниками цивільної оборони в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, на підприємствах, в установах і організаціях є їхні керівники.

Безпосереднє виконання завдань цивільної оборони здійснюється постійно діючими органами керування по справах цивільної оборони, у тому числі створений у складі підприємств, установ і організацій силами і службами цивільної оборони.

Задачі, функції і повноваження органів керування по справах цивільної оборони визначаються цим Законом і Положенням про органи, керування по справах цивільної оборони, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Режим функціонування системи захисту населення

У залежності від обстановки, масштабів прогнозованої чи уже відбулася надзвичайної ситуації, по рішеннях, відповідно, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласний. Київської, Севастопольський місцевих державних адміністрацій, органа місцевого самоврядування категорованого міста, районної державної адміністрації, у рамках конкретної території встановлюється один з наступних режимів функціонування системи захисту населення і території:

• щоденної діяльності – у випадку нормальної виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної (бактеріологічної), сейсмічної, гідрогеологічної і гідрометеорологічної обстановки, при відсутності епідемій, епізоотії і эпіфітотії;

• підвищеної готовності – у випадку істотного погіршення виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної (бактеріологічної), сейсмічної, гідрогеологічної і гідрометеорологічної обстановки, одержання прогнозу про імовірність виникнення надзвичайної ситуації;

• підвищеної ситуації – у випадку реальної загрози виникнення і під час ліквідації і локалізації надзвичайної ситуації;

• режим надзвичайної ситуації – використовується відповідно до Закону України “Про надзвичайні ситуації”.

Основними засобами, що використовуються під час функціонування системи захисту населення і території, є:

У режимі щоденної діяльності:

• створення спостереження і контролю за станом навколишнього середовища, обстановкою на потенційно небезпечних об'єктах і прилягаючих до них територіях і чергування оперативного персоналу;

• розробка і реалізація цільових і науково-технічних програм і методів для запобігання надзвичайні ситуації, забезпечення безпеки і захисту населення, зменшення можливих втрат і збитків, забезпечення стабільного функціонування об'єктів і галузей економіки під час надзвичайних ситуацій;

• удосконалення підготовки органів керування захистом населення і територій усіх рівнів, сил і методів дій у надзвичайних ситуаціях, організація навчання населення методами захисту і дій і цих ситуацій;

• створення і відновлення резервів фінансових і матеріальних ресурсів для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

• створення цільових видів страхування;

• постійне прогнозування погіршення обстановки, що може привести до появи надзвичайної ситуації.

У режимі підвищеної готовності:

• забезпечення методів режиму щоденної діяльності і крім того:

• формування оперативних груп для виявлення причин погіршення обстановки безпосередньо в районах можливої появи надзвичайної ситуації, і вироблення пропозицій для її нормалізації;

• посилення чергово-диспетчерської служби;

• посилення спостереження і контролю над станом навколишнього середовища, обстановкою на потенційно небезпечних об'єктах і прилягаючих до них територіях, прогнозування імовірності поява надзвичайної ситуації і її масштабів;

• розробка методів для захисту населення і навколишнього середовища, забезпечення постійного функціонування об'єктів;

• приведення в стан підвищеної готовності сил і способів реагування, підключення додаткових сил, уточнення планів їхніх дій і висування, у разі потреби, у прогнозований район розвідки для надзвичайної ситуації;

• проведення методів для запобігання появи надзвичайної ситуації;

• уведення цілодобового чергування членів комісій з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій різних рівнів.

У режимі надзвичайної ситуації:

• прийняття на себе відповідними комісіями з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій безпосереднього керівництва функціонуванням підсистем і систем захисту населення і території;

• організація захисту населення і територій;

• висування оперативних груп у райони надзвичайних ситуацій;

• організація робіт з локалізації чи ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, підключення необхідних сил і методів;

• визначення границь території, на якій відбулася надзвичайна ситуація;

• організація робіт для забезпечення постійного функціонування галузей економіки й об'єктів, що відповідають за першочергове життєзабезпечення постраждалого населення;

• здійснення безперервного контролю за станом навколишнього середовища в районах надзвичайної ситуації, обстановкою на аварійних об'єктах і прилягаючих до них територіях;

• представлення звітів про розвиток надзвичайних ситуацій вищим органам керування й оповіщення населення.

У режимі надзвичайної обстановки:

• визначення границь території, на якій відбулася надзвичайна ситуація;

• створення тимчасових надзвичайних органів керівництва на території дії надзвичайної обстановки в рамках системи захисту населення і території;

• організація нормативного функціонування системи захисту чи населення його оперативної евакуації з особливо небезпечних територій;

• організація робіт з локалізації чи ліквідації наслідків надзвичайної ситуації;

• забезпечення постійного функціонування об'єктів і галузей економіки, першочергового життєзабезпечення постраждалого населення, що залишилося проживати на території надзвичайної обстановки;

• здійснення безперервного контролю за станом навколишнього середовища в районах надзвичайної обстановки, за обстановкою на аварійних об'єктах і прилягаючих до них територіях;

• встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, а також обмеження волі пересування на території, де введений надзвичайний стан;

• посилення охорони суспільного порядку й об'єктів, де забезпечують життєдіяльність населення й об'єктів господарювання;

• звітність про розвиток надзвичайних ситуацій вищим органам і оповіщення населення.