Рани і рановий процес

Рана (vulnus) – це механічне порушення цілості шкіри чи слизових оболонок.

Місцевими симптомами рани є біль в рані, зяяння рани та кровотеча. Біль в рані зумовлений пошкодженням нервових рецепторів. Інтенсивність болю залежить від їхньої кількості, реактивності організму, швидкості нанесення пошкодження тощо. Велика кількість рецепторів знаходиться на шкірі, надкісниці, парієтальній очеревині. Тому при їх пошкодженні біль особливо інтенсивний. Зяяння рани особливо виражене при поперечному пошкодженні м’язів і товстої підшкірної клітковини. Кровотеча з рани обумовлена пошкодженням капілярів чи більших судин (артерій, вен). Ураження великих судин призводить до значної крововтрати, що не рідко може викликати смерть хворого.

В рані розрізняють: краї рани, стінки, дно, кути та її вміст.

За характером пошкодження розрізняють рани: різану, колоту, рубану, забійну, рвану, укушену, вогнепальну, отруєну, змішану.

За ступенем інфікованості є: асептична (операційна рана) та інфікована (для рани характерні всі ознаки запалення – почервоніння, набряк, місцеве підвищення температури, біль, порушення функції).

За глибиною пошкодження: поверхневу, проникаючу, наскрізну, тангенційну.

За видом загоєння: первинним натягом, вторинним натягом, загоєння під струпом.

Різана ранананоситься гострим предметом: склом, бритвою, ножем тощо. Така рана характеризується рівними краями, порівняно сильною кровоточивістю та широким зяянням. До різаних ран відносять і операційні рани.

Колота ранавиникає при проникненні в тіло колючого предмету: шила, голки, цвяха, багнету та ін. Колота рана характеризується незначним пошкодженням шкіри чи слизових оболонок та глибоким рановим каналом. Ці рани часто супроводжуються пошкодженням внутрішніх органів, великих судин при незначному зовнішньому дефекті. Тому хворі з колотими ранами обов’язково повинні бути госпіталізовані та знаходитися під динамічним спостереженням хірурга. Часто колоті рани ускладнюються тяжким нагноєнням та правцем.

Рубана ранавиникає внаслідок удару тяжким гострим предметом. Така рана характеризується нерідко пошкодженням кісток чи інших важливих органів, забиттям, струсом довколишніх тканин.

Рвані, розсічені та забійні рани. Такі рани частіше заподіюють важким тупим предметом. Вони зустрічаються на виробництві та сільському господарстві. При таких ранах є велика кількість розсічених тканин. Ці рани характеризуються болючістю, вони погано загоюються та нерідко ускладнюються анаеробною інфекцією.

Укушені раниособливо характеризуються масивним інфікуванням тканин незалежно від глибини пошкодження. Часто укушені рани ускладнюються гострою гнійною та гнильною інфекцією. Ускладненнями укусів є інфекційні хвороби, наприклад сказ чи хвороба Содоку (пацюкова хвороба).

Отруєні рани. Виникнення цих ран пов’язано з проникненням в організм різноманітних отруйних речовин – бойових, хімічних, промислово-побутових, отрут тварин та комах. Крім місцевих симптомів у хворих з отруєними ранами розвивається симптоми загального отруєння організму, що може бути причиною смерті хворого.

Вогнепальні рани. Ці рани поділяють на кульові та скалкові. У мирний час трапляються поранення дробом. Вогнепальні поранення відрізняються глибиною ранового каналу (сліпі, наскрізні, дотичні) і відношенням до порожнини (проникаючі і непроникаючі). Такі рани характеризуються складним ходом каналу з рановим детритом, сторонніми тілами і високим інфікуванням. Канал вогнепальної рани має зону травматичного некрозу тканин і зону молекулярного струсу тканин. При незначному вхідному отворі можуть спостерігатися значні ушкодження нижчележачих тканин, м’язів, значні крововиливи, роздроблення кісток тощо.