Отруєння беленою

Основним отруйним компонентом белени є атропін – блокатор М-холінорецепто­рів. Введення атропіну в організм супроводжується зменшенням секреції слинних, шлункових, бронхіальних, потових залоз, підшлункової залози, тахікардією, змен­шен­ням тонусу гладких м’язів. Отруєння атропіном призводить до паралічу ако­мо­да­ції.

В лікувальній практиці атропін використовують при пілороспазмі, запаленні підшлункової залози, бронхіальній астмі, для розширення зіниць з діагностичною і терапевтичною метою. Цей препарат призначають при отруєнні ацетилхоліном, карбохоліном, холіноміметичними і антихолінестеразними засобами, а також при отруєнні морфіном. Смертельна доза атропіну – 0,1 г.

Центральна дія атропіну проявляється руховим та психічним збудженням (атаксія, галюцинації, гіперкінези, судоми). Великі дози мають паралізуючу дію на ЦНС – кома, арефлексія, ураження дихального та серцево-судинного центрів (задишка, дихання типу Чейн-Стокса, аритмія, слабкий пульс, колапс). Спостерігається сухість шкіри та слизових оболонок, затруднене ковтання. Атропін викликає параліч акомодації і підвищення внутрішньоочного тиску, різке розширення зіниць, підвищення температури тіла.

При прийому токсичної дози атропіну негайно потрібно провести антидотну терапію: прозерин1 мл 0,05 % розчину дом’язово, пілокарпін – 1 мл 1 % розчину підшкірно. Якщо через 30 хвилин сухість слизових оболонок не зменшилась, повторюють ін’єкції.

При різному збудженні вводять аміназин 1 мл 2,5% розчину довенно, промедол 1 мл 2% розчину дом’язово. За показниками призначають дихальні середники, серцеві засоби, оксигенотерапію.

Отруєння ртуттю та її сполуками

Ртуть – це протоплазматична, тіолова отрута, яка діє на сульфгідрильні групи клітинних білків, призводить до порушення ферментних процесів і функціонального стану життєво важливих органів. Депонується ртуть в паренхіматозних органах.

При отруєнні через рот (частіше сулемою) можливий опіковий шок, спостерігається різкий біль за ходом стравоходу, в епігастрії, слинотеча, металевий присмак в роті, блювота, випорожнення з домішками слизу і крові, набряклість язика, підщелепних та привушних залоз, кровоточивість ясен. З’являється мідно-червоне забарвлення слизової оболонки порожнини рота, пізніше – темна смужка сірчистої ртуті на яснах і зубах. На другу-третю добу з’являються симптоми гострої ниркової недостатності (некронефроз, сулемова нирка). Прогресують симптоми ураження ЦНС – збудження, судоми литкових м’язів, епілептичні напади, коматозний стан. При отруєнні парами металічної ртуті виникає сухий кашель, задишка, більш виражене ураження ЦНС, можливі явища типу металічної лихоманки.

При отруєнні ртуттю потрібно негайно ввести антидот Стринжевського (100 мл) з промиванням шлунку через 10-15 хвилин. Хворому вводять 1 мл на 10 кг маси тіла 5 % унітіол дом’язево (в першу добу 3-4 рази через кожні 6-8 годин), натрію тіосульфат 100 мл 30% розчину довенно. Проводять профілактику шоку і гострої ниркової недостатності, антибіотикотерапію, терапію гострої серцево-судинної недостатності, гемодіаліз, перитонеальний діаліз.