
- •Передмова
- •Морально-етичні та деонтологічні аспекти медичної діяльності
- •Діагностика захворювань та догляд за хворими Загальні відомості про діагностику захворювань
- •Оцінка стану основних параметрів життєдіяльності організму.
- •Десмургія Призначення пов’язок
- •Правила накладання пов’язок
- •Помилки при накладанні м’яких пов’язок
- •Основні типи бинтових пов’язок
- •Характеристика окремих груп м´яких пов´язок
- •Пов'язки на голову та шию
- •Пов’язки на грудну клітку, живіт і таз
- •Пов’язка на пахову ділянку
- •Пов’язка на промежину
- •Пов’язки на верхню кінцівку
- •Пов’язки на нижню кінцівку
- •Асептика і антисептика Історія виникнення
- •Основні принципи антисептики
- •Основні принципи асептики
- •Дезінфекція
- •Принципи і види стерилізації
- •Підготовка рук до операції
- •Підготовка операційного поля
- •Стерилізація шовного матеріалу
- •Стерилізація перев’язувального матеріалу та білизни
- •Стерилізація хірургічного інструментарію
- •Загальні питання реаніматології
- •Термінальні стани
- •Серцево-легенева і церебральна реанімація
- •Етап а – відновлення прохідності дихальних шляхів
- •Етап в – екстрена штучна вентиляція легень і оксигенація
- •Етап с – підтримання кровообігу
- •Етапи d і e – застосування медикаментозних середників, інфузійної терапії, електрокардіоскопія і електрокардіографія
- •Етап f – електрична дефібриляція
- •Етапи g, h і I – оцінка стану хворого, відновлення свідомості і корекція недостатності функцій органів
- •Утоплення
- •Ураження електричним струмом
- •Повішання
- •Сонячний і тепловий удар
- •Опіки та відмороження Термічні і хімічні опіки
- •Опікова хвороба
- •Перша допомога при опіках
- •Радіаційні (променеві) опіки
- •Опіки електричним струмом
- •Відмороження
- •Отруєння
- •Діагностика отруєнь і принципи надання невідкладної допомоги
- •Активна детоксикація організму
- •Антидотна терапія
- •Основні антидоти, які найчастіше використовуються при гострих отруєннях
- •Отруєння барбітуратами
- •Отруєння наркотичними анальгетиками
- •Отруєння алкоголем
- •Отруєння фосфорорганічними речовинами
- •Отруєння беленою
- •Отруєння ртуттю та її сполуками
- •Отруєння чадним газом
- •Укуси комах
- •Укуси членистоногих
- •Укуси змій
- •Отруєння грибами
- •Кровотеча і крововтрата
- •Методи зупинки кровотечі
- •Долікарська медична допомога при зовнішніх кровотечах
- •1 Етап 2 етап
- •3 Етап 4 етап
- •Долікарська медична допомога при деяких специфічних видах зовнішніх кровотеч
- •Долікарська медична допомога при внутрішніх кровотечах
- •Переливання крові
- •Групи крові
- •Резус-фактор
- •Показання та протипоказання до переливання крові
- •Техніка переливання крові
- •Правила зберігання крові
- •Препарати крові
- •Компоненти крові та її препарати
- •Кровозамінники
- •Ускладнення від переливання крові
- •Рани і рановий процес
- •Протікання ранового процесу
- •Перша допомога при пораненнях
- •Загальні принципи лікування ран
- •Профілактика правця і анаеробної інфекції
- •Особливості лікування гнійних ран
- •Сторонні тіла ока
- •Сторонні тіла вуха та носа
- •Сторонні тіла гортані
- •Закриті ушкодження м’яких тканин
- •Розтягнення
- •Синдром тривалого стиснення
- •Вивихи і переломи Вивихи
- •Переломи кісток
- •Перша долікарська допомога при механічній травмі
- •Транспортна і лікувальна імобілізація Транспортна іммобілізація
- •Основні принципи і правила застосування транспортної імобілізації
- •Лікувальна імобілізація
- •Пошкодження грудної клітки і хребта
- •Закрита травма грудної клітки
- •Відкрита травма грудної клітки
- •Пошкодження хребта
- •Вагітність і пологи Діагностичні ознаки вагітності
- •Фізіологічні пологи
- •Перший період пологів
- •Другий період пологів
- •Третій період пологів
- •Оцінка стану новонародженої дитини
- •Ознаки зрілості та доношеності плода
- •Токсикози вагітних
- •Позаматкова вагітність
- •Гострі судинні розлади. Коматозні стани.
- •Непритомність
- •Гострі терапевтичні захворювання
- •Гіпертонічні кризи
- •Стенокардія
- •Інфаркт міокарду
- •Аритмії
- •Бронхіальна астма
- •Гострі хірургічні захворювання Діагностика і особливості перебігу гострої хірургічної патології
- •Основні гострі хірургічні захворювання органів черевної порожнини
- •Невідкладні стани у дітей
- •Гостра дихальна недостатність
- •Перша допомога при гострій дихальній недостатності у дітей
- •Фебрильні судоми
- •Особливості реанімації у дітей
- •Інфекційні захворювання
- •Правець
- •Синдром набутого імунного дефіциту
- •Психогенні захворювання Типи реагування на надзвичайну ситуацію
- •Психози
- •Порушення настрою
- •Маніакально-депресивний психоз
- •Епілепсія
- •Загальні принципи і методи поведінки з хворими на гострі психічні розлади
- •Неврологічні захворювання Біль в нижній частині спини
- •Головний біль
- •Короткий словник медичних термінів
- •Ситуаційні задачі
- •Література
Етап в – екстрена штучна вентиляція легень і оксигенація
Штучна вентиляція легень– це вдихання повітря чи збагаченої киснем суміші в легені пацієнта, яке виконують без чи з застосуванням спеціальних засобів. Інакше кажучи, це тимчасова заміна функції зовнішнього дихання.
Штучна вентиляція легень на даний час є найбільш надійним способом лікування гострої дихальної недостатності. Розрізняють наступні методи штучної вентиляції: «рот до рота», «рот до носа», з рота в ротогорлянковий повітровід, через маску або інтубаційну трубку, за допомогою ручних дихальних апаратів, за допомогою автоматичних дихальних апаратів.
Повітря, яке видихає здорова людина містить від 16 до 18 % кисню і може застосовуватися при проведенні реанімації. Штучна вентиляція легень методом «рот до рота», «рот до носа», з рота в повітровід є найпростішою в технічному виконанні.
Найбільш поширеною є штучно вентиляція «рот до рота» (рис. 23) . Губи пацієнта накривають марлею чи носовою хустинкою. Реаніматор робить глибокий вдих, щільно притискає свої губи до губ потерпілого, затискає його ніс пальцями і швидко видихає своє повітря в дихальні шляхи хворого. Якщо повітря вдихають в ніс потерпілого, його рот повинен бути закритий. Слід відмітити, що при зупинці дихання і серцебиття проходить виражене спадання легеневої тканини. Тому вентиляція легень повинна бути достатньо потужною і адекватною. Кожне вдихання повинне займати не більше 1-2 секунд, оскільки при тривалому форсованому вдиханні повітря може попасти в шлунок. Вдихання потрібно проводити різко, і до того часу, поки грудна клітка постраждалого не почне підніматися.
Рис. 23. Проведення штучної вентиляції легень методом «рот до рота».
Незважаючи на простоту виконання та високу ефективність штучного дихання «рот до рота» чи «рот до носа», слід відмітити, що Всесвітньою асоціацією анестезіологів з 1988 року через високу небезпеку інфікування реаніматора при прямому контакті з слизовою рота чи носа постраждалого, ці методи штучної вентиляції рекомендуються тільки в випадку крайньої необхідності. Доцільніше використовувати повітроводи, лицеві маски та ін.
Етап с – підтримання кровообігу
Після повної зупинки кровообігу в міокарді впродовж 20-30 хвилин ще збережені функції автоматизму і провідності, що дозволяє відновити серцеву діяльність. Саме тому серцево-легенева реанімація повинна розпочинатися негайно, незалежно від причини смерті.
Закритий масаж серця застосовують в більшості випадків серцево-легеневої реанімації, якщо грудна клітка пацієнта не є деформована (рис. 24). Постраждалого швидко вкладають на тверду поверхню (підлога, дерев’яний щит, функціональне ліжко тощо). Реаніматор стає збоку від пацієнта таким чином, щоб його плечовий пояс знаходився над грудиною потерпілого і кладе основи долонь на нижню третину грудини. Виконують регулярні і плавні натискування на грудину з частотою 60-70 в хвилину, і з такою силою, щоб грудина провалювалася до хребта приблизно на 4-6 см. Про ефективне виконання закритого масажу серця свідчить поява пульсової хвилі на магістральних артеріях при кожному натискуванні.
|
Рис. 24. Закритий масаж серця |
У дітей до 1 року закритий масаж проводять одним-двома пальцями, а віком 1-10 років – однією рукою.
Закритий масаж серця необхідно поєднувати з штучною вентиляцією легень. Якщо реанімаційні заходи проводить одна людина то співвідношення частоти вдихів до натискування на грудну клітку повинне бути 2 до 15. Якщо в реанімації приймають участь двоє людей, то чергують одне вдихання повітря в легені потерпілого з 4-5 натискуваннями на грудину. Не можна робити перерву більше, ніж на 5 секунд.
Зупинка кровотечі також відноситься до першого етапу реанімації, оскільки на фоні крововтрати всі реанімаційні заходи можуть бути марними.