10.2. Феноменологічна критика натуралізму, психологізму та історицизму

• Філософію, яка пояснює реальність і свідомість як природний процес, що пізнається в об'єктивно-значущій формі, Е. Гуссерль називає натура­лізмом. Наслідування природно-наукового зразка, для якого тільки просторово-часовий тілесний світ є природою, означає неминучу на­туралізацію свідомості. При тако­му підході до свідомості втрача­ється найголовніше - міжсуб'єктні зв'язки. Вони визначають сутність свідомості і є недосяжними для екс­периментального дослідження, на яке спираються фактуальні науки.

• Спробу обґрунтування філо­софії, її значущості через спирання на психологію як науку про факти Е. Гуссерль називає психологізмом. Така спроба позбавляє філософію її пред­мета Це пояснюється, по-перше, тим, що фактуальна наука не може бути обґрунтуванням ейдетичної науки, оскільки ейдетична наука має справу не з випадковими фактами, а з апріорними інтенційними основами емпірично­го. По-друге, сутність психічного виключає буття в смислі тілесного буття природи, котре пізнається як індивідуальна тотожність у множині дослідів.

Концепцію свідомості Е. Гуссерль будує на основі поняття інтенційності (інтенція - спрямованість будь-якого акту свідомості на об'єкт). Поняття інтенції ввів у вжиток психолог Ф. Брентано, вчитель Е. Гуссерля.Будь-яка свідо­мість є «свідомістю про» (про щось). Інтенційність внутрішнього властива свідомос­ті, тому вивчення її сутності означає вивчення її смислу та її предметності. За­вдяки їм конституюється система переживань, через які для ego («Я») існує світ.

• Історицизм, подібно до пси­хологізму, також намагається об­ґрунтувати філософію через спи­рання на історію як на науку про факти. А факт, вважає Е. Гуссерль,не має і не може мати абсолют­ної цінності. Тому як істори­цизм, так і психологізм з точки зору феноменології є варіантом псевдофілософії, а не строгим і точним філософським знанням.

Єдиною дисципліною, здатною зробити філософію строгою і точ­ною наукою, є феноменологія. Це ­наука про феномени. А феномен є те, що проявляється (являється), оскільки воно проявляється у сві­домості Людське «Я» і всі речі, які оточують його, є феномени. Завдя­ки принципові феноменологічної редукції, тобто утриманню (епохе) від віри в реальність навколишньо­го світу, ми споглядаємо ейдос світу, його ідеальну цінність. З цієї точки зору редукція є ейде­тичною. Оскільки феномен про­являє себе тільки у свідомості і тільки через акт свідомості, тобто свідомість суб'єкта визначає ста­новище речей в реальності, редукція є також і трансцендентальною.

На відміну від трактування свідомості І. Кантом як такої, що утворює об'єкт, Е. Гуссерль вважає: свідомість лише виявляє об'єкт у людині (в мені), і більше нічого. У подвійному -ейдетичному і трансцендентальному -вимірі феномен, так само як і його явленість свідомості, репрезентує собою щось абсолютне - сутність речі, її буття. Свідомість, яка здійснює редукцію, є самодостатньою, і завдяки її діяльності нам відкривається єдине абсолютне буття. Інтенція на об'єкт, який безпосередньо і в оригіналі дано свідомості, є інтуїцією. Завдання філософії полягає в досягненні очевидності, заснованої на об'єктивній апеляції до інтуїції, а не на чиїхось точках зору.

• Поняття «конституювання» завершує теорію Е. Гуссерля.Свідомість є конституюючий потік переживань. Формою конституювання є феномено­логічна темпоральність — єдність минулого, майбутнього і теперішнього в одному інтенційному акті свідомості Завдяки конституюванню у формі темпоральності (часовості) свідомість «Я» володіє навколишнім світом і самим собою. Філософія, - вважає Е. Гуссерль, - і є вищим прагненням Розуму конституювати з дійсною очевидністю «Я» і те, чим є світ для цього «Я».