Допомога при зупинці серця

Масаж серця сприяє відновленню кровообігу в життєво важливих органах: мозку, серці, легенях, печінці, нирках. Сам масаж не призводить до насичення крові киснем, тому одночасно проводиться штучне дихання.

Увага!

Якщо тиснути на грудну клітку, то серце притискається до хребта, збільшується тиск у грудній клітці, що спричиняє викид крові в аорту та легеневі артерії. Під час розслаблення серця, воно знову наповнюється кров’ю, яка надходить від легень та інших внутрішніх органів, тканин.

Тому необхідно:

1. Потерпілого покласти на спину на тверду основу.

2. Звільнити грудну клітку потерпілого від одягу.

3. Присісти біля плечей потерпілого і знайти місце компресії, для цього:

• вказівним пальцем знайти місце з’єднання реберної дуги з мечоподібним відростком;

• в цьому місці покласти вказівний і середній пальці на грудну клітку;

• вище покласти другу руку – там знаходиться місце компресії (нижня третина грудини);

4. Рятівнику вибрати правильне положення свого тіла:

• покласти руку на руку;

• витягнути пальці;

• притиснути лікті до тулуба;

• плечі поставити вертикально відносно випрямлених рук;

5. Двічі повільно вдмухнути повітря потерпілому (збагачення киснем крові в легенях);

6. 15 разів натиснути на грудину (при ефективному масажі грудина прогинається на 4-5 см і кров виганяється з порожнин серця). Натискання проводиться поштовхами, силою рук і тіла;

7. Продовжувати зовнішній масаж серця і штучне дихання у співвідношенні 15:2 (якщо рятувальник один) або 5:1 (якщо реанімацію проводять дві людини);

8. Через кожні 2-3 хвилини масаж переривають на декілька секунд і перевіряють, чи не з’явилась самостійна пульсація на сонних артеріях.

Якщо серцева діяльність відновилась, то відмічається звуження зіниць, покращується стан шкіри (забарвлення, температура). Штучне дихання продовжують до появи самостійного дихання.

Кровотечею називається вихід крові з кровоносних судин назовні або в порожнини організму, тканини. Залежно від характеру пошкодженої судини кровотечі поділяють на артеріальні, венозні, капілярні. Найнебезпечнішими є артеріальні кровотечі. Кров при цьому має яскраво-червоний колір, витікає із артерій струменем, з великою швидкістю, пульсуючими поштовхами. При венозних кровотечах кров із судин витікає повільно, в’яло, вона має темно-червоне забарвлення. При капілярній кровотечі кров сочиться краплями, повільно.

Залежно від важкості кровотечі, потерпілі можуть скаржитися на:

• загальну слабкість;

• запаморочення;

• шум в голові;

• затьмарення в очах;

• спрагу, нудоту.

До об’єктивних симптомів кровотечі

відносяться:

• блідість шкіри та видимих слизових оболонок;

• загальмованість потерпілого або навпаки – помірне збудження;

• дихання часте, пульс слабкий або взагалі відсутній;

• можлива втрата свідомості.

Перша медична допомога при зовнішній кровотечі:

• пальцеве притискання судини на її протязі;

• накладання кровоспинного джгута;

• накладання на рану тиснучої пов’язки;

• припідняте положення травмованої кінцівки;

• максимальне згинання кінцівки в суглобах.

Найнебезпечнішими є артеріальні кровотечі, особливо – з крупних артерій (стегнова, сонна, підключична), так як вони можуть швидко призвести до смерті потерпілого. При виявленні артеріальної кровотечі необхідно в першу чергу не розгубитись і швидко притиснути місце ураження пальцем, кулаком, долонею. При цьому артерію слід притискати до кісткових виступів і, якщо можливо, необхідно притискати не саму рану, а судину вище місця пошкодження. Рекомендовані такі місця для притискання кровоточивих артерій:

• попереду вуха – скронева артерія;

• попереду ключиці – підключична;

• на передній поверхні шиї – сонна артерія;

• в пахвовій ямці і на плечі – артерії руки;

• в ділянці паху – артерія стегна.

Якщо є можливість, то, притиснувши артерію, слід покликати когось з оточуючих, щоб принесли кровоспинний джгут (стандартний чи імпровізований).

Для зупинки артеріальної кровотечі також можна застосувати максимальне згинання ураженої кінцівки в суглобі, нижче якого знаходиться кровоточива рана. При цьому на згинальну поверхню ушкодженої ділянки тіла (кінцівки), зокрема суглоб, кладуть ватний валик і максимально згинають кінцівку, закріплюючи її в такому положенні бинтом . Тиснуча пов’язка, накладена на місце артеріальної кровотечі без використання кровоспинного джгута, неефективна.

Для зупинки венозної кровотечі використовують накладання кровоспинного джгута, джгута-закрутки, тиснучої пов’язки, піднімання догори ураженої кінцівки. Венозні кровотечі не є такими небезпечними, як артеріальні, однак поранення вен шиї може призвести до засмоктування туди повітря – емболії, яка може стати причиною смерті потерпілого. Це пов’язане з тим, що ці вени не спадаються і внаслідок різниці тиску в атмосфері і судинах повітря ззовні може засмоктуватися до судини (емболія).

Накладання гумового стандартного джгута потребує дотримання загальних правил: кінцівку перед накладанням джгута піднімають угору; джгут накладають вище рани на відстані 5-7 см від її верхнього краю; на місце накладення джгута попередньо підкладають яку-небудь тканину або його накладають поверх легкого верхнього одягу. Перед накладанням джгута пошкоджену судину вище рани, як вказувалось раніше, притискають пальцем, що дозволяє без поспіху підготуватись до його накладання. З цією ж метою можна тимчасово дуже максимально зігнути кінцівку в суглобі.

В теплу пору року джгут можна не знімати протягом 2 годин, а в холодну – до однієї години; обов’язково залишити записку, в якій вказати час накладання джгута. Надалі джгут через вказані терміни слід періодично послаблювати, попередньо притиснувши пальцем пошкоджену судину вище рани, через 5-10 хв. – повторно затягнути (при наявності кровотечі). При венозних кровотечах джгут через 20-30 хв. можна послабити, якщо пов’язка після цього не почала просякати кров’ю, то його можна залишити провізорно на випадок відновлення кровотечі, тому потрібен постійний контроль за станом рани!

При накладанні джгута-закрутки з підручного матеріалу (хустка, вузький ремінь, рушник) роблять петлю діаметром, більшим за товщину пошкодженої кінцівки. Після накладання на поверхню кінцівки якої-небудь тканини натягують петлю вузлом догори. Під вузол вкладають паличку, а вільну частину петлі затягають, стискаючи кінцівку до зупинки кровотечі.