ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ національний МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА екстреної медичної допомоги та МЕДИЦИНИ КАТАСТРОФ

“Затверджую”

Завідуючий кафедрою ЕМД та МК

професор В. Криса

“____”________________ 2011 р.

Методичні рекомендації до проведення практичного заняття

“ Безпека життєдіяльності. Основи охорони праці”

Тема № 3.

значення зовнішнього середовища в системі «Людина – зовнішнє середовище»

Підготував викладач кафедри ЕМД та МК Копчук С. І.

Обговорено на засіданні кафедри

“ 31 ” серпня 2011 р.

Протокол №_________.

Івано-Франківськ, 2011

Література

1. І.В. Кочін, Г.О.Черняков і ін. Охорона праці та безпека життєдіяльності населення у надзвичайних ситуаціях. – К.: “Здоров’я”, 2005 р.

2. І.М.Трахтенберг, М.М.Коршов, О.В.Чебанова. гігієна праці та виробнича санітарія. 1997 р.

3. Є.П.Желібо, В.В.Зацарний. Безпека життєдіяльності. – «Каравела», 2005 р.

	Навчальні питання і розрахунок часу
	Класифікація негативних факторів середовища і їх характеристика
	Гранично допустимий рівень фактора
	Несприятливі метеофактори і їх вплив на життєдіяльність організму. Поняття про метеочутливість
	Дія електромагнітних полів та випромінювань на людину, засоби і методи захисту
	Дія іонізуючого випромінювання. Принципи забезпечення радіаційної безпеки.
	Хімічні фактори, їх класифікація. Принципи хімічної безпеки
	Біологічно небезпечні фактори та захист від них

1. Класифікація негативних факторів середовища та їх характеристика

Життєве середовище – частина Всесвіту, де перебуває або може перебувати в цей час людина, група людей або певна людська спільнота і де функціонують системи її життєзабезпечення. Його розміри визначаються рівнем системи, «людина – життєве середовище». Життєве середовище складається з 3-х компонентів: природного, техногенного і соціального або соціально-політичного.

Природне середовище це компонент життєвого середовища утворений об’єктами природного походження і утвореними ними екологічними системами. До природного середовища належить біосфера, що охоплює частину атмосфери, гідросфери і літосфери. У природному середовищі діють закони природного розвитку: фізичні, хімічні, геологічні та біологічні.

Негативні фактори поділяють на:

1. Механічні (шум і вібрація).

2. Термічні фактори (високі і низькі температури, аномальні зміни клімату.

Негативні електричні, електромагнітні фактори і іонізуючі випромінювання.

3. Хімічні фактори (небезпечні речовини, що застосовуються на виробництві і в побуті).

4. Біологічні фактори: епідеміологічна небезпека, зростання окремих груп інфекційних захворювань, генетичні перетворення.

5. Психофізіологічні фактори: втома, стрес.

Фактор (діючий) – причина рушійна сила будь-якого процесу, що визначає його характер чи окремі його риси.

2. Гранично допустимий рівень негативного фактора

Гранично допустимий рівень негативного фактора – рівень фактора, який при щоденній праці на протязі 8 год., але не більше 41 год. в тиждень на протязі всього трудового стажу не може викликати захворювань або відхилень у стані здоров’я, що виявляються сучасними методами дослідження в процесі роботи.

3. Несприятливі метеорологічні фактори і їх вплив на життєдіяльність організму

Серйозний вплив на самопочуття людини здійснюють погодні фактори: атмосферний тиск, вологість, рух повітря, ступень забруднення магнітного поля землі.

До цього часу ще не повністю вияснені механізми реакцій організму людини на зміну погодних умов. Це часто проявляється порушеннями серцевої діяльності, нервовими розладами. При різкій зміні погоди понижується фізична і розумова працездатність, загострюються хвороби, особливо хронічні, збільшується число нещасних, а також смертельних випадків. Але зміна погоди не однаково впливає на самопочуття людей. У здорової людини при зміні погоди відбувається своєчасне реагування регулюючих систем до змін умов зовнішнього середовища. Внаслідок цього посилюються захисні реакції і така людина практично не відчуває негативного впливу змін погоди.

У хворої людини адаптативні реакції ослаблені, тому організм втрачає здатність швидко реагувати на зміну факторів середовища, що призводить до різноманітних негативних самопочуттів, змін в роботі серця, кров’яного тиску, настрою, головного болю. Вплив погодних умов на самопочуття залежить від віку та індивідуальних властивостей організму.

4. Дія електромагнітних полів на організм людини

Вивчення впливу ЕМП та опромінення організму людини почалось відразу після використання радіо. Усі ЕМП за походженням поділяють на природні та антропогенні.

Природні ЕМП - електричне та магнітне поле Землі, випромінювання Сонця і Галактик, атмосферна електрика. Навколо Землі існує електричне поле напруженістю 130 В/м. наша планета має також магнітне поле. Це магнітне поле коливається з 80 та 11 річними циклами змін, а також більш короткочасними змінами з різних причин, пов’язаних із сонячною активністю. Земля постійно знаходиться під впливом ЕМП, які випромінюються Сонцем у діапазоні 10 МГц – 10 ГГц. Це електромагнітне випромінювання включає в себе: інфрачервоне, видиме УФ, рентгенівське випромінювання. Все це фонове випромінювання спричинене природою.

В процесі індустріалізації людство додало до фонового випромінювання, яке спричинене природою, багато чинників, що підсилили фонове віпромінення.

Антропогенне ЕМП – це ЕМП промислової частоти, радіочастоти, ВЧ і УВЧ діапазонів, СВЧ випромінювань.

У сучасному місті джерелом штучного ЕМП є радіо, телевізійні центри, ретранслятори, засоби радіозв’язку різного призначення, лінії електропередач, особливо високовольтні, електротранспорт, різні прилади.

В аеропортах – це потужні радіолокаційні станції, на військових об’єктах – станції для проведення розвідки в системі ППО.

ЕМП мають певну потужність, енергію і поширюються у вигляді електромагнітних хвиль. Частота коливання визначається в герцах (Гц). Ступінь впливу ЕМ випромінювань на організм людини залежить від діапазону частот, інтенсивності, довго тривалості опромінення, характеру випромінювання, режиму опромінення , розмірів поверхні тіла, яка опромінюється та індивідуальних особливостей організму. Внаслідок дії ЕМП можливі як гострі так і хронічні ураження, функціональні зсуви в діяльності нервово-психічної, серцево-судинної, ендокринної, кровотворної та інших систем.

ЕМП низькочастотного діапазону (в межах 50 Гц) викликають у людей, що працюють порушення функціонального стану НС, с.с. системи, у них спостерігається підвищена втомлюваність, млявість, зниження точності робочих рухів, зміна кров’яного тиску і пульсу, аритмія, головний біль. При дії на організм людини ЕМП ВЧ та УВЧ діапазонів (30 кГц – 300 МГц) спостерігається: загальна слабість, підвищена втома, пітливість, сонливість, розлади сну, головний біль, болі в ділянці серця. З’являються роздратування, втрата уваги, виникає ряд симптомів, що вказують на порушення роботи шлунку, печінки, селезінки, підшлункової залози. Пригнічуються харчові і статеві рефлекси, порушується діяльність с.с.с ситеми, змінюється склад крові, зміни на клітинному рівні.

Надвисокочастотні діапазони 300 МГц – 300 ГГц.

У цей діапазон входять дециметрові (1-10), сантиметрові (1-10 см), міліметрові.

Вплив НІЧ на біологічні об’єкти залежить від інтенсивності опромінення. Теплова дія характеризується загальним підвищенням температури тіла, подібним до лихоманки або локалізованого нагріву тканини. Впливаючи на живу тканину організму, ЕМП викликає змінну поляризацію молекул і атомів, які складають тканини, внаслідок чого відбувається небезпечний нагрів. особливо шкідливий перегрів таких органів як очі, мозок, нирки і інш. Із зростанням інтенсивності проявляється вплив на нервову систему, умовно-рефлекторну діяльність, клітини печінки, підвищення тиску, зміни в корі головного мозку, втрата зору. Для захисту людини від дії ЕМ опромінення застосовують різні засоби і заходи захисту – захист часом, захист відстанню , екранізацією джерела випромінювання, екранування робочих місць, засоби індивідуального захисту, відділення зон випромінювання.