Плани медичного забезпечення при нс повинні включати такі основні розділи:

Розділ 1. Коротка характеристика сил і засобів системи охорони здоров'я (об'єкт, адміністративна територія).

Розділ 2. Прогноз медико-санітарної обстановки в районі медичного обслуговування при виникненні НС.

Розділ 3. Заходи щодо ліквідації медико-санітарних наслідків НС.

З. 1. Організація медичної розвідки.

З. 2. Організація лікувально-евакуаційних заходів

З. 3. Організація санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів.

З. 4. Організація матеріально-технічного забезпечення.

Розділ 4. Організація управління, зв'язку й оповіщення у разі надзвичайних ситуацій.

Додатки

У першому розділі плану дається характеристика медичних закладів на відповідній адміністративній території, кількості лікарів (усього і за окремими спеціальностями), кількості середнього медичного персоналу і структура його спеціалізації, загальної кількості і спеціалізації ліжкового фонду

Окремим підрозділом дається характеристика сил, засобів і формувань, які включено до складу ДСМК центрального і територіального рівнів, можливостей розгортання додаткового ліжкового фонду, його профільність і перепрофілізація залежно від медико-санітарної ситуації.

Другий розділ плану присвячується прогнозу медико-санітарної обстановки, що може виникнути у разі найбільш ймовірних для даної адміністративної території катастроф природного і техногенного характеру. Він повинен включати ретроспективний аналіз природних і техногенних катастроф, які виникали на даній адміністративній території і їхніх медико-санітарних наслідків, перелік потенційно небезпечних об'єктів, що можуть викликати різке погіршення санітарно-епідеміологічної обстановки, з визначенням вражаючих факторів, фізико-географічних особливостей І т.д. Одне з основних місць у цьому розділі повинен посідати прогноз медико-санітарних наслідків можливих катастроф з розрахунком величини і структури санітарних втрат серед населення. Окремо визначається можливість потрапляння у осередок катастрофи медичних закладів і прогнозуються можливі наслідки Детальні розрахунки до цього розділу можна виносити в додаток до плану.

У третьому розділі плану висвітлюється: хто, якими силами І де проводить медичну розвідку (зокрема, санітарно-епідеміологічну) осередку катастрофи, куди передається отримана інформація і з якою періодичністю, як виробляється поповнення оснащення розвідувальних груп з позначенням системи захисту їхнього особового складу від вражаючих факторів, які діють у осередку катастрофи. Визначається порядок організації і проведення захисту особового складу медичних закладів та формувань, які потрапляють в осередок природних і техногенних катастроф.

Основою для планування лікувально-евакуаційного забезпечення є величина і структура санітарних втрат, яка визначається:

• характером уражаючих факторів;

• наявністю і можливістю використання засобів індивідуального, колективного і медичного захисту;

• своєчасністю оповіщення населення про характер НС;

• оперативністю й адекватністю реагування аварійно-рятувальних служб, яке забезпечується тривалим процесом їхньої підготовки;

• своєчасністю й ефективністю реалізації лікувально-евакуаційних і санітарно-протиепідемічних заходів.

Суть планування лікувально-евакуаційного забезпечення потерпілих полягає в розробці своєчасних, адекватних і послідовних заходів для надання медичної допомоги ураженим у догоспітальному і госпітальному періодах з обов'язковою їх евакуацією з осередку в лікувальні заклади залежно від медичних показань.

У цей підрозділ необхідно включати відомості про сили і засоби, які призначені для надання першої медичної, долікарської, першої лікарської, кваліфікованої і спеціалізованої медичної допомоги. Залежно від обставин деякі види допомоги можуть не включатися, але обов'язковою є організація першої медичної допомоги з наступною евакуацією з осередку та надання кваліфіковано! і спеціалізованої медичної допомоги.

Основою для розробки плану організації санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів служить інформація про санітарно-епідеміологічний стан у районах прогнозованих НС.

Санітарно-епідемічний стан відповідної території визначається шляхом обліку рівня інфекційних захворювань, наявності засобів життєзабезпечення населення, санітарного стану території і санітарно-епідеміологічно значущих об'єктів, а також можливих умов проведення санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів.

Санітарно-епідемічний стан території може бути благополучним, нестійким, неблагополучним і надзвичайним.

Благополучний стан характеризується:

• відсутністю прогнозованих руйнувань санітарно вагомих об'єктів,

• задовільним станом території, об'єктів водопостачання,

• можливістю проведення санітарно-гігієнічних заходів у повному обсязі,

• відсутністю масових інфекційних та неінфекційних захворювань та отруєнь,

• відсутністю масових інфекційних захворювань на прилеглих територіях.

Нестійкий стан характеризується:

• помірним ростом рівня захворюваності або виникненням групових захворювань,

• незадовільним станом території, об'єктів водопостачання і харчування,

• розташуванням можливого осередку надзвичайної ситуації поблизу радіоактивно, хімічно або біологічно небезпечних об'єктів.

Неблагополучний стан характеризується:

• наявністю групових захворювань, інфекційних захворювань або отруєнь, прогнозованих на територіях осередків хімічного або бактеріологічного ураження,

• незадовільним санітарним станом території, робочих та інших об'єктів,

• наявністю епізоотичних вогнищ зоонозних інфекцій, які несуть загрозу для людей,

• наявністю особливо небезпечних інфекційних захворювань на прилеглих територіях.

Надзвичайний стан характеризується:

• високим рівнем небезпечних для життя захворювань, зокрема, інфекційних, які виникають за короткий час,

• залповим викидом токсичних, радіоактивних або біологічно небезпечних речовин,

• руйнуванням систем життєзабезпечення населення (водогін, каналізація, очисні споруди тощо),

• наявністю захворювань не встановленої етіології,

• наявністю групових захворювань особливо небезпечними інфекціями.

На основі аналізу існуючого і прогнозованого санітарно-епідемічного стану адміністративної території розробляється план санітарно-протиепідемічного забезпечення. Він охоплює комплекс організаційних, санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів, спрямованих на попередження виникнення і поширення інфекційних захворювань, а також їхню ліквідацію і забезпечення сприятливих умов життєдіяльності населення в осередках НС.

Заходи повинні передбачати:

• попередження занесення інфекційних захворювань в осередок,

• раннє виявлення інфекційних хворих, їхню ізоляцію та госпіталізацію,

• виявлення осіб із хронічними формами інфекційних хвороб і бактерієносіїв,

• лабораторний контроль,

• дотримання протиепідемічного режиму в лікувальних закладах,

• проведення ізоляційно-обмежувальних заходів, дезінфекції, дезинсекції, екстреної і специфічної профілактики, а також санітарно-просвітньої роботи.

Визначаються сили і засоби, заплановані для реалізації цього розділу плану, розрахунки якого виносяться в додатки.

Особливу увагу при плануванні необхідно звернути на питання матеріально-технічного забезпечення, від якого багато в чому залежить ефективність роботи в умовах НС Планування повинно проводитися для кожної групи майна: медичного, санітарно-господарського та спеціального.

Основними вихідними даними для планування є:

• санітарно-гігієнічна, епідеміологічна і зоопаразитарна характеристика території можливої зони стихійного лиха з урахуванням місцевих особливостей, які впливають на організацію забезпечення населення, зокрема результати ретроспективного аналізу;

• наявність хімічно, біологічно і радіаційно небезпечних об'єктів;

• упорядкованість населених пунктів з санітарно-гігієнічного погляду;

• наявність епідемічних вогнищ інфекційних захворювань і імунологічна структура населення;

• відомості про кількість інфекційних ліжок та їхню дислокацію;

• відомості про санітарно-епідеміологічні заклади і формування, які можуть бути задіяні в районі катастрофи.

Основним завданням розробки цього розділу плану є забезпечення готовності формувань і установ ДСМК і всієї системи охорони здоров'я до роботи в умовах НС.

Планами передбачається номенклатура і чисельність кожного виду майна, джерела постачань, місця нагромадження і збереження, порядок використання й поновлення, способи доставки в осередки катастроф

Крім того, у цей розділ плану повинні бути включені заходи щодо забезпечення медичних формувань в осередку катастрофи, транспортуванні потерпілих із зони НС. Розрахунки до цього розділу плану у вигляді таблиць подаються в додатках.

Останній розділ плану присвячено питанням управління системою охорони здоров'я відповідного рівня в умовах НС, організації зв'язку й оповіщення про катастрофу і виникнення надзвичайної ситуації.

Управління включає збір інформації, її аналіз і оцінку, ухвалення управлінського рішення, планування й організацію його виконання (доведення до виконавців, організацію взаємодії системи оперативного управління, контроль за виконанням поставлених завдань одержання зворотної інформації для прийняття подальших рішень).

У період повсякденної готовності забезпечення стійкості управління організації зв'язку й оповіщення, організація підготовки кадрів для ДСМК, облік сил і засобів для ліквідації медико-санітарних наслідків катастроф і визначення їхнього використання залежно від конкретної обстановки покладається на центри екстреної медичної допомоги і медицини катастроф.

Координацію дій окремих ланок ДСМК організують координаційні комісії залежно від рівня. Вони повинні мати свої плани роботи.

11