Банк_тестів_Імунологія_укр

1. Пентаглобін.

2. Октагам.

3. Рибомуніл.

4. Біовен-моно.

5. Ендобулін.

Пацієнтка прооперована з приводу флегмонозного холециститу. Скарги на болі в правому підребер’ї, підвищення температури тіла до 38°С, загальну слабість. Об'єктивно: загальний стан важкий. Шкірні покриви бліді, субіктеричні. Периферичні л/в не збільшені. В легенях – везикулярне дихання, ЧД-23/хв. Серце – тони ритмічні, звучні. ЧСС-85/хв. Живіт – дещо напружений у правому підребер'ї при пальпації. Печінка - +2 см. С-м Пастернацького слабопозитивний з обох боків. Встановіть діагноз та призначте лікування.

А. Пісялопераційний абсцес. Антибіотикотерапія, д/в введення імуноглобулінів, дезінтоксикаційна терапія.

B. Синдром системної запальної імунної відповіді. Антибіотикотерапія.

C. Поліорганна недостатність. Проведення хроніодіалізу.

D. Гостра печінкова недостатність. Дезінтоксикаційна терапія.

E. Синдром системної запальної імунної відповіді. Д/в введення імуноглобулінів, дезінтоксикаційна терапія.

Вкажіть маркери синдрому хронічної втоми:

1. Вірус Епштейн-Барра.

2. Вірус простого герпесу 1 типу.

3. Вірус простого герпесу 2 типу.

4. Токсоплазма.

5. Уреаплазма.

До імуномодуляторів бактеріального походження належать?

1. Імунофан.

2. Ацикловір.

3. Поліоксидоній.

4. Цимевен.

5. ІРС19.

Пацієнтка Д., 51 рік, на 21-й день після пересадки нирки скаржиться на біль у попереку, олігурію, субфебрилітет та загальну слабкість. Встановлено підвищення вмісту креатиніну та сечовини, а також збільшення ІРІ за рахунок Т-хелперів. Що необхідно призначити пацієнтці?

А. Зменшення дози імуносупресантів.

В. Дієта зі збідненим вмістом солі та білків.

С. Збільшення дози імуносупресантів

D. Вітаміни С та Е.

Е. Ентеросорбенти.

У розвитку хронічного кризу відторгнення провідну роль відіграють такі механізми:

A. Характеризується повільним розвитком, реалізується за допомогою механізмів, пов’язаних з активацією Т-хелперів 1 типу.

B. Може бути пов’язаним і ініціальним пошкодженням трансплантата під час пересадки.

C. Неефективність імуносупресії.

D. Розвивається через кілька місяців після пересадження галогенного органа.

E. Все вищеперераховане вірно.

До сучасної схеми запобігання і лікування кризу відторгнення включено препарати, окрім:

A. Глюкокортикостероїди.

B. Азатіоприн.

C. Ацикловір.

D. Циклоспорин А.

E. Антилімфоцитарна сироватка.

Чи обов’язковою є сумісність донора та реципієнта за системою АВО при трансплантації нирки?

A. При пересадці нирки групи крові донора та реципієнта на визначають.

B. Можлива О(І) група для всіх реципієнтів.

C. Обов'язкова

D. Не обов'язкова.

E. Можлива АВ(ІV) група для всіх реципієнтів.

Дитина народилася здоровою з масою 3500 г, довжиною 51 см, оцінка за Апгар - 8 балів. У жінки перша необтяжена вагітність, пологи в строк. Мати 0(І) Rh(-), батько А(ІІ) Rh(+), дитина 0(І) Rh(+). Яке ускладнення може виникнути?

A. Анти-Rh-імуноглобуліни у дитини.

B. Анти-Rh-імуноглобуліни у матері.

C. Конфлікт за системою АВ0 між матір’ю та дитиною.

D. Антиспермальний імунний конфлікт.

E. Жодного ускладнення.

Основним фактором природної толерантності організму жінки до сперматозоїдів та бластоцисти є:

A. Високий рівень естрогенів.

B. Збільшення кількості Т-хелперів.

C. Відсутність молекул ГКГ на гаметах.

D. Зниження активності фагоцитозу.

E. Синтез матір'ю анти-ГКГ-антитіл до гаплотипу батька.

У новонародженого з гемолітичною хворобою за Rh-фактором група крові 0(I) Rh(+), у матері А(ІІ) Rh(-). Яку кров необхідно переливати при операції замінного переливання крові?

A. О(I) Rh(-).

B. A(II) Rh(+).

C. A(II) Rh(-).

D. В(III) Rh(-).

E. O(I) Rh(+).

У новонародженого у віці одного дня виникла жовтяниця. Загальний білірубін сироватки крові - 144 мкмоль/л, непрямий білірубін - 130 мкмоль/л. Тест Кумбса позитивний. Дитина від першої вагітності. Мати має ґрупу крові - 0(I) Rh(-). Найімовірніша причина жовтяниці?

A. Фізіологічна жовтяниця.

B. Резус-несумісність.

C. АВ0-несумісність.

D. Атрезія жовчевих шляхів.

E. Фетальний гепатит.

Дитина з групою крові 0(І) Rh(+) народилася від матері, група крові якої 0(І) Rh(-). Що необхідно ввести матері для профілактики резус-конфлікту у майбутньому?

A. Глюкокортикостероїди.

B. Антирезус-антитіла.

C. Мембранстабілізуючі препарати.

D. Замінне переливання крові.

E. Цитостатики.

Циклоспорин гальмує відторгнення трансплантату шляхом:

A. Блокування продукції ІЛ-2 Т-хелперами.

B. Пригнічення активності макрофагів.

C. Комплементзалежної цитолітичної дії на Т-лімфоцити реципієнта.

D. Блокування антигенів трансплантату.

E. Блокування рецепторів антигенпрезентуючих клітин.

Жінка, 37 років, скаржиться на біль в колінних, променевозап’ясних, дрібних суглобах кистей рук, ранкову скутість у суглобах тривалістю до 2-х годин, підвищену втому. Захворіла 3 роки тому. При огляді: припухлість, дефігурація, болючість при пальпації та рухах у перерахованих суглобах. На рентгенограмі кистей: епіфізарний остеопороз, звуження суглобової щілини, одиничні узури. Який механізм розвитку захворювання є провідним?

A. Вплив бактеріального агента.

B. Генетично-детерміновані аутоімунні процеси.

C. Зниження вмісту протеогліканів хрящової тканини.

D. Зв’язок з HLA B27 антигеном.

E. Відкладення мікрокристалів уратів.

У хворої, 42 років, через 1,5 місяця після лікування (сульфаніламідами і ампіциліном) з’явилася загальна слабкість, біль у суглобах, температура підвищилась до 38⁰С. При обстеженні виявлено збільшення лімфатичних вузлів, печінки, селезінки, папульозний висип з ліхеніфікацією шкіри. В аналізі крові: помірна анемія, лейкопенія, ШОЕ - 40 мм/год. Вкажіть найважливіший метод обстеження в диференціальній діагностиці медикаментозної алергії з ураженням багатьох органів від системного червоного вовчака.

A. Клінічний аналіз крові.

B. Ревмопроби.

C. Титр реакції Ваалера-Роузе.

D. Визначення LE-клітин в крові.

E. Визначення антитіл до нативної ДНК

Виявлення злоякісних клітин у регіональних лімфовузлах свідчить про:

А. Активацію клітинної імунної відповіді.

B. Гіперреактивність організму.

C. Відсутність імунної відповіді.

D. Адекватну імунну відповідь.

Е. Ймовірність метастазування.

Дослідження пухлинно-специфічних антигенів дає можливість:

A. Встановити зміну антигенної структури пухлини.

B. Виключити діагноз онкопатології.

C. Оцінити активність імунної відповіді.

D. Виявити порушення специфічної імунної відповіді.

E. Виявити рецидив чи метастазування пухлини.

СА-125 – онкомаркер, специфічний для:

A. Раку підшлункової залози.

B. Раку молочної залози.

C. Раку яйників.

D. Раку легень.

E. Раку прямої кишки.

Хворий, 32 р., скаржиться на задишку при фізичному навантаженні, сухий кашель, біль у дрібних суглобах рук і ніг, підвищення температури тіла до 38⁰С, схуднення, випадіння волосся, висипку на обличчі червоного кольору. Об’єктивно: стан хворої важкий, гіперемія обличчя, спинки носа, зміна форми проксимальних міжфалангових суглобів. АТ-100/70 мм рт.ст. Пульс 100 за хв., ритмічний. Межі серця зміщені вліво, тони серця послаблені, систолічний шум на верхівці. При рентгеноскопії органів грудної клітки виявлено потовщення міждольової плеври, збільшення лівого шлуночка. Ан. крові: еритр. - 2,6*10¹²/л, Hb - 96г/л, лейк. - 3,3*10⁹/л, ШОЕ - 68 мм/год. Ан. сечі: білок - 1,65 г/л, еритр. - 8-10 в п/з, гіалінові циліндри - 4-5 в п/з. Про яке захворювання можна думати в даному випадку?

A. Ревматичний ендокардит.

B. Інфекційний ендокардит.

C. Інфекційно-алергічний міокардит.

D. Системний червоний вовчак.

E. Системна склеродермія.

Хворий, 52 років, скаржиться на біль у суглобах, м’язах, слабість у м'язах, першіння в горлі при їжі. Хворіє біля року. Лікування нестероїдними протизапальними препаратами без ефекту, стан хворого поступово погіршувався. При огляді: самостійні рухи тулуба та кінцівок утруднені, в параорбітальній ділянці та на грудині – темна еритема. Пальпація скелетних м'язів болюча. Ліва межа серця поширена вліво на 2 см, тони серця ослаблені, систолічний шум над верхівкою. Який найбільш імовірний основний патогенетичний механізм розвитку цього захворювання?

A. Синтез міозин-специфічних антитіл.

B. Синтез антимікросомальних антитіл.

C. Утворення антитіл до РНК.

D. Утворення антитіл до нативної ДНК.

E. Утворення антинуклеарних антитіл.

Дівчинка, 10 років, хворіє біля 6 міс., коли вперше відзначила прояви артриту правого колінного суглобу, через 1,5 міс такі ж зміни виникли в гомілково-ступневих суглобах, кілька днів тому в процес втягнувся правий променево-зап'ястний суглоб. Періодично спостерігається субфебрилітет. В загальному аналізі крові: ШОЕ – 25 мм/год, реакція Ваалера-Роузе - 1:32. Встановлено діагноз ревматоїдного артриту. Що із перечислених засобів є найбільш придатним для лікування?

A. Метотрексат.

B. Вольтарен.

C. Кризанол.

D. Делагіл.

E. Преднізолон.

У хворого, 42 років, виразковий коліт, гостра форма, важкий перебіг, тотальне ураження кишківника, активність ІІІ ступеня, токсична дилятація товстого кишківника. Що необхідно призначити у випадку значного підвищення гамма-глобулінів?

A. Глюкокортикоїди.

B. Вітаміни групи В.

C. Анаболічні гормони.

D. Нестероїдні протизапальні середники.

E. Цитостатики.

Хворий, 60 років, скаржиться на відсутність апетиту, важкість в епігастрію, нудоту, загальну слабкість. Хворіє 2 місяці. Периферичні лімфовузли не збільшені. Язик сухий, обкладений білим налетом. Черевна стінка резистентна, болюча в епігастрію. В калі позитивна реакція на приховану кров. Ваш діагноз?

A. Хронічний гастрит.

B. Виразкова хвороба шлунка.

C. Хронічний холецистит.

D. Рак шлунка.

E. Рак кишечника.

Жінка, 32 років, госпіталізована зі скаргами на приступи ядухи, кашель з харкотинням. Хворіє 8 років. Вперше приступ ядухи виник під час перебування у селі. Надалі приступи турбували під час прибирання помешкання. Через 4 дні лікування у стаціонарі стан значно покращився. Назвіть найбільш вірогідний етіологічний фактор?

А. Пилок рослин.

В. Побутові алергени.

С. Хімічні речовини.

D. Інфекційний.

Е. Психогенний.

Які препарати не включені в стандарти лікування сезонного алергійного риніту легкого перебігу?

А. Системні антигістамінні препарати.

В. Препарати кромоглікату натрію.

С. Топічні глюкокортикостероїди.

D. Топічні антигістамінні препарати.

Е. Все вище перелічене.

Хворий, 30 років, зі скаргами на приступи тяжкої ядухи, нежиті зі значним водянистим виділенням, чханням, свербінням шкіри, висип на відкритих ділянках тіла, набряк обличчя. Симптоми з’являються під час знаходження у сільській місцевості, особливо біля конюшні та місць утримання худоби. Назвіть найбільш вірогідний алерген, що спричиняє патологічні прояви?

А. Епідермальний.

В. Мікробний.

С. Пилок рослин.

D. Грибковий.

Е. Домашній порох.

У жінки, 40 років, яка страждає на хронічний синуїт, розвинулась гостра форма артриту. Лікар призначив ацетилсаліцилову кислоту. В анамнезі: схильності до алергічних реакцій не було. Раптово після вживання препарату у хворої розвинувся бронхоспазм. Найбільш імовірним патогенетичним механізмом бронхоконстрикції є:

А. Адренергічний дисбаланс.

В. Інфекційно-залежний.

С. Первинно-змінена реактивність бронхів.

D. Атопічний.

Е. Холінергічний дисбаланс.

Хворий, 28 років, скаржиться на приступи задишки в нічний час, кашель з харкотинням слизистого характеру, яке важко виділяється. Стан важкий. Дистанційні сухі хрипи. ЧД – 30/хв, пульс – 110/хв. АТ – 160/90 мм рт. ст. Грудна клітка емфізематозна. Вислуховуються на фоні подовженого видиху сухі розсіяні хрипи. В патогенезі даного стану у хворого провідна роль належить:

А. Зниженню активності холінергічних рецепторів.

В. Запаленню бронхів, спричиненого IgE.

С. Підвищенню рівня Т-регуляторних лімфоцитів.

D. Зниженню синтезу простагландинів.

Е. Зниженню синтезу гістаміну.

Які антигістамінні препарати відносяться до першого покоління?

А. Фенкарол.

В. Лоратадин.

С. Цетиризин.

D. Дезлоратадин.

Е. Фексофенадин.

Недоліки антигістамінних препаратів першого покоління:

А. Здатність проникати через гематоенцефалічний бар’єр.

В. Седативний ефект.

С. Знижують здатність до навчання.

D. Все вище перелічене.

Е. Нічого з переліченого.

Покази для призначення антигістамінних препаратів:

А. Поліноз.

В. Цілорічний алергічний риніт.

С. Кропивниця.

D. Атопічний дерматит.

Е. Все вище перелічене.

До топічних антигістамінних препаратів відносять:

А. Акривастин.

В. Гідрокортизон.

С. Феністил.

D. Супрастин.

Е. Алергодил.

В якiй фазi захворювання можна проводити алергологiчнi шкiрнi проби?

А. Значного загострення.

В. Нестiйкої ремiсiї.

С. Стiйкої ремiсiї.

D. Згасаючого загострення.

Е. В жоднiй iз фаз перебiгу захворювання

Хворий К., 32 років, поступив у лікарню зі скаргами на напади ядухи до 3-4 разів на добу, нічні приступи, кашель з виділенням густого прозорого харкотиння, задишку. При огляді: ціаноз губ, грудна клітка бочкоподібної форми, набряклі шийні вени, тахікардія (110 за хвилину). Тони серця ослаблені. Перкуторно: над легенями коробковий звук. Дихання ослаблене, видох подовжений. З обох сторін маса сухих свистячих хрипів. Який діагноз можна поставити?

А. Бронхіальна астма, неконтрольована

В. Спонтанний пневмоторакс.

С. Хронічний необструктивний бронхіт.

D. Бронхіальна астма, контрольована

Е. Серцева астма.

У хворого з негоспітальною пневмонією, група ІІІ та наявністю в анамнезі алергічної реакції на препарати пеніцилінового ряду найбільш доцільно призначити наступний антибактеріальний препарат:

А. Амоксицилін.

В. Цефазолін.

С. Гентаміцин.

D. Амоксиклав.

E. Левофлоксацин.

Хвору, 32 років, госпіталізована зі скаргами на висипання блідо-рожевого кольору по всьому тілу, виражений свербіж шкіри, набряк обличчя, загальну слабість. Напередодні вживала рибні страви, червоне вино, приймала лоратадин. Висипання еритематозно-уртикарного характеру, оточені зоною еритеми, яка зникає при натисненні. Який найбільш вірогідний діагноз?

А. Хронічна рециливуюча кропив’янка.

В. Набряк Квінке. Гостра кропив’янка

С. Уртикарний васкуліт.

D. Дерматоміозит.

Е. Медикаментозна алергія.

Про початок алергічного набряку гортані свідчать наступні симптоми, крім:

А. Охриплість голосу.

В. Спастичний кашель.

С. Стридорозне дихання.

D. Експіраторна задишка.

Е. Інспіраторна задишка.

Застосування спейсера у хворих на бронхіальну астму необхідно для:

А. Зменшення дози препарату.

В. Зниження ймовірності розвитку орофарингеального кандидозу.

С. Збільшення дози препарату.

D. Необхідності координації вдоху і натиснення на інгалятор.

Е. Все вищезазначене вірно.

Які з перерахованих блокаторів гістамінових Н₁-рецепторів метаболізуються в печінці?

А. Терфенадин, астемізол.

В. Фексофенадин.

С. Дезлоратадин.

D. Цетиризин.

Е. Левоцетиризин.

Чоловік, 41 рік, скаржиться на гострий біль у правій половині грудної клітки, задишку, яка посилюється при будь-яких рухах. Хворіє на бронхіальну астму, вищевказані скарги виникли під час нападу ядухи, яка супроводжувалася тривалим кашлем. При обстеженні помірний ціаноз обличчя, права половина грудної клітки відстає в акті дихання. Перкуторно: справа тимпаніт, ослаблене дихання. ЧД – 26/хв. Тони серця ослаблені. ЧСС – 98/хв. Яке обстеження найбільш доцільне?

А. УЗД.

В. ЕКГ.

С. Комп’ютерна томографія легень.

D. Пікфлоуметрія.

Е. Спірографія.

Хворий, 22 років, із дитинства відзначає задишку, інтенсивність якої наростає; приєднався сухий кашель. У батька і тітки також відзначаються задишка, кашель. Не курить. Об’єктивно: дихання жорстке, ЧД-28/хв. Грудна клітка емфізематозна, коробковий перкуторний звук. Дихання і тони серця ослаблені. Rtg-графія: збільшена прозорість легеневих полів, діафрагма розміщена низько. В розвитку захворювання провідну роль відіграє:

А. Куріння.

В. Інфекція бронхолегеневої системи.

С. Професійні шкідливості.

D. Кардіогенна пневмопатія.

Е. Дефіцит α₁-антитрипсину.

У розвитку алергічної реакції негайного типу основне значення має:

А. Сенсибілізація до алергенів.

В. Наявність Ig E антитіл

С. Наявність Ig G антитіл.

D. Наявність гіперчутливості сповільненого типу.

Е. Все вищеперераховане.

Для атопічної бронхіальної астми, обумовленій гіперчутливістю до домашнього пороху, характерно:

А. Наявність ефекту елімінації.

В. Наявність ефекту експозиції.

С. Спонтанні ремісії.

D. Приступи задухи в нічний і ранковий час.

Е. Все вищеперераховане.

Серед перерахованих тверджень виберіть найточніше, що відповідає терміну антиген:

А. Гаптен, який зв’язався з антитілом.

В. Речовина, яка викликає синтез антитіл і специфічно зв’язується з ними.

С. Невеликі молекули, які адсорбуються на клітинах.

D. Поверхневі вуглеводи клітинної стінки.

Е. Білок, що зв’язався з антитілами.

Антитіла продукуються такими клітинами:

А. Т-хелперами.

В. Плазматичними клітинами.

С. Клітинами селезінки.

D. В-клітинами.

Е. Епітеліальними клітинами.

Ізоантигенами є:

А. Антигени, які знаходяться у всіх представників даного виду.

В. Антигени, які знаходяться у деяких представників даного виду.

С. Антигени, які знаходяться у всіх представників різних видів.

D. Антигени, які знаходяться у деяких представників різних видів.

Е. Антигени, які знаходяться в певному органі всіх представників даного виду.

Основними імуноглобулінами в секреті дихальних шляхів у здорової людини є:

А. IgA.

В. IgG.

С. IgM.

D. IgD.

Е. IgE.

Антигістамінні препарати призначають у всіх випадках, крім:

А. Поліноз.

В. Персистуючий алергічний риніт.

С. Кропив’янка.

D. Аспіринова бронхіальна астма.

Е. Атопічний дерматит.

До топічних антигістамінних препаратів відносяться:

А. Фексофенадин

В. Цетиризин.

С. Нафтизин.

D. Алергодил.

Е. Гідрокортизон.

До антагоністів лейкотрієнових рецепторів належать?

А. монтелукаст.

В. дезлоратадин.

С. кетотіфен.

D. Все вище викладене.

Е. Нічого з вище викладеного.

Які недоліки антигістамінних препаратів першого покоління:

А. Здатність проникати через гемато-енцефалічний бар’єр.

В. Седативний ефект.

С. Знижують здатність до навчання.

D. Все вище викладене.

Е. Нічого з вище викладеного.

До імуномодуляторів бактеріального походження відносять:

А. ІРС-19.

В. Амізон.

С. Лісобакт.

D. Імунофан.

Е. Поліоксидоній.

До препаратів імуноглобуліну для парентерального введення належать:

А. Біовен-моно.

В. Октагам.

С. Пентаглобін.

D. Все вище викладене.

Е. Нічого з вище викладеного.

Активація комплементу за класичним шляхом починається внаслідок:

A. Презентації пептиду.

B. Потрапляння гаптену.

C. Утворення комплексу антиген-антитіло.

D. Потрапляння ліпополісахариду мікробної клітини.

Е. Жодна відповідь не є вірною.

Клітинами, що сприймають інформацію з молекули HLA ІІ класу на антигенпрезентуючих клітинах є:

A. Цитотоксичні T-лімфоцити.

B. T-хелпери.

C. Природні кілери.

D. Дендритні клітини.

Е. В-лімфоцити.

Головним кластером диференціювання (СD) цитотоксичного Т-лімфоцита є:

A. CD 4.

B. CD 19-22.

C. CD 8.

D. CD 16.

Е. CD 25.

Т-хелпери І-го типу продукують:

А. Прозапальні цитокіни.

B. Компоненти комплементу.

С. Імуноглобуліни класу М.

D. Протизапальні цитокіни.

Е. Імуноглобуліни класу G.

До цитокінів не відносяться:

А. Інтерферони.

В. Інтерлейкіни.

С. Імуноглобуліни.

D. Kолонієстимулюючі фактори.

E. Хемокіни.

Усі зрілі Т-лiмфоцити периферійної крові на своїй поверхні несуть маркер:

А. CD2.

В. CD4.

С. CD20.

D. CD3.

Е. CD8.

Клітинна імунна відповідь запускається через активацію:

A. Th4.

B. Th1.

C. Th2.

D. Th3.

Е. Жодна відповідь не є вірною.

Природно набутий пасивний iмунiтет – це:

A. Імунiтет, що розвивається після вакцинації.

B. Імунiтет, зумовлений введеням анатоксинів.

C. Імунiтет, обумовлений переносом антитiл крізь плаценту.

D. Імунітет після введення препаратів донорських імуноглобулінів.

E. Жодна відповідь не є вірною.

Якi з перерахованих клiтин беруть участь у реакцiях фагоцитозу?

A. Еритроцити.

B. Опасисті клiтини.

C. Макрофаги.

D. Базофіли.

Е. Фібробласти.

Місце на антигені, яке специфічно реагує з антитілом, називається:

А. Епітоп.

В. Екзотоп.

С. HLA.

D. Імуноген.

Е. CD.

До гуморальних факторів природженого імунітету належать:

А. Фагоцитоз.

В. Т-лімфоцити.

С. В-лімфоцити.

D. Інтерферони.

Е. Природні кілери.

До клітинних факторів набутого імунітету належать:

А. Фагоцити.

В. Т-лімфоцити.

С. Нейтрофіли.

D. Інтерферони.

Е. Імуноглобуліни.

До гранулоцитів належать:

А. Цитотоксичні Т-лімфоцити.

В. Т-хелпери.

С. Базофіли.

D. В-лімфоцити.

Е. Моноцити.

У кровоносному руслі не циркулюють:

А. Т-лімфоцити.

В. Базофіли.

С. Макрофаги.

D. В-лімфоцити.

Е. Моноцити.

В якому виді імунітету переважно беруть участь інтерферони?

А. Протипухлинному.

В. Антибактеріальному.

С. Противірусному.

D. Протигрибковому.

Е. Антипаразитарному.

Основною функцією головного комплексу гістосумісності є:

А. Участь в активації системи комплементу.

В. Презентація антигену Т-лімфоцитам.

С. Стимуляція фагоцитозу.

D. Участь в опсонізації.

Е. Забезпечення гістогематичного бар’єру.

До антигенпрезентуючих клітин не належать:

А. В-лімфоцити.

В. Т-лімфоцити.

С. Макрофаги.

D. Дендритні клітини.

Е. Усі відповіді вірні.

Плазматичні клітини утворюються з:

А. Базофілів.

В. Еозинофілів.

С. Нейтрофілів.

D. В-лімфоцитів.

Е. Т-лімфоцитів.

Молекули Ig M утворюють комплекси:

А. Димери.

В. Тримери.

С. Тетрамери.

D. Пентамери.

Е. Гексамери.

До лабораторних показників клітинного імунітету не належать:

А. Фагоцитарний показник.

В. Фагоцитарний індекс.

С. Вміст імуноглобулінів.

D. Вміст CD16.

Е. Імунорегуляторний індекс.

Які гематологічні зміни свідчать про типовий вірусний запальний процес?

А. Моноцитоз, лейкоцитоз.

В. Лімфопенія, лейкопенія.

С. Моноцитоз, анемія.

D. Лейкоцитоз, еозинофілія.

Е. Лейкопенія, лімфоцитоз.

Які з перелічених клітин є найбільшим джерелом гострофазових медіаторів запального процесу?

А. Еритроцити, тромбоцити.

В. В-лімфоцити, еритроцити.

С. Моноцити, нейтрофіли.

D. Астроцити, В-лімфоцити.

Е. Тромбоцити, базофіли.

Які з перелічених речовин мають прозапальну активність?

А. ІЛ-4.

В. ІЛ-10.

С. Трансформуючий фактор росту-β.

D. Фактор некрозу пухлин-α.

Е. ІЛ-13.

Які з перелічених речовин гальмують активність запального процесу?

А. ІЛ-1.

В. ІЛ-6.

С. Трансформуючий фактор росту-β.

D. Фактор некрозу пухлин-α.

Е. ІЛ-2.

Які гематологічні зміни характерні для глистних інвазій?

А. Еритроцитоз, еозинопенія.

В. Лімфопенія, тромбоцитопенія.

С. Моноцитоз, лейкопенія.

D. Лейкоцитоз, еозинопенія.

Е. Анемія, еозинофілія.

Які процеси, зазвичай, перебігають без лейкоцитозу?

А. Запальні.

В. Вірусні.

С. Стафілококова інфекція.

D. Стрептококова інфекція.

Е. Гнійні.

Факторами противірусного захисту є:

А. Т-хелпери.

В. Антистафілококові імуноглобуліни.

С. Лізоцим.

D. Інтерферон.

Е. Регуляторні Т-лімфоцити.

До білків гострої фази не належать:

А. Антистрептокіназа.

В. Фібриноген.

С. Серомукоїд.

D. Церулоплазмін.

Е. С-реактивний протеїн.

Білки гострої фази переважно синтезуються у:

А. Селезінці.

В. Червоному кістковому мозку.

С. Лімфовузлах.

D. Печінці.

Е. Тимусі.

При клітинній імунній відповіді Т-хелпер передає інформацію про антиген:

А. Цитотоксичному Т-лімфоциту.

В. В-лімфоциту.

С. Макрофагу.

D. Еозинофілу.

Е. Моноциту.

Яка з герпетичних інфекцій маніфестує як інфекційний мононуклеоз?

А. Вірус простого герпесу (ВПГ) 2-го типу.

В. ВПГ 1-го типу.

С. Вірус герпесу людини (ВГЛ) 4-го типу.

D. ВГЛ 3-го типу.

Е. ВГЛ 5-го типу.

Реактивація цитомегаловірусної інфекції проявляється:

А. Орально-лабіальним герпесом.

В. Оперізуючим герпесом.

С. Лейкоплакією язика.

D. Гепатитом.

Е. Генітальним герпесом.

Чоловік 37 років доставлений каретою швидкої допомоги у зв’язку з набряком обличчя, який розвинувся після відвідування стоматолога та екстракції зуба, після попереднього знеболення лідокаїном. Набряк блідий, щільний, розвинувся поступово, протягом 3-х годин. Періодично подібні набряки виникали в дитинстві, коли хлопчиком відвідував тренування з боксу та зазнавав травм, унаслідок чого він був змушений залишити спортивну секцію. Алергічних захворювань у самого хлопчика та батьків не спостерігалось. Який вірогідний попередній діагноз?

А. Набряк Квінке.

B. Агранулоцитоз.

C. Природжений ангіоневротичний набряк.

D. Сироваткова хвороба.

Е. Анафілактичний шок.

Характерною ознакою імунодефіциту є:

А. Транзиторність.

В. Тимчасовість.

С. Швидка зворотність.

D. Не потребує імунокорекції.

Е. Стійкість змін.

Синдром Віскотта-Олдріча належить до:

А. Порушень гуморального імунітету.

В. Порушень клітинного імунітету.

С. Комбінованих порушень.

D. Порушень фагоцитозу.

Е. Порушень системи комплементу.

Загальний варіабельний імунодефіцит належить до:

А. Порушень гуморального імунітету.

В. Порушень клітинного імунітету.

С. Комбінованих порушень.

D. Порушень фагоцитозу.

Е. Порушень системи комплементу.

До основних імунопатологічних синдромів не належить:

А. Алергічний.

В. Інфекційний.

С. Аутоімунний.

D. Інтоксикаційний.

Е. Лімфопроліферативний.

Природжений ангіоневротичний набряк належить до:

А. Порушень гуморального імунітету.

В. Порушень клітинного імунітету.

С. Комбінованих порушень.

D. Порушень фагоцитозу.

Е. Порушень системи комплементу.

Найчастішою причиною природжених імунодефіцитів є: