12. Методичне забезпечення:

Модуль за видами робіт І (лекційний)

Змістовий модуль І-ІІ

Лекційний матеріал, передбачений програмою курсу «Політичні партії та рухи», побудований на основі:

• підбору, вивчення та аналізу, теоретичних досягнень дослідників і мислителів політичної науки, класичних джерел,якими забезпечено визначення та обгрунтування політичної партії як суспільно-політичого феномену, партійних систем як особливої форми еволюції головних складових політичної системи;

• підбору, вивчення та аналізу сучасної літератури з предмету партології;

• добору найбільш істотного, головного, в програмі курсу та темах, що вивчаються;

• вибору методу і стилю викладу програмного матеріалу;

• підбору наочного матеріалу: таблиць, малюнків, схем, діаграм тощо та технічних засобів ( в залежності від практичної потреби тієї чи іншої теми).

Кожна лекція за змістом будується так, щоб у ній чітко прослідковувалась логічна послідовність у викладі теми. Цьому сприяє стисла, ясна і доступна форма викладу, переконливість та логіка викладу матеріалу, взаємозв’язок і взаємозумовленість окремих як питань теми, так і взаємозв’язки тем самого курсу та міжпредметні зв’язки.

Кожн а лекція має від трьох до шестипитань (в залежності від обсягу теми, що розглядається). Особливе значення приділяється питанню, в якому аналізується понятійний апарат науки в цілому і теми, яка вивчається, зокрема.

Поняття – це форма мислення, що відображає предмети в їх істотних ознаках. Наукове поняття – це форма мислення, що відображає не реальні предмети, а сконструйовані вченими абстракції, необхідні для виявлення істотних і закономірних зв’язків дійсності.

Результатом вивчення курсу «Політичні партії та рухи» є розширення формально-фактологічної та системно-даннісної бази політичного аналізу та інструментарію з практичної побудови та участі у діяльності політичної партії або громадської організації. В процесі подачі лекційного матеріалу відбувається розвиток навичок наукового мислення студентів, засвоєння ними основних категорій тієї чи іншої теми курсу, чітке розуміння визначеності понять, аналіз взаємозв’язків між ними, а в цілому – глибоке і якісне засвоєння програмного матеріалу. Наприклад, для того, щоб системно засвоїти матеріал з партології, необхідно зрозуміти, що собою являють такі поняття, як: політичні технології; юридично-правове забезпечення функціонування партійної структури; керівництво партійним апаратом; виборчі технології; особливості роботи масових і кадрових політичних партій; принципи, види, стилі політичної риторики; технологічний процес; політична комунікація; паблік рілейшнз; засоби громадського контролю тощо.

При вивченні питань лекцій розкриваються теоретико-методологічні засади, тієї чи іншої проблеми, історія самого питання, класичні роботи та ідеї, в яких знаходиться методологічний ключ до розгляду інших проблем теми, курсу в цілому. При розгляді цього важливого питання лекції необхідно завжди акцентувати увагу студентів на головних працях відомих вчених, на основних теоретичних відкриттях та думках і перспективних ідеях, без яких вивчення та розуміння тієї чи іншої проблеми політичного аналізу та консультуваннябуло б не таким змістовним та глибоким.

У інших питаннях лекції, як правило, розкривається сутність зазначених темою проблем.

Лекція орієнтує студента не лише на питання, що передбачені планом лекції, але й зосереджує його увануна питанняхсемінару, на самостійне опрацювання окремих тем та питань, які невходять до структурилекції абосемінару.

Модуль за видами робіт ІІ (семінарські заняття)

Змістовний модуль І-ІІ

Методичні рекомендації

Кредитно-модульна система навчання форму закріплення вивченого лекційного матеріалу, не розповсюджує на процес семінару, як це було раніше в навчально-виховному процесі вищої школи. Сьогодні семінар передбачає загальну тему програмового матеріалу але зовсім з інших питань, які або доповнюють навчальні установки та знання отримані в лекціях, або ж передбачають інші теми. Для студента є дуже важливим зрозуміти на підставі ознайомлення з НМК, вивчення лекційних та семінарських питань загальний об’єм курсу, що вивчається, і самостійно розширити отриманий в процесі навчання об’єм знань, мати загальне уявлення про програму та сутність знань, передбачених нею.

Семінар, в якій би формі він не проходив передбачає діалог між студентами та викладачем та між самими студентами, виступи, питання, доповнення, обмін думками, дискусію тощо.

Питання, які сформульовані для семінару підібрані таким чином, щоб логічно продовжити роботу по оволодінню знаннями, розпочату з тієї чи іншої теми лекції. Вони передбачають самостійне оволодіння студентами навчального матеріалу, роботу над першоджерелами, роботу з базовими підручниками, іншою обов’язковою для вивчення та додатковою науковою та навчально-методичною літературою. Студенти націлені на необхідність якісної підготовки до семінару і на необхідність отримання більш високої оцінки.

В умовах сучасного плюралізму думок, відкритого і прозорого обговорення реальних проблемних, а то й конфліктних ситуацій (теоретичних і практичних), важливих при обговоренні семінарських питань, виступає вміння толерантно вести полеміку. Під час реалізації цього завдання у студента відбувається формування цілого комплексу вмінь: формулювання теоретичних знань, аргументованість позиції, обґрунтування власної точки зору, спростування певної протилежної думки, забезпечення взаємодії поглядів співрозмовників тощо. Семінари з політичного менеджменту спрямовані на вирішення цього питання.

Мета будь-якого семінару: формування у студентів інтересу до отримання знань, до обговорюваних питань, ґрунтовна мотивація до навчально-виховного процесу, забезпечення бажання і можливості студента виступити і продемонструвати рівень оволодіння програмною темою.

Новітність проблематики даного курсу не дає можливості студентові отримати повні і вичерпні знання тієї чи іншої теми з одного – двох базових підручників. Тому література до кожного семінару підібрана таким чином, щоб кожен студент мав можливість при ймовірній одночасній підготовці до семінару скористатись, принаймні, одним із рекомендованих джерел.

Навчальний курс «Політичні партії та рухи» не лише теоретичний, а й передбачає вихід у практику політичного життя суспільства. Тому окремі питання семінарських занять передбачають самостійну підготовку студентами авторських робіт:аналітичної довідки, особистого проекту вирішення тієї чи іншої проблеми тощо і виступів з ними на семінарах. А у зв’язку з участю студентів старших курсів у якості кандидатів у депутати різних рівнів муніципальної влади – також зявляється практична можливість апробації теоретичного змісту означеного курсу.

Модуль за видами робіт ІІІ (самостійна робота)

Змістовний модуль І-ІІ

Методичні рекомендації

Сучасна освіта особистості – це власне, її самоосвіта. Тому цей змістовний модуль і надає можливість студенту само реалізуватися і самостійно опанувати знаннями з окремих тем та питань курсу «Політичні партії та рухи».

На самостійне опрацювання студентами НМК передбачено наступнітеми:

1. Чинники виникнення політичних партій.

2. Типологія політичних партій у сучасній Україні.

3. Групи інтересів: поняття та структура.

Самостійна робота студентів передбачає значно поглибити їх знання, отримані в загальному процесі навчально-виховної діяльності, передбаченими модулями за видами робіт І та ІІ але які не увійшли до цих видів робіт.

Студенти продовжують процес опанування теоретичними знаннями з курсу, самостійно з’ясовуютьзначення та місце теми винесеної на самостійне опрацювання в навчальній програмі курсу, працюють над проблемою оволодіння поняттями тем, основною довідковою та додатковою літературою. Самостійна робота розвиває у студентів аналітичний творчий підхід, здатність самостійно орієнтуватися в рекомендованій до вивчення літературі, визнати головне в теорії і можливість розвивати творчі здібності на практиці, виробляти необхідні навички, які в перспективі можуть бути використані у своїй подальшій практичній діяльності.

У результаті самостійної роботи над вказаними темами студенти готують конспекти, в яких дають відповіді на питання теми у вигляді тез, добре орієнтуються в рекомендованій до вивчення літературі, вміють логічно викласти опанований матеріал теми та окремих її питань, готові до індивідуальної співбесіди та до контролю за проведеною роботою у вигляді колоквіуму.

13. ЛІТЕРАТУРА

1. Алескеров Ф., Ортешук П. Выборы. Голосование. Партии. — М., 1995.

2. Антонович И. И. Общественные движения и проблемы власти // Социально-политические науки. — 1991. — № 4.

3. Багатопартійна українська держава на початку ХХ ст. Програмні документи перших українських політичних партій. — К., 1992.

4. Базовкін С.,Кремень В. Партії і громадські об’єднання України.— К., 1994.

5. Блондель Ж. Политическое лидерство. Путь к всеобъемлющему анализу. — М., 1992.

6. Білоус А. Політичні об’єднання України. — К., 1993.

7. Бурдье П. Социология политики. — М., 1993.

8. Гарань О. В. Убити дракона. (З історії Руху та нових партій України). — К., 1993.

9. Гаджиев К. С. Политическая наука. — М., 1994. — Гл. 5.

10. Данилов С. Двухпартийная система Канады: тенденции развития. — М., 1992.

11. Державна самостійність України: Програмові документи та довідкові матеріали. — К., 1994.

12. Джос Ф. Х. Політична палітра сучасної України. — К.; Вінниця, 1993.

13. Етнонаціональний розвиток України: Терміни, визначення, персоналії. — К.,1993. — Розд.1. Національне відродження в контексті історичного досвіду; Розд.7. Національний фактор та багатопартійність.

14. Колодій А. Політичний спектр: про деякі критерії “лівих” і “правих” політичних рухів у посттоталітарних суспільствах // Філос. і соціол. думка. — 1995. — № 9.

15. Конституція України. — К., 1996. — Ст. 36, 37.

16. Корнієвський О. Сучасний стан молодіжного руху та його оцінка молоддю // Політологічні читання. — 1993. — № 2.

17. Корнієвський О. Хто сказав, що час молодіжних організацій минув // Віче. — 1995. — № 12.

18. Лапаева В. В. Становление российской многопартийности // Социс. — 1996. — № 8.

19. Лепехин В. “Группы давления”: генезис и классификация // Власть. — 1993. — № 3.

20. Литвин В. Феномен партії // Віче. — 1992. — № 6.

21. Макаренко В. П. Групповые интересы и властно-управленческий аппарат // Социс. — 1996. — № 11.

22. Мала енциклопедія етнодержавства. — К., 1996.

23. Молодіжний і дитячий рух в Україні: Історія та генезис. — К., 1993.

24. Молодіжний рух України: Довідник. — К., 1996. — Ч. 1.

25. Народний Рух України: Документи і матеріали. — К., 1993.

26. Наукові записки з української історії. — К.; Переяслав-Хмельницький, 1993. — Вип. 1.

27. Наукові праці з питань політичної історії. Партії і соціальні групи в першій російській революції.- К., 1992.

28. Осадчий Ю. Г. Партії і профспілковий рух на Україні (1905– 1918 рр.). — К., 1991.

29. Основи політології / За ред. Б. Кухти. — Львів, 1998.

30. Партии и партийные системы современной Европы. — М., 1994.

31. Печатнов В. Демократическая партия США: избиратели и политика. — М., 1980.

32. Перегудов С., Семененко И. Лоббизм в политической системе России // Мировая экономика и междунар. отношения. — 1996. — № 9.

33. Політичні партії на Україні (1905–1925 рр.). — К., 1992.

34. Політичні партії України / За ред. проф. В. М. Якушика. — К., 1996.

35. Політичні структури та процеси в сучасній Україні. Політологічний аналіз. — К., 1995.

36. Політологічний енциклопедичний словник / Відп. ред. Ю.С.Шемшученко, В. Д. Бабкін. — К., 1997.

37. Політологія / За ред. проф. О. І. Семківа. — 2-ге вид. — Львів, 1994.

38. Політологія: Навч. посіб. для студ. / За ред. О. В. Бабкіної, В.П.Горбатенка та ін. — К., 1998.

39. Пугачев В. П., Соловьев А. И. Введение в политологию. — М., 1996.

40. Самостійна Україна: Зб. програм українських політичних партій початку ХХ ст. / Упоряд., авт. передм. і прим. О. Федьков. — Тернопіль, 1991.

41. Слюсаренко А. Г., Томенко М. В. Нові політичні партії України. — К., 1990.

42. Сучасний профспілковий рух в Україні. — К., 1996.

43. Технология и организация выборных кампаний: Зарубежный и отечественный опыт. — М., 1993.

44. Україна багатопартійна. Програмні документи нових партій. — К., 1991.

45. Україна незалежна: час випробувань, сподівань. — К., 1993.

46. Українські політичні партії кінця ХІХ — початку ХХ ст. Програмові і довідкові матеріали. — К., 1993.

47. Шмыттер Ф. Неокорпоративизм // Полис. — 1997. — № 2.

48. Яблонський Василь. Сучасні політичні партії України: Довід. — К., 1996.

26