- •1. Поняття і предмет охорони праці. Соціально-економічне значення охорони праці.
- •2. Інфрачервоні випромінювання, їх вплив на організм людини, нормування, заходи та засоби захисту.
- •3. Основні етапи розвитку охорони праці.
- •4. Ультрафіолетове випромінювання, його вплив на організм людини, нормування, заходи та засоби захисту.
- •5. Розслідування нещасних випадків.
- •6. Стан охорони праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності в Україні.
- •7. Поняття виробничої санітарії, її значення. Фактори, що визначають санітарно-гігієнічні умови праці.
- •8. Повідомлення про нещасний випадок та його облік.
- •9. Визначення понять “робоча зона” та “повітря робочої зони”. Склад повітря робочої зони, джерела забруднення.
- •10. Класи шкідливих підприємств за санітарними нормами залежно від складу і кількості шкідливих виділень та характеру технологічних процесів.
- •11. Склад комісії та її дії при розслідуванні нещасного випадку.
- •12.Теплообмін організму людини та його роль і місце у формуванні майбутнього, зв’язок з іншими дисциплінами.
- •13. Розміри санітарно-захисних зон залежно від класу підприємств.
- •14. Порядок розслідування нещасних випадків, про які не було своєчасно повідомлено керівника підприємства.
- •15. Основі законодавчі акти про охорону праці.
- •16. Нормування та контроль параметрів мікроклімату.
- •17. Порядок розслідування нещасних випадків, які сталися з працівниками інших підприємств.
- •18. Основні принципи державної політики в галузі охорони праці.
- •19. Технічні засоби безпеки праці на виробництві.
- •20. Класифікація шкідливих домішок повітряного середовища за характером дії на організм людини. Класи небезпечності речовин залежно від гранично доступних концентрацій.
- •21. Визначення “посудина, що працює під тиском”. Причини аварій і нещасних випадків при експлуатації систем, що працюють під тиском.
- •22. Спеціальне розслідування нещасних випадків.
- •23. Визначення гранично допустимої концентрації при забрудненні виробничого повітряного середовища речовинами однонаправленої і різнонаправленої дії. Аероіонізація повітря.
- •24. Класифікація посудин, що працюють під тиском. Паспорт посудини.
- •25. Порядок розслідування аварій, професійних захворювань.
- •26. Вентиляція та її види. Повітряний баланс та його розрахунок.
- •27. Реєстрація посудин, що працюють під тиском, їх обслуговування та технічне посвідчення.
- •28. Природна вентиляція. Аерація.
- •29. Безпека при експлуатації компресорних установок. Запобіжні, сигналізуючі і блокувальні пристрої.
- •30. Органи державного управління охороною праці, їх компетенція, повноваження і функції.
- •31. Безпека при експлуатації балонів. Класифікація балонів. Паспорт балона. Випробування балонів на міцність і герметичність.
- •32. Виробниче освітлення і його значення. Види виробничого освітлення, вимоги санітарних нормативів щодо їх застосування.
- •33. Класифікація вантажів залежно від їх небезпечності та маси одного місця. Механізація вантажно-розвантажувальних робіт. Норми розміщення вантажів вручну.
- •34. Природне освітлення, його значення. Нормування природного освітлення, його коефіцієнт.
- •35. Безпека підіймально-транспортного обладнання. Вантажопідіймальні засоби. Небезпечні фактори, що виникають при експлуатації обладнання. Статичні та динамічні випробування.
- •36. Звітність та інформація про нещасні випадки.
- •37. Штучне освітлення: робоче, аварійне, чергове, евакуаційне, охоронне штучне освітлення, їх санітарні нормативи.
- •38. Безпека внутрішньозаводського транспорту. Влаштування шляхів руху людей.
- •39. Вібрація та її параметри. Причини та джерела вібрації.
- •40. Поняття “електробезпека”, “електротравма”, “електричні удари”. Дія електричного струму на людину.
- •41. Класифікація вібрацій за походженням: загальні та локальні. Вплив вібрації на організм людини.
- •42. Фактори, що впливають на наслідки ураження електричним струмом. Відчуттєвий, відпускаючий і невідпускаючий струм. Допустимі значення струмів і напруги.
- •43. Методи контролю параметрів вібрації. Засоби та заходи колективного та індивідуального захисту від вібрації.
- •44. Класифікація приміщень за ступенем небезпеки ураження електричним струмом.
- •45. Визначення поняття “шум” – фізичного та фізіологічного. Параметри звукового поля: звуковий тиск, інтенсивність, частота, коливальна швидкість. Дія шуму на організм людини.
- •46. Причини електротравм.
- •47. Діапазон частот та звукового тиску, що сприймаються органами слуху людини, нижній поріг сприйняття, поріг больового відчуття.
- •48. Умови ураження людини електричним струмом.
- •49. Інструктажі з питань охорони праці, їх види та порядок проведення.
- •50. Системи технічних, організаційних і електрозахисних засобів і заходів безпечної експлуатації електроустановок.
- •51. Небезпека, її види.
- •52. Методи і засоби колективного та індивідуального захисту від шуму.
- •53. Нормування шуму, контроль параметрів шуму, вимірювальні прилади.
- •55. Дія ультра- та інфразвуку на організм людини. Нормування та контроль рівнів, методи та засоби захисту.
- •56. Захисне заземлення, занулення, захисне вимикання, умови їх застосування, нормативні вимоги.
- •57. Головні напрямки забезпечення особистості безпеки працівників овс (“зірка виживання”).
- •58. Органи державного нагляду за охороною праці, їх основні повноваження і права.
- •59. Визначення понять “іонізуюче випромінювання” та “радіаційна безпека”. Взаємодія випромінювання з середовищем.
- •61. Громадський контроль за дотриманням законодавства про охорону праці.
- •62. Проникаюча та іонізуюча здатність випромінювання. Внутрішнє та зовнішнє опромінення.
- •63. Основні фактори забезпечення особистості безпеки працівників овс.
- •64. Вплив іонізуючого випромінювання на організм людини. Соматичні і генетичні наслідки опромінення. Променева хвороба.
- •65. Основні причини пожеж. Пожежі як соціально небезпечний фактор.
- •67. Порядок і термін розслідування та облік нещасних випадків на виробництві.
- •68. Суть процесу горіння. Класифікація видів горіння. Горіння та вибух.
- •69. Рекомендації щодо дотримання працівниками овс особистої безпеки.
- •70. Спеціальне розслідування нещасних випадків. Формування спеціального розслідування і їх функції.
- •71. Класифікація матеріалів за властивістю до горіння. Спалах, самозаймання.
- •73. Порядок розслідування професійних захворювань. Створення та склад комісій, їх функції.
- •74. Види іонізуючого випромінювання та їх характеристика. Рентгенівське випромінювання, нейтронне випромінювання.
- •76. Порядок розслідування аварій на виробництві, класифікація аварій, склад комісій.
- •77. Система попередження пожеж.
- •79. Методи захисту від електромагнітних полів та електромагнітного випромінювання радіочастотного діапазону.
- •80. Система пожежного захисту. Ступінь вогнестійкості будівель та споруд. Способи і засоби гасіння пожеж.
- •81. Функції служби державного нагляду за охороною праці (відділу і інспекцій) системи мвс України.
- •82. Інфрачервоне, ультрафіолетове, лазерне випромінювання, їх природа і особливості.
- •83. Система організаційно-технічних заходів попередження пожеж. Державний пожежний нагляд. Пожежна охорона, інструктажі, навчання з питань пожежної безпеки.
- •85. Вплив характеру, умов виробництва, технологічних процесів на функціонування організму та його окремих систем.
- •86. Лазерне випромінювання, його дії на організм людини, нормування, заходи та засоби захисту.
- •87. Основні поняття в галузі охорони праці, її терміни та визначення
7. Поняття виробничої санітарії, її значення. Фактори, що визначають санітарно-гігієнічні умови праці.
Виробнича санітарія – система організаційних, технічних і санітарно-гігієнічних заходів і засобів, що запобігають впливу на працюючих шкідливих виробничих факторів.
Призначенням санітарних норм (СН) є створення на робочих місцях сприятливої для працюючої людини санітарно-гігієнічної обстановки. Спираючись при аналізі умов праці на існуючі СН, здійснюється нормування часу на тривалість робочої зміни й робочого стажу, відпочинок, визначається необхідність виділення лікувально-профілактичного харчування і т. п.
Комплекс шкідливих виробничих факторів класифікується за природою дії на організм людини на наступні групи:
1 – фізичні - – підвищена запиленість, загазованість повітря робочої зони, його підвищена або знижена температура, тиск, відносна вологість, швидкість руху повітря, недостатня або надмірна освітленість робочої зони, підвищені рівні електромагнітних полів (ЕМП), іонізуючих випромінювань (ІВ), шуму, вібрації, інфразвукових, ультразвукових коливань, підвищена напруга в електричному ланцюзі, замикання якого може відбутися через тіло людини та ін.
2 – хімічні - загальнотоксичні, дратівні, канцерогенні, сенсибілізуючі та ін. (ацетон, бензин, мастила і т. п.).
3 – біологічні - бактерії, віруси, тобто біологічні об'єкти, вплив яких на працюючих може викликати захворювання (наприклад робота на станціях очищення стічних вод).
4 – психофізичні - підрозділяють, у свою чергу, на дві підгрупи: фізичні перевантаження й нервово-психічні перевантаження. До фізичних перевантажень відносяться статичні, динамічні перевантаження, гіподинамія. До нервово-психічних – розумове перенапруження, монотонність праці, емоційні перевантаження.
8. Повідомлення про нещасний випадок та його облік.
Про кожен нещасний випадок на виробництві потерпілий або очевидець має сповістити керівника виробничої дільниці, який зобов’язаний організувати:
- першу допомогу і доставити потерпілого у лікувальний заклад;
- повідомити про те, що сталося роботодавця і відповідну профспілкову організацію;
- зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку в такому стані, у якому вона була на момент події, якщо це не загрожує життю і здоров’ю інших працівників.
Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок терміново створює комісію до складу якої входять:
- керівник служби охорони праці (голова комісії);
- керівник структурного підрозділу або головний спеціаліст;
- представник профспілкової організації.
Комісія з розслідування зобов’язана протягом трьох діб:
- ретельно обстежити місце події, опитати свідків, одержати пояснення, визначити чи умови праці відповідали вимогам правових і технічних актів про охорону праці;
- з’ясувати причини нещасного випадку, визначити його зв'язок з виробництвом, а також встановити особу, яка допустила порушення правил охорони праці та розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам;
- скласти акт розслідування за формою Н-1 або НТ у шести примірниках і передати їх на затвердження роботодавцю.
Нещасні випадки, про які складаються акти Н-І або НТ, беруться на облік та реєструються у спеціальному журналі. Роботодавець протягом доби після розслідування має затвердити вказані акти і надіслати:
- потерпілому або його довіреній особі;
- керівникові робіт, де стався нещасний випадок;
- державному Фонду соціального страхування;
- територіальному органу державного нагляду;
- профспілковій організації, членом якої є потерпілий;
- керівникові служби охорони праці підприємства.
Акти про нещасні випадки зберігаються протягом 45 років.
Нещасний випадок, про який своєчасно не повідомили роботодавця, незалежно від терміну, коли він стався, розслідується протягом місяця після одержання заяви потерпілого.
У разі відмови роботодавця скласти акт за формою Н-І питання має вирішуватися у порядку, передбаченому законодавством про розгляд трудових спорів.
Контроль за своєчасним розслідуванням та обліком нещасних випадків, здійснюють органи державного нагляду та Фонд соціального страхування відповідно до їх компетенції.