- •1. Поняття і предмет охорони праці. Соціально-економічне значення охорони праці.
- •2. Інфрачервоні випромінювання, їх вплив на організм людини, нормування, заходи та засоби захисту.
- •3. Основні етапи розвитку охорони праці.
- •4. Ультрафіолетове випромінювання, його вплив на організм людини, нормування, заходи та засоби захисту.
- •5. Розслідування нещасних випадків.
- •6. Стан охорони праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності в Україні.
- •7. Поняття виробничої санітарії, її значення. Фактори, що визначають санітарно-гігієнічні умови праці.
- •8. Повідомлення про нещасний випадок та його облік.
- •9. Визначення понять “робоча зона” та “повітря робочої зони”. Склад повітря робочої зони, джерела забруднення.
- •10. Класи шкідливих підприємств за санітарними нормами залежно від складу і кількості шкідливих виділень та характеру технологічних процесів.
- •11. Склад комісії та її дії при розслідуванні нещасного випадку.
- •12.Теплообмін організму людини та його роль і місце у формуванні майбутнього, зв’язок з іншими дисциплінами.
- •13. Розміри санітарно-захисних зон залежно від класу підприємств.
- •14. Порядок розслідування нещасних випадків, про які не було своєчасно повідомлено керівника підприємства.
- •15. Основі законодавчі акти про охорону праці.
- •16. Нормування та контроль параметрів мікроклімату.
- •17. Порядок розслідування нещасних випадків, які сталися з працівниками інших підприємств.
- •18. Основні принципи державної політики в галузі охорони праці.
- •19. Технічні засоби безпеки праці на виробництві.
- •20. Класифікація шкідливих домішок повітряного середовища за характером дії на організм людини. Класи небезпечності речовин залежно від гранично доступних концентрацій.
- •21. Визначення “посудина, що працює під тиском”. Причини аварій і нещасних випадків при експлуатації систем, що працюють під тиском.
- •22. Спеціальне розслідування нещасних випадків.
- •23. Визначення гранично допустимої концентрації при забрудненні виробничого повітряного середовища речовинами однонаправленої і різнонаправленої дії. Аероіонізація повітря.
- •24. Класифікація посудин, що працюють під тиском. Паспорт посудини.
- •25. Порядок розслідування аварій, професійних захворювань.
- •26. Вентиляція та її види. Повітряний баланс та його розрахунок.
- •27. Реєстрація посудин, що працюють під тиском, їх обслуговування та технічне посвідчення.
- •28. Природна вентиляція. Аерація.
- •29. Безпека при експлуатації компресорних установок. Запобіжні, сигналізуючі і блокувальні пристрої.
- •30. Органи державного управління охороною праці, їх компетенція, повноваження і функції.
- •31. Безпека при експлуатації балонів. Класифікація балонів. Паспорт балона. Випробування балонів на міцність і герметичність.
- •32. Виробниче освітлення і його значення. Види виробничого освітлення, вимоги санітарних нормативів щодо їх застосування.
- •33. Класифікація вантажів залежно від їх небезпечності та маси одного місця. Механізація вантажно-розвантажувальних робіт. Норми розміщення вантажів вручну.
- •34. Природне освітлення, його значення. Нормування природного освітлення, його коефіцієнт.
- •35. Безпека підіймально-транспортного обладнання. Вантажопідіймальні засоби. Небезпечні фактори, що виникають при експлуатації обладнання. Статичні та динамічні випробування.
- •36. Звітність та інформація про нещасні випадки.
- •37. Штучне освітлення: робоче, аварійне, чергове, евакуаційне, охоронне штучне освітлення, їх санітарні нормативи.
- •38. Безпека внутрішньозаводського транспорту. Влаштування шляхів руху людей.
- •39. Вібрація та її параметри. Причини та джерела вібрації.
- •40. Поняття “електробезпека”, “електротравма”, “електричні удари”. Дія електричного струму на людину.
- •41. Класифікація вібрацій за походженням: загальні та локальні. Вплив вібрації на організм людини.
- •42. Фактори, що впливають на наслідки ураження електричним струмом. Відчуттєвий, відпускаючий і невідпускаючий струм. Допустимі значення струмів і напруги.
- •43. Методи контролю параметрів вібрації. Засоби та заходи колективного та індивідуального захисту від вібрації.
- •44. Класифікація приміщень за ступенем небезпеки ураження електричним струмом.
- •45. Визначення поняття “шум” – фізичного та фізіологічного. Параметри звукового поля: звуковий тиск, інтенсивність, частота, коливальна швидкість. Дія шуму на організм людини.
- •46. Причини електротравм.
- •47. Діапазон частот та звукового тиску, що сприймаються органами слуху людини, нижній поріг сприйняття, поріг больового відчуття.
- •48. Умови ураження людини електричним струмом.
- •49. Інструктажі з питань охорони праці, їх види та порядок проведення.
- •50. Системи технічних, організаційних і електрозахисних засобів і заходів безпечної експлуатації електроустановок.
- •51. Небезпека, її види.
- •52. Методи і засоби колективного та індивідуального захисту від шуму.
- •53. Нормування шуму, контроль параметрів шуму, вимірювальні прилади.
- •55. Дія ультра- та інфразвуку на організм людини. Нормування та контроль рівнів, методи та засоби захисту.
- •56. Захисне заземлення, занулення, захисне вимикання, умови їх застосування, нормативні вимоги.
- •57. Головні напрямки забезпечення особистості безпеки працівників овс (“зірка виживання”).
- •58. Органи державного нагляду за охороною праці, їх основні повноваження і права.
- •59. Визначення понять “іонізуюче випромінювання” та “радіаційна безпека”. Взаємодія випромінювання з середовищем.
- •61. Громадський контроль за дотриманням законодавства про охорону праці.
- •62. Проникаюча та іонізуюча здатність випромінювання. Внутрішнє та зовнішнє опромінення.
- •63. Основні фактори забезпечення особистості безпеки працівників овс.
- •64. Вплив іонізуючого випромінювання на організм людини. Соматичні і генетичні наслідки опромінення. Променева хвороба.
- •65. Основні причини пожеж. Пожежі як соціально небезпечний фактор.
- •67. Порядок і термін розслідування та облік нещасних випадків на виробництві.
- •68. Суть процесу горіння. Класифікація видів горіння. Горіння та вибух.
- •69. Рекомендації щодо дотримання працівниками овс особистої безпеки.
- •70. Спеціальне розслідування нещасних випадків. Формування спеціального розслідування і їх функції.
- •71. Класифікація матеріалів за властивістю до горіння. Спалах, самозаймання.
- •73. Порядок розслідування професійних захворювань. Створення та склад комісій, їх функції.
- •74. Види іонізуючого випромінювання та їх характеристика. Рентгенівське випромінювання, нейтронне випромінювання.
- •76. Порядок розслідування аварій на виробництві, класифікація аварій, склад комісій.
- •77. Система попередження пожеж.
- •79. Методи захисту від електромагнітних полів та електромагнітного випромінювання радіочастотного діапазону.
- •80. Система пожежного захисту. Ступінь вогнестійкості будівель та споруд. Способи і засоби гасіння пожеж.
- •81. Функції служби державного нагляду за охороною праці (відділу і інспекцій) системи мвс України.
- •82. Інфрачервоне, ультрафіолетове, лазерне випромінювання, їх природа і особливості.
- •83. Система організаційно-технічних заходів попередження пожеж. Державний пожежний нагляд. Пожежна охорона, інструктажі, навчання з питань пожежної безпеки.
- •85. Вплив характеру, умов виробництва, технологічних процесів на функціонування організму та його окремих систем.
- •86. Лазерне випромінювання, його дії на організм людини, нормування, заходи та засоби захисту.
- •87. Основні поняття в галузі охорони праці, її терміни та визначення
51. Небезпека, її види.
Залежно від виробничих обставин в процесі праці організм людини сприймає комплекс чинників, що можуть позитивно або негативно впливати на стан її здоров‘я та рівень працездатності.
Залежно від інтенсивності та часу дії ці чинники можуть бути небезпечними або шкідливими.
Небезпечними називаються чинники, здатні при відповідних умовах викликати гостре порушення здоров‘я або загибель організму; шкідливими – чинники, що чинять негативний вплив на працездатність або викликають професійні захворювання і інші професійні наслідки.
Організм людини може пристосуватися до виробничих умов лише тоді, коли шкідливі або небезпечні чинники не досить активні і їх рівень знаходиться в межах гранично допустимих нормативних значень. Якщо ж шкідливі і небезпечні чинники виробничого середовища досить активні, тоді організм людини не в змозі до них пристосуватися і його нормальне функціонування порушується, а стан здоров‘я погіршується внаслідок чого виникають виробничі травми або професійні захворювання.
Відповідно до державного стандарту шкідливі і небезпечні чинники за дією та природою впливу поділяються на чотири класи: фізичні, хімічні, біологічні й психофізіологічні.
До фізичних шкідливих та небезпечних чинників належить шум, вібрація і інші коливальні впливи, іонізуючі і неіонізуючі випромінювання, кліматичні параметри (температура, вологість і рух повітря), атмосферний тиск, рівень освітлення, а також фіброгенний пил і т.ін.
До хімічних шкідливих і небезпечних чинників за характером впливу на організм людини належать токсичні, подразнюючі, сенсибілізуючі, канцерогенні та мутагенні речовини різного агрегатного стану, що здатні викликати будь-які загальні, місцеві або віддалені в часі негативні наслідки на організм. За шляхами проникнення в організм людини вони можуть діяти через органи дихання, шлунково-кишковий тракт, шкіряні покрови та слизові оболонки.
До біологічних шкідливих та небезпечних чинників належать патогенні мікроорганізми, мікробні препарати, біологічні пестициди, сапрофітна спороутворююча мікрофлора, мікроорганізми – продуценти мікробіологічних препаратів.
До психофізіологічних небезпечних й шкідливих виробничих чинників за характером їх дії належать фізичні статичні й динамічні перевантаження-піднімання й перенесення вантажів, незручне положення тіла, тривалий тиск на шкіру, суглоби, м‘язи та кістки; фізіологічно недостатня рухова активність (гіподинамія); нервово-психічні перевантаження – розумове перевантаження, емоційні навантаження, перенапруга аналізаторів.
Найбільш характерними специфічними наслідками впливу шкідливих й небезпечних чинників є виробничі травми і професійні захворювання.
52. Методи і засоби колективного та індивідуального захисту від шуму.
Одним з найбільш простих рішень щодо зниження шуму на шляху його поширення є застосування звукоізолюючих кожухів – звуковідбиваючих або звукопоглинаючих.
Звуковідбиваючі кожухи забезпечують зниження рівня звуку за рахунок високого коефіцієнта відбиття. Такі кожухи можуть знизити рівень звукового тиску на 20…25 дБ.
Звукопоглинаючі кожухи забезпечують зменшення звуку за рахунок перетворення кінетичної енергії звукових хвиль у теплову при коливанні малих об’ємів повітря в порах звукопоглинаючого матеріалу. Такі кожухи можуть знизити рівень звукового тиску на 20…30 дб.
Ослаблення аеродинамічного шуму, створюваного компресорами, системами пневмотранспорту і т. п. здійснюють глушителями різних типів.
При великих габаритах машин, устаткування передбачають спеціальні кабіни для операторів.
Значний ефект зниження шуму від устаткування дає застосування акустичних екранів, які обгороджують джерело шуму від робочого місця або зони обслуговування. Дія такого екрана може бути заснована на ефекті створення акустичної тіні, за рахунок поглинання або відбиття звукової енергії. При цьому слід пам'ятати, що ефект екранного захисту виявляється найбільш помітно лише в області високих та середніх частот і менш ефективний в області низьких частот через дифракцію хвиль, яка може призводити до огинання захисного екрана звуковим полем через невідповідність довжини хвилі і розміру екрана.
Одним з розповсюджених заходів зниження шуму є акустична обробка приміщень. Застосування такого технічного рішення дозволяє знизити шум у результаті дії механізму поглинання. Ефективність захисту в цьому разі також залежить від співвідношення розміру пор в облицювальному матеріалі й довжини звукової хвилі і, природно, характеризується найбільшим коефіцієнтом на високих і середніх частотах.
У багатоповерхових промислових будинках важливий захист приміщень і від структурного шуму, який виникає при закріпленні устаткування, що характеризується підвищеним шумом, на елементах конструкції будинку. Ослаблення передачі такого шуму по будинку здійснюється шумоізоляцією і шумопоглинанням, а також влаштуванням так званих «плаваючих підлог» – підлог виробничих приміщень, які не зв'язані жорстко з конструктивними елементами будинку.
Як індивідуальні засоби захисту від шуму застосовують спеціальні вкладиші у вушну раковину – беруші, а також шумозахисні навушники.