Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Коробкин.doc
Скачиваний:
41
Добавлен:
17.02.2016
Размер:
676 Кб
Скачать
☆

Розділ 2 оцінювання управлінської діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів

2.1. Шляхи оцінювання управлінської діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів

Теоретичний аналіз наукових джерел з управлінської діяльності керівників ЗНЗ та контролю за нею дало можливість систематизувати знання про процес оцінювання управлінської діяльності керівників ЗНЗ і описати його 2.

Система оцінювання управлінської діяльності керівників ЗНЗ ґрунтується на таких засадах:

  • оцінювання зорієнтоване на застосування принципів демократичного суспільства, які реалізуються через активне залучення громадськості до його;

  • оцінювання зорієнтоване на подальше зростання управлінської компетентності керівників ЗНЗ, на виявлення і розкриття їх потенціалу, а не лише на фіксацію фактів чи подій, які вже відбулися;

  • оцінювання є суб’єкт-суб’єктним процесом, в якому всі учасники беруть активну участь і впливають на його результат;

  • оцінювання базується на основних принципах ринкової економіки, якими передбачено диференційовану оплату праці відповідно до встановлених показників якості роботи керівника ЗНЗ;

  • при організації оцінювання враховуються реальні кадрові і фінансові можливості органів місцевого самоврядування;

  • оцінювання є процесом будь-якої форми контролю, у т.ч. атестації.

Цілі оцінювання є «важливим методологічним компонентом теорії пріоритетів, які визначаються за умов виявлення суперечностей між зростанням потреб суб’єктів управління і можливостями для їх задоволення; це те, заради чого встановлюються пріоритети» [26, с. 217].

Рис. 2.1. Цілі оцінювання управлінської діяльності керівників ЗНЗ

Як бачимо з рис. 2.1, нами виділено дві групи цілей: адміністративні й управлінські.

Управлінські цілі передбачають визначення творчого потенціалу керівників ЗНЗ, можливостей їх подальшого професійного розвитку; виявлення причин, що заважають ефективному управлінню ЗНЗ, та перспективних працівників; формування стратегічних і тактичних завдань розвитку управлінських компетентностей керівників, діяльність яких оцінювалася, та працівників районного управління освіти, які виконують контролюючі функції.

Адміністративні цілі передбачають виявлення: відповідності керівників ЗНЗ висунутим до них вимогам, рівня дотримання норм законодавства про працю і освіту, якості реалізації державної освітньої політики, рівня якості виконання ними посадових обов’язків, відповідності кваліфікаційній категорії, психолого-педагогічної готовності до діяльності на посаді.

Досягнення адміністративних і управлінських цілей можливе за умов забезпечення прямого і зворотного зв’язку для обміну інформацією між усіма учасниками цього процесу.

Пріоритетними науковими підходами до оцінювання управлінської діяльності керівників ЗНЗ є функціонально-компетентнісний, державно-громадський та гуманістичний.

Функціонально-компетентнісний підхід дав можливість побудувати структуру оцінювання, в основі якої лежить класифікація функцій управлінської діяльності керівників ЗНЗ за основними напрямами базового стандарту професійної діяльності директора школи; визначитися з результатом оцінювання та рівнем компетентності керівника.

Державно-громадський підхід в оцінюванні управлінської діяльності керівників ЗНЗ є інтегративним поєднанням державного і громадського підходів. Державний – базується на нормативно-правовій базі, зокрема положеннях, наказах, графіках проведення процесу оцінювання, формах документів, що створюють його регуляторний механізм з урахуванням особливостей видів оцінювання, який реалізується працівниками державних органів управління освітою. Державний підхід забезпечує законодавче регулювання етапів атестаційного оцінювання, захищає інтереси керівника ЗНЗ, створює спеціальні органи, які здійснюють нагляд за цими процесами, підтримують високий рівень правової культури та правосвідомості громадян.

Разом з цим державне управління процесом оцінювання здійснюється за схемою «згори – донизу» і передбачає існування ієрархічних відносин між суб’єктами управлінських процесів, високий рівень централізації, одноманітності і формальності повноважень їх суб’єктів. Це призводить до фрагментації в управлінні, коли процес розроблення освітньої політики відокремлюється від процесу її впровадження і певним чином обмежує ефективність управлінських процесів [68].

Громадський підхід передбачає застосування неформальних механізмів управління «знизу догори», які спираються на делегування частини повноважень від державних органів управління освітою до громадських і розширення для останніх свободи дій. В результаті залучення різних груп громадськості до процесів оцінювання управлінської діяльності керівників ЗНЗ отримується нова незаангажована інформація про їх діяльність на всіх структурних ланках та за всіма напрямами. Цю інформацію неможливо спростувати, оскільки вона отримана від основних учасників навчально-виховного процесу і споживачів освітніх послуг – учнів, батьків, учителів.

Поєднання державного і громадського підходів до оцінювання управлінської діяльності керівників ЗНЗ сприяє досягненню взаємодії між державними і громадськими органами управління освітою, координації їх цілей і дії, підвищенню об’єктивності оцінювання завдяки громадському контролю за діяльністю державних органів.

Гуманістичний підхід передбачає, що основними елементами системи оцінювання є люди, які виконують певні ролі: експерта, батька, вчителя, учня, члена атестаційної комісії, працівника районного управління освіти, джерела інформації та її споживача. Його сутність полягає в урахуванні особистісних та колективних інтересів, оптимізації стосунків між усіма групами учасників: чиновниками, керівниками, педагогами, учнями, батьками, громадськістю. Завдяки його застосуванню керівник ЗНЗ виступає не об’єктом, а суб’єктом оцінювання, стає основним замовником оцінювання і вимагає своєчасного і об’єктивного оцінювання його діяльності. Дотримання принципу гуманізації є яскравим проявом суб’єкт-суб’єктних відносин при оцінюванні.

На основі державно-громадського, функціонально-компетентнісного та гуманістичного підходів до оцінювання управлінської діяльності керівників ЗНЗ нами виокремлено загальні і специфічні групи принципів, на яких ґрунтується процес оцінювання.

Системність є основним принципом атестаційного оцінювання і розкривається через специфічні принципи – періодичність і циклічність. Періодичність характеризує кадрове і кваліфікаційне оцінювання, які проводяться відповідно до вимог законодавства про освіту через певний термін. Циклічність представлена ключовими етапами оцінювання (формування вимог, змісту, системи оцінювання; створення експертних груп та їх підготовки; проведення вимірювання; обробки результатів і підготовки висновків), які повторюються для кожної нової групи керівників ЗНЗ і для всіх його видів.

Принцип демократизму у розробленій нами моделі полягає у чіткому розмежуванні функцій, повноважень і відповідальності між учасниками оцінювання: центральними органами управління освітою, обласними, міськими, районними та громадськістю, і передбачає досягнення прозорості і відкритості процесу оцінювання. Для реалізації цих принципів у розробленій нами моделі оцінювання управлінської діяльності керівників ЗНЗ запроваджено поділ його суб’єктів на дві групи – державних і громадських, які мають права і обов’язки, визначені нормативно-правовими документами щодо його проведення.

Економіко-правове регулювання при оцінюванні управлінської діяльності керівників ЗНЗ забезпечується реалізацією специфічних принципів, таких як стимулювання, правовий захист, оптимальність.

Вироблення політики стимулювання є прерогативою центрального органу управління освітою – Міністерства освіти і науки України, а її здійснення – регіональних органів управління освітою. Стимулювання ґрунтується на визначенні потреб керівників ЗНЗ, які спонукають їх діяти так або інакше. Відповідно до потреб керівників ЗНЗ ми розглядаємо два види стимулювання: матеріальне і нематеріальне.

Матеріальне стимулювання є одним з найважливіших в умовах ринкової економіки і ґрунтується на бажанні керівників ЗНЗ підвищити рівень свого добробуту і свій статус. За допомогою матеріального стимулювання районні управління освіти можуть виокремити найбільш професійних і підприємливих керівників [28].

Ми враховуємо, що матеріальні стимули є позитивним засобом лише у поєднанні з нематеріальними (неекономічними), тобто такими, які проявляються через відповідну систему цінностей і культуру керівників ЗНЗ. Неекономічні стимули, як показав констатувальний експеримент, відіграють не менш важливу мотивуючу і мобілізуючу роль, ніж економічні.

Метою введення економіко-правового принципу є необхідність застосування ефективних способів мотивації керівників ЗНЗ на різних рівнях управління освітою, що проявляється через забезпечення завершеного атестаційного оцінювання – встановлення кваліфікаційної категорії, присвоєння звання, підвищення зарплати тощо. Принцип правового регулювання є винятково важливим для розуміння сутності оціночних процесів, які відбуваються в умовах демократичної і правової держави, і передбачає наявність нормативних документів, що супроводжують і регулюють відносини між учасниками оцінювання, насамперед, у конфліктних ситуаціях. Такими документами в нашому дослідженні є «Базовий стандарт професійної діяльності директора школи України», яким визначено зміст оцінювання управлінської діяльності сучасного керівника [3].

Оптимальний (лат. optimus – найкращий) - це той, що найбільш відповідає певним умовам і завданням [64, с.929], найкращий вибір у певній ситуації з багатьох можливих варіантів [16]. В економіці під поняттям оптимальності розуміють таке зменшення негативних побічних явищ, за якого граничні вигоди суспільства від їх зменшення і граничні витрати на них однакові. Для соціальних систем оптимальність – це «мінімізована, економна діяльність, спрямована на досягнення бажаного результату, нижче порогу якого розміщується область неефективного, небажаного» [16, с.157]. Принцип оптимальності при оцінюванні полягає в очікуванні районним управлінням освіти вигоди від реалізації економічних стимулів на підтримку управлінської діяльності керівників ЗНЗ, розкриває співвідношення між витратами, які виникнуть, і вигодами для громадськості та держави. При цьому враховуються не лише грошові вигоди і витрати сьогоднішнього дня, а й вигоди майбутніх періодів – якісно підготовлені трудові ресурси, зростання економіки і добробуту, духовний, естетичний і фізичний розвиток населення країни.

Принцип науковості базується на закономірностях і зв’язках між структурними елементами системи оцінювання, між її змістом і цілями та передбачає застосування новітніх наукових досягнень у процедурі, функціях і методах оцінювання [54]. Цей принцип передбачає: використання сучасних наукових досягнень педагогіки, психології, андрагогіки, теорії управління при розробленні моделі оцінювання управлінської діяльності керівників ЗНЗ; попередньої апробації розробленого змісту оцінювання, представленого системою критеріїв і показників; проведення критичного аналізу результатів її впровадження. Він доповнюється специфічними принципами технологічності, інноваційності та об’єктивності оцінювання.

Принцип технологічності забезпечує оптимальні організаційні умови проведення оцінювання, зручну процедуру, зрозумілі критерії і показники, однозначну інтерпретацію отриманих результатів. Цей принцип передбачає, що система змісту, критеріїв і показників, засобів і методів оцінювання управлінської діяльності керівників ЗНЗ є доступною для будь-якого регіону і з певними корективами може бути застосована для оцінювання управлінської діяльності керівника навчального закладу будь-якої організаційно-правової форми.

Принцип інноваційності проявляється через оцінку переконань і бачень керівниками ЗНЗ необхідності постійного впровадження освітніх інновацій, реалізація яких забезпечує суттєві позитивні зміни мети, завдань, організаційної структури ЗНЗ, системи управління педагогічним персоналом та інвестиційними потоками, професійного розвитку педагогічних працівників [6].

Принцип об’єктивності є одним з найважливіших принципів оцінювання і полягає у застосуванні соціологічних, психологічних, педагогічних, інформаційних та інших методів дослідження з метою захисту права керівника ЗНЗ на справедливу оцінку його роботи, забезпечення довіри до запропонованої технології оцінювання та осіб, які його здійснюють. Він ґрунтується на державно-громадських засадах оцінювальних процедур, науковості запропонованої технології, справедливому підведенню підсумків та нерозривно пов'язаний з принципами прозорості і відкритості оцінювання.

Концептуальна складова розробленої нами моделі системи оцінювання управлінської діяльності керівників ЗНЗ, представлена цілями, науковими підходами і принципами оцінювання, є базисом цієї моделі, на якій надбудовуються її похідні – змістова й технологічна складові.