Розділ 1 оцінювання управлінської діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів у теорії і практиці

1.1. Теоретичний аналіз оцінювання управлінської діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів

Система тоталітарних відносин, в яких людина залишалася елементом адміністративно-командної машини, не витримала перевірки часом. На її заміну прийшла гуманістична демократична система, де людина з її правом на виявлення своїх здібностей, вільний особистий розвиток є головною цінністю суспільства. Основним критерієм нових суспільних відносин стає утвердження принципу створення блага для кожної людини, цілями – задоволення її потреб та інтересів. На їх досягнення спрямована управлінська система вітчизняної освіти через оновлення її змісту, форм і методів управління [1].

Реалізацію цих завдань покладено на державу як систему органів, установ та організацій, метою діяльності яких є, зокрема, виконання загально-соціальних функцій. Держава розробляє і приймає правові норми, які закріплюють її дії як основного гаранту функціонування громадянського суспільства та його основних інститутів, повноваження місцевих органів державної влади, законодавчі гарантії індивідуальних свобод і прав громадян.

Досить важливими суб’єктами існуючої політичної системи країни є суспільні формування – добровільні об’єднання громадян, які створюються з метою задоволення їх спільних інтересів (партії, рухи, громадські організації), для кожного з яких держава надає рівні можливості та встановлює рівні обов’язки. Наявність громадянського суспільства передбачає дію реальних механізмів реалізації законів і норм, прийнятих державою, які забезпечують участь громадян у діяльності відповідних об’єднань, профспілкових організаціях, державних структурах [16]. Щодо освіти - це механізми соціального захисту прав та інтересів суб’єктів освітньої діяльності – батьків, учнів, педагогічних працівників, встановлення пріоритету їхніх потреб над потребами держави, реального впливу на освітню політику держави з боку суспільства.

Громадянське суспільство і держава забезпечують реалізацію важливого механізму управління освітою, не замінюючи і не виключаючи одне одного.

Під поняттям ”державно-громадське управління” ми розуміємо функцію державних органів управління освітою і громадськості, яка забезпечує їх спільні управлінські дії з метою розвитку і вдосконалення освітньої системи.

Серед основних організаторів реалізації державних завдань з реформування освіти в Україні є районні управління освіти, а виконавцями - керівники загальноосвітніх навчальних закладів (ЗНЗ). Останні є тим організаційним ресурсом, який найбільш впливово діє на стан розвитку системи загальної середньої освіти (ЗСО), є рушійною силою відродження і створення якісно нової системи освіти. Сьогодні керівників ЗНЗ віднесено до групи менеджерів - організаторів, керівників, управлінців, від яких залежить темп освітніх реформ. Це відображено в основних законодавчих та відомчих документах про освіту. Ці документи, в яких керівнику ЗНЗ відводиться визначальна роль, відкрили шлях до змін у системі управління регіональною освітою.

У зв’язку з цим особливої ваги набувають управлінські технології, які сприяють відбору і підвищенню фахової компетентності керівників ЗНЗ, стимулюванню їх діяльності, творчому професійному розвитку [4].

Аналізуючи наукові джерела, ми відмічаємо, що за останні десятиліття інтерес науковців до управління діяльністю керівника ЗНЗ продовжує зростати. Доказом цього є дослідження провідних вітчизняних учених, а саме: В.І.Маслова (теоретичне обгрунтування і практичне забезпечення змісту підготовки керівників ЗНЗ); Г.А.Дмитренка (стратегічний менеджмент), В.А.Семиченко (психологічні проблеми педагогічної діяльності); Г.В.Єльникової (наукові основи моніторингу якості управлінської діяльності), В.В.Гуменюк (інформаційне забезпечення управління ЗНЗ); М.О.Кириченка, О.І.Мармази, Л.А.Пермінової (модель управлінської діяльності керівника); В.І.Бондаря, Б.М.Жебровського, В.І.Маслова, В.К.Мельник, Т.М.Сорочан, В.О.Сухомлинського (підготовка керівника ЗНЗ); Л.М.Ващенко, Л.І.Даниленко (управління інноваційною діяльністю в освіті); С.Є.Березняка.

Особливий інтерес викликають дослідження В.І.Маслова, який доводить правомірність введення термінів “менеджер” і “педагогічний менеджмент” в педагогічну науку і обумовлює це тим, що:

• термін «менеджер освіти» характеризує професійного керівника, представника певної професії, а не знеособленого управлінця зі стихійно набутими навичками;

• універсальність наукових підходів і технологій, розроблених у межах науки менеджменту, дозволяють застосовувати їх у різних сферах управління;

• поняттєва ідентифікація дає змогу інтегрувати світовий досвід у теорію менеджменту освіти України [40].

Тим самим він виводить управління освітньою установою на новий, наближений до світового, рівень менеджменту, що потребує від керівника ЗНЗ нових професійних якостей і компетентностей.

Зростаюча складність управління ЗНЗ потребує систематичного і ретельного аналізу цілей і завдань, умов і засобів, функцій і результатів діяльності керівників ЗНЗ, тобто здійснення контролю. У тлумачному словнику контроль визначається як перевірка виконання законів, рішень тощо. Однак таке визначення ми вважаємо неповним. У роботах І.Л.Лікарчука звертається увага на необхідність і важливість функції контролю в освіті, оскільки «лише грамотно організований контроль за функціонуванням усіх складових освітньої системи дає можливість забезпечити ефективне управління ними. Ця істина давно підтверджена практикою освітнього менеджменту на світовому рівні. Без цивілізованого контролю ефективне функціонування освітньої системи неможливе» 51, с.10. Сьогодні контроль виконує багато інших завдань: надає зворотну інформацію про стан об’єкта, про результати проведеної перевірки, співвідношення передбачених і досягнутих цілей, про ефективність стратегічних і тактичних дій при використанні засобів і методів управління; за його результатами приймаються управлінські рішення, проводяться корегуючи дії щодо відхилень від мети і плану діяльності; він дозволяє безперервно повторювати процес управління на новій основі.

Контроль має свою структуру, яка включає відповідні функції, форми і методи (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Структура контролю

Оцінювання в усіх складових контролю визначає ефективність виконання працівниками організації своїх посадових обов’язків і реалізації організаційних цілей; у теорії менеджменту оцінювання є завершальним етапом педагогічного вимірювання відповідних показників, процесом контролю, завдяки якому доводиться суспільству й особі, яка оцінювалася, про її цінність та потенціал. Воно може здійснюватися у різних формах і різними методами.

У результаті оцінювання за будь-якою формою та методом встановлюється оцінка, під якою в теорії розуміється ціннісне судження, будь яке висловлювання, що містить позитивне чи негативне ставлення до чогось чи когось; відношення до соціальних явищ, людської діяльності, поведінки, встановлення її значущості, відповідність певним нормам и принципам моралі; індикатор певних результатів і рівня досягнень у діяльності; кількісний результат того, в якій мірі досягаються поставлені цілі; оціночне висловлювання, за допомогою якого встановлюється абсолютна або порівняльна цінність об’єкта оцінювання. Оцінка, якщо застосувати економічну термінологію, виступає в ролі еквіваленту цінності діяльності особи у формі альтернативної вартості, вираженої певною сумою матеріальних і духовних благ.

Узагальнення наведених визначень дає можливість зробити висновок, що основними цілями оцінювання є визначення ступеня досягнення поставленої мети, цінності керівника ЗНЗ для суспільства, ефективності виконання ним його посадових обов’язків. Враховуючи, що основним контролюючим органом є орган державної влади, але розвиток громадянського суспільства потребує розширення повноважень громади, ми розглядаємо оцінювання управлінської діяльності керівників ЗНЗ як процес державно-громадського контролю, метою якого є встановлення рівнів їх управлінської кваліфікацій і психолого-педагогічної підготовленості до діяльності на керівній посаді.

Розглядаючи оцінювання управлінської діяльності керівників ЗНЗ як процес контролю, ми особливу увагу приділяємо його структурі, змісту, функціям управління ЗНЗ, які складають основу професійної діяльності його керівників. Вона є надзвичайно складною і потребує ґрунтовних знань у різних сферах діяльності: педагогіці й методиці, кадровій і господарській роботі, фінансуванні та плануванні тощо. Професійна діяльність керівника ЗНЗ має як мінімум дві основні складові: педагогічну й управлінську, які відрізняються своїми функціями.

Педагогічна діяльність є складовою професійної діяльності керівника ЗНЗ, спрямованої на формування і розвиток суб’єкта навчання – учня. У цьому випадку керівник є вчителем, діяльність якого спрямована на виконання громадсько-педагогічної, навчально-виховної, організаційно-управлінської, самоорганізаційної та інших видів педагогічної діяльності. Проте такій діяльності керівник ЗНЗ присвячує незначну частину свого робочого часу.

Основним видом його професійної діяльності є управління навчальним закладом як соціально-педагогічною системою, під яким розуміють: забезпечення співпраці між усіма членами трудового колективу для досягнення поставлених цілей; «функцію організованих систем різної природи, яка забезпечує збереження їх структури, підтримку режиму діяльності, реалізацію їх програм і цілей» 64, c.1379; процес «приведення системи в стан рівноваги або досягнення цілі» 66, c.350; наукову дисципліну, що має «своїм практичним вираженням створення організованих груп людей і спрямування їх діяльності на досягнення поставлених цілей» 37, c.588.

Поширення теорії управління на освітню галузь надало останній нового розвитку.

Паралельно з поняттям «управління» в освіті застосовується поняття «менеджмент», який має різні тлумачення, а саме: менеджмент – це складова управління, що забезпечує результат використання людських і матеріальних ресурсів системи; вид діяльності; процес; ієрархічна структура; категорія людей, зайнятих в управлінні; наука 12. В.В.Крижко у своїй праці «Теорія та практика менеджменту в освіті» 31, c.6 стверджує, що менеджмент – це «система планування, організації, мотивації та контролю, необхідна для визначення та досягнення цілей організації»; Л.І.Даниленко розглядає його як процес управління в ринкових умовах, який забезпечує переведення системи не лише у якісно новий, а й у конкурентоспроможний стан [13]. Ми погоджуємося з поглядами цих науковців і в своєму дослідженні розглядаємо менеджмент як процес цілеспрямованого впливу керівника (суб’єкта управління) на систему (об’єкт управління), в результаті якого відбувається якісна зміна останньої. Тому при оцінюванні управлінської діяльності керівника ЗНЗ важливою є оцінка саме цілеспрямованого впливу як результату виконання керівником притаманних його посаді функцій та обов’язків [19].

Термін «функція» у перекладі з латинської означає «відображення», «перетворення». В енциклопедичному словнику функція розглядається як зовнішнє виявлення властивостей будь-якого об’єкта у даній системі відносин. У сучасній науці її розглядають як відокремлений вид управлінської діяльності, використання якого спрямовано на досягнення цілей організації; як відокремлений вид діяльності, яка відповідає таким критеріям: специфічності мети, специфічності й однорідності виду діяльності, специфіці структури, функціональній інтегративності, наскрізному характеру цього виду діяльності, системному змісту.

На думку Т.І.Шамової, управлінська діяльність керівника ЗНЗ охоплює понад 200 функцій 75. Тому у сучасній теорії управління проведено їх класифікацію за різними підходами і критеріями. Багато науковців виділяють такі функції: аналізу ситуації, цілепокладання, планування навчального процесу, організації виконання, контролю якості навчального процесу й регулювання за його наслідками; гностичну, проектувальну, конструктивну, організаторську, комунікативну; формулювання мети, створення інформаційної основи навчання, прогнозування розвитку навчального процесу, розв’язання педагогічних і навчальних завдань, організації навчання, спілкування і комунікації в навчальному процесі, контролю та педагогічної оцінки як форми керівництва навчальною діяльністю, корекція за наслідками контролю.

Аналізуючи підходи до класифікацій управлінських функцій керівників ЗНЗ, які підлягають оцінюванню, для формування змісту оцінювання їх управлінської діяльності нами обрано базовий стандарт професійної діяльності директора школи України, розроблений групою вітчизняних і зарубіжних науковців і представлений такою структурою: стратегічний менеджмент, керівництво навчально-виховним процесом, менеджмент персоналу, фінансово-господарський менеджмент, внутрішні і зовнішні комунікації [3]. Цим стандартом передбачено також, що оцінюванню підлягають особистісно-ділові якості керівника ЗНЗ, від яких безпосередньо залежить його вплив на педагогічну й учнівську діяльність.

Якість виконання керівником ЗНЗ своїх управлінських функцій визначається за допомогою таких показників як результативність і ефективність.

Оцінювання ефективності управління соціально-педагогічними системами потребує інших підходів. При її оцінюванні дослідники пропонують враховувати витрати часу, праці, фізичних і духовних сил, матеріальних і фінансових ресурсів. Більш ефективною вважається та діяльність, яка дозволяє досягти поставленої мети за найкоротший термін і з найменшими витратами [5]. У широкому сенсі цей термін охоплює всю сукупність позитивних ознак діяльності, що відповідає максимальній доцільності управлінських дій; у вузькому – здатність вміло використовувати будь-яку практичну або близьку до неї діяльність. М.І.Монахов вважає, що при оцінюванні ефективності будь-якого процесу або діяльності, треба чітко уявляти очікуваний результат (ціль), мати змогу порівнювати з ним фактично досягнутий результат з урахуванням витраченого часу та сил” 41. С.О.Кубіцький пропонує вважати ефективність кількісною мірою, і характеризує її як зовнішній чинник по відношенню до системи, яка підлягає оцінюванню. Це означає, що для оцінювання ефективності будь-якої системи недостатньо опису самої системи, а потрібно знати її співвідношення із системою більш високого рівня.

Деякі автори розрізняють поняття результативності та ефективності і визначають результативність як ступінь наближення до досягнення максимально можливих (за певний інтервал часу) кінцевих цілей діяльності; як відношення сум цінностей фактичних результатів до запланованих 15. Порівнюючи сутнісний зміст ефективності й результативності, ми дійшли висновку, що їх можна вважати тотожними, тому при оцінюванні управлінської діяльності керівників ЗНЗ ми будемо користуватися поняттям «результативність», під яким розуміємо порівняння досягнутих результатів з тими, які передбачені метою управління з урахуванням вимог системи районної освіти (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Взаємозв’язок результативності й ефективності управлінської діяльності

Як бачимо з рис. 1.2, під час оцінювання встановлюється такий порядок дій: знаходиться результат діяльності, оцінюється його результативність як ступінь наближення до поставленої цілі, на основі визначеної результативності встановлюються рівні управлінської діяльності керівників ЗНЗ, які є цілями процесу оцінювання.

Розвиток системи контролю привів до розширення його методів (див. рис.1.1). До відомих раніше методів – спостереження, усного і письмового опитувань, бесіди, додалися сучасні – тестування, анкетування, експертиза. При виборі методів оцінювання важливим є розуміння їх як способів теоретичного дослідження або практичного досягнення поставленої мети; системи прийомів для реалізації цілей, принципів, змісту управління в процесі взаємодії учасників атестації, засобів реалізації функцій управління; конкретних прийомів, технологій цілеспрямованого впливу на трудовий колектив або на окремих його членів для досягнення цілей організації.

Виходячи з наведених визначень, під поняттям «метод оцінювання» ми будемо розуміти категорію, яка визначає, яким чином проводиться оцінювання результативності управлінської діяльності керівника ЗНЗ.

Оцінювання управлінської діяльності керівників ЗНЗ здійснюється різними методами, комплексне застосування яких дає можливість отримати об’єктивний результат. На сьогодні не існує однозначної класифікації методів оцінювання. Їх поєднують за різними підходами, внаслідок чого один і той самий метод може належати до різних класифікацій.

У теорії загального менеджменту, зокрема, виділяють три групи методів: економічні, організаційно-розпорядчі та соціальні [72]. Економічні методи забезпечують матеріальне стимулювання (винагороду); організаційно-розпорядчі – регулювання та планування процесу, організацію осіб, які проводять оцінювання, встановлення певних типів зв’язків між ними, регламентацію їх діяльності та ін; соціальні – прогнозування, підготовку суб’єктів до її проведення, встановлення норм культури взаємовідносин між суб’єктами оцінювання та ін.

У теорії соціального управління методи поділено на організаційні, економічні, соціально-психологічні і правового регулювання. Основним їх призначенням є підтримка діяльності керівників на належному рівні, запобігання дестабілізуючим впливам, усунення порушень, стимулювання професійного розвитку [65].

За способами вимірювання отриманої інформації, методи поділяють на якісні, кількісні і комбіновані. До першої групи належать описові методи: усна та письмова характеристика, біографічний метод, опис результатів діяльності за певний період, методи групової дискусії і критичних подій та ін. До другої —методи, завдяки яким отримують кількісну оцінку діяльності: метод бальної оцінки, метод ранжирування, графічний метод, коефіцієнтну оцінку тощо. Їх у свою чергу поділяють на методи виявлення показників (вивчення звітів, анкет, матеріалів відділу кадрів та інших документів, опитування, спостереження), які дають можливість оцінити результати роботи керівника, і на методи вимірювання показників (вартісні, бальної оцінки і показників, практичні методи – порівняння з еталоном, попарне порівняння, метод ранжирування тощо), завдяки яким можна порівняти діяльність керівників. Третя група (комбінована) є проміжною між якісними і кількісними методами. До них відносять співбесіду, анкетування, спостереження, тестування, рейтинг, звіт, ділову гру, есе, експертизу, іспити тощо. За змістом оцінювання третя група методів поділяється на дві підгрупи: перша - передбачає оцінювання управлінської діяльності керівника за рисами його характеру, особистісними і діловими якостями, ставленням до роботи; друга – за ступенем досягнення цілей.

У В.Р.Весніна методи оцінювання поділено на традиційні і нетрадиційні [8]. За першим підходом працівника оцінюють відокремлено від колективу, без урахування умов та обставин, що впливають на результат його діяльності. За нетрадиційним підходом діяльність керівника розглядається у поєднанні з діями всіх учасників навчально-виховного процесу. При цьому досліджується роль керівника у досягненнях усього закладу.

Актуальним для дослідження процесів оцінювання є поділ методів оцінювання на прогностичні і практичні. Прогностичні передбачають побудову моделі-прогнозу майбутньої діяльності керівника – визначення потенціалу його особи та індивідуального розвитку; практичні – оцінювання сьогочасного результату діяльності. До останньої групи належать ситуаційні і часові методи виявлення показників належать: випробувальний термін, оцінювання за певний період роботи, стажування, оцінювання за цілями (management by objectives) тощо. Ця група методів застосовується за необхідності прийняття термінового рішення (прийняття на роботу, звільнення кандидатів, просування по посадах, у критичних ситуаціях тощо).

Методи оцінювання можна також поділити на методи виявлення (збирання) інформації (показників і критеріїв) та вимірювання. У роботах І.Є.Булах подано перелік вимог, дотримання яких дає можливість уникнути неправильних управлінських рішень і які лежать в основі розроблення методів збирання й оброблення інформації, зокрема:

• інформація, яка надається, не повинна бути статичною, оскільки вона не буде мати практичного значення;

• інформація має подаватися у вигляді, який підлягає систематизації;

• інформація повинна подаватися в узагальненому і певним чином систематизованому вигляді;

• для збирання інформації потрібно відібрати найбільш ефективні методи;

• обсяг інформації має бути достатнім для зіставлення, оцінювання і порівняння [45].

Методи збирання інформації поділяють на такі: аналіз документальної інформації, особистого контакту, ситуаційні, інтерактивні (групові та ігрові методи). До першої підгрупи належать: бібліографічний метод, аналіз характеристик, рекомендацій, анкет. Недоліком цього методу є те, що він надає інформацію про минуле особи, яка атестується. До другої – співбесіда, тестування, письмове та усне опитування, спостереження, тестування (анкетування), групове та індивідуальне інтерв’ю, експертна оцінка тощо. Вони дають можливість оцінити роботу керівника ЗНЗ очима працівників та інших осіб, з якими керівник постійно взаємодіє. Письмові форми опитування є більш ефективними насамперед тому, що потребують менших витрат часу, ніж усні. Проте основним недоліком цих методів є те, що не завжди працівники надають достовірну інформацію, насамперед, це стосується самооцінки. Причини цього полягають у недостатній компетентності осіб, які проводять оцінювання, або у прямій чи помилковій фальсифікації інформації як з боку тих, хто проводить оцінювання, так і тих, діяльність яких оцінюється.

Розповсюдженим методом оцінювання є спостереження за діями працівника та занотовування отриманої інформації. Спостереження може проводитися експертами чи самими керівниками (самоспостереження). При цьому у спеціальних журналах фіксується перелік заходів, звернень, розпоряджень тощо. Цей метод інколи називають “фотографією” робочого дня. Цей метод В.Р.Веснін вважає ефективним для робіт, пов’язаних з фізичними діями, які можна кількісно виміряти. При оцінюванні діяльності менеджерів персоналу, до яких ми віднесли керівників ЗНЗ, ефективність цього методу зменшується, оскільки управління соціально-педагогічними системами поряд з кількісним потребує й якісного оцінювання, яке завжди є суб’єктивним.

Аналіз різних методів оцінювання надає можливість до цієї групи віднести метод ранжирування (класифікація по порядку, альтернативна класифікація, попарне порівняння, метод еталона), графічні шкали, метод ранжирування бальної оцінки за оцінними характеристиками, метод 360 градусів, метод вільних бальних оцінок, вільних коефіцієнтних оцінок та заданого розподілу тощо. Особливого поширення набули кількісні методи оцінювання управлінської діяльності, зокрема, кваліметричні [47].

Узагальнюючи наведені групи методів, ми класифікуємо їх відповідно до етапів оцінювання.

На підготовчому етапі оцінювання залежно від його цілей доцільно застосовувати аналіз документальної інформації, характеристик, рекомендацій, анкет; на етапі збору інформації - спостереження, бесіда, тестування, анкетування, рольова гра; при аналізі отриманих результатів - методи еталона, графічних шкал, бальної оцінки, ранжирування бальної оцінки за оціночними характеристиками.

Вибір методів оцінювання управлінської діяльності керівників ЗНЗ здійснюється залежно від певних критеріїв оцінювання, які визначаються його поставленими цілями (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Взаємодія видів і критеріїв оцінювання

№ з/п	Критерії оцінювання	Види оцінювання
1	2	3
1	Тривалість	Пролонговане, експресивне
2	Суб’єкт оцінювання	Індивідуальне, колективне
3	Обсяг	Комплексне, локальне

Як видно з табл.1.1, експресивні та пролонговані види оцінювання характеризуються тривалістю процесу, який визначається наказом відповідного органу управління освітою про проведення процесу оцінювання будь-якої професійної діяльності. Колективне оцінювання в умовах навчального закладу здійснюється педагогічним колективом, радою закладу, батьківськими зборами тощо. Комплексне оцінювання відбувається під час атестації, екзаменів та інших форм контролю, коли вивчається декілька взаємопов’язаних питань; при локальному – вивчається стан виконання окремої функції або окремого напряму діяльності.

Відповідно до мети нашого дослідження всі види оцінювання становлять для нас певний інтерес, оскільки можуть бути застосовані при оцінюванні управлінської діяльності керівників ЗНЗ.

Вибір методів і видів оцінювання безпосередньо залежить від наукових підходів, застосованих при проведенні оцінювання управлінської діяльності керівників ЗНЗ. У роботах Н.М.Островерхової і Л.І.Даниленко виділено: системно-комплексний підхід, що проявляється через оцінювання стану безпосереднього чи опосередкованого впливу керівника на педагогічний та учнівський колективи; функціональний – оцінювання функціональних обов’язків керівника; діяльнісний – оцінювання основних видів діяльності керівника ЗНЗ; аспектний – оцінювання окремих функцій і дій як складових системи управління закладом; компонентний – оцінювання найбільш значущих на даний момент складових системи управління закладом 46.

Аналізуючи теоретичні джерела, ми виділили в оцінюванні управлінської діяльності керівників ЗНЗ три системні рівні: макрорівень, мезорівень та мікрорівень, кожен з яких характеризується певним взаємозв’язком структурних елементів. Оцінювання на макрорівні є елементом системи більш високого порядку, зокрема, загальної системи контролю за якістю освіти на рівні району, міста, системи підвищення кваліфікації керівників освіти тощо. На мезорівні воно розглядається як процес оцінювання управлінської діяльності керівника на рівні навчального закладу і вимірюється його вплив на навчально-виховний процес. На мікрорівні відбувається самоаналіз діяльності, самооцінка психологічних і фізіологічних характеристик, особистісно-ділових якостей. При цьому цілі і завдання кожного системного рівня корелюються між собою і підпорядковуються досягненню загальної мети, що відповідає завданням державної освіти (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Системні рівні оцінювання

На рис. 1.3 представлено рівні системи державного оцінювання управлінської діяльності керівників ЗНЗ, яка передбачає участь в ній лише педагогічних працівників цього закладу як представників громадськості. Однак такий підхід до оцінювання не відповідає сучасним тенденціям державно-громадського управління і потребує залучення всіх груп учасників навчально-виховного процесу у закладі на всіх рівнях контролю.

Система оцінювання на кожному рівні реалізується за різними її варіантами: розімкнута, зі зворотним зв’язком і комбінована. У розімкнутій схемі вплив керуючої підсистеми на керовану здійснюється за рахунок зовнішніх факторів; у схемі із зворотним зв’язком – під дією інформації, отриманої від самої підсистеми; у комбінованій – об’єднуються обидва підходи. Аналізуючи діючу сьогодні систему оцінювання управлінської діяльності керівників ЗНЗ, ми відмічаємо, що вона є розімкнутою, оскільки керування нею здійснює відповідний державний орган управління освітою, керованою підсистемою виступає керівник ЗНЗ, діяльність якого оцінюється. В умовах подальшої демократизації освітньої галузі система оцінювання має набути комбінованого характеру, де до оцінювання долучаються всі групи учасників навчально-виховного процесу (батьки, учні, вчителі, члени територіальної громади ).