Передмова

Навчальна дисципліна «Архітектура» є однією з важливих дисциплін, що формують спеціаліста за напрямом 6.080101 - «Геодезія, кадастр та землеустрій». Вона вивчає основи архітектурно- будівельного проектування цивільних будівель і споруд відповідно до вимог заданого функціонального процесу, технології, інженерного призначення, з урахуванням природно-кліматичних умов та досягнень архітектурно-будівельної науки і техніки.

Мета курсу «Архітектура» полягає в забезпеченні майбутнього фахівця знаннями з будівництва житлових громадських будинків і споруд та про поведінку їх окремих елементів у процесі експлуатації, а також вмінням використовувати ці знання при проектуванні як елементів, так і будинків у цілому.

Завданням курсу є вивчення комплексу наукових та технічних проблем, які пов’язані з розробкою конструкційних елементів будинків та споруд, а також знайомство із загальним положенням архітектурного проектування.

Вступ Сутність архітектури та завдання дисципліни "Архітектура" у підготовці спеціаліста-землевпорядника

Архітектура – це область діяльності, що має своїм завданням створення штучного просторового середовища, в якому протікають всі життєві процеси суспільства та окремих людей – робота, побут, культура, спілкування, відпочинок та ін. Як сфера матеріального виробництва архітектура спирається на будівельну техніку, як матеріальне середовище віддзеркалює умови життя суспільства як штучно здатна викликати глибокі емоційні впливи.

Архітектурне проектування будівель, споруд та їх комплексів здійснюється у відповідності з функціональними вимогами, фізичними законами та законами прекрасного. Будучи одночасно продуктом художньої і технічної творчості, архітектура вимагає взаємопов'язаного вирішення художніх і технічних проблем.

Зміст архітектурних творів багатогранний – він має соціально-функціональну, емоційну і художню сторони, виражені в матеріально-просторових формах. Засобами архітектури як мистецтва є простір і архітектурно-конструктивні форми оболонки внутрішніх просторів, що захищають їх від впливу зовнішнього середовища.

Творами архітектури є будівлі різноманітного значення, окремі фрагменти міської та селищної забудови і виробнича організація міст і сіл в цілому та ін., а також споруди, призначені для художнього збагачення та благоустрою зовнішнього простору (монументи, підпірні стіни, тераси, набережні).

Архітектурне мистецтво впливає на емоції і свідомість людей. Зовнішній вигляд будівель сприймається глядачем як легкий або важкий, монументальний чи інтимний. Перебуваючи всередині будівлі, людина сприймає особливості вирішення його простору пригнічено або піднесено, комфортно або дискомфортно. Знаючи художні закономірності архітектурного формоутворення, архітектор визначає в процесі проектування задуманий емоційний вплив будівлі або комплексу будівель.

Архітектура формує матеріальне середовище життєдіяльності у відповідності з матеріально-технічними та економічними можливостями суспільства та його потребами. На відміну від творів інших мистецтв архітектурні твори вимагають при їх реалізації великих матеріальних затрат. Тому на протязі історії розвитку різних суспільних формацій архітектурні споруди зводились на замовлення представників заможних класів, носили відтиск їхньої ідеології, економічних, соціальних та побутових рис.

В минулі десятиліття замовником архітектури виступало суспільство в цілому, тому вона повинна була в повній мірі відповідати його матеріальним, культурним і естетичним запитам і вимогам.

В сучасній архітектурі відбувається перебудова традиційних методів проектування. На базі використання результатів декількох дисциплін (демографія, соціологія, антропологія, ергономіка, кліматологія, будівельна фізика, будівельна механіка і ін.), їх системного аналізу і узагальнення формуються основи наукової методики проектування будівель і споруд.

Розвиток будівельної техніки призвів до професіональної диференціації архітектурної спеціальності. До середини ХІХ сторіччя вирішення всіх художніх і конструктивних задач знаходилось в компетенції архітектора. Потім відбувся поділ спеціалістів на архітектора і інженера-будівельника. В функції інженера перейшло вирішення всіх технічних

задач, в тому числі і реалізація архітектурного задуму в процесі будівництва.

В умовах диференціації спеціальностей та індустріалізації будівництва створення повноцінних архітектурних творів досягається при творчій співпраці і взаєморозумінні спеціалістів. Виховання такого взаєморозуміння досягається за рахунок відповідної підготовки спеціалістів. Мова йде про спеціаліста-землевпорядника, який, вирішуючи цілу гаму питань, пов’язаних з професійною діяльністю, повинен мати чітку уяву про:

- загальну класифікацію та вимоги до будівель і споруд;

- принципи уніфікації об’ємно-планувальних параметрів та розмірів конструкцій;

- вплив функціонального або технологічного процесу на об’ємно-планувальне рішення будівель;

- планувальні та конструктивні системи будівель;

- правила прив’язки конструктивних елементів до координатних осей у залежності від конструктивної системи,

а також знати:

- нормативні вимоги до проектування будівель і споруд;

- фізико-технічні і технологічні основи проектування будівель;

- основи будівельної теплотехніки, світлотехніки, інсоляції та захисту від шуму.

Виходячи з цього, спеціаліст-землевпорядник повинен також уміти:

- відтворювати засвоєний матеріал та розробляти архітектурно-будівельні креслення житлових і громадських будівель;

- запроектувати об’ємно-планувальне та конструктивне рішення будівель відповідно до вимог функціонально-технологічних процесів, довговічності, пожежної безпеки, будівельної фізики, евакуації і т. ін.;

- визначати глибину закладання підошви фундаменту та конструювати тіло фундаменту;

- конструювати стіни будівель у залежності від зони будівництва;

- конструювати несучий кістяк будівлі, його покриття та перекриття, дах, покрівлю, вікна, двері, ворота, сходи, перегородки та інші конструктивні елементи будівель;

- використовувати нормативну літературу при розв’язанні спеціальних задач.