6. Обов’язки керівників практики

Керівник практики від вищого навчального закладу (кафедри):

• контролює готовність баз практики та здійснює підготовчі заходи до прибуття студентів-практикантів;

• забезпечує проведення всіх організаційних заходів у навчальному закладі перед прибуттям студентів на практику: інструктаж про порядок проходження практики, надання студентам-практикантам необхідних документів (направлення (додаток 2), робоча програми практики, щоденник, календарний план-графік, індивідуальне завдання);

• у тісному контакті із керівником практики від бази практики забезпечує якісне її проходження згідно з програмою;

• контролює забезпечення нормальних умов праці і побуту студентів і проведення з ними обов’язкових інструктажів з охорони праці і техніки безпеки;

• здійснює методичне керівництво над виконанням студентами програми практики та індивідуального завдання, надає їм всебічну практичну допомогу;

• контролює, аналізує й оцінює подану студентами документацію, складену за результатами виконання програми практики;

• підписує звіт з практики та складає висновок про роботу студента під час практики;

• у складі комісії приймає захист практики.

Керівник практики від бази практики (установи, організації):

• несе особисту відповідальність за проведення практики;

• організовує практику відповідно до її програми у тісному контакті з керівником практики від навчального закладу (кафедри);

• ознайомлює студентів з виробничою діяльністю установи (організації) та перспективами її розвитку;

• організовує проведення обов’язкових інструктажів з охорони праці та техніки безпеки і відповідає за дотримання студентами безпечних умов праці;

• забезпечує студентів робочими місцями, необхідними документами для виконання програми та завдань практики;

• надає студентам-практикантам можливість користуватися нормативною та іншою документацією, необхідною для виконання програми практики;

• ознайомлює і контролює дотримання студентами-практикантами правил внутрішнього розпорядку установи (організації);

• контролює ведення щоденників;

• після закінчення практики дає письмовий відгук про виконану студентом-практикантом роботу, перевіряє, затверджує та завіряє печаткою свій відгук і звіт студента-практиканта.

7. Вимоги до оформлення результатів проведення практики

Після завершення практики студент подає керівнику практики від кафедри для перевірки таку документацію:

1). Робочий щоденник проходження практики;

2). Письмовий звіт щодо проходження переддипломної практики.

Робочий щоденник і письмовий звіт є обов’язковими документами для оцінювання роботи студента під час переддипломної практики.

Щоденник і письмовий звіт перевіряються керівником практики від кафедри й у разі необхідності повертається практиканту для доробки і виправлень.

Вимоги до ведення щоденника

Планування і облік проходження практики, незалежно від форми її проведення, записуються у щоденнику, який здається на кафедру разом зі звітом про практику. Протягом практики студенти мають вести щоденник, який є основним документом про проходження студентом переддипломної практики. Усі зібрані дані студенти оформлюють у вигляді щоденникових записів, де відмічено дату запису, джерело отримання інформації (додатки 3, 4).

Не рідше одного разу на тиждень студент зобов'язаний подавати щоденник на перегляд для підпису керівникам практики від кафедри і від бази практики. Після завершення практики щоденник зі звітом мають бути переглянуті та підписані керівниками практики. Вони також дають письмові відгуки про роботу студента (додатки 5, 6).

Складання та оформлення звіту

За результатами практики студент складає та оформлює письмовий звіт (у довільній формі), де розкриває зміст виконаної роботи, робить висновки, висловлює побажання, пропозиції, критичні зауваження щодо умов і змісту проходження практики. Звіт повинен містити кількісні показники за кожним видом роботи.

Письмовий звіт щодо проходження переддипломної практики має складатися з титульної сторінки (додаток 7), вступу, основної частини, висновків.

У вступі письмового звіту необхідно надати не лише коротку довідку про установу, де проводилася практика, завдання практики, організацію і методику виконання тих чи інших видів робіт, але й назвати труднощі, які трапилися в практичній роботі студента.

Основна частина письмового звіту має містити матеріали щодо дипломної роботи:

1). План дипломної роботи;

2). Рукопис вступу до диплому;

3). Рукопис першого розділу диплому (з аналізом аналіз джерельної, історіографічної та термінологічної бази дослідження);

4). Бібліографічний список за темою диплому;

5). Програму подальшого дослідження, в якій подано детальний аналіз того, що буде висвітлено у наступних розділах дипломної роботи (текст обсягом 6-8 сторінок);

У висновках письмового звіту слід подати резюме того, що було зроблено під час переддипломної практики; назвати причини порушення плану-графіку проходження практики (якщо були); висловити побажання, пропозиції, критичні зауваження щодо умов і змісту проходження практики.

Письмовий звіт оформлюється за загальними вимогами до наукових робот (на стандартних аркушах формату А4, шрифт 14, 28–30 рядків на сторінці). Звіт має бути надрукований, підшитий у тверду обкладинку, мати наскрізну нумерацію сторінок.

Вимоги до рукопису першого розділу диплому (з аналізом аналіз джерельної, історіографічної та термінологічної бази дослідження)

Перший розділ дипломної роботи зазвичай складається з трьох підрозділів і містить дослідження законодавчо-нормативної бази дослідження, огляд історіографії проблеми, аналіз термінологічного апарату. Але можливий відхід від цього досвіду, коли два перших підрозділи об’єднують, а аналіз термінологічного апарату подають у вступі (зазвичай – за умов граничної бідності бібліографічного списку). Але таке оформлення дипломної роботи не впливає на завдання переддипломної практики, а звіт практики має бути оформлений згідно згаданих вище рекомендацій.

Для опрацювання законодавчо-нормативної бази дослідження (п.1.1. дипломної роботи) слід поділити увесь масив офіційних видань в 2 групи (за видавцями): перша – документи, прийняті вищими і місцевими органами влади: Закони України, Постанови Кабінету Міністрів, Розпорядження відділів культури на місцях та ін.; друга – документи, прийняті відомчими органами влади: накази Міністерства культури, інших Міністерств і відомств; документи, прийняті в конкретній бібліотеці; інструкції, статути та ін.

У законодавчо-нормативній базі дослідження повинні домінувати українські видання. Видання інших країн допускаються у разі, якщо це продиктовано темою дослідження. Зокрема, план роботи передбачає порівняльний аналіз українських і зарубіжних законодавчо-нормативних документів.

Аналіз законодавчо-нормативної бази роблять окремо для кожної групи документів. Дипломник має показати як ці документи регламентують той об’єкт, який зумовив предмет вивчення у дипломній роботі. Підказка: такі відомості можна знайти у самому документі, як правило, в його загальній (вступній) частині.

Аналіз законодавчо-нормативної бази дослідження повинен закінчувати короткий висновок, у якому слід вказати ступінь значущості проаналізованих документів для виконання дипломної роботи.

Для огляду історіографії проблеми (п. 1.2. дипломної роботи) слід класифікувати всю літературу за будь-якою ознакою для її аналізу.

Одним з підходів до класифікації може бути типо-видовой, коли увесь масив літератури групують так: монографії, статті в спеціальній періодиці (у тому числі електронні видання), автореферати дисертацій, довідкова література та ін. Якщо масив відібраної літератури є дуже численним, (наприклад, тема не нова і вивчалася фахівцями понад 10 років), є сенс доповнити типо-видовий підхід до класифікації документів їх хронологічним поділом зсередини груп, тобто розглянути окремо, наприклад, усе написане за темою до 1991г. і після 1991г.

Більш зусиль потребує інший підхід до класифікації документів – класифікація, коли підходом до ділення масиву відібраної літератури є міра освітлення в ній дипломної теми. У такому разі, до першої групи слід віднести книги, статті, автореферати та ін. матеріали, які цілком торкаються теми дипломної роботи. Аналіз цих видань має бути найґрунтовнішим. Друга група буде містити книги, статті, автореферати та ін. матеріали, які освітлюють тільки один-два аспекти теми. Відповідно третя група представлена книгами, статтями, авторефератами та ін. матеріалами, які напряму не присвячені Вашій тематиці, але в них можна знайти звернення їх авторів до теми Вашої дипломної роботи (потрібно вказати, що за питання були розглянуті). Такий підхід до класифікація документів також може супроводжувати їх хронологічний поділ зсередини груп.

А втім, який би класифікаційний підхід Ви не обрали, треба при історіографічному огляді звертати увагу на країну автора, зазначаючи це у власному тексті. Основний кістяк історіографії повинні складати видання українських авторів, окремо – російських колег, і, нарешті, – історіографія далекого зарубіжжя.

Матеріали сайтів аналізують в окремій групі лише за умов, що такі матеріали не є публікаціями електронних видань, зокрема періодичних електронних видань (у такому разі їх аналізують у відповідних групах разом з виданнями на паперових носіях).

Історіографічний огляд слід розпочати вказівкою, який класифікований підхід обрано. Потім подати аналіз кожної групи, враховуючи названі вище рекомендації. При аналізі слід називати автора, твори, вказувати що і в якому об'ємі з Вашої теми цей дослідник вивчив, яких висновків дійшов. Кожне згадування праць Ваших попередників, які зверталися до тематики, що вивчається у дипломній роботі, має завершуватися посиланнями у квадратних дужках. Увага – крапка, яка завершує речення, ставиться після квадратних дужок, а не перед ними.

Історіографічний огляд слід завершити висновком, в якому слід назвати круг питань, які слабо або зовсім не вивчені попередниками, і вказати, що саме Ви плануєте зробити, щоб заповнити цю наукову прогалину.

При аналізі термінологічного апарату дослідження, слід надати характеристику термінів і понять, якими Ви будете найчастіше оперувати в дипломній роботі. Така характеристика не повинна повторювати термінологічний словник. Варто було б висвітлити еволюцію того чи іншого терміну, приділити увагу тому, як цей термін розумів той чи інший дослідник.