111_agroekolog

Додаток 10

Гранично допустимі концентрації нітратів у рослинній продукції

271

Додаток 11

Показники придатності зрошувальної води за впливом на ґрунт та рослини (ДСТУ 2730-94)

Додаток 12

Показники придатності води за ступенем впливу на елементи системи краплинного зрошення

272

*Еталонним за вмістом гумусу приймається і оцінюється в 100 балів ґрунт, який в орному шарі містить 6,2% гумусу. Це відповідає запасам 500 т/га органічної речовини в 0-100 см шарі чорноземів звичайних середньогумусних легкота важкосуглинкових і чорноземів типових середньогумусних середньосуглинкових. За вмістом поживних елементів за еталонний (100 балів) прийнятий ґрунт, в орному шарі якого міститься: легкогідролізованого азоту — 225 мг/кг за Корнфілдом; рухомого фосфору — 176 за Чиріковим, 201 — за Кірсановим, 53 — за Мачигіним; обмінного калію — 157 за Чиріковим, 213 — за Кірсановим, 50 — за Мачигіним, мікроелементів: бору

— 1,5; молібдену — 0,15; марганцю — 30; кобальту — 10; міді — 1,5;

274

цинку — 1,5 мг/кг ґрунту. Оптимальною величиною (100 балів) ММЗПВ у метровому шарі ґрунту є 200 мм/га. Зменшення цього показника до 100 мм істотно погіршує водний режим сільськогосподарських культур.

Складання еколого-агрохімічних паспортів та агроекологічна оцінка ґрунтів може проводитися за необхідністю, але не рідше одного разу на п'ять років. Екологічний стан ґрунту визначається неактивним антропогенним впливом, зокрема забрудненням радіонуклідами, важкими металами, залишками пестицидів та іншими факторами, що потребує внесення відповідних поправок.

275

Короткий термінологічний словник

Агроекологія - наука, що досліджує можливості раціонального використання сільськогосподарських земель для одержання рослинницької і тваринницької продукції при одночасному збереженні природних ресурсів (ґрунтів, природних вод, атмосферного повітря тощо), біологічного різноманіття і захисту середовища існування людини та виробленої продукції від сільськогосподарського забруднення.

Агроекосистема – природно – виробнича система, яка створена з метою одержання доброякісної сільськогосподарської продукції за рахунок використання відновлювальної здатності енергетично – ресурсного потенціалу компонентів ландшафту.

Агрофітоценоз – угрупування рослин (фітоценоз), створене і регульоване людиною.

Агроценоз – створене з метою отримання с.- г. продукції і регулярно підтримуване людиною біотичне співтовариство, що має малу екологічну надійність, але високу врожайність (продуктивність) одного або кількох обраних видів сортів, рослин або порід тварин.

Алелопатія – це вплив прижиттєвих виділень одних видів рослин на інші, а також речовин, утворених у результаті розкладу решток їх відмерлих органів.

Біоконцентрація - збагачення організму хімічними сполуками внаслідок прямого накопичення з навколишнього середовища.

Біопестициди - це речовини природного походження, які обмежують зростання і поширення збудників хвороб і шкідників сільськогосподарських рослин без токсичного впливу на навколишнє середовище.

Бонітет ґрунту - якісна характеристика природних властивостей земельної ділянки.

Боронування – поверхневий обробіток, який забезпечує кришіння, розпушування, часткове перемішування, вирівнювання поверхні ґрунту а також знищення проростків і сходів бур’янів. Виконують його зубовими, сітчастими, пружинними, голчастими боронами та ротаційними мотиками.

Валентність екологічна - це здатність організму витримувати певну амплітуду коливань факторів навколишнього середовища. За екологічною валентністю організми поділяють на еврибіонтів та стенобіонтів.

Вапнування – внесення в ґрунт кальцію і магнію у вигляді карбонату, оксиду чи гідрооксиду для нейтралізації кислотності.

Вологозабезпеченість – відношення наявного у ґрунті запасу продуктивної вологи до її запасу, що є оптимальним для даної фази розвитку конкретного виду рослини або сільськогосподарської культури.

276

Виробництво органічне полягає у повній відмові від застосу-

вання ГМО, антибіотиків, отрутохімікатів та мінеральних добрив.

Втома ґрунту - однобічне винесення поживних речовин і накопичення шкідливих продуктів метаболізму рослин.

Гербіциди – хімічні речовини, що використовуються для знищення бур’янів.

Гранулометричний склад ґрунту – масове співвідношення у його складі твердих частинок різної величини.

Ґрунт – пухкий поверхневий шар земної кори, який сформувався на земній поверхні при взаємодії геологічних процесів та живих організмів в певних умовах клімату і рельєфу протягом тривалого часу і відрізняється родючістю.

Дефляція – видування ґрунту потоками вітру, синонім вітрової ерозії.

Добрива – мінеральні і органічні речовини, до хімічного складу яких входять необхідні для рослин елементи живлення. Д. поділяють на прості (що містять лише один елемент живлення) і комплексні (містять два або більше поживних елементи). Добрива прямої дії вносять безпосередньо в ґрунт для забезпечення рослин потрібними елементами живлення. Добрива побічної дії поліпшують властивості ґрунту і мобілізацію поживних речовин.

Еврибіонти – організми (рослини, тварини), що живуть у досить різноманітних умовах навколишнього середовища.

Евтрофікація – збагачення водойм органічними поживними речовинами і біогенними елементами під впливом природних і антропогенних факторів, внаслідок чого підвищується їх біологічна продуктивність і спостерігаються негативні явища (наприклад „цвітіння” води).

Еколого–технологічна група ґрунтів - землі господарства, які характеризуються певною крутістю схилів та еродованістю ґрунтів.

Екосистема – це сукупність живих організмів і їх середовище існування, об’єднані в одне ціле на основі причинно-наслідкових зв’язків.

ЕМ-препарати - засоби підвищення родючості і продуктивності ґрунтів на основі корисних мікроорганізмів, які сприяють ґрунтовідновленню, утворенню гумусу та підвищенню врожайності.

Ерозія – руйнування ґрунтового покриву під впливом води (атмосферних опадів, весняних талих вод) – це водна ерозія, і видування вітром (вітрова ерозія або дефляція).

Жаростійкість – здатність рослинного (тваринного) організму переносити значне підвищення температури навколишнього середовища.

Засолення ґрунтів – процес накопичення у верхніх горизонтах ґрунту надлишку шкідливих для рослин легкорозчинних (переважно натрієвих) солей.

277

Землеробство – галузь сільського господарства, що займається вирощуванням сільськогосподарських культур для одержання рослинної продукції; наука про засоби найбільш раціонального використання землі і збільшення родючості ґрунтів для одержання високих і сталих урожаїв.

Землеустрій – система заходів, що включає облік та оцінку земель, їх розподіл між землекористувачами, складання господарських територіальних планів, тощо. З.-у. спрямований на раціональне використання ресурсів.

Зрошення – штучна подача води в ґрунт для покращення його водного режиму. Розрізняють:

дощування – подача води у вигляді штучного дощу;

наземне – полив по борознах, нарізаних у міжряддях просапних культур;

краплинне – постійна подача води краплями в зону коріння за допомогою системи трубопроводів, обладнаних крапельницями. Забезпечує значну економію води, відсутність ерозії та можливість локального внесення добрив;

підґрунтове – подача води в зону коріння рослин по спеціальних трубках, прокладених у підорному шарі на глибині 40-50 см на відстані 70-120 см. При цьому зберігається структура ґрунту, знижуються поливні норми, можливість одночасного внесення поживних речовин.

Інсоляція – опромінення поверхні землі сонячною радіацією усіх

видів, що має світловий, тепловий і бактерицидний вплив.

Кадастр – систематизована сукупність даних, що містить у собі якісний і кількісний опис об’єктів, явищ. Складається періодично або шляхом безперервних спостережень над певними об’єктами.

Кірка ґрунтова – ущільнений шар верхнього горизонту ґрунту. Утворюється внаслідок сумісної дії природних і антропогенних факторів, обумовлює погіршення газообміну, розвиток хвороб і навіть повне знищення сходів.

Коефіцієнт гідротермічний – показник зволоженості території. Розраховується через відношення суми опадів до суми температур за той самий період.

Коефіцієнт зволоження - відношення річної суми опадів до можливих річних випаровувань (з відкритої поверхні прісних вод). Виражається в відсотках. К.з. показує, в якій мірі опади в даному регіоні відшкодовують випаровуваність.

Коефіцієнт транспірації – кількість води (у грамах), що витрачається рослиною на утворення 1г сухої речовини. К.т. залежить від виду рослини, кліматичних та ґрунтових умов.

278

Коліни – різноманітні в хімічному відношенні речовини, які виділяються вищими рослинами і витісняють інші організми.

Конкуренція – будь-яке антагоністичне відношення, що пов’язане з боротьбою за існування, домінування, живлення, простір та інші ресурси між організмами (видами, особинами), які потребують одних і тих самих ресурсів. Конкуренція відбувається між організмами, що заселяють одні і ті самі екологічні ніші. Виділяють внутрішньовидову, міжвидову, пряму і непряму.

Консумент – організм, який споживає органічні речовини живих організмів - автотрофів безпосередньо або через інші організми. До консументів відносяться всі тварини, частина мікроорганізмів, паразитичні і сапрофітні рослини.

Коткування – захід, який забезпечує ущільнення, подрібнення брил і грудок та часткове вирівнювання поверхні спілого ґрунту. Застосовують при цьому гладкі, кільчасті і кільчасто-шпорові котки.

Кротування – створення кротовин у вигляді циліндричних ходів діаметром 9,5 – 20 см глибиною до 1,0 м для поглинання води і аерації ґрунту.

Культивація – прийом обробітку ґрунту, який забезпечує кришіння, розпушування, часткове перемішування, вирівнювання ґрунту та підрізування бур’янів. Проводять їх культиваторами різних конструкцій.

Культури проміжні – рослини, що вирощують у сівозмінах у період, вільний від вирощування основних культур. Поділяють на післяжнивні, післяукісні, підсівні та озимі. Це здебільшого культури на зелений корм.

Лущення – прийом обробітку ґрунту, який забезпечує розпушення, кришіння, часткове перевертання, перемішування ґрунту та підрізування бур’янів. Застосовують при цьому дискові лущильники і дискові борони.

Макроелементи – елементи, що містяться в тваринах, рослинах, ґрунтах у кількості від декількох відсотків до 0,1% в перерахунку на суху речовину.

Меліорація земель – комплекс заходів щодо докорінного поліпшення угідь та підвищення родючості ґрунтів, створення сприятливих умов для вирощування сільськогосподарських культур.

Метали важкі – – це умовна назва металів, які мають густину понад 8 г/см3, відносну атомну масу понад 50 а.о.м., більшість з них токсичні. В мікродозах М.в. – біологічно активні елементи.

Мікроелементи - хімічні елементи, необхідні організмам у незначних кількостях, але вони сприяють успішному розвитку або безболісному існуванню; хімічні елементи, які знаходяться у живих організмах у кількості, нижче 0,1%.

279

Морозостійкість – здатність рослин витримувати вплив низьких температур (нижче нуля), яка виробилась у процесі їх історичного розвитку під впливом відповідних умов зовнішнього середовища.

Мульчування – покриття поверхні ґрунту різними матеріалами для зменшення випаровування вологи, регулювання температурного режиму, запобігання руйнування структури, боротьби з бур’янами.

Мутуалізм – можливість життя кожного з видів живих організмів лише у присутності іншого.

Обробіток ґрунту – комплекс агротехнологічних заходів, які направлені на те, щоб за допомогою механічного та хімічного впливу збільшити родючість орних земель. Розрізняють різні способи обробітку ґрунту: безполицевий, полицевий, передпосівний, комбінований, контурний, мілкий, мінімальний, мульчуючий, плоскорізний, поверхневий, протиерозійний та роторний.

полицевий спосіб обробітку передбачає дію на ґрунт ро-

бочими органами машин та знарядь з повним або частковим перевертанням у поєднанні з посиленим розпушуванням і перемішуванням ґрунту, підрізуванням підземних та загортанням наземних органів рослин і добрив у ґрунт. Цей обробіток проводять полицевими плугами і лущильниками;

безполицевий спосіб обробітку - це дія на ґрунт ґрунто-

обробними машинами і знаряддями без зміни розміщення різноякісних шарів у вертикальному напрямку, тобто без перевертання оброблюваного шару, з метою розпушення ґрунту, підрізання підземних і збереження наземних органів рослин (стерні) на поверхні ґрунту. Цей обробіток проводять плоскорізами – глибокорозпушувачами, культиваторами – плоскорізами, чизельними плугами і культиваторами;

роторний спосіб обробітку – це дія на ґрунт обертаючи-

ми робочими органами машин і знарядь з активним кришенням, ретельним перемішуванням ґрунту, рослинних решток і добрив з утворенням однорідного шару ґрунту. Цей обробіток здійснюють фрезерними і ротаційними знаряддями;

нульовий спосіб обробітку - сучасна система, за якої ґрунт не ореться, а поверхня землі вкривається шаром спеціально подрібнених залишків рослин — мульчею. Оскільки верхній шар ґрунту не пошкоджується, то така система землеробства запобігає водній та вітровій ерозії ґрунтів, а також значно краще зберігає воду. Нульовий обробіток найдоцільніше застосовувати в посушливих місцевостях, а також навпаки, розташованих на схилах полях в умовах вологого клімату.

Оранка – обробіток ґрунту плугом з перевертанням оброблюваного шару не менше як на 1350, а також кришіння, розпушування, част-

280