Фактори (чинники) зовнішнього середовища

Виноград росте і розвивається в певних умовах, які створюються під впливом різних чинників зовнішнього середовища (рис.13). Чинники середовища, в якому розвивається виноград, поділяють на абіотичні, біотичні і антропогенні. Вони діють одночасно і разом, причому дія одного чинника залежить значною мірою від екологічного фону, тобто від кліматичного вираження інших чинників. Вплив сукупності всіх чинників – єдина система, в якій важко вичленити дію одного конкретного чинника.

Кожен екологічний чинник характеризується інтенсивністю і діапазоном проявлення в просторі і часі. Просторово-часова варіабельність екологічних чинників – це зміни зовнішніх умов у просторі (за природними зонами, орографічними елементами, біогеоценозами) і часі (зумовлені добовим обертанням Землі навколо своєї осі і річним обертанням навколо Сонця). Найбільше виражена просторово-часова варіабельність кліматичних чинників. Близька до неї варіабельність природної рослинності. Ґрунти виділяються просторовою неоднорідністю і помірною часовою варіабельністю. Рельєф подібно до ґрунтів характеризується просторовою варіабельністю і відносною часовою консервативністю, хоча неправильне освоєння території під виноградники часто викликає швидке формування ерозійних та інших форм мікрорельєфу. Для правильного розміщення сортів та ефективного вирощування винограду вивчається динаміка екологічних чинників, розробляються прогнози ймовірності розвитку екологічних подій.

Просторова варіабельність вивчається на основі картографії і враховується для визначення меж, добору сортів і застосування технологій вирощування винограду.

У житті живого організму виділяють три кардинальні точки дії окремого чинника, або їх комплексу – максимум, оптимум і мінімум. За оптимуму рослина дуже добре розвивається, максимально проявляючи продуктивний потенціал. Максимум і мінімум характеризують граничні умови, за яких рослина ще зберігає життєві функції, але її розвиток сильно пригнічений.

Чинники, що впливають на розвиток винограду

Абіотичні

Біотичні

Антропогенні

Ґрунтовий чинник

Кліматичні

Бур’яни

Терасування

Типи ґрунтів

Температура

мікрофлора

Напрями рядів

Фізико-механіч-ні властивості

Світло

ентомофауна

Схема садіння

Хімічний склад

Волога

Формування і обрізка кущів

Глибина заля-гання підґрун-тових вод

Атмосферні явища

Технологічні ас-пекти (удобрення, зрошення та ін.)

Топографічні

Система утримання ґрунту

Географічна широта

Рельєф

Висота над рівнем моря

Експозиція схилів

Лісові масиви та інше

Рис. 13. Класифікація чинників зовнішнього середовища, що впливають на рослину винограду.

Звідси виділяють поняття екологічної валентності – ступеня чи діапазону адаптованості живого організму до тих чи інших змін умов середовища. Інтенсивність дії екологічного чинника визначається його максимумом і мінімумом, в межах яких можлива нормальна життєдіяльність винограду. Отже, зона дії чинників – від мінімуму до максимуму – становить екологічну валентність виду.

Види, які витримують широкий діапазон впливу чинника, отримують префікс еври-, а види, що ростуть і розвиваються у вузькому діапазоні дії чинника – позначаються терміном з префіксом стено-. Зокрема, амурський виноград (V. amurensis Rupr.) є евритермічним, оскільки може витримувати низькі температури до -40◦С. Рослини, які мають широку екологічну валентність щодо комплексу чинників, називають еврибіонтами, а рослини з вузькою екологічною валентністю – стенобіонтами і вони заселяють певну територію зі стабільними ґрунтово-кліматичними умовами.

Виноград є еврибіонтом з відносно широкою екологічною валентністю. Але різні сорти мають свою екологічну амплітуду. Зокрема, ранні сорти західноєвропейського походження краще адаптуються до різних умов і зберігають високу продуктивність. Сорти східної групи, а також пізні сорти вже можуть не визрівати в зонах меншого теплозабезпечення.

Клімат – визначає культуру винограду в тому чи іншому регіоні і істотно впливає на плодоношення, ріст і розвиток винограду. Основні чинники клімату – світло, температура, волога, атмосферні явища.

Виноград світлолюбна рослина. За інтенсивного освітлення збільшується площа листя, забарвлення стає інтенсивнішим. У разі нестачі світла рослина сильно витягується, збільшується довжина міжвузль, зменшується площа листя, жовтіє, не закладаються генеративні бруньки, не розвиваються нормальні грона.

Важливе значення має довжина світлового дня. В умовах довгого світлового дня виноград затягує вегетацію, погано визрівають тканини стебла. За штучного скорочення світлового дня зменшується інтенсивність росту пагонів, вони швидше визрівають. За короткомго світлового дня у рослин винограду могутніший розвиток кореневої системи. Сорти винограду південного походження сильніше реагують на довжину світлового дня, ніж північного.

Температурний режим – важливий чинник впливу на розвиток і продуктивність винограду. Істотний вплив має також коливання температур між днем і ніччю.

Сума активних температур за вегетацію суттєво впливає на визрівання ягід винограду. Особливо актуальним цей показник є для північного виноградарства. Для того щоб отримати якісний врожай слід добирати сорти, які здатні добре визріти за невисокого режиму теплозабезпечення, притаманного для північних регіонів.

Таблиця 1

Сума активних температур для різних груп сортів винограду

Група сортів	∑t◦від розпускання бруньок до повної зрілості	Кількість днів від розпускання бруньок до повної зрілості
Надранні	2200-2400◦	110-120
Ранні	2400-2500◦	120-130
Середні	2600-2800◦	130-145
Пізні і дуже пізні	Більше 2800◦	Більше 145

Винограду потрібні низькі температури, які повинні збігатися з періодом спокою. У період спокою виноград досить морозостійкий. Але ступінь морозостійкості змінюється протягом осені і зими залежно від визрівання пагонів, проходження рослиною загартування і періоду спокою.

Восени морозами найбільше пошкоджується серцевина деревини. Камбій в цей час багатий поживними речовинами. Весною, навпаки, – камбіальні тканини.

Вічка європейських сортів винограду витримують -18-20◦С, а пагони – -22◦С, стара деревина – - 20-26◦С. Амурський виноград – -40◦С. Корені європейських сортів винограду вимерзають, коли температура ґрунту опускається нижче -5◦С, а амурського винограду – -9-12◦С. За різкого коливання температур упродовж вимушеного спокою, особливо коли під час відлиг температура піднімається до +10◦С, деревина підмерзає вже за -4-6◦С.

Слід розрізняти три поняття, пов’язані з реакцією рослин на низькі температури:

Морозостійкість – здатність витримувати низькі температури.

Холодостійкість – здатність витримувати понижені плюсові температури.

Зимостійкість – відповідна реакція на сумарну дію морозів і відлиг протягом зими.

Вода – надзвичайно важлива для рослинного світу, вона складає понад 80% маси живих організмів. У воді проходять всі реакції обміну і синтезу органічної речовини. Потреба винограду у воді залежить від фаз розвитку. Багато води потребує виноград під час росту пагонів, формування суцвіть і ягід, менше у фазі дозрівання.

Виноград відносно посухостійка культура. Але в засушливі роки продуктивність насаджень різко зменшується. Знижується також вміст цукру, збільшується вміст кислот, погано визрівають пагони внаслідок слабкої асиміляції.

Для винограду краще, коли випадають щедрі дощі, ніж затяжні сльоти. Сльоти і ранішні роси сприяють поширенню хвороб. Зливи ж можуть спричинити ерозію ґрунту на виноградниках. Корисні опади у вигляді снігу, за рахунок снігу накопичується волога в ґрунті, необхідна рослинам у весняний період. Шар снігу у 20 см не дозволяє ґрунту глибоко промерзати. Дуже небезпечним є град. Через велике ніжне листя виноград дуже вразливий до граду.

Легкі вітри добре впливають на виноград, продуваючи кущі, швидко висушуючи від краплин дощу чи роси, розганяють холодне повітря, яке застоюється в міжряддях і кроні. Сильні вітри здатні поламати рослину, обтрусити грона, пошкодити ніжне листя винограду. Суховії, які часто несуть хмари піску, висушують і зсікають листя, часто зривають рослини зі шпалери.

Щоб зменшити шкідливий вплив атмосферних явищ на виноградники, слід підібрати захищену від сильного продування ділянку, висаджувати виноград так, щоб зменшити вплив водної і вітрової ерозії, створювати захисні насадження.

Важливо правильно використати особливості рельєфу місцевості. Виноградники, розміщені на схилах південної експозиції, отримують більше світла і тепла, менше пошкоджуються приморозками.

Таблиця 2

Основні кліматичні показники для різних напрямів використання винограду

Середня температура липня, ◦С	∑t◦С за вегетаційний період	∑ опадів за рік, мм
Для шампанських вин
18-22	2500-3600	400-1200
Для столових вин
20-24	2700-4000	400-1200
Для десертних вин
23-27	>3800	300-360, мало опадів восени
Для сушіння
25-29	>4000	200-500, відсутні опади в серпні і вересні
Для столового транспортабельного винограду
25-29	>3800	200-700, мало опадів в серпні, вересні і жовтні

В умовах гірського Криму на висоті 50-150 м над рівнем моря отримують виноград дуже доброї якості, з якого виготовляють вина з яскраво вираженим букетом. Умови рельєфу і клімат впливають на кондиції соку, відповідне співвідношення цукрів і кислот, накопичення ароматичних речовин.

Ґрунт – джерело елементів живлення. Сорти винограду по-різному реагують на тип ґрунту. Каберне Совиньон, Гаме Чорний добре ростуть на глинистих ґрунтах, Сенсо і Шасла – на піщаних, Піно Чорний і Шардоне – на карбонатних і перегнійно-карбонатних.

Високоякісні вина отримують на бурих лісових ґрунтах і на сланцевих (шиферних) ґрунтах Криму. На легких суглинистих чорноземах отримують виноград для високоякісних столових і шампанських вин, піщані ґрунти кращі для одержання легких вин і столового винограду.

Важливе значення має механічний склад ґрунту. На важких глинистих ґрунтах продукція гіршої якості. Найкращі для винограду легкі суглинки, ґрунти з домішкою каміння, яке сприяє дренажу, акумулює тепло.

Отже, для виготовлення тих чи інших марок вина або іншої продукції необхідні певні кліматичні параметри, умови рельєфу, тип ґрунту та ін.