Тестове завдання з систематики винограду

№ питання	Варіанти відповіді
Основним цукром, який містять ягоди винограду, є:	а) сахароза; б) фруктоза; в) глюкоза; д) лактоза
2. Продукція виноградарства під назвою кишмиш – це:	а) сорт вина; б) вид сушеної продукції без кісточок; в) вид сушеної продукції з кісточками.
Скільки родів налічує родина виноградових?	а) 5; б) 10; в) 14; г) 18
Назвіть число хромосом в ядрі соматичних клітин рослин винограду підроду Euvitis.	а) 2 n = 4; б) 2 n = 28; в) 2 n = 40; г) 2 n = 38
Яким є виноград V. vinifera ssp. silvestris var. аbberans?	а) дикий виноград, що росте в лісах помірного клімату, однорідний за морфологічними ознаками. б) перехідна форма між диким і культурним виноградом, що зустрічається в регіонах теплого клімату, поліморфна за забарвленням плодів і типом квітки; в) сортовий виноград з великими ягодами і гроном.
Вкажіть види винограду, стійкі до філоксери.	а) Vitis vinifera L.; б) V.riparia Michx.; в) V.berlandieri Planch. г) V. labrusca L.; д) V. amurensis Rupr.
Вкажіть найбільш морозо-стійкий вид винограду.	а) V. labrusca L.; б) V. vinifera L.; в в) V . riparia Michx.; г) V.rupestris Scheele.; д) V.amurensis Rupr.
Вкажіть види, що належать до підроду Muscadinia Planch.	а) V. vinifera L.; б) V. lanata Roxb.; в) V.amurensis Rupr.; г) V. popenoel Olmo.; д) V. munsoniana Simps.; е)V. labrusca L.
9. Продукція виноградарства під назвою кишмиш – це:	а) сорт вина; б) вид сушеної продукції без кісточок; в) вид сушеної продукції з кісточками.
10. Назвіть роди родини Виноградових (Vitacea), які мають найбільше практичне значення:	а) Cyphostema; б) Cayratia; в) Vitis; г) Partenocissus; д) Landukia.
Назвіть число хромосом у ядрі соматичних клітин винограду підроду Muscadinia:	а) 2 n = 38; б) 2 n = 40; в) 2 n = 80; г) 2 n = 60; д) 2 n = 44.
12. Вкажіть ареал поширення роду Vitis:	а) помірний і субтропічний пояс Землі; б) гарячий клімат Азії і Африки; в) тропіки Африки.
13. Вкажіть характерні риси сортів винограду східної групи – convar.orientalis:	а) рослини короткого дня, сильно-рослі, слабоморозостійкі, в основ-ному, столового призначення; б) середньої сили росту, середньо-морозостійкі, універсального приз-начення; в) рослини довгого дня з коротким вегетаційним періодом, технічного використання.
14. Вкажіть види винограду, що належать до підроду Euvitis:	а) V.amurensis; б) V.rotundifolia; в) V.labrusca; г) V.munsoniana; д) V.vinifera; е) V.popenoel;
15. Вкажіть вид винограду, який в гібридизації з видом V.viniferaдав сорти Ніагара, Авагам, Ізабелла, Гьоте:	а) V. rotundifolia; б) V. lincecumii; в) V. cinerea; г) V. labrusca; д) V. rupestris.

Особливості будови рослини винограду

Виноград – багаторічна ліана. Під покривом лісу в природних умовах виноград формує довгі (до 10-15 м) порівняно тонкі стебла – ліани, оголені знизу на значній довжині. Ліана набуває форми, що відповідає опорі, на якій розміщуються пагони. Виноград як ліана має певні особливості в будові і розвитку вегетативних і репродуктивних органів.

1. Виноград здатен виносити листовий апарат до світла, затрачаючи мало органічної речовини на ріст і утворення великої листової поверхні.

2. Виноград швидко відновлює ріст у разі ушкодження стебла (вітер, мороз, обрізка) за рахунок розвитку пазушних скоростиглих пасинкових, центральної заміщуючої вічка і сплячих бруньок.

3. У винограду швидко подається вода з розчиненими в ній поживними речовинами до самої верхівки за рахунок великої всмоктувальної сили коренів (до 1,5 атмосфери), що зумовлена високим осмотичним тиском і активною транспірацією.

4. Високу пропускну здатність і відплив продуктів асиміляції забезпечує добре розвинене жилкування листя, великий діаметр і довжина провідних судин деревини, трахей і ситоподібних трубок.

5. Виноград здатен накопичувати запаси поживних речовин в основному в коренях, тому сильна обрізка чи поломки не страшні і рослина швидко відновлює надземну частину, а також у тканинах лібриформу, луб’яних волокнах і серцевинних променях, що забезпечує використання поживних речовину у найкритичніші періоди життя (весною підчас розпускання бруньок).

6. Для утримання рослин у просторі за допомогою вусиків виноград має певні особливості будови стебла, що забезпечують малу масу:

• членисті пагони;

• відсутність важкої твердої механічної тканини (склеренхіми);

• пухка будова всіх тканин стебла;

• раннє корковіння паренхімних клітин серцевини, в результаті чого міжвузля пагонів стають порожні і заповнюються повітрям.

Усе це посилює газообмін, висихання кори і перетворення її в легку кірку, яка з часом відстає і скидається рослиною.

7. Визначна біологічна особливість винограду – тісний взаємозв’язок між ростом і плодоношенням. У винограду вегетативний ріст і генеративні процеси поєднані на одному органі – пагоні, який може бути плодоносним чи безплідним, але листя обох забезпечує гроно асимілятами.

8. Винограду притаманне саморегулювання росту і плодоношення:

• багато бруньок, що заклалися навесні, не розпускаються;

• не розвиваються в грона деякі суцвіття;

• лише незначна частина квітів утворює ягоди.

Через те у винограду відсутня періодичність плодоношення.

9. У винограду сильно виражена вертикальна і площинна полярність (дорзовентральність). Вертикальна полярність проявляється в тому що у рослин насамперед найінтенсивніше розвиваються віддалені від основи пагона бруньки, а з них розвиваються найсильніші пагони. В основі підземного штамба розвиваються найсильніші корені. Площинна полярність (дорзовентральність) проявляється в асиметричності поперечного розрізу стебла. Дорзовентральність (дорзивентральність, дорсовентральність) – термін, який в перекладі з латини об’єднує два слова: dorsum – спина, venter – черево. Отже, у поперечному розрізі стебла у рослини можна виділити спинний, більш вужчий та інтенсивніше забарвлений бік, і черевний – більше розширений бік стебла, який спрямований до землі (рис.6).

10. У винограду високий кореляційний зв’язок між ростом кореневої системи і ростом надземної частини куща, розвитком вегетативних і репродуктивних органів.

Під час вирощування в культурі виноградному кущеві штучно надається визначена форма і застосовується та або інша система ведення (неукривна, умовно укривна чи укривна). Розрізняють надземну та підземну частини куща (див. рис.6).

Будова підземної частини (кореневої системи) залежить від способу розмноження винограду. У разі насіннєвого розмноження підземна частина молодих сіянців має стрижневу кореневу систему. За вегетативного розмноження винограду коренева система рослини складається з підземного штамба і адвентивних коренів, що відходять від нього.

Підземний штамб має стеблове походження і формується з чубука сорту, який знаходиться в ґрунті. У перші роки на чубуку, який укоренився, виникає 20-40 придаткових коренів, але надалі внаслідок часткового відмирання їхня кількість зменшується. На дорослих кущах залишається 10-12 коренів, які розгалужуються до 6 - 7 порядку. Вони охоплюють великий об’єм ґрунту і забезпечують нормальну життєдіяльність куща.

Коренева система винограду в культурі. Залежно від розміщення на підземному штамбі корені називаються по-різному. На нижньому кінці підземного штамба, який називається п’яткою, формуються головні (основні, або п’яткові) корені, на вузлах у середній частині (бічні корені), а вгорі – поверхневі (росяні) корені (див. рис. 6). На поверхневі корені впливають посухи, морози, вони часто ушкоджуються і відмирають, тому не можуть забезпечити нормальну життєдіяльність куща.

Росяні корені часто сягають значного розвитку і „глушать” основні п’яткові корені, що завдає їм шкоди. Для сильного розвитку п'яткових коренів проводять катарування – видалення поверхневих (росяних) коренів, починаючи з перших років життя виноградного куща.

Рис.6. Будова виноградного куща:

1 – п’яткові корені; 2 – підземний штамб; 3 – росяні корені; 4 – голова куща; 5 – рукави; 6 – плодоносні пагони; 7 – плодова ланка; 8 – безплідні пагони; 9 – пасинок; 10 – порослевий пагін; 11 – однорічні пагони (лози); 12 – плодоносна стрілка; 13 – сучок заміщення; 14 – ріжок.

Надземна частина виноградного куща. Будова надземної частини залежить від клімату і способу культури. У неукривній зоні формують надземний штамб.

Штамб – багаторічна стеблова частина куща від поверхні ґрунту до першого розгалуження. Надземний штамб є продовженням підземного штамба і може бути різної висоти (довжини): низьким – до 40 см; середнім – від 41 до 80 см; високим – понад 80 см.

Залежно від форми куща виноградники будуть називатися низько-, середньо- і високоштамбовими. Як правило, штамб вертикальний, проте деякі форми мають похилий штамб. Іноді кущі формують із двома штамбами та більше.

Форми кущів, у яких відсутній штамб, називають безштамбовими (так само і виноградники). Використовуються такі форми в укривній зоні для зручності укриття їх землею від морозів.

Голова – верхня розширена і потовщена частина підземного або надземного штамба, від якої починаються розгалуження. Голова утворюється в результаті постійного короткого обрізування (головчаста форма) і може не мати розгалужень. Голова добре розвинена у форм головчастого, чашоподібного і віялового типу.

Рукави – основні багаторічні розгалуження, що відходять від підземного і надземного штамба. Рукави можуть бути різної товщини, довжини і розташовуватися похило, горизонтально або вертикально відносно поверхні ґрунту. Якщо рукав має постійну довжину, то він називається плечем.

Ріжок – короткий дворічний або багаторічний пагін, що несе навантаження у вигляді сучків, стрілок або лоз плодоношення. На плечах ріжки розташовуються через визначені проміжки.

Лоза плодоношення – однорічний визрілий пагін, який обрізано на 10 і більше вічок.

Стрілка – однорічний пагін, який обрізано на 5-7 вічок.

Сучок – це також однорічний визрілий пагін, який обрізано на 1-4 вічка.

У наступний рік із пагонів, що розвинулися на сучку, формують плодові ланки. Залежно від призначення сучки мають різні назви: заміщення, омолодження, відновлення. В основі рукавів, штамбів, ріжків для їхньої заміни, скорочення, відновлення можуть бути залишені сучки відновлення (омолодження).

Плодова ланка – це сполучення на одному ріжку лози плодоношення, або стрілки, і розташованого нижче сучка, що у цьому разі буде називатися сучком заміщення. Така плодова ланка називається простою (рис. 7).

Посилена плодова ланка – сполучення на одному ріжку двох лоз плодоношення, або стрілок, і одного сучка заміщення, розташованого нижче (рис. 8).

Рис. 7. Проста плодова ланка.

Рис. 8. Посилена плодова ланка.

Обрізку на плодову ланку називають змішаною. На вузлах однорічних визрілих пагонів є зимуючі бруньки, що сформувалися в період вегетації пагонів.

Бруньки зимуючих вічок розвинуться в майбутньому році^: і сформують пагони. При цьому, як правило, розвиваються центральні, а у разі їх загибелі –бруньки заміщення. Іноді з 2 або 3 бруньок зимуючого вічка (рис. 9) утворюються пагони – двійники або трійники .

Рис.9. Будова зимуючої бруньки винограду:

1 – заміщувальна; 2 – центральна (головна); 3 – луски.

Рис. 10. Серцевина і діафрагма пагону винограду:

а – неповна діафрагма на вузлі без вусика; б – діафрагма на вузлі з вусиком.

Рис. 11. Площинна полярність винограду – дорзовентральність (розріз через вузол):

а – спинний бік; б – черевний; в – жолобковий; г – плескатий;

д – зимуюча брунька; е – вусик.

У винограду розрізняють три типи пагонів:

основні (головні) – розташовані на дворічних пагонах і розвиваються із зимуючих вічок;

жируючі (вовчки) – розташовані на багаторічних утвореннях надземної частини виноградного куща і розвиваються із сплячих бруньок;

порослеві – пагони, що виникають із підземного штамба;

пасинкові – пагони другого порядку, що розвиваються на основних, жируючих і порослевих пагонах майже одночасно з ними в пазухах листкових черешків із пасинкових бруньок. За нормального стану куща пасинки ростуть слабо, не визрівають і опадають восени разом із листками (Рис.12).

а б

Рис. 12. Плодоносний пагін (а) і пасинок (б) винограду.

Пагони винограду несуть на собі листки, бруньки, суцвітття (складні китиці), грона, вусики, пасинки. Іноді навпроти місця прикріплення листка на вузлах замість вусиків формуються позапазушні пагони.

Поживні речовини в стеблі знаходяться в основному у вузлах та діафрагмі і слугують для живлення бруньки, що розвивається. Повною діафрагма формується лише у вузлах, на яких розвивається вусик (рис. 10).

У винограду яскраво виражена повздовжня полярність, завдяки чому коренева система активно росте глибоко в ґрунт, а верхні пагони-лози – інтенсивно догори, через що ліана здатна забиратися на верхівки найвищих дерев у лісі.

Ще одною особливістю росту винограду є площинна полярність (дорзивентральність), що виражається в асиметрії поперечного розрізу стебла (рис.11). Нижній (черевний) бік стебла має краще розвинені анатомічні елементи і повільніше росте, ніж верхній (спинний). Внаслідок цього верхівка пагона винограду загинається донизу.

У винограду функції росту і плодоношення поєднуються на одному органі – однорічному пагоні. Суцвіття можуть закладатися також і на пасинках, але врожай на них пізно або зовсім не визріває. У разі недовантаження куща зазвичай пасинки видаляють або використовують для збільшення листкової маси.