Систематика родуVitis l.

Рід Vitis L. – власне виноград, охоплює понад 70 видів, які поширені в Європі, Азії, Північній Америці. Це ліани, рідше – повзучі чагарники, які найрізноманітніші за морфологічними ознаками і біологічними властивостями.

Назву роду Vitis вперше дав французький ботанік Ж . Турнефор (1700), але авторство закріплене за шведським природознавцем Карлом Ліннеєм, який започаткував ботанічне вивчення роду (1753). Французький ботанік Ж. Планшон розбив рід Vitis на 2 підроди: Muscadinia (2 n = 40) i Euvitis (2 n = 38).

Підрід Muscadinia Planch. на сьогодні об’єднує 3 види американського походження V.munsoniana Simps., V.rotundifolia Michx. i V. popenoel Olmo. (рис.2).

Vitis L.

Euvitis Planch. 2 n = 38 (75)		Muscadinia Planch. 2 n = 40 (3)
Євроазіатський (1)		V. rotundifolia Planch.
Американські (30)		V. munsoniana Simps.
Східно-азіатські (44)		V. popenoel Olmo

Рис. 2. Систематика роду Vitis L.

Підрід Euvitis Planch. – основний в роді Vitis і найчисленніший за кількістю видів. Оскільки ареал роду Vitis розірваний, види підроду Euvitis об’єднують у 3 географічні групи. Перша група – Американські види, серед яких найбільше значення мають види V. labrusca L., V. riparia Michx., V. rupestris Scheele i V. berlandieri Planch (рис.3).

Група східно-азіатських видів (рис.4), налічує 44 види, серед яких найбільше значення має амурський виноград (V. amurensis Rupr.).

Третя група містить один вид винограду – євроазіатський виноград (V.vinifera L.), що об’єднує величезне розмаїття диких і культурних форм.

Американські види винограду підроду Euvitis Planch.

Американські види (28)

Серія І Labruscoidae (3)	Серія ІІ Aestivales (7)	Серія ІІІ Arachnoideae (6)	Серія ІV Cordifoliae (6)	Серія V Vulpinae (6)
V. labrusca L.	V. lincecumii Buck.	V. cinerea Engelm.	V. berlandieri Planch.	V. rupestris Scheele
		V. champini Planch.	V. cordifolia Michx.	V. longii Prince
				V. riparia Michx.

Рис. 3. Основні американські види, які мають найбільше значення

в сучасному виноградарстві.

Східно-азіатські види

У Східній Азії росте багато видів винограду, що збереглися з третинного періоду. На сьогодні відомі сорок чотири. Деякі з них впроваджені в культуру. В Японії і Кореї культивують вид V. Thunbergii Sieb et Zucc., а у Східній Індії – V. tomentosa Heyne i V. lanata Roxb. З декоративною метою використовують V. coignetiae Pull., який дико росте на Сахаліні, в Кореї, Японії. У південній частині Сахаліну росте дикий виноград V. kaemferi Koch. Але найцікавішим для сучасного виноградарства України є звичайно амурський, або уссурійський, виноград (V. amurensis Rupr.). В Україні амурський виноград давно залучений в селекційні програми для створення морозостійких сортів і підщеп. Складні схрещування з культурними сортами євроазіатського виду із залученням американських видів дали велику кількість форм і сортів, які з успіхом можна вирощувати в північних нетрадиційних зонах виноградарства.

Східно-азіатські види (44)

V. amurensis Rupr.		V. balansatana Planch.
V. coignetiae Pull.		V. flexuosa Thunb.
V. lanata Roxb.		V. pagnuccii Rom.du Gail.
V. romaneti Rom.du Gail.		V. retordi Rom. du Gail.
		Інші маловивчені види (35)
V. davidii Rom. du Gail.

Рис. 4. Систематика східно-азіатських видів.

Систематика європейсько-азіатського винограду

Європейсько-азіатський виноград (V. vinifera L.) – вид європейського, західно-азіатського і північно-африканського походження. У природі поширений в Середній Азії, Закавказзі, в країнах Середземномор’я і Причорномор’я в Європі, а також Західній Азії і Північній Африці. У культурі широко відомий і має величезний ареал. Назву цьому виду дав К. Лінней (в перекладі з латині „ виноград, що дає вино”). Швейцарський ботанік О. Декандоль розділив цей вид на два підвиди: виноград лісовий (V. vinifera L. subsp. silvestris Gmel.), що об’єднує дикі форми, і виноград культурний (V . vinifera L. subsp. sativa D.C.), що об’єднує всі культурні сорти.

Vitis vinifera L.

ssp. sativa D.C.:				ssp. silvestris Gmel.:
Convarietis:
Orientalis:	Ocidentalis:	Pontica:	Nord Africa	tipica
caspica	iberica	georgica		abberans
antasiaticа	gallica	balcanica
		colchica

Рис.5. Систематика виду Vitis vinifera L.

Західноєвропейські сорти (convar. occidentalis Negr. ) об’єднують близько 25% сортів культурного винограду. В основному це сорти французького походження, а також сорти Німеччини, Іспанії, Португалії, Італії, Австрії. За морфологічними ознаками вони найближчі до лісового винограду, що росте в лісах Середньої Європи.

У групі виділено дві підгрупи сортів: subconvar iberica (сформовані на Піренейському півострові – Іспанія, Португалія) і subconvar gallica (сорти в основному французького походження). У кожній підгрупі виділяють два сортотипи: з дрібними плодами (microcarpa) і середніми плодами (mesocarpa).

За біологічними властивостями це рослини довгого дня і короткого вегетаційного періоду, з високим коефіцієнтом плодоношення, холодостійкі, чутливі до грибних хвороб. Кущі слаборослі. У групі західноєвропейських сортів немає безнасінних форм чи з частковою партенокарпією. Сорти призначені для виготовлення вина високої якості. В Україні з цієї групи найпоширеніші сорти: Аліготе, Піно, Рислінг, Трамінер, Семільон, Каберне Совіньон, Мурведр та ін.

Група сортів басейну Чорного моря (convar. Pontica Negr.) об’єднує 40% сортів культурного винограду. Основний регіон формотворення – стародавня Колхіда і Мала Азія. Найбільше поширені в Західній Грузії і Північному Кавказі, а також Криму, Румунії, Угорщині, на теренах Балканського півострова, Болгарії, Греції.

За морфологічними ознаками близькі до дикого винограду. Коронка і молоді листочки опушені і мають попелясто-сірий або білий відтінок. Листки відносно великі, цілокраї, сітчасто-зморшкуваті, із змішаним павутинним і щетинистим опушенням знизу. Грона середні, щільні, рідше пухкі, циліндро-конічні або з крильцем. Ягоди округлі, рідше овальні, середні, соковиті, м’ясисті, білі, рожеві або чорні. Насіння – від дрібного до великого.

Біологічні властивості: кущі середньорослі, рослини урожайні, середнього і пізнього строків дозрівання, вологолюбні, відносно холодо- і філоксеростійкі. У цій групі багато сортів з частковою партенокарпією, є майже безнасінні форми (Коринка). Накопичують цукру 18-20% за кислотності 6-10 %. Майже всі сорти винні або універсальні, лише небагато з них типові столові сорти. У 1946 р. А.М. Негрулем в середині групи виділено дві підгрупи: грузинська (subconvar georgica) із сортами Ркацителі, Сапераві, Мцване, Цолікоурі та ін. і балканська підгрупа сортів (subconvar balcanica) із сортами Альварна, Кабасма, Плавай, Фурмінт, Серексія, Гимза, Чауш та ін. Обидві підгрупи охоплюють два сортотипи: великоплідні (macrocarpa) Султані,Чауш, Пухляковський і коринки (corinthiaca) – Коринка біла, Коринка рожева, Коринка чорна.

Група східних сортів (convar orientalis Negr.) охоплює близько 35% культурних сортів. Для цих сортів характерною є сукупність рецесивних ознак. Виникли вони на краю ареалу Vitis vinifera L. в стародавніх оазах Передньої Азії. Формувалися на теренах Середньої Азії, Афганістану, Ірану, Сирії, країн Північної Африки.

Коронка і молоді листки голі, блискучі. Листки великі, часто сильно розсічені, зверху блискучі, гладенькі, знизу голі зі слабким щетинистим опушенням. Грона великі, пухкі, часто крилаті або гіллясті. Ягоди середні або великі, зазвичай овальні, яйцеподібні або видовжені. М’якоть хрустка, м’ясисто-соковита, шкірка міцна. Десь у 70% сортів плоди білого забарвлення, але є й рожеві. Насіння середнього або великого розміру, з довгим дзьобиком.

За біологічними особливостями сорти східної групи сильнорослі могутні рослини, високоврожайні, короткого дня, довгого вегетаційного періоду. Коефіцієнт плодоношення низький. Рослини слабохолодостійкі, посухо- і солевиносливі; багато сортів з частковою партенокарпією, є також майже безнасінні (кишмишні). В основному сорти столового призначення, рідше – універсальні.

У групі східних сортів виділено А.М. Негрулем дві підгрупи: каспійська підгрупа (subconvar caspica) зі стародавніми винними сортами Тербаш, Тавквері, Кара Узюм, Баян Ширей, Тавквері та ін. і передньоазіатська (subconvar antasiatica), що об’єднує столові сорти Хусайне, Тавриз, Тайфі, Карабурну, Агадаї, Німранг, Паркент та інші. У групі виділено також три сортотипи: мускати (apiana) – сорти з мускатним ароматом ягід; кишмиши (apirinea) – безнасінні сорти; сорт Шасла (aminea), а також всі похідні цього стародавнього сорту.

З групи східних сортів П.М. Грамотенко (1980) виділив самостійну північно-африканську еколого-географічну групу (convar Nord Africa), яка об’єднує столові сорти Єгипту, Марокко, Тунісу і Алжиру.