Розділ 7. Кадастрові зйомки

Згідно зі статтею 198 Земельного Кодексу України кадастрові зйомки, що є однією зі складових частин державного земельного кадастру, становлять комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок [21].

Стаття 1 Закону України від 23.12.1998 № 353-XIV «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» дає детальніше визначення поняття «кадастрові зйомки» як комплексу робіт, спрямованих на вивчення необхідних топографічних елементів місцевості щодо пунктів геодезичної мережі (зокрема меж земельних ділянок з їх найменуваннями, кількісними та якісними показниками) і нанесення їх на планшет для створення планів (карт), що слугують основою для кадастрів [5].

Основним нормативним документом щодо кадастрових зйомок в Україні є наказ Укргеодезкартографії від 09.04.1998 № 56 «Про затвердження Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-97)» [4].

Кадастрова зйомка охоплює:

- геодезичне встановлення меж земельної ділянки;

- погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками землі та землекористувачами;

- відновлення меж земельної ділянки на місцевості;

- встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі;

- виготовлення кадастрового плану.

Кадастрові зйомки виконують особи, які мають ліцензію на проведення робіт з кадастрових зйомок, видану органом Держкомзему у встановленому законодавством порядку.

Порядок проведення кадастрової зйомки, склад і форми документів, які подаються за результатами її виконання, вимоги до точності робіт визначаються нормативними актами Держкомзему України та головного управління по геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України. Одним із таких нормативних документів є Положення про кадастрові зйомки, де визначаються методи проведення кадастрової зйомки, а також ті норми, дотримання яких необхідно забезпечити. Визначаються необхідні рівні кваліфікації виконавця цих робіт.

Роботи з кадастрових зйомок проводять у два етапи: перший - підготовчий; другий - виробничий.

Підготовчий етап полягає у:

- розробці технічного завдання на виконання робіт;

- підготовці робочого кадастрового плану (схеми) виконання робіт;

- збиранні, вивченні забезпечення правовими земельно-кадастровими та планово-картографічними матеріалами.

Вивченню й аналізу підлягають графічні, текстові і правові документи на земельні ділянки, матеріали попередніх зйомок, наявні кадастрові плани, топографічні карти та карти найбільших масштабів.

На основі зібраних і проаналізованих матеріалів складають технічне завдання на виконання робіт, в якому вказують:

- черговість виконання обстежень і кадастрових зйомок земельних ділянок;

- способи виконання зйомок;

- необхідність встановлення обмежень (обтяжень) щодо використання земельних ділянок;

- вимоги до оформлення документації.

На основі наявних планово-картографічних матеріалів створюють робочі кадастрові плани (схеми) та готують договір на проведення робіт.

За наявності необхідних матеріалів роботи проводять в такому порядку:

- на планово-картографічний матеріал наносять межі земельних ділянок і кадастрових зон та їх номери (у населених пунктах);

- наносять межі кварталів та їх номери;

- наносять межі зон обмежень і обтяжень щодо використання земельних ділянок.

Виробничий етап виконують підрядники, він передбачає:

- складання списку власників земельних ділянок і землекористувачів;

- польове обстеження земельних ділянок з уточненням їх меж;

- геодезичне встановлення (відновлення) меж земельних ділянок;

- погодження меж земельних ділянок із суміжними власниками та землекористувачами;

- встановлення меж зон обмежень і обтяжень щодо використання земельних ділянок.

Виробничий етап починається зі складання списків всіх власників землі та землекористувачів. Від кожного власника (землекористувача) отримують копії правовстановлюючих документів (Державних актів або рішень органів державної влади про надання, передачу земельних ділянок у власність). Відомості про власників землі і землекористувачів групують у переліки, окремо щодо юридичних і фізичних осіб.

Польове обстеження полягає у пошуку та уточненні розташування поворотних точок меж земельних ділянок. У процесі польового обстеження виконують зйомку способом промірів і засічок мірною стрічкою. Ведуть абрис встановлення і відновлення меж, обмежень і обтяжень.

Встановлення меж – це процес закріплення в натурі межовими знаками і в правовому документі меж власності з узгодженою і зареєстрованою точною лінією.

Межі земельних ділянок, які надають або передають у власність чи у користування, встановлюють або відновлюють в натурі за наявними планово-картографічними матеріалами і закріплюють довгостроковими межовими знаками встановленого зразка.

Встановлення в натурі або відновлення усіх поворотних точок меж земельних ділянок здійснюють геодезичними методами з прив'язкою їх до пунктів державної геодезичної мережі і закріпленням довгостроковими межовими знаками. Здійснюється зйомка з наступним вирахуванням координат поворотних точок меж і площі ділянки.

Спори стосовно меж земельної ділянки регулюють місцеві органи Держкомзему України.

Камеральні роботи передбачають обробку результатів польових робіт і складання кадастрового плану, який є складовою частиною технічної документації.

Кадастровий план земельної ділянки складають в масштабі, який забезпечує чітке зображення всіх елементів і написів. На план наносять:

- межі земельної ділянки з описом суміжних власників і землекористувачів;

- поворотні точки меж земельних ділянок;

- лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки;

- усі лінії, які є суходільними межами;

- річки, озера, канали, шляхи, лісосмуги, інші елементи рельєфу, що збігаються з межами земельної ділянки;

- межі вкраплених земельних ділянок сторонніх власників і землекористувачів;

- межі зон обмежень (обтяжень) щодо використання земельної ділянки.

Межі викреслюють суцільною або пунктирною лінією чорною тушшю відповідно до умовних позначень.

Виготовлення кадастрових планів в Україні пов’язане зі значними труднощами, які зумовлені суперечливістю чинної нормативно-правової бази. Фактично в Україні неможливо виготовити кадастровий план земельної ділянки, який би повністю відповідав вимогам нормативно-правових актів. З одного боку, виготовлення кадастрових планів (відповідно до статті 11 Закону України від 23.12.1998 № 353-XIV «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» [87]), створення та оновлення кадастрових карт (планів) належить до загальнодержавних топографо-геодезичних і картографічних робіт. Таким чином, для виготовлення кадастрових планів, відповідно до пункту 1.1.6 Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98), мають застосовуватися «Умовні знаки для топографічних планів масштабів 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500», затверджені наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 03.08.2001 № 295 [75].

З іншого боку, вимоги до змісту кадастрових планів описані у пункті 2.6 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, що затверджена наказом Держкомзему від 04.05.1999 р. № 43 (зареєстровано в Мінюсті України 04.06.1999 р. за № 354/3647) [75]. Цей нормативно-правовий акт вказує, що кадастровий план земельної ділянки складається в масштабі, який забезпечує чітке зображення всіх елементів і написів, а на сам план мають бути нанесені: межі земельної ділянки з описом суміжних землевласників і землекористувачів; поворотні точки меж земельної ділянки; лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки; річки, озера, канали, шляхи, лісосмуги, інші елементи ситуації; межі будинків і споруд, розташованих на земельній ділянці; межі вкраплених земельних ділянок сторонніх землевласників і землекористувачів (додається їх список); межі угідь і зон обмежень щодо використання земельної ділянки. Відобразити усі ці елементи плану за допомогою «Умовних знаків для топографічних планів масштабів 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500» принципово неможливо, оскільки ці нормативні документи не узгоджені між собою, а умовні позначення для багатьох видів меж, елементів ситуації, угідь та обмежень взагалі відсутні.

Можна лише сподіватися, що після підпорядкування Державної служби геодезії, картографії Держкомзему, яке відбулось відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2009 № 1413 «Питання Державної служби геодезії, картографії та кадастру», зазначені розбіжності у відомчих нормативно-правових актах будуть усунуті [60].

Відновлення меж земельної ділянки на місцевості є особливо важливим видом кадастрових зйомок, адже саме цей вид робіт має забезпечувати реальне гарантування прав на землю та вирішення земельних спорів завдяки геодезичному відтворенню в натурі (на місцевості) втрачених поворотних точок межі земельної ділянки відповідно до офіційних даних державного земельного кадастру [6].

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) встановлюють на підставі розроблених і затверджених відповідно до статті 186 Земельного кодексу України:

- технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) – у разі, коли власнику (користувачу) земельної ділянки видано документ, що посвідчує право на земельну ділянку, без виносу меж такої ділянки в натуру (на місцевість) та закріплення їх межовими знаками;

- технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, у тому числі у разі поділу чи об'єднання земельних ділянок (частина перша та друга статті 56 Закону України "Про землеустрій") або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (частина третя статті 56 Закону України "Про землеустрій") ‒у разі передачі земельної ділянки у власність (користування) із земель державної чи комунальної власності, а також із земель приватної власності у разі зміни її меж або цільового призначення внаслідок поділу чи об'єднання земельних ділянок перед заповненням бланка державного акта на право власності на земельну ділянку або бланка державного акта на право постійного користування земельною ділянкою.

Документацію із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляють у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій. Вона є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Комплекс робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) охоплює:

1. підготовчі роботи;

2. топографо-геодезичні, картографічні роботи та роботи із землеустрою;

3. камеральні роботи, складання та оформлення матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

4. встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Підготовчі роботи передбачають збір та аналіз виконавцем наявних документації із землеустрою, матеріалів інвентаризації земель, планово-картографічних матеріалів, правових підстав надання земельної ділянки у власність (користування), відомостей про наявність спірних питань щодо меж земельної ділянки, переліку обмежень у використанні земельної ділянки і наявних земельних сервітутів, списків координат пунктів державної геодезичної мережі.

Топографо-геодезичні, картографічні роботи та роботи із землеустрою виконують, а результати цих робіт оформлюють відповідно до Законів України "Про землеустрій" [68], "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність" [5], Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98), затвердженої наказом Укргеодезкартографії від 09.04.98 р. № 56, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.06.98 р. за № 393/2833 (із змінами) [87]. Виконавець, тобто юридична або фізична особа, яка отримала ліцензії на проведення робіт із землеустрою та топографо-геодезичних робіт для спрощення створення зйомочної основи, необхідної для виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), може отримувати у встановленому законодавством порядку: відомості про наявні пункти державної геодезичної мережі та геодезичних мереж згущення з Державного картографо-геодезичного фонду у відповідній системі координат, каталоги координат і викопіювання з кадастрового плану з бази даних автоматизованої системи державного земельного кадастру.

Камеральні роботи виконують для опрацювання даних, отриманих у результаті проведених топографо-геодезичних робіт, робіт із землеустрою та складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) містять:

- пояснювальну записку, де наведено опис місця розташування земельної ділянки, відомості про власника (користувача) земельної ділянки, відомості про виконавця (виконавців), реквізити відповідних ліцензій, необхідних для виконання робіт, стислий опис виконаних робіт;

- технічне завдання на встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); (рисунок 1)

- копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи;

- копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку;

- матеріали топографо-геодезичних робіт;

- план меж земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки, на якому відображено зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів). На бажання замовника замість плану меж земельної ділянки може складатися кадастровий план земельної ділянки;

- перелік обмежень у використанні земельної ділянки і наявні земельні сервітути;

- у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

- акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який додають до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками; (рисунок 2).

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками таких видів:

вид I (рисунок 3) – металева марка (сірий чавун, чавун з антикорозійним покриттям або сталь) у формі кола діаметром 80 мм і товщиною 12 мм з хвостовою частиною довжиною 135 мм та діаметром 30 мм, яка має дві конічні проточки до діаметру 20 мм, що ускладнюють видалення марки. У центрі лицьового боку марки розташований сферичний виступ з поглибленням для нанесення мітки червоного кольору, під яким вказано номер межового знака.

За периметром кола угорі виконано напис "МЕЖОВИЙ ЗНАК", унизу – "Україна". Межовий знак виду І призначений для закріплення меж земельних ділянок, які збігаються з шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами, а також на асфальтованій або бетонній поверхні;

- вид II (рисунок 4) – конструкція, що складається з опори (бетонного моноліту у формі усіченої чотиригранної піраміди (призми) з розмірами нижньої основи - 200х200 мм, верхньої основи - 120х120 мм і висотою 700 мм та металевої марки, що цементується при виготовленні межового знака у верхню основу бетонного моноліту. У центрі лицьового боку марки розташований сферичний виступ з поглибленням для нанесення мітки червоного кольору, під яким вказано номер межового знака. За периметром кола угорі виконано напис "МЕЖОВИЙ ЗНАК", унизу - "Україна". Межовий знак виду II призначений для закріплення меж земельних ділянок на ґрунтовому покриві або асфальтованій поверхні;

- вид III (рисунок 5) - непластифікований полівінілхлоридний стовпчик діаметром 90 мм та висотою 1200 мм. У центрі верхнього торця розташований сферичний виступ з поглибленням для нанесення мітки червоного кольору, під яким вказано номер межового знака. За периметром кола угорі виконано напис "МЕЖОВИЙ ЗНАК", унизу - "Україна". Межовий знак виду III призначений для закріплення меж земельних ділянок на ґрунтовому покриві.