
- •Земельний кадастр
- •Земельний кадастр
- •Переднє слово
- •Розділ 1. Загальне поняття про державний земельний кадастр
- •1.1. Загальні відомості про державний земельний кадастр
- •1.2. Історичний розвиток земельно-кадастрових робіт на території України
- •1.3. Земельно-Кадастрові Роботи у Капіталістичних Країнах
- •1.4. Місце земельного кадастру у складі кадастру природних ресурсів
- •1.5. Роль земельного кадастру в регулюванні земельних відносин і реалізації земельної реформи в Україні
- •1.6. Предмет, завдання і зміст курсу та зв’язок його з іншими дисциплінами
- •Розділ 2. Характеристика державного земельного кадастру
- •2.1. Зміст і призначення державного земельного кадастру
- •2.2. Види і принципи державного земельного кадастру
- •2.3. Методологічні основи державного земельного кадастру
- •2.4. Порядок ведення і сучасний стан державного земельного кадастру
- •Розділ 3. Земельні ресурси як об`єкт державного земельного кадастру
- •3.1. Земельні ресурси та їх категорії
- •3.2. Земельна ділянка як основна земельно-кадастрова одиниця
- •3.3. Угіддя як елемент земельного кадастру. Класифікація угідь
- •3.4. Земельний фонд України у складі світових земельних ресурсів та сучасний стан його використання
- •Територія та населення окремих країн світу
- •Розділ 4. Інформаційне забезпечення земельно-кадастрових даних
- •4.1. Земельно-кадастрові дані, методи їх одержання, аналізу і систематизації
- •4.2. Зйомки та обстеження території в земельному кадастрі, їх зміст і порядок ведення
- •4.3. Статистичні методи одержання, обробки й аналізу даних земельного кадастру
- •4.4. Текстові і планово-картографічні матеріали державного земельного кадастру
- •Розділ 5. Автоматизація ведення державного земельного кадастру
- •5.1. Передумови створення автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру
- •5.2. Правове та організаційне забезпечення створення автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру
- •5.3. Мета, принципи створення автоматизованої системи державного земельного кадастру України та її функціональне призначення
- •5.4. Архітектура автоматизованої системи державного земельного кадастру України
- •5.5. Організація баз даних автоматизованої системи державного земельного кадастру України
- •5.6. Програмно-технічне забезпечення автоматизованої системи державного земельного кадастру
- •К xmLонтрольні питання
- •Контрольні питання
- •Розділ 6. Кадастрове зонування
- •Розділ 7. Кадастрові зйомки
- •Технічне завдання на встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)
- •Розділ 8. Бонітування ґрунтів
- •8.1. Загальні положення бонітування ґрунтів та оцінки земель
- •8.2. Природно-сільськогосподарське районування території
- •8.3. Поняття бонітування ґрунтів
- •8.4. Діагностичні ознаки бонітування ґрунтів
- •8.5. Складання шкал бонітування ґрунтів
- •Розділ 9. Економічна оцінка земель
- •9.1. Загальні положення економічної оцінки земель
- •9.2. Показники економічної оцінки земель
- •9.3. Визначення показників економічної оцінки земель
- •9.4. Складання шкал економічної оцінки земель
- •Шкала часткової оцінки земель за агрогрупами ґрунтів по зернових культурах
- •Контрольні питання
- •Розділ 10. Грошова оцінка земель
- •10.1. Нормативна грошова оцінка земель
- •10.1.1. Грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення
- •10.1.2. Грошова оцінка земель населених пунктів
- •10.1.3. Грошова оцінка земель несільськогосподарського призначення
- •10.2. Нормативна грошова оцінка земель природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення
- •Нормативна грошова оцінка земель лісового фонду
- •Індексація нормативної грошової оцінки земель
- •10.3. Експертна грошова оцінка земельних ділянок
- •10.3.1. Загальні положення проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок
- •10.3.2. Принципи експертної оцінки земельних ділянок
- •10.3.3. Методичні підходи до експертної оцінки земельних ділянок
- •Методичний підхід, що базується на врахуванні витрат на земельні поліпшення
- •Методичний підхід, що базується на капіталізації чистого операційного або рентного доходу
- •Методичний підхід, що базується на зіставленні цін продажу подібних земельних ділянок
- •10.3.4. Узгодження та інтерпретація результатів і складання звіту з експертної грошової оцінки
- •Контрольні питання
- •Розділ 11. Державна реєстрація земельних ділянок
- •Контрольні питання
- •Розділ 12. Облік кількості та якості земель
- •12.1. Завдання і значення державного земельного кадастру місцевого рівня
- •12.2. Державний земельний кадастр як система. Поняття і зміст системи державного земельного кадастру
- •12.3. Управління і організація державного земельного кадастру
- •Повноваження Кабінету Міністрів України в управлінні земельним кадастром
- •Повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі дзк
- •Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі дзк
- •Повноваження обласної ради у галузі Управління дзк
- •Повноваження районних рад у галузі дзк
- •Повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі дзк
- •Організація державного земельного кадастру
- •Земельно-кадастрові роботи можуть здійснюватися на підставі:
- •Замовники та розробники земельно-кадастрової документації.
- •Загальні вимоги до змісту земельно-кадастрової документації (текстової і графічної)
- •Затвердження земельно-кадастрової документації
- •12.4. Земельно-кадастрові відомості, їх відкритість та порядок користування ними (Державний фонд відомостей і документів дзк)
- •Технічне та технологічне забезпечення дзк
- •12.5. Облік земель
- •12.6.Державна статистична звітність з кількісного обліку земель
- •12.6.1. Державна статистична звітність з обліку кількості земель як інформаційна база щодо характеристики земельного фонду країни та його використання
- •12.6.2. Структура ведення державної статистичної звітності
- •12.6.3. Звітно-облікові документи
- •12.6.4. Порядок подання та затвердження звітно-облікових документів
- •12.7.. Облік якості земель
- •Інженер-землевпорядник повинен вміти:
- •Розділ 13. Земельний кадастр у зарубіжних країнах
- •13.1. Земельний кадастр у країнах Північної Америки
- •13.2. Земельний кадастр у країнах Європи
- •13.3. Земельний кадастр у Росії
- •13.4. Земельний кадастр у країнах Азії й Африки
- •Контрольні питання
- •Бібліографічний список
3.4. Земельний фонд України у складі світових земельних ресурсів та сучасний стан його використання
Україна володіє великими земельними ресурсами. Її земельний фонд – 60,3 млн. га – безцінне національне багатство, спроможне за ефективного управління забезпечити гідне життя громадянам.
Майже 70% території країни займають сільськогосподарські угіддя, понад 17% – ліси і лісовкриті площі. Міста та інші населені пункти займають понад 6,9 млн. га земельного фонду, або 11,4 %.
Більш ніж половину території нашої країни (65,4%) використовують сільськогосподарські товаровиробники, 11,9% – громадяни. Ще більшою є питома вага продуктивних угідь у їх власності і користуванні. Зокрема сільськогосподарські товаровиробники використовують 80,8% сільськогосподарських угідь, а громадяни – 16,3%.
Принципово докорінні зміни, але, на жаль, тільки структурні, відбулися в земельному фонді в 1991 – 1998 роках. Земельними власниками стали мільйони громадян України. Структура власності земельного фонду значно змінилася: від лише державної власності на землю – до власності фізичних і юридичних осіб. Конституція України [33] проголосила право власності українського народу на земельні та інші природні ресурси. Наш народ тепер має право володіти, користуватися і розпоряджатися цим багатством країни. Водночас стаття 14 у формі загальних засад закріплює конституційні положення щодо землі, які створюють принципово нову в Україні конституційну основу для регулювання земельних відносин.
Конституція гарантує право власності на землю, яке може існувати і як право приватної власності, і як право державної та комунальної власності.
У зв’язку з цим питання державного управління земельним багатством України не тільки не зняті з порядку денного, а й стають сьогодні гострішими.
Економічні і соціальні проблеми країни вимагають удосконалення земельних відносин, формування нормативної бази для визначення і закріплення прав та відповідальності за використання землі. Це завдання не вирішено, не прийнято низку законів (Про державний земельний кадастр, Про землевпорядкування, Про реєстрацію земельних ділянок і права власності на них, Про охорону земель, Про іпотеку земельних ділянок та ін.), які є основними щодо визначення та формування земельних відносин і управління земельними ресурсами в Україні.
Земельні відносини, управління земельними ресурсами в умовах державного регулювання ринкової економіки є найважливішими проблемами.
Для дослідження та розкриття суті поняття малоземелля доречним є порівняння землезабезпеченості України з деякими країнами світу (табл. 1). Україна входить до числа країн, де сконцентровані найбільші масиви земель сільськогосподарського призначення. Для порівняння земельних ресурсів брали до уваги насамперед розвинуті країни Європи та Північної Америки, а також країни колишнього соцтабору – ті, де сільське господарство було однією з провідних галузей національної економіки. Тому поза межами порівняння залишилися країни Південної Америки (Аргентина, Бразилія та ін.), Азії (Індія і Китай) та Австралія.
Як свідчать дані табл.1, Україна входить до п’ятірки держав, в яких на 100 жителів припадає понад 50 га ріллі. Після таких великих за територією країн світу, як США, Росія та Канада, Україна посідає четверте місце і володіє 41,9 млн га сільськогосподарських угідь, з яких 33,3 млн га зайнято безпосередньо під ріллею (рис. 1). В Україні показник розораності сільськогосподарських земель один з найвищих у світі (рис. 2). Дещо інша ситуація у високорозвинутих країнах Заходу, де розораність земель менша завдяки заходам щодо її зниження. Зауважимо, що вилучити землі з обробітку можуть країни з високо розвинутим аграрним сектором економіки.
У сучасних умовах Україна не може стимулювати зменшення розораності сільськогосподарських угідь, але такий процес все ж відбувається через неможливість повноцінного їх обробітку, складність залучення в аграрну сферу необхідних фінансово-матеріальних ресурсів.
Щодо забезпеченості громадян України землею, то на душу населення припадає 0,80 га сільськогосподарських угідь і 0,64 га ріллі. Порівнюючи Україну з невеликими за територією державами, такими як Бельгія, Швейцарія, Великобританія, де на 100 тис. населення припадає ріллі в декілька разів менше, ніж у нас, чинник малоземелля відчувається гостро саме в Україні. Чому?
Цьому є декілька пояснень. Серед визначальних чинників малоземелля назвемо насамперед нерівномірність розподілу сільського населення щодо земельних ресурсів, зокрема в Західному регіоні України, та нерозвиненість у сільській місцевості інших виробництв – легкої промисловості, різноманітних обслуговуючих підприємств тощо. Нині в малоземельних регіонах домінуючою галуззю є сільське господарство, кризовий стан якого може бути джерелом соціального напруження через необхідність звільнення значної кількості працівників колишніх радгоспів і колгоспів. Тому основною проблемою малоземельних регіонів є стимулювання розвитку підприємств несільськогосподарського напряму.
Таблиця 1
Площа сільськогосподарських угідь окремих країн світу, млн га
Країна |
Всього с.-г. угідь |
У тому числі |
На 100 осіб населення | |||
рілля |
багаторіч-ні наса-дження |
сінокоси і пасовища |
с.-г. угідь |
ріллі | ||
Україна |
41,9 |
33,3 |
1,1 |
7,5 |
80,4 |
64,0 |
Австрія |
3,5 |
1,4 |
0,1 |
2,0 |
44,3 |
17,7 |
Бельгія |
1,5 |
0,8 |
0 |
0,7 |
14,3 |
7,6 |
Білорусь |
9,4 |
6,1 |
0,2 |
3,1 |
91,3 |
59,2 |
Великобританія |
17,6 |
6,5 |
0 |
11,1 |
30,3 |
11,2 |
Іспанія |
30,2 |
15,2 |
0,4 |
10,3 |
77,2 |
38,2 |
Канада |
73,4 |
45,4 |
0,1 |
27,9 |
264,0 |
163,3 |
Німеччина |
18,7 |
14,3 |
0,4 |
4,0 |
48,6 |
37,1 |
Польща |
210,2 |
129,9 |
2,3 |
78,0 |
140,9 |
87,1 |
Росія |
14,8 |
9,4 |
0,6 |
4,8 |
65,2 |
41,4 |
Румунія |
426,9 |
185,7 |
2,0 |
239,2 |
165,8 |
72,1 |
США |
30,3 |
18,0 |
1,2 |
11,1 |
52,5 |
31,2 |
Франція |
1,6 |
0,4 |
0,1 |
1,1 |
23,2 |
5,8 |
Швейцарія |
1,6 |
0,4 |
0,1 |
1,1 |
23,2 |
5,8 |
Такі підприємства акумулюватимуть надлишок робочої сили і сприятимуть рівномірній зайнятості жителів сіл протягом року. Зрозуміло, що розвиток підприємств несільськогосподарського призначення в селах безпосередньо пов’язаний з ринковими реформами сільськогосподарського виробництва. Одним із наслідків цих реформ буде зміна структури зайнятості сільського населення в напрямі зменшення працюючих безпосередньо в сільськогосподарському виробництві. Поки що за цим показником Україна, як і більшість постсоціалістичних країн, належить до держав аграрно-індустріальної економіки. У країнах такого типу 20–30% населення зайнято в сільському господарстві. У країнах індустріальної економіки кількість зайнятих у сільському господарстві не перевищує 10% (у Великобританії – лише 2%).
Порівняння кількості населення, задіяного в сільському господарстві, деяких країн Європи, США, Канади уточнює (табл. 2). Для детальнішого порівняння взято Австрію та Францію. Австрія поєднує в собі риси малих і середніх країн Європи, а Франція схожа за своїми розмірами та кількістю населення до показників України.
Рис. 1. Сільськогосподарське використання земель.
Рис. 2. Розораність території в Україні та інших країнах, %.
В Австрії та Франції кількість населення, зайнятого в сільському господарстві, значно менша, ніж в Україні (відповідно 8%, 6% і 19%). Водночас густота населення на 1 м2в Україні менша – відповідно на 8 та 21% (див. табл. 2). Це свідчить про те, що в сільській місцевості цих країн несільськогосподарські
Таблиця 2