1.5 Класи та марки бетону

Нормами проектування встановлюються показники якості бетону — класи та марки:

1) клас бетону за міцністю на осьовий стиск В (цей показник вказують в проектах у всіх випадках);

2) клас бетону за міцністю на осьовий розтяг B_t (вказують у тих випадках, коли ця характеристика контролюється при виготовленні ЗБК);

3) марка бетону за морозостійкістю F (вказується для ЗБК, що експлуатуються в умовах підвищеної вологості при перемінному заморожуванні і відтаванні);

4) марка бетону за водонепроникністю W (вказується для конструкцій, що експлуатуються під тиском рідин);

5) марка бетону за густиною Д (вказується для теплоізоляційних ЗБК).

Задані клас та марку бетону отримують відповідним підбором бетонної суміші в лабораторних умовах з наступним випробовуванням зразків.

Найбільш цінний показник бетону — його міцність на стиск — характеризується класом бетону В (МПа): тимчасовий опір стисканню бетонних кубів 15х15х15 см, випробуваних через 28 діб зберігання при температурі 202⁰С і вологості 100%.

Нормами встановлені такі класи В бетону на осьовий стиск:

а) для важкого бетону — В7,5, В10, В12,5, В15, В20, В30, В35, В40, В45, В50, В55, В60;

б) для дрібнозернистих бетонів залежно від виду:

А (з модулем крупності піску 2,1 і більше) — до В40;

Б (з модулем крупності піску в межах 1 — 2,1) — до В30;

В (при автоклавній обробці бетону) — до В60;

в) для легкого бетону — до В40.

Класи бетону на осьовий розтяг (МПа) B_t0,8, B_t1,2, B_t1,6, B_t2, B_t2,4, B_t2,8, B_t3,2 означають тимчасовий опір розриву бетонних вісімок, витриманих 28 діб при температурі 202⁰С і вологості 100%.

Марки бетону за морозостійкістю бувають віл F25 до F500 і означають кількість циклів заморожування і відтавання зразка без втрати ним міцності.

Марки бетону за водонепроникністю встановлені від W2 до W12. Вони вказують на граничний тиск рідини, коли вона ще не просочується через зразок.

Марка бетону за густиною від Д800 до Д2400 характеризує середню густину бетону (кг/м³).

Оптимальний клас чи марку бетону вибирають на основі техніко-економічних міркувань залежно від виду залізобетонної конструкції, умов її експлуатації, способу виготовлення.

1.6. Вплив часу та умов тужавлення на міцність бетону

Міцність бетону зростає протягом тривалого часу. Найінтенсивніший ріст міцності спостерігається в початковий період тужавлення.

Міцність бетону, виготовленого на портландцементі, зростає найінтенсивніше за перші 28 діб тужавлення, а виготовленого на пуцолановому та шлакопортландцементі зростає повільніше — за 90 діб тужавлення.

За сприятливих умов тужавлення міцність бетону може зростати на протязі довгого часу, що вимірюється роками. Це явище пояснюється довготривалим періодом утворення цементного каменю та наростанням його міцності в часі.

Ріст міцності бетону на портландцементі при температурі тужавлення не нижче 15⁰С можна охарактеризувати такою залежністю

(якщо t  7 діб), (1.1)

де R_t — міцність бетону в віці t діб; R — міцність бетону в віці 28 діб.

Процес тужавлення бетону значно прискорюється при підвищеній температурі та вологості. Тужавлення бетону при температурах нижчих за 0⁰С припиняється.