9.6. Деформаційні шви

Більшість залізобетонних конструкцій – статично невизначувані системи. Зміна температури, усадка бетону, нерівномірне осідання фундаментів створюють у таких конструкціях додаткові зусилля. Так, у балках каркасів неопалюваних будівель, у конструкціях, що зазнають сезонного пере­паду температур, який спричиняє періодичні розтягання і стискання, у фундаментах на різнорідних ґрунтах або в разі неоднакового тиску на їх основи, – в усіх цих випадках можуть утворюватися тріщини надмірної ширини розкриття або деформуватись частини конструкцій.

Для зменшення зазначених зусиль залізобетонні конструкції поділяють по довжині та ширині на окремі частини (блоки) деформаційними швами.

В разі спорудження будівель з монолітних конструкцій деформаційні шви є робочими швами, тобто місцями для технологічного пере­ривання робіт.

Рис. 9.5. Деформаційні шви: а – осадочний шов при кон­сольних випусках балок: б – температурний шов у збірних конструкціях; в – те саме, у монолітних: г – осадочний шов за допомогою вкладного елемента: 1 – колона: 2 – ригель: 3 – плита: 4 – моно­літне перекриття: 5 – вклад­ний елемент; 6 – фундамент

Осадочні і температурно-усадочні шви в залізобетонних конструк­ціях роблять зварними з розрізуванням елементів до підошви фунда­менту (рис. 9.5, а). У каркасних будівлях температурно-усадочні шви виконують спарюванням колон з доведенням шва до верху фундаменту (рис. 9.5, б та в).

При значній відстані між осями колон осадочний шов виконують на зустрічних консолях балок (рис. 9.5, а) або у проміжку між коло­нами роблять вкладний проліт (рис. 9.5, г).

Консолі балок армують відповідно до діючих зусиль, а щоб змен­шити тертя між балками, закладають сталеві пластини.

Температурно-усадочні шви зазвичай роблять завширшки 20...З0 мм і заповнюють толем, руберойдом чи просмоленим клоччям.

Контрольні запитання

1. Які основні принципи покладено в основу проектування будівель та споруд?

2. Якими конструктивними заходами забезпечується просторова жорсткість будівель?

3. У чому полягає уніфікація планувальних вирішень?

4. Які основні параметри прольотів та висот поверхів одно- та багатоповерхових будівель?

5. Які основні принципи покладено в основу типізації конструктивних елементів?

6. Які основні технологічні схеми виготовлення збірних залізобетонних конструк­цій?

7. Чим пояснюється необхідність розрахунку збірних конструкцій у стадії виготовлення, транспортування та монтажу їх?

8. Які основні принципи розчленування рами на збірні елементи?

9. За якими функціональними ознаками поділяються стики збірних залізобетон­них конструкцій?

10. У яких випадках застосовують деформаційні шви?

11. Які основні конструкції деформаційних швів?

Р о з д і л 10

Перекриття багатоповерхових будівель

10.1. Основні відомості

Плоскі залізобетонні перекриття дуже поширені у промисловому та житлово-цивільному будівництві завдя­ки своїй економічності, довговічності, гігієнічності, вогнестійкості та високій опірності статичним та динамічним навантаженням

За способом виготовлення перекриття бувають монолітні, збірні та збірно-монолітні.

Монолітні перекриття бетонують безпосередньо на будівельному майданчику. Це подовжує строки будівництва і потре­бує додаткових витрат на влаштування помостів, опалубки та прогрі­вання бетону взимку. Тому монолітні перекриття застосовують у бу­дівництві за індивідуальними, нетиповими конструктивними рішен­нями, коли використання таких перекриттів економічно доцільне.

Збірні перекриття найбільш індустріальні. Крім того, застосування їх дає можливість уніфікувати конструктивні елементи, що забезпечує велику варіантність проектних вирішень при обмеженому числі типорозмірів. Конструктивні елементи збірних перекрит­тів виготовляють на заводах, а на будівельному майданчику виконують механізований монтаж їх, що скорочує строки будівництва. Вони більш економічні і менш трудомісткі, ніж монолітні та збірно-моноліт­ні перекриття.

Збірно-монолітні перекриття є оптимальним по­єднанням збірних та монолітних елементів. Так, на збірні балки мож­на укладати збірні плити зменшеної товщини з наступним замонолічуванням усього перекриття.

За конструктивним вирішенням монолітні, збірні та збірно-монолітні перекриття бувають балкові та безбалкові.

Балкові перекриття складаються з балок, які ідуть у одному або двох напрямах, та плит.

а

б

в

г

д

Рис. 10.1. Схеми плит перекриттів: а – при опиранні на дві сторони: б – при опиранні на чо­тири сторони і роботі в напрямі , ();в – те саме, при роботі в двох напрямах ();г – при опиранні на три сторони ():д – те саме, при ; 1 – лінії зламу; 2 – робоча арматура

Плити, що входять до складу перекриттів, можуть опиратися на дві, три або чотири сторони (рис. 10.1). В разі опирання тільки на дві (рис. 10.1, а), а також на чотири (рис. 10.1, б) сторони і за умови співвідношення сторін плити розраховують як балкові, що працюють на згинання в одному напрямі, а за умови(рис. 10.1,в) – як плити, які оперті по контуру і працюють на зги­нання в двох напрямах. При опиранні плит на три сторони і за умови співвідношення сторін (рис. 10.1,г) їх можна розраховувати як плиту, оперту по контуру, а якщо , виділяють дві ділянки: балкову завширшкиз прольотомі решту плити, яка працює в двох напрямах (рис. 10.1,д).

Залежно від співвідношення розмірів плит у плані розрізнюють перекриття з балковими плитами, або з плитами, опертими по кон­туру.

Безбалкові перекриття складаються з плит, опертих безпосередньо на колони. Такі перекриття бувають монолітними, збірними та збірно-монолітними. До безбалкових належать і перекриття в будівлях, що зводяться методом піднімання перекриттів або по­верхів.