Нині поняттям “етика” охоплюється теорія моралі, що відображає явища, стосунки людей у процесі соціальної діяльності. Отже, етика – це наука про мораль, її походження, роль у суспільному та особистому житті людини.

Термін “професійна етика” з’явився у результаті класифікації трудової діяльності, виникнення різноманітних професійних груп. Отже, об’єктом професійної етики є людина. Тому цілком закономірне існування різноманітних видів професійної етики, що випливають із розмаїття професій: лікарська, правнича, військова, інженерна, наукова тощо. Існує і надпрофесійна етика: адміністративна, управлінська, етика спілкування тощо, оскільки її норми поширюються на всі види трудової діяльності і стосуються кожної професії.

Основні функції та завдання професійної етики полягають у моральному регулюванні професійних відносин, підвищенні професійної майстерності спеціаліста, розвиткові його професіоналізму, виробленні напряму вдосконалення професійної моралі, доповненні її новими нормами, традиціями та звичаями, формуванні стійких моральних якостей спеціаліста, встановленні межі між правомірною та неправомірною професійною поведінкою, обгрунтуванні професійного ідеалу та ін.

Професійна етика як наука не створює моральних норм, не диктує і не нав’язує їх членам суспільства, інакше вона скотилася б на позиції моралізаторства. Вона вивчає ці норми і своїм творчим розвитком лише спонукає до їх утворення.

Термін “професійна етика” звичайно вживається для визначення не стільки галузі етичної теорії, скільки своєрідного морального кодексу людей певної професії. Професійна етика зумовлена особливостями деяких професій, корпоративними інтересами, професійною культурою. Люди, які виконують однакові або близькі професійні функції, відпрацьовують специфічні традиції, об’єднуються на підставі професійної солідарності, підтримують репутацію своєї соціальної групи. В кожній професії є свої моральні проблеми. Але серед інших професій вирізняється певна група таких, де вони виникають частіше, які потребують особливої уваги. Професійна етика має значення насамперед для професій, об’єктом яких є людина. Там, де представники певної професії в силу її специфіки знаходяться в постійному або навіть безперервному спілкуванні з іншими людьми існують специфічні “моральні кодекси” людей цих професій, спеціальностей.

Професійна етика – це сукупність правил поведінки певної соціальної групи, яка забезпечує моральний характер взаємовідносин, що обумовлюються професійною діяльністю, а також галузь науки, яка вивчає специфіку проявів моралі в різних видах діяльності.

Професійна етика поширюється на ті соціальні групи, до яких пред’являються найбільш високі моральні вимоги. Як система норм професійна етика-це кодекс правил, що визначає поведінку спеціаліста у службовій обстановці, норм, які відповідають існуючим законам та відомчим нормативним документам, професійним знанням, стосункам у колективі, глибокому усвідомленню моральної відповідальності за виконання професійних обов’язків. Професійна етика в обох випадках регламентується не тільки нормами моралі, а й нормами права, що мають моральне походження та моральний зміст. Етика працівника державних податкових органів тісно пов’язана з філософією, педагогікою, психологією, правом та культурологією.

Як система норм професійна етика працівника державних податкових органів – це сукупність законів, нормативів, що регулюють відносини з іншими працівниками юридичних органів та громадянами, визначають рівень моральної відповідальності податківця та виконання ним службових обов’язків.

Суть професійної моралі полягає у відображенні особливостей професійних стосунків. Оскільки мораль відображає суспільне буття в цілому, то виникає питання про характер відображення професійного розподілу в моралі. Професіоналізація — су спільно-економічне явище, якому властивий закономірний, об'єктивний характер розвитку. Відтак, воно обов'язково знаходить відповідне віддзеркалення в суспільній свідомості взагалі і в індивідуальній свідомості зокрема. Специфіка професійної моралі — проекція залежності моралі від якісного різноманіття взаємовідносин людей. Згідно з працею конкретної категорії у моральній свідомості особистості формуються уявлення, які зіставлені з типом професійних стосунків. Як тільки вони набувають якісної стійкості, то ведуть до формування певних моральних стереотипів відповідно до характеру праці. Якщо такі стосунки мають стійкий характер, в людині, яка сформувалася під їхнім впливом, виробляється звичаєве коло відповідно до способу дій. Професійна мораль особливо притаманна тим професіям (медична, педагогічна, юридична, військова тощо), в яких об'єктом впливу є безпосередньо сама людина, а професійна діяльність, залежно від свого характеру, зачіпає нагальні життєві Інтереси особистості. У цих випадках моральний чинник займає головне місце у системі способів професійного впливу. Через це суспільство висуває підвищені вимоги до відповідних моральних якостей працівників згаданих професій і навіть до цілих соціальних прошарків. Ставлення людини до природи також мас суспільний характер, тобто воно опосередковане людськими взаємостосунками. Знання про будову навколишнього світу перебуває у відповідному співвідношенні з реальним і бажаним

2)Універсальні принципи моралі як регулятор поведінки фахівця

Найвища суспільна й особистісна цінність моралі полягає в її загальнолюдяності. Моральний рівень людини не може визначатися її професією, так само як національним походженням чи іншими факторами. Мораль є суттєвим чинником життєдіяльності суспільства, але навіть апелюючи до цих людських якостей вона звертається передусім до кожної окремої особистості. Існують окремі види людської діяльності, які ставлять особливо високі та надвисокі моральні вимоги до осіб, котрі професійно цією діяльністю займаються. У цих професіях на основі загальних принципів моралі виробляються своєрідні кодекси честі, професійної поведінки, котрі поряд із загальноморальними правилами вбирають і весь, іноді драматичний, досвід даного виду людської діяльності. У професійній етиці формується система конкретних моральних норм із супутніми їм практичними правилами, які "обслуговують" ту чи іншу галузь людської діяльності.

Моральна оцінка професії обумовлюється в основному двома факторами:

1) тим, що дана професія дає об'єктивно для суспільного розвитку;

2) тим, що вона дає людині суб'єктивно, який моральний вплив здійснює на неї.

Будь-яка професія базується на стереотипних діях, певних технологіях, наповнена типовим змістом, що й відрізняє її від інших. Саме тому належне виконання професійних обов'язків вимагає від її носія повністю певних здібностей, навичок, умінь, завжди залишає відбиток на особистих рисах, моральних якостях та світогляді людини. Моральна значущість різних професій не може бути однаковою. Суспільна оцінка тієї або іншої професії зумовлюється її значенням для належного функціонування суспільства, тим, наскільки задовольняє життєві інтереси, особисті потреби людини, яка виконує професійні функції. Чим вищим є соціальний статус професійної групи, тим більше вимог, особливо морального характеру, ставить суспільство до представників професії і тим складнішим процес входження молодих фахівців у професійну сферу діяльності. Деякі професії, що пов'язані з необхідністю постійної взаємодії з людьми, потребують цілого ряду деталізованих норм, що могли б забезпечити моральні вимоги до професійної поведінки і діяльності. Такі фахівці зобов'язані більше, ніж інші, спиратись на загальноприйнятні норми моралі, мати не лише комплекс спеціальних навичок, умінь, творчих здібностей конкретного різновиду трудової діяльності, але й особливі морально-вольові якості, що й стає передумовою становлення їх як повноцінних фахівців.

3)Професійний моральний кодекс. Види і функції етичних кодексів

Першим універсальним кодексом, що уособлював собою набір загальнолюдських цінностей, можна назвати зведення релігійних правил (зокрема, Десять заповідей Старого Заповіту). Кодекс етики в бізнесі — це зведення моральних принципів, моральних норм і правил поведінки однієї особи або групи осіб, що визначає оцінку їхніх дій з погляду взаємовідносин з іншими суб'єктами бізнесу, відносин у колективі і в суспільстві на основі дотримання моральних норм і принципів, які розділяються ними .

На підприємствах, в організаціях розробляються кодекси спілкування та поведінки працівників. У науці найчастіше вживається поняття "етичні кодекси". Вчені виділяють такі типи етичних кодексів:

• кодекси, які регулюють документ з докладно розробленими правилами, включаючи санкції, передбачені у випадках порушення кодексу (наприклад, контракти);

• кодекси, які регулюють зобов'язання перед клієнтами, вкладниками, акціонерами, співробітниками тощо. Це соціальні кодекси;

• кодекси, які включають положення про цінності організації, її філософію та цілі (викладають основи корпоративної культури). Це кодекси корпоративні;

• кодекси, які визначають міжособистісні стосунки в організації і погоджують інтереси працівників та організації (наприклад, угоди, які укладаються між адміністрацією та профспілкою). Це кодекси професійні.

Розглянемо корпоративні кодекси, які регулюють діяльність організацій як на внутрішньому, так і на міжнародному ринку. Вважають, що родоначальниками корпоративних кодексів були японські компанії, які довели регламентування поведінки працівників до абсолюту. Потім кодекси почали широко впроваджуватися у Сполучених Штатах Америки, особливо після скандалу, який призвів до відставки президента Р. Ніксона. Тоді багато американських компаній, щоб запевнити громадськість у своїх чеснотах, опублікували свої етичні кодекси. У них крім загальних положень про етику ринку та бізнесу було включено етичні норми, які стосувалися поведінки її працівників. Цими нормами заборонялися хабарі, шахрайство, подарунки, виплати незаконно отриманих грошей, розпалення конфліктів, розкриття секретів компанії, використання інформації, отриманої на довірливих умовах, протиправна поведінка заради інтересів фірми.

Етичний кодекс може мати будь-яка організація — як велика корпорація, так і нечисленна структура. Кожна компанія розробляє свій кодекс і дає йому свою назву, наприклад: "Кодекс ділової етики" "Проктор енд Гембл" (Procter and Gambl), "Кодекс принципів ділової етики" "Юнілевер" (Unilever), "Зведення правил ділової етики" (Галф), "Зведення загальних ділових принципів компанії" "Ройял-датч-Шелл" (Royal Dutch Shell), "Кодекс ділової поведінки" "Кока-кола" (Coca Cola). За оцінкою журналу Fortune в США 450 з 500 кращих американських компаній і майже 50 % всіх інших мають етичні кодекси [54]. У кодексі етики компанії "Епл Консалтинг" (Apple-Consulting), що вже кілька років працює в Україні, серед іншого записано: "Консультанти компанії беруть на себе зобов'язання ставити інтереси поточних та перспективних клієнтів понад власні, зберігати незалежність поглядів і дій, тримати справи своїх клієнтів у суворому секреті, прагнути постійно підвищувати свою професійну майстерність, дотримувати і розвивати стандарти управлінського консультування, підтримувати честь і гідність професії і дотримуватися високих стандартів особистої поведінки". Останнім часом етичні кодекси почали розробляти і впроваджувати в життя і найбільш життєздатні українські організації. Ключовими стандартами компетенцій (робочої поведінки) в них є такі: орієнтація на клієнта, мотивація на успіх, надійність, творчість, доброзичливі стосунки керівництва з персоналом, командна робота та ін.

Корпоративні кодекси в організаціях виконують такі основні функції:

• управлінську — регламентують поведінку персоналу, пріоритети у взаємодії з клієнтами, акціонерами, партнерами, конкурентами, зовнішнім середовищем; визначають порядок прийняття рішення та неприйнятні форми поведінки;

• розвитку корпоративної культури в організації — транслюють корпоративні цінності, орієнтують працівників на єдині корпоративні цілі, тим самим підвищують корпоративну ідентичність працівників;

• репутаційну — формують довіру до організації з боку зовнішнього середовища, підвищують її інвестиційну привабливість.

Як правило, корпоративні кодекси мають дві частини: ідеологічну та нормативну. В ідеологічній частині закладається філософія організації (формулюються місія, цілі та цінності). Вона включає в себе етичні принципи, покладені в основу мислення та діяльності керівництва. Формування цих ключових принципів має головною метою створити певний образ організації, викласти те, що сприятиме її репутації. Нормативна частина (тут викладаються стандарти поведінки різних груп працівників, регламентуються норми їх спілкування та взаємодії) містить у собі положення, які відображують принципи і правила ділової поведінки в конкретній організації, відповідальність адміністрації щодо працівників, регламентують взаємини з навколишнім середовищем — клієнтами, акціонерами, партнерами, конкурентами.

4)

Етичний кодекс бізнесу, його роль у вирішенні моральних питань організації і управлінні діловими відносинами

Етичний кодекс, власне , є склепінням правив і норм поведінки, котрі поділяють учасники групи. З допомогою кодексу задаються певні моделей поведінки і єдині стандарти відносин також спільної прикладної діяльності.

Першими універсальними кодексами, котрі представляють собою набір її загальнолюдських цінностей, були склепіння релігійних правил (Десять заповідей Старого заповіту). Серед перших професійних етичних кодексів стала клятва Гіппократа - кодекс лікарів.

Нині найпоширеніші два виду етичних кодексів - професійні й корпоративні, які регулюють відносини людей всередині даних груп.

Потреба приватних кодексах (наприклад, кодекси об'єднань, професій) виникла у зв'язку про те, універсальних норм було досить для регулювання людської поведінки в специфічних ситуаціях. Приватна етика конкретизувала загальні моральні чесноти стосовно особливостям тій чи іншій діяльності.

Проблема відносин між роботодавцями, найманими працівниками, підприємствами не нова. Ще 1912 р. російськими підприємцями розробили звід етичних правил - «Сім принципів ведення справ у Росії».

1. Шануй влада. Влада — необхідна умова для ефективного ведення справ. В усьому може бути порядок. У зв'язку з цим виявляй на повагу до правоохоронці в узаконених ешелонах влади.

2. Будь чесний і правдивий. Чесність і правдивість — фундамент підприємництва, передумова здорової прибутків і гармонійних взаємин на ділі. Російський підприємець може бути бездоганним носієм чеснот чесності та правдивості.

3. Шануй право приватної власності. Вільне підприємництво — основа добробуту держави. Російський підприємець зобов'язаний поті свого лиця трудитися для Вітчизни. Таке запопадливість можна проявити лише за опорі на приватну власність.

4. Люби і поважай людини. Любов і повага до людини праці із боку підприємця породжує у відповідь любов і повага. За цих умов виникає гармонія інтересів, що створює атмосферу у розвиток люди найрізноманітніших здібностей, спонукає їх почуватися в усій красі.

5. Будь вірним своєму слову. Діловий людина повинна бути вірним своєму слову: «Разсолгавший, хто тобі повірить?». Успіх у справі великою мірою залежить від цього, якою мірою оточуючі довіряють тобі.

6. Живи із засобів. Не заривайся. Вибирай справу з плечу. Завжди оцінюй свої можливості. Дій відповідно до своїм засобам.

7. Будь цілеспрямованим. Завжди май собі ясну мета. Підприємцеві така мета як повітря. Не відволікайся з метою. Служіння «двом панам» протиприродно. У своєму прагненні досягти заповітної мети не переходь межу дозволеного. Ніяка мета неспроможна затьмарити моральні цінності. Будь-яка компанія, чи підприємство мають звід законів і керував.

Першопричина етичних негараздів у бізнесі - протиріччя інтересах зацікавлених груп. Бізнес включає у собі економічних відносин між багатьма групами людей: клієнтами, найманими працівниками, акціонерами, постачальниками, конкурентами, урядами і співтовариствами - зацікавленими сторонами.Т.о., етичний кодекс компанії - окрема область менеджменту.

У трудові відносини періодично виникають ситуації, коли зіштовхуються уявлення людей мораль, тобто. кожен індивід має розуміння поганого й загалом хорошого, справедливості, боргу та фінансової відповідальності. Кодекс корпоративної етики може бути вмонтований до системи бізнесу й виступати носієм етичних цінностей компанії та етичних норм, визначальних дії працівники правоохоронних і шляху виходу за складних ситуацій.

Семінар 4