Тема 4. Організація праці та її оплата в будівельній організації

1. Поняття та класифікація персоналу будівельного підприємства.

2. Продуктивність праці та фактори її зростання.

3. Економічна сутність оплати праці.

4. Системи оплати праці в будівництві.

Питання перше. Поняття та класифікація персоналу будівельного підприємства.

В ринкових умовах роль трудових ресурсів незмінно зростає і є об’єктом постійної турботи керівників підприємств, в тому числі і будівельних.

Пресонал підприємства – це його головний ресурс, від ефективності використання якого значною мірою залежать результати діяльності підприємства та його конкурентоспроможність.

Істотне значення має класифікація кадрів будівництва за професією, спеціальністю і кваліфікацією.

Професія – це вид трудової діяльності, для здійснення якої потрібен відповідний комплекс спеціальних знань і практичних навичок. Кожна професія об’єднує ряд спеціальностей.

Спеціальність – це вузький різновид трудової діяльності в рамках професії. Так, професія слюсаря включає спеціальності слюсаря-монтажника, слюсаря-складальника, слюсаря-електрика, слюсаря-сантехніка.

Кваліфікація – це сукупність спеціальних знань і практичних навичок, яка визначає ступінь фактичної підготовки працівника для виконання ним професійних функцій певної складності.

Залежно від характеру виконуваних функцій виділяють такі категорії персоналу:

1. Керівники — професії, які пов’язані з керівництвом об’єднаннями підприємств, підприємствами, організаціями та їхніми підрозділами незалежно від форм власності та видів діяльності.

2. Фахівці — професії, які передбачають знання в одній чи більше галузях природознавчих, технічних або гуманітарних наук.

3. Технічні службовці — професії, які передбачають знання, необхідні для підготовки, збереження чи відновлення інформації та проведення обчислень (виконання секретарських обов’язків, касири, діловоди та ін.).

4. Найпростіші професії потребують знань для виконання простих завдань з використанням ручних інструментів, у деяких випадках із значними фізичними зусиллями. Для виконання низькокваліфікованих робіт достатньо неповної середньої освіти.

Кваліфікаційний рівень виконуваних робіт та рівень кваліфікації (розряд) робітників встановлює тарифно-кваліфікаційний довідник. Він наводить виробничі характеристики робіт, поділяє їх на групи-розряди залежно від ступеня складності, точності й відповідальності робіт, визначає кваліфікаційні характеристики робітників різноманітних професій і розрядів, встановлює коло і обсяг їхніх знань та умінь, перераховує роботи, які вони повинні вміти виконувати самостійно.

Ця нормативна база служить основою розрахунку планової чисельності та оплати праці персоналу підприємства.

Управління трудовими ресурсами, забезпечення ефективного використання персоналу потребує обов’язкового формування системи оцінок трудового потенціалу будівельних організацій. Розрізняють: явочну, облікову та середньоблікову чисельність працівників.

Явочна чисельність включає всіх працівників, що з’явилися на роботу (постійний, сезонний та тимчасовий персонал).

Облікова чисельність включає постійних, сезонних та тимчасових працівників, яких прийнято на роботу на 1 і більше днів незалежно від того, чи перебувають вони на роботі в даний момент, знаходяться у відпустках, відрядженнях, на лікарняних.

Середньооблікова чисельність включає працівників за певний період, визначається як сума щомісячної чисельності поділена на кількість місяців у розрахунковому періоді.

Питання друге. Продуктивність праці та фактори її зростання.

Продуктивність праці характеризує її ефективність, показує здатність працівників випускати певну кількість продукції за одиницю часу. Продуктивність індивідуальної праці відображає затрати лише живої праці, а продуктивність суспільної праці — затрати праці живої і уречевленої.

Продуктивність праці характеризує як виробіток продукції, так і трудомісткість одиниці продукції (робіт).

Продуктивність праці означає її плодотворність і ефективність у процесі виробництва, спроможність конкретної праці створювати за одиницю робочого часу відповідну кількість продукції.

П = Q / Т, (4.1)

де П – показник продуктивності праці;

Q – обсяг будівельної продукції або будівельно-монтажних робіт, шт., м², м³;

Т – тривалість часу виготовлення даного обсягу будівельної продукції або будівельно-монтажних робіт, год., днів.

Продуктивність праці – важливий якісний показник роботи будівельно-монтажної організації. Зростання продуктивності праці – один із основних резервів зниження собівартості будівельної продукції та будівельно-монтажних робіт.

Основні фактори зростання продуктивності праці в будівельно-монтажних організаціях можна виділити в такі групи:

1. Удосконалення проектних рішень будинків, споруд, інженерних мереж, впровадження ефективних будівельних матеріалів, конструкцій, підвищення рівня їх заводської готовності на будівельних майданчиках.

2. Розширення комплексної механізації будівельно-монтажних робіт і автоматизації окремих процесів і операцій, поліпшення технічної експлуатації будівельних машин і механізмів.

3. Застосування прогресивних технологій та організацій будівельного виробництва, передових методів організації праці та економічного стимулювання робітників, підвищення їх кваліфікації.

4. Комплексне безперебійне матеріально-технічне забезпечення об’єктів будівництва, уникнення перерв у роботі, які негативно впливають на продуктивність праці.

За основу усіх методів визначення продуктивності праці беруть зіставлення кількості продукції з витратами робочого часу для її виготовлення. В практиці використовують три методи вимірювання та оцінки продуктивності праці: вартісний, натуральний та нормативний.

Основний вартісний показник – це виробіток (В), який визначається як відношення виконаного власними силами річного (квартального, місячного) обсягу будівельно-монтажних робіт (Q_од) до відповідної в цих періодах середньоспискової чисельності працівників (Ч):

В = Q_од. / Ч. (4.2)

Показник виробітку дозволяє порівнювати продуктивність праці в будівельно-монтажних організаціях різного профілю, планувати і аналізувати його виконання на всіх етапах і рівнях управління будівельним виробництвом.

Натуральний метод визначення продуктивності праці характеризує обсяг виробленої будівельно-монтажної продукції відносно живої праці або чисельності робітників відповідних професій, зайнятих у будівельному виробництві.

Одним із натуральних показників продуктивності праці є нормативна трудомісткість (Т) окремих видів будівельно-монтажних робіт, яку розраховують у витратах людино-днів (людино-годин) на одиницю робіт:

Т = Ч•t /Q , (4.3)

де Ч – чисельність робітників, зайнятих на певній роботі, чол.;

t – календарний фонд часу одного робітника в рік, місяць;

Q – обсяг робіт відповідного виду, тис. шт., т, м³.

Розрізняють нормативну планову та фактичну трудомісткість. Зіставлення нормативних та фактичних показників трудомісткості дозволяє визначити ступінь скорочення нормативного часу, а також рівня виконання норм виробітку за допомогою таких показників:

Рівень (темп) росту продуктивності праці (Р_п.п):

Р_п.п. = В_п *100 / В_б , (4.4)

де В_п , В_б – виробіток, відповідно, у плановому ба базовому році.

Темп приросту продуктивності праці (П_р):

П_р = (В_п – В_б) * 100 / В_б . (4.5)

Нормативний метод визначення продуктивності праці застосовується при оперативному плануванні будівельного будівництва в бригадах робітників, де він найбільш достовірно характеризує продуктивність роботи конкретних виконавців будівельної продукції.

Питання третє. Економічна сутність оплати праці.

Найбільш складним питанням щодо управління персоналом є оплата праці. Заробітна плата – це виражена у грошовій формі частина суспільного продукту, яка надходить в особисте споживання працівників відповідно до кількості та якості витраченої ними праці.

Оплата праці в будівництві повинна відповідати таким вимогам:

• визначаються обґрунтовані співвідношення в оплаті праці робітників залежно від їх кваліфікації, складності виконуваних робіт;

• забезпечення підвищення заробітної плати у відповідності із ростом продуктивності праці;

• встановлюється простий для розуміння усіх робітників зв’язок між результатами їх праці і величиною заробітної плати, який забезпечує матеріальну зацікавленість в покращенні виробничих показників і стимулює до підвищення кваліфікації кадрів.

Заробітна плата, як правило, складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, з інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці.

Додаткова заробітна плата – це винагорода за роботу понад установлені норми, за трудові успіхи й винахідництво, а також за особливі умови праці.

До інших заохочувальних і компенсаційних виплат належить виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові виплати.

Розрізняють реальну та номінальну заробітну плату.

Номінальна заробітна плата – це сума заробітку, виражена у грошах, яку отримує працівник за визначений період часу.

Реальна заробітна плата характеризує ту кількість товарів та послуг, які можуть бути придбані працівником за номінальну заробітну плату.

Заробітна плата виконує ряд функцій:

• відтворювальну – полягає в тому, що заробітна плата забезпечує відтворення робочої сили певної кваліфікації;

• стимулюючу – полягає в тому, що заробітна плата спонукає працівників до найефективніших дій на робочих місцях;

• регулюючу – заробітна плата реалізує принцип диференціації відповідно до фаху, кваліфікації, складності роботи;

• соціальну – заробітна плата спрямована на забезпечення однакової оплати за однакову роботу.

Обґрунтована організація будівельного виробництва на об’єктах, правильне застосування форм і системи заробітної плати істотно впливають на темпи зростання продуктивності праці та заробіток працівників.

Основою організації заробітної плати є тарифна система та технічне нормування.

Тарифна система – сукупність затверджених нормативів, на підставі яких проводиться диференціація і регулювання заробітної плати працівників залежно від якості і умов праці та ступеня складності роботи. Основними елементами тарифної системи є тарифна сітка, тарифні ставки та тарифно-кваліфікаційний довідник.

Технічне нормування – це система досліджень витрат праці під час виконання будівельно-монтажних робіт і наступної їх наукової обробки з пропозиціями щодо встановлення відповідних норм. У загальнодержавному масштабі затверджуються норми часу, норми витрат праці та виробітку. Система нормування праці потребує удосконалення та періодичних змін затверджених норм.

Питання четверте. Системи оплати праці в будівництві.

На підприємствах системи оплати праці встановлюються в колективному договорі. Переведення працівників на іншу систему оплати праці є зміною істотних умов праці і вимагає попередження працівників за два місяці.

В практичній роботі виробилось дві основні системи, що використовуються як в «чистому» вигляді, так і з різними модифікаціями, – почасова і відрядна.

За почасової системи розмір заробітної плати визначається залежно від тривалості відпрацьованого часу і кваліфікації працівника. Погодинну ситему оплати праці використовують у тому разі, якщо праця робітника не піддається точному нормуванню і на роботах, де немає необхідності в стимулюванні зростання виробітку понад оптимальних та в інших випадках.

Погодинна оплата праці може бути простою погодинною і погодинно-преміальною.

ЗП_год = С_год • t_ф , (4.6)

де ЗП_год – погодинна заробітна плата, грн.;

С_год – тарифна ставка за 1год, відпрацьованого часу, грн.;

t_ф – фактично відпрацьований час, год.

Відрядна система передбачає визначення заробітку залежно від фактичного виробітку продукції належної якості. У практичній діяльності будівельних підприємств відрядна система оплати праці має декілька різновидів: пряма відрядна; непряма відрядна; відрядно-преміальна; відрядно-прогресивна; акордна.

При відрядній системі оплата праці визначається за нормами і розцінками, встановленими відповідно до розряду виконуваних робіт:

ЗП_від = С_від • Qб.пр , (4.7)

де ЗП_від – відрядна заробітна плата, грн.;

С_від – відрядна розцінка на виготовлення одиниці будівельної продукції, грн.;

Qб.пр – кількість виготовленої будівельної продукції, шт., м², м³.

Відрядна система може бути індивідуальною або колективно, залежно від способу організації праці.

Акордну систему оплати праці проводять за виконання виробничого завдання, яке включає комплекс робіт, виражений в одиницях виміру кінцевої продукції на відповідній стадії будівельного виробництва. Нормативний час, який необхідний для виконання акордного завдання, та суму заробітної плати розраховують за калькуляціями або локальним кошторисом об’єктів будівництва.

Ефективність роботи по акордних завданнях підвищується, якщо їх поєднують з виплатою премій за високоякісне та дострокове виконання. Така система оплати праці називається акордно-преміальна.

В умовах ринкових відносин стали застосовуватися системи гнучкої оплати праці. Основними видами винагороди працівників у такому випадку є: участь у доходах; участь в акціонерному капіталі; участь у розподілі прибутків; одноразова винагорода; доплата за кваліфікацію і знання.