2. Харчова промисловість як основна ланка апк

За кількістю зайнятих та обсягом валової продукції харчова промисловість належить до найважливіших галузей господарства у більшості країн світу. Її розміщення тісно пов’язане з сільським господарством.

Весь обсяг сільськогосподарської продукції розподіляється таким чином, що 60% надходить на промислову переробку, 25% споживається у свіжому вигляді, решта використовується у самому сільському господарстві. Із перероблюваної с/г продукції 85% сировини поступає на підприємства харчової, а 15% - у галузі легкої промисловості.

Харчова промисловість виробляє близько 13,3% продукції промислового виробництва України. На її розміщення впливають сировинний та споживчий фактор. Підприємства харчової промисловості розміщуються скрізь, де є населений пункт.

Харчова промисловість має складну структуру. До її складу входить більше 20 галузей (цукрова, м’ясна, молочна, оліножирова, кондитерська, борошномельна, хлібопекарська, макаронна та ін.).

Хліб – геніальний витвір людини. На землі дуже мало цінностей, які як і хліб не втрачають свого значення й на годину. Хлібні вироби є одним з основних продуктів вживання людини. Добове вживання хліба в різних країнах складає від 150 до 500 грам на душу населення (що приблизно по Україні від 7 050 000 кг до 23 500 000 кг на добу).

В періоди економічної нестабільності вживання хліба незмінно збільшується, так як хліб є найбільш дешевим продуктом харчування.

Сучасне хлібопекарське виробництво характеризується високим рівнем механізації та автоматизації процесів виробництва хліба, застосуванням новітніх технологій й постійним розширенням асортименту хлібобулочних виробів, а також завдяки розвитку підприємств малих можностей різних форм власності (АТ, ЗАТ, ВАТ, ПП, ТОВ).

Підприємство є самостійним господарюючим уставним суб’єктом, яке володіє правами юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідну та комерційну діяльність з метою отримання відповідного прибутку (доходу).

Мета функціонування підприємства на ринку – задоволення суспільних потреб у певних видах продукції (роботах, послугах; далі – «продукції») та одержання прибутку. Підприємство повинно одержувати прибуток, але забезпечити досягнення такої цілі можна лише через виготовлення за допомогою наявних у нього ресурсів необхідної споживачем продукції відповідного призначення профілю і асортименту.

Статут затверджується власником майна, а для державних підприємств - власником майна за участю трудового колективу. В статуті підприємства визначається найменування підприємства, його місце знаходження, предмет та мета діяльності, органи управління підприємством, порядок їх формування, компетенція та повноваження трудового колективу, порядок утворення майна, характер організації трудових відносин, членства, умови реорганізації та припинення діяльності підприємства.

Колективний договір – це угода між трудовим колективом в особі профспілки та адміністрацією або власником, яка щорічно переглядається і регулює їх виробничи, економічні і трудові відносини.

Підприємство підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація підприємства проводиться у виконавчому комітеті виробничого органу влади або державній адміністрації за місцем знаходження суб’єкта господарювання.