Клінічна симптоматика ревматичної хвороби

Діагностичні критерії

Мала хорея

Ревматична хорея є абсолютною ознакою ревматизму, хоча зустрічається в дитячому і підлітковому віці. Мала хорея зустрічається в 12-17% хворих на ревматизм, переважно у дівчаток від 6 до 15 років.

Для розпізнавання хореї мають значення наступні ознаки:

1. Хореїчний гіперкінез м’язів кінцівок, шиї, обличчя, тулуба.

2. М’язова дистонія з переважанням гіпотонії.

3. Статокоординаційні порушення, що відзначаються при ходінні, цілеспрямованих рухах (похитування при ходінні, нестійкість у позі Ромберга).

4. Судинна дистонія.

5. Психопатичні прояви (егоїстичність, емоційна нестійкість, пасивність, неуважність, зтурботливість, руховий неспокій).

Гіперкінези проявляються кривляннями, порушенням письма, незрозумілістю мови, дизартрією, некоординованими безладними рухами. 

Характерні наступні симптоми.

1. Симптом Черні – втягування епігастральної ділянки на вдосі.

2. Симптом Філатова – неможливість одночасного закриття очей і висовування язика.

3. Симптом “в’ялих плечей” – при піднятті хворого попід пахи голова глибоко занурюється у плечі.

Хорейні гіперкінези підвищуються при хвилюванні, фізичному навантаженні і повністю зникають під час сну.

У даний час часто зустрічається атиповий перебіг хореї з нерізко вираженими симптомами, але переважають вегето-судинна дистонія і астенізація. У більшості випадків хорея триває 2 – 3 міс. На фоні антиревматичної терапії хорея зникає впродовж 1-2 місяців. При наявності хореї вада серця формується дуже рідко.

Кардит.

Для ревматичного кардиту характерно втягнення в патологічний процес усіх оболонок серця, при цьому ураження міокарда – рання і обов’язкова ознака, на тлі якої розвивається ендокардит і перикардит.

Ревматичний поліартрит

1. Симетричне ураження великих суглобів.

2. Летючість артритів, що проявляється швидкою появою і зворотним розвитком (навіть без лікування) запального процесу (мігруючий характер суглобового синдрому).

3. Поворотність артриту – усі суглобові прояви зникають безповоротно.

4. Різка болючість та обмеження рухів в суглобах у момент атаки.

5. Втягнення в патологічний процес періартикулярних тканин.

Ревматичні вузлики. Розміром від просяного зерняти до квасолі уявляють собою щільні, малорухомі, безболісні утворення, розташовані у фасціях, апоневрозах, по періосту, суглобовим сумкам, у підшкірній клітковині. Улюблена локалізація – розгинальні поверхні ліктьових, колінних, п’ястково-фалангових суглобів, остистих відростків хребців. Ревматичні вузлики з’являються непомітно для хворих і також швидко зникають чи впродовж 1-2 міс. Підпадають зворотному розвитку без залишкових явищ.

Кільцеподібна еритема. Це блідо-рожеві, іноді леть помітні висипи у вигляді тонкого кільцеподібного ободка з чітким зовнішнім і менш чітким внутрішнім краєм. Елементи еритеми зливаються у химерні фігури на плечах, тулубі, рідше – на ногах. Шкірний висип не супроводжується будь-якими суб’єктивними відчуттями і зазвичай повністю зникає.

Діагностична програма (згідно протоколу)

Обов'язкові дослідження

1. збір скарг та анамнезу

2. клінічний огляд

3. вимірювання АТ

4. лабораторне обстеження (загальні аналізи крові та сечі, АЛТ, АСТ, білірубін, креатинін, холестерин, глюкоза крові, калій, натрій, СРП; титри АСЛО, АГ, РФ)

5. ЕКГ в 12 відведеннях

6. ЕхоКГ

7. Допплер-дослідження.

8. Рентгенографія ОГК

Додаткові дослідження

1. Катетеризація серця та/або коронаровентрикулографія

2. Добовий моніторинг ЕКГ

Критерії активності ревматичного процесу

Тест	Степені активності
	ІІІ	ІІ	І
Визначення С-реактивного протеїну Вміст α2-глобуліну   Кількість серомукоїда   Дифеніламінова реакція Серологічні титри (АСЛ-О, АСК, АСГ)	+++, ++++   23-25%   0,8-2,0 ОД   0,350-0,500   ↑ норми в 2-3 рази	від + до +++   21-2%   0,3-0,8 ОД   0,250-0,300   ↑ норми в 1,5-2 рази	+-   норма або дещо ↑ те ж   в межах верхньої норми в межах норми або дещо ↑

ЛІКУВАННЯ:

1-й етап - стаціонар. Усім пацієнтам із гострою ревматичною лихоманкою показана госпіталізація із виконанням постільного режиму протягом перших 2-3 тижнів захворювання з подальшим поступовим розширенням рухового режиму; гіпоалергенна дієта, що містить достатню кількість повноцінних білків із обмеженням прийому хлориду натрію, рідини, збільшенням вмісту калію, магнію та вітамінів в раціоні.

Етіотропна терапія здійснюється бензилпеніциліном у добовій дозі 1,5-4 млн ОД/добу.

Патогенетичне лікування - нестероїдні протизапальні препарати.

2-й етап - спеціалізований ревматологічний санаторій або поліклініка для продовження лікування, що розпочато у стаціонарі.

3-й етап - диспансерне спостереження та профілактичні заходи.

ПРОФІЛАКТИКА:

Первинна профілактика ревматичної хвороби – це боротьба з джерелом інфекції – санація вогнищ, які можуть в майбутньому призвести до виникнення гострої ревматичної лихоманки. Слід одягатися відповідно сезону, уникати переохолоджень постійно вести здоровий спосіб життя,загартовувати організм (ранковими зарядками, прогулянками на свіжому повітрі), дбати щоб їжа завжди була вітамінізованою фруктами, овочами, була свіжою та якісною.

Вторинна профілактика – біцилінотерапія : біцилін – 5, ретарпен.

Поточна профілактика – на фоні оперативних втручань, інтеркурентних захворювань – розглядається в контексті профілактики інфекційного ендокардиту.