Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
алергія метод.docx
Скачиваний:
53
Добавлен:
15.02.2016
Размер:
26.69 Mб
Скачать

Послідовність (етапи) діагностики алергічних захворювань

1. Збирання скарг та поглибленого анамнезу.

2. Об'єктивне обстеження пацієнта.

3. Проведення шкірних алергологічних проб.

4. Провокаційні тести.

5. Функціональне обстеження.

6. Лабораторно-інструментальне обстеження.

7. Консультування у інших фахівців.

Скарги, що мають відношення до алергії:

  • З боку носа: нежить, виділення, закладеність, свербіння, втрата нюху.

  • З боку очей: свербіння, різі, сльозотеча, набряк, виділення, почервоніння.

  • З боку органів дихання: задишка, спазм, утруднене дихання, напади кашлю, ядухи, дистанційні хрипи, свисти, виділення харкотиння.

  • З боку органів слуху: свербіння, закладеність, зниження слуху.

  • З боку шкіри: свербіння, висип, набряки.

Шкірне тестування

В залежності від ступеня проникнення алергену в шкіру тести розподіляють на:

• крапельний

• аплікаційний

• скарифікаційний

• тест уколом (прик – тест)

• внутрішньошкірний.

Провокаційні тести

Для того щоб довести причетність певного алергену, який викликав позитивний шкірний тест, до клінічних проявів алергії, інколи доцільно провести постановку провокаційного тесту. При цьому алерген вводиться безпосередньо в шоковий орган.

Основні види провокаційних тестів:

  • інтраназальний

  • кон’юктивальний

  • інгаляційний

  • шкірний

  • сублінгвальний

Оцінка результатів внутрішньошкірних проб з аг

Лабораторні дослідження

Серед лабораторних досліджень слід виділити:

неспецифічні - дослідження крові, сечі, носового секрету, харкотиння, аналізи калу на яйця глистів, дисбактеріоз тощо;

специфічні - виявлення специфічного IgЕ різними методами (імуноферментним, радіоалергосорбентним тощо).

Антигістамінні препарати — група лікарських засобів, що гальмують дію гістаміну, здійснюючи конкурентну блокаду його рецепторів в організмі.

На теперішній час відомо 4 покоління антигістамінних препаратів.

І покоління

ІІ покоління

ІІІ покоління

ІV покоління

Феністил

Терфенадин

Фексофенадин (Телфаст)

Левоцетиризин (Цетрилев, Алерон)

Клемастин (Тавегіл)

Лоратадин (Кларитин, Лорано)

Дезлоратадин (Еріус, Лоратек)

Хлоропірамін (Супрастин)

Цетиризин (Цетрин, Зодак)

Ебастин

РЕВМАТИЧНА ХВОРОБА СЕРЦЯ

Згідно рекомендацій експертів ВООЗ ревматична гарячка (а в нашому розумінні -"ревматизм") розглядається як гостре запальне захворювання, яке завершується повним видужанням, або у 40-60 % при ураженнях серця - формуванням вад серця. Хронічне протікання захворювання заперечується, а прогресування вад серця пов'язується або з рецидивами гарячки (рідко і переважно у дитячому або підлітковому віці), або, найчастіше, зі змінами кровотоку в зоні уражених клапанів, тромбоутворенням та відповідним розростанням фіброзної тканини, або приєднанням інфекційного ендокардиту. Звідси принципово різний підхід до лікування, тривалості спостереження, профілактичних заходів.

Найбільш високий відсоток піку поширеності ревматизму припадає на вік 10 – 29 років.

Термін  „ РЕВМАТИЗМ” включає :

1. ГОСТРУ РЕВМАТИЧНУ ГАРЯЧКУ.

2. ХРОНІЧНУ РЕВМАТИЧНУ ХВОРОБУ СЕРЦЯ.

Гостра ревматична лихоманка (хвороба Сокольського-Буйо) – системне запалене захворювання сполучної тканини із переважною локалізацією процесу в серцево-судинній системі, що розвивається у зв’язку з гострою інфекцією, викликаною b-гемолітичним стрептококом групи А у схильних осіб, головним чином, у дітей і підлітків 7-15 років.

Етіологія: β-гемолітичний стрептокок групи А.

Шляхи передачі захворювання:

  • повітряно – крапельний (через слину, при кашлі, чханні, поцілунках)

  • контактний (через побутові предмети)

  • аліментарний (через їжу).

Самим небезпечним для людини вважається бета гемолітичний стрептокок групи А.

Ви можете зустріти його різні назви - піогенний стрептокок, або скорочено: БГСА або на латинській мові Streptococcus pyogenes, або просто S. Pyogenes.

Кількість захворювань, які викликає БГСА - дуже велике: ангіна, карієс, тонзиліт, фарингіт, скарлатина, бешихове запалення, паратонзиллярний абсцес, флегмона шиї, сепсис, отити, менінгіт, фасцити і міозити, стрептодермія, ревматизм, гломерулонефрит. Кожне з цих захворювань дуже серйозне і несе в собі загрозу. При виявленні БГСА, необхідно якомога раніше призначити адекватну антибіотикотерапію.