Стандартизація препаратів в аерозольних упаковках

Стандартизація аерозольних упаковок на заводах проводиться відділом технічного контролю (ВТК) у відповідності з НТД на даний препарат. Необхідно відмітити, що якість аерозольних препаратів залежить від багатьох факторів і вимагає особливої форми контролю, т.я. після герметизації балона неможливо внести зміни до складу препарату.

Стандартизація аерозолей включає в себе декілька видів контролю:

• органолептичний;

• фізико-хімічний;

• хімічний;

• біологічний ( при вмісті в складі серцевих гликозидів і ін.).

Згідно ДФ України лікарські засоби, що знаходяться під тиском, звичайно контролюють за наступними показниками:

• опис;

• перевірка на герметичність;

• вимірювання тиску всередині контейнера;

• визначення відсотка виходу вмісту контейнера;

• ідентифікація;

• супровідні домішки;

• мікробіологічна чистота;

• кількісне визначення.

Для лікарських засобів, що знаходяться під тиском, споряджених дозувальним клапаном, додатково контролюють середню масу лікарського засобу в одній дозі і кількість доз, що витягаються із контейнера.

Для лікарських засобів у вигляді суспензій або емульсій, призначених для загальної дії, що знаходяться під тиском, із клапаном дозувальної дії, додатково контролюють однорідність дозування.

Для лікарських засобів, що знаходяться під тиском, у вигляді суспензій для введення у бронхи й легені додатково контролюють розмір частинок.

Тиск всередині контейнера має бути не вище 0,8 МПа.

Якісні і кількісні показники контролюються методами аналізу окремих інгредієнтів аерозолю.

Аерозольні балони при транспортуванні мають специфічні умови в порівнянні з існуючими правилами, прийнятими для інших лікарських форм. Слід дотримуватися вказаних на упаковці і в технічній документації умов зберігання ( уникати ударів, впливу прямих сонячних променів і високої температури).

Нові аерозольні упаковки

В зв’язку з триваючою дискусією про шкідливий вплив фторвуглеводневих пропелентів в аерозольних упаковках на навколишнє середовище і можливою забороною цих пропелентів ведуться інтенсивні розробки альтернативних упаковок. Роботи направлені на створення не шкідливих агентів-витискувачів (пропелентів), розробку нових методів розпилення, вдосконалення існуючих конструкцій аерозольних упаковок і ін.

На даний час визначилось чотири таких напрямки:

• звичайні аерозольні упаковки з пропелентами, що не містять фтору: насичені парафінові вуглеводні метанового ряду (пропан, бутан, ізобутан) і стиснуті гази ( азот, закис азоту, двоокис вуглецю і ін.);

• двокамерні балони, в яких пропелент відокремлений від продукту і не надходить в навколишнє середовище;

• упаковки з механічним розпилювачем насосного типу;

• стискувані полімерні і інші балони.

1. Насичені парафінові вуглеводні в порівнянні з фреонами стабільні у водному середовищі і легші від води, ось чому їх вигідно застосовувати для розпилення препаратів на водній основі. Завдяки невеликій щільності пропану і бутану для заповнення аерозольного балону їх вимагається значно менше, ніж хладону. Однак горючість цих зріджених газів не дозволяє їм суперничати в препаратах на основі органічних розчинників.

Стиснуті гази відрізняються від зріджених не тільки агрегатним станом, але і властивостями. Тиск стиснутих газів значно менше залежить від температури. Однак тиск в балоні по мірі витрачання продуктів падає, що може призвести до неповного розходування вмісту балона. Стиснуті гази зазвичай практично не розчинні або відрізняються вельми обмеженою розчинністю. Ось чому в останні роки проводяться пошукові роботи в області підвищення розчинності стиснутих газів.

Кількість стиснутого газу, необхідного для видушування вмісту упаковки, незначна. Тому такі упаковки дуже чутливі до витоку газу, викликані або недостатньою герметичністю, або необережним поводженням. Для усунення даного недостатку розроблені аерозольні упаковки з розгалуженими або перекидними сифонними трубками, що запобігають видачі препарату в перевернутому положенні.

Пропеленти цієї групи не горючі, дешеві, не мають агресивного впливу на металеві і полімерні метеріали.

2. В області створення різних аерозольних упаковок все більше поширення дістає нова упаковка, що одержала назву “бар’єрна”. Продукт в ній відокремлений від пропеленту бар’єром, рухомою перегородкою, що запобігає контакту між ними і різко розширює можливості упаковки, т.я. виключається хімічна взаємодіія між прпелентом і продуктом, а також надходження пропелента в атмосферу.

Конструктивно двокамерні аерозольні упаковки виконуються в різних варіантах: з поршнем, з вкладишом, з внутрішним мішечком і ін.

Кількості пропелента в таких упаковках мало. Однак струмінь, що видається з таких упаковок, недостатньо дисперсний. Для підвищення дисперсності підбирають малов”язкі рецептури, зменшують прохідне січення отворів і каналів клапанів або вводять дуже малі кількості пропелента в препарат.

3. Можливою альтернативною аерозольною упаковкою являється тара, що оснащена мікронасосом ( механічним пульверизатором). Пульверизатор у вигляді мініатюрного поршневого насоса, що працює від натискання пальцем, нагвинчується на горловину балону ( частіше скляного ). Тонкодисперсний струмінь в таких випадках одержують при поєднанні високого гідравлічного тиску, що розвивається насосом, з малим прохідним січенням клапанів (для цього застосовують лазерні технології ).

В наш час вартість таких упаковок висока і їх застосування економічно ефективне не для всіх препаратів. Для розпилення суспензій з високим вмістом твердих речовин, плівкоутворюючих препаратів, пін і інших високов’язких систем подібні насоси не придатні.

4. Стискувані балони виготовлюються з еластичних полімерів (поліолефинів, акрилонітрила, поліефіра, поліуретанових і інших смол). Принцип роботи їх грунтується на дії м’язевої сили стискування такого балону і вичавлюванні продукту через сопло з малим січенням. Такі упаковки - самі дешеві, однак вони вимагають значних зусиль для приведення їх в дію і проукують грубодисперсні аерозолі.

Всім перерахованим упаковкам притаманний один загальний недолік - неможливість досягнення достатнього внутрішнього тиску, порівнюваного з тиском, що створюється звичайними аерозольними упаковками із зрідженими пропелентами.