
- •Чоп'як в.В., Потьомкіна г.О., Гаврилюк а.М. Лекції з клінічної імунології для практичних лікарів (цикл лекцій - частина 1)
- •Перелік умовних скорочень
- •Порівняльна характеристика апоптозу та некрозу
- •Основні фактори неспецифічного (природженого) імунітету
- •Фагоцитарна система
- •Рецептори для фрагменту Fc-антитіл на імунокомпетентних клітинах
- •Найважливіші функції системи комплементу
- •Рецептори на клітинах природженого імунітету
- •Експресія tlr регулюється наступною бактеріальною мікрофлорою
- •Популяції та субпопуляції лімфоцитів, їх функції в імунній відповіді
- •Відносна кількість т-хелперів у крові людини становить 55-60% від загального числа лімфоцитів.
- •Основні функції т-хелперів різних типів
- •Імуноглобуліни, їх будова, види та функції
- •Типи регуляції імунної відповіді людини.
- •1. Клітинна регуляція імунної відповіді
- •2. Ідіотип-антиідіотипічна регуляція імунної відповіді
- •3. Цитокінова регуляція імунної відповіді
- •Вплив цитокінів на імунну відповідь
- •5. Нейро-ендокринний тип регуляції імунної відповіді
- •Пригнічення імунної відповідівідбувається при участі: адренокортикотропного гормону,α-меланоцитостимулюючого гормону, кортикостероїдів, катехоламінів, гестагенів, андрогенів.
- •6. Апоптоз, як один із механізмів регуляції імунної відповіді
- •7. Інші механізми регуляції імунної відповіді
- •Онтогенез імунної системи
- •Особливості імунної системи в період новонародженості
- •Особливості імунної системи в другий критичний період (3-6 місяців)
- •Особливості імунної системи в третій критичний період
- •Особливості імунної системи в четвертий критичний період
- •Особливості імунної системи в п΄ятий критичний період (12-13 років)
- •Загальні закономірності розвитку імунної системи у дітей:
- •Маса лімфоїдних органів та вміст лімфоцитів у крові дітей різного віку (Стефані д.В., 1996 )
- •Концентрація імуноглобулінів в крові дітей та дорослих
- •Норми субпопуляцій лімфоцитів у відносних цифрах
- •Норми субпопуляцій лімфоцитів в абсолютних числах
- •Причини розвитку та особливості відповіді організму на гостру фазу запалення
- •1. Розвиток судинної реакції та ексудації
- •Цитокінпродукуюча функція імунокомпетентних клітин у формуванні імунної відповіді
- •“Позитивні” білки
- •Простагландини, лейкотрієни, ліпоксини та фактор, активуючий тромбоцити
- •Типи пошкодження біоструктур (типи реакцій гіперчутливості)
- •Ефекти регуляторних цитокінів, які продукуються астроцитами і клітинами мікроглії
- •Дія певних гормонів на імунокомпетентні клітини
- •Гормони, котрі синтезуються імунокомпетентними клітинами
- •Механізми впливу глюкокортикостероїдів на імунокомпетентні клітини
- •Фактори довкілля, які впливають на імунну систему організму
- •Періоди впливу шкідливих факторів довкілля на стан імунної системи:
- •Вплив абіотичних факторів довкілля на показники імунної системи
- •Особливості захворюваності жителів м.Києва після аварії на чаес
- •Стан імунної системи після аварії на Чорнобильській аес
- •Імунотоксичні ефекти хімічних ксенобіотиків
- •Взаємодія факторів протиінфекційного природженого імунітету
- •Роль певних цитокінів у протиінфекційному захисті
- •Участь т-хелперів та їх продуктів у протиінфекційному імунітеті
- •Класифікація протиінфекційного імунітету
- •Основні види противірусного імунітету
- •Імунодефіцитні розлади та опортуністичні мікози
- •Основні види протигрибкового імунітету
- •V. Антипаразитарний імунітет
- •VI. Антигельмінтний імунітет
- •Основні види протипаразитарного імунітету
- •Лабораторна імунологічна діагностика пухлинних процесів
- •Лабораторні маркери злоякісного росту наступні:
- •Імунотерапія пухлин
- •Імунологічний моніторинг реципієнта після трансплантації
- •Антигени ядер сперматозоїдів
- •Імунологічні причини та механізми формування жіночого непліддя
Какую работу нужно написать?
Роль певних цитокінів у протиінфекційному захисті
Цитокін |
Локальні ефекти |
Системні ефекти |
ІЛ-1 |
Активація судинного ендотелію, активація лімфоцитів, посилення міграції ефекторних клітин через ендотелій судин, локальне руйнування тканин |
Гарячка, пірогенний ефект, ініціація продукції ІЛ-6 |
ІЛ-6 |
Активація лімфоцитів |
Підвищення температури тіла |
ІЛ-8 |
Хемотаксичний фактор для лейкоцитів, посилення міграції ефекторних клітин через ендотелій судин |
- |
ІЛ-12 |
Збільшення продукції антитіл |
Індукція білків гострої фази |
TNF-α |
Активація судинного ендотелію і підпідвищення пропроникливості судин, що сприяє збільшеному поступленню IgG, комплементу, імунокомпетентних клітин у зону проникнення патогену, посилення плину лімфи через лімфатичні вуз вузли |
Підвищення температури тіла, мобілізація метаболітів, ініціація шоку |
Найбільш важливу роль у формуванні протиінфекційного імунітету відіграють IL-1 та TNF-α. Функція цитокінів у протиінфекційному захисті таких цитокінів, як IL-1 та TNF-α полягає в стимуляції хемотаксису нейтрофілів, синтезі лейкотрієнів, білків гострої фази, участі в регуляції індуктивної фази специфічної імунної відповіді, модуляції активності натуральних кілерів, підвищенні синтезу інших цитокінів (IFN-γ, IL-6).
Існують три члени родини ІL-1: ІL-1α, ІL-1β, які є антагоністами та антагоніст рецептора ІL-1. ІL-1 - фактор, активуючий лімфоцити, який продукується стимульованими макрофагами. Моноцити експресують в основному ІЛ-1β, а кератиноцити – велику кількість ІL-1α. ІL-1 продукується також ендотеліальними клітинами, фібробластами, клітинами гладеньких м΄язів, кератиноцитами, клітинами Лангерганса шкіри, остеокластами, астроцитами, дендроцитами, епітеліальними клітини тимусу та рогівки, нейтрофілами, ендотеліоцитами та ентероцитами, Т-, В-лімфоцитами, NК-клітинами, клітинами меланоми. Синтез ІL-1 індукують:1) цитокіни TNF-α, IFN-α,-β,-γ; 2) бактеріальні ендотоксини; 3) віруси; 4) мітогени та автоантигени.
Біологічна активність та функції ІL-1:
Плейотропність (діє місцево та системно) при запаленні, викликаному пошкодженням чи інфекцією; зумовлює гарячку, сонливість, анорексію, синтез гострофазових протеїнів, продукцію цитокінів, стимуляцію молекул адгезії, вазодилятацію, посилення гемопоезу, продукцію та синтез металопротеїназ та факторів росту; значно посилює метаболізм арахідонової кислоти (особливо утворення простацикліну та ПГЕ2) в запальних клітинах типу фібробластів, синовіальних клітинах, хондроцитах, ендотеліальних клітинах, гепатоцитах та остеобластах; стимулює секрецію запальних білків типу нейтральних протеаз (колагенази, еластази, активатору плазміногену).
Вплив на гемопоетичну систему: ІL-1 функціонує як додатковий фактор росту для Т-хелперів та В-лімфоцитів, потенціюючи ефекти колонієстимулюючого фактору росту; викликає генерацію мієлоїдних клітин із стовбурових клітин, підвищує експресію рецепторів до колонієстимулюючого фактору.
Стимуляція Т-хелперів щодо синтезу ІL-2 та експресії рецепторів до цього цитокіну.
ІL-1 впливає на функцію ендотеліацитів іn vivo, стимулює тромботичні та пригрічує антикоагулянтні процеси, у зв’язку з чим ІL-1 відіграє важливу роль при венозному тромбозі, артеріосклерозі, васкулітах та ДВЗ-синдромі.
ІL-1 впливає на функціональні властивості макрофагів шкіри відноситься до сильних хемоатрактантів для лейкоцитів.
ІL-1 посилює експресію різноманітних генів та поверхневих рецепторів цитокінів, запальних медіаторів, гострофазових протеїнів, факторів росту, факторів зсідання крові, нейропептидів, онкогенів; зменшує експресію певних генів, включаючи альбумін, рецептор р55 фактору некрозу пухлин, інші рецептори на ендотелії.
Молекули надродини TNF зв΄язуються з рецепторами, які об’єднані в родину TNF-подібних молекул. Найбільш вивченими є TNF-α (кахектин) та TNF-β (лімфотоксин, розчинна його форма - LT-α та мембранна його форма - LT-β). TNF-α синтезується, в основному, моноцитами та макрофагами, хоча головним джерелом синтезу обидвох (TNF-α та TNF-β) є лімфоцити. Найсильнішим стимулом для синтезу TNF є ліпополісахариди бактеріальних стінок. Впливаючи на макрофаги, він більш, ніж у 3 рази посилює експресію гену для TNF. При цьому, рівень мРНК зростає у 100 разів, а синтез головного білка TNF- у 10 000 разів. Це супроводжується синтезом інших цитокінів, в основному IL-1, що може привести до розвитку септичного шоку та поліорганної недостатності. При хронічних приоцесах довготривале підвищення концентрації TNF-α призводить до кахексії.
TNF-α відноситься до найбільш потужних прозапальних цитокінів і володіє наступними властивостями: 1) хемотактично діє на моноцити та нейтрофіли; 2) посилює цитотоксичність моноцитів та макрофагів; 3) активізує нейтрофіли, посилюючи їх фагоцитарні властивості, стимулює синтез активних форм кисню; 4) разом з IL-6 посилює проліферацію та диференціювання В-лімфоцитів; разом із IL-2 та IL-6 – проліферацію Т-лімфоцитів; разом із IL-2 посилює цитотоксичність NК-клітин, утворення ЛАК-клітин та Т- цитотоксичних лімфоцитів; 5) приймає участь у противірусному захисті, стимулюючи синтез лімфоцитами IFN-α та IFN-γ.
Роль факторів специфічного імунітету в формуванні протиінфекційного імунітету
Роль Т-клітини в протиінфекційному імунітеті
Перший етап у розвитку специфічної імунної відповіді пов’язаний з активацією Т-лімфоцитів у найближчому лімфатичному вузлі, де проходить специфічна сенсибілізація лімфоцитів. Якщо патоген попадає безпосередньо в кров’яне русло, то основним місцем формування імунної відповіді стає селезінка. Патоген у лімфоїдній тканині фагоцитується антигенпрезентуючими клітинами, які у вигляді імуногенних фрагментів презентують (представляють) його на своїй поверхні для розпізнавання Т-хелперам. Наївні CD4+-Т-лімфоцити проходять диференціацію в двох напрямках: або в хелперні CD4+-Т-лімфоцити (Тh2) з формуванням гуморального імунітету з утворенням специфічних антитіл або в CD4+-Т-лімфоцити запалення (Тh1) з формуванням клітинно-запальної імунної відповіді (таблиця 3).
Таблиця 3