Піленгас

Піленгас відноситься до кефалеподібних родини кефалевих. Родина об'єднує 10 родів і біля 100 видів, що мешкають, головним чином, у тропічних та субтропічних морях і прісних водах. За зовнішнім виглядом піленгас дещо схожий на білого амура. Від своїх родичів (гостроноса, сингіля і лобана) відрізняється формою хвостового плавця — у піленгаса він без виямки (прямий), грудні і спинні плавці -колючі. Піленгас витримує підвищення солоності води понад 30г/л і температуру до 32°С. Завезений у Азово-Чорноморський басейн із Далекого Сходу в кінці 60-х років ХХ ст.. У водоймах природного ареалу на зимівлю входить у прісноводні потоки Сихоте-Аліню і зимує за температури води 0,4 °С. У нових умовах (Азовський басейн) на зимівлю молодь заходить в річки Північного Приазов'я і тримається там на глибині понад 1,5 м за температури води — 1,5-4,5°С. Може зимувати у звичайних коропових ставах. Розмноження відбувається за температури 17-23°С і солоності води 23-32г/л. Цьоголітки мають вагу від 7 до 150 г, дволітки -100-700 г, трилітки в Азовському морі — до 2000 г. На другому році життя у ставах піленгас може досягати маси 400-1000 г, в літніх ставах витримує зниження кисню до 0,8-1,0 мг/л. На Далекому Сході самці дозрівають в 4-, самки в 5-річному віці, а в Азово-Чорноморському басейні — на рік раніше. Абсолютна плодючість коливається від 450 до 4100 тис. ікринок і більше, (в середньому 1672 тис. ікринок). Живиться риба детритом (80%), до складу якого входять залишки діатомових і зелених водоростей, зустрічаються амфіподи та інші тварини (до 60%), що заковтуються невибірково, до 10% складає фітопланктон. У дорослого піленгаса в харчовій грудці часто зустрічається мул, збагачений органічними речовинами. Восени жирність піленгаса складає 10-13%, влітку — 4-5%.

Судак

Судак живиться дрібною, переважно малоцінною рибою. У ставовому господарстві використовується як додаткова риба. Статевої зрілості досягає у 3-4 роки; нерест відбувається у квітні-травні. Водойми, де розводять судака, не мають заростей, багаті на зоопланктон, незаболочені, з піщаним дном.

Щука

Щука використовується в рибних господарствах як меліоратор смітної риби у ставах. Статевої зрілості досягає на 3-4 році життя, нерест її відбувається навесні, коли температура води підвищується до 4-6^оС. Серед щук спостерігається канібалізм (більші особини поїдають менших). У коропових ставах щука може винищувати мальків, а також дрібних однорічок коропа. У нагульні стави, в яких є дрібна непромислова, смітна риба, до однорічок коропа підсаджують мальків щуки. Такі стави повинні бути повністю спускні, щоб восени всю щуку можна було виловити

Форель

Форель розводять у багатьох країнах світу. Об'єктами розведення є райдужна форель (Salmo gairdneri Rich.), сталевоголовий лосось (S. gairdneri gairdneri Rich.) і струмкова форель (S.trutta m.fario L.) Основний об'єкт форелівництва у нашій країні - райдужна форель. Цей вид легко пристосовується до умов навколишнього середовища. Може витримувати температуру від близької до нуля до 27°С, але оптимальною температурою є 15-18°С. Оптимальна концентрація кисню 9-11 мг/л. Рай­дужна форель активно освоює природну кормову базу і швидко росте завдя­ки доброму засвоєнню кормів.

Одним з актуальних напрямів подальшого розвитку форелівництва є введення нових об'єктів. Таким перспективним об'єктом є форель камлоопс (Salmo gairdneri camloos lord). Це підвид райдужної форелі нереститься восени і швидко росте.

Результати досліджень свідчать, що ці риби нерестяться на 1,5-2 міс. раніше від райдужної форелі, плодючість самок на 25-30% вища, але розмі­ри ікри менші.

Маточне стадо форелі складається з самок у віці 4-6 років масою 800-3000 г і самців у віці 3-5 років масою 500-1500 г. Співвідношення самців і самок становить 1:3-4, резерв самок — до 50%, самців — до 10% стада плід­ників.

Періодично частину плідників треба вибраковувати за віком, а для їх заміни слід мати таке ж поголів'я ремонтного молодняка у віці 2-3 роки. Щорічне вибракування становить 25-30%. При переведенні ремонтного мо­лодняка у маточне стадо риб оцінюють за масою, екстер'єрними показни­ками, за якістю ікри й молочка. До моменту переведення у маточне стадо самки повинні мати масу не менше 800 г, а самці — 500 г.