
- •Марта Мальська
- •Удк 338.48(075.8)
- •П'ятнадцять країн, що отримують найбільші надходження від туризму
- •П'ятнадцять країн, що найбільше витрачають на туризм
- •Розділ 1 Історичні передумови виникнення та розвитку туризму
- •1.1. Історія розвитку туризму в Україні
- •Розділ 2 Туризм: види та форми
- •2.1. Поняття про туризм
- •2.2. Класифікації туризму
- •Розділ з. Туристична індустрія
- •3.1. Організатори туризму
- •3.2. Перевезення
- •Класифікація транспортних подорожей і транспортних засобів
- •Основні види транспортного обслуговування туристів
- •3.3. Готельна індустрія
- •Заклади розміщення туристів. Види готелів
- •Системи класифікації готелів
- •Служби готелю
- •3.4. Система громадського харчування
- •Принципи функціонування закладів харчування
- •Класифікація підприємств ресторанного сервісу
- •Основні вимоги до закладів харчування
- •Загальні вимоги до підприємств харчування в туризмі
- •Харчування туристів
- •3.5. Страхування
- •3.6. Система розваг
- •3.7. Банківські та фінансові послуги
- •3.8. Інформаційні послуги в туризмі
- •Розділ 4. Безпека туристичної подорожі
- •4.1. Небезпека травмування
- •4.2. Вплив довкілля
- •4.3. Пожежна безпека
- •4.4. Біологічні чинники
- •Захворювання туристів, які відвідали країни
- •4.5. Психофізіологічні навантаження
- •4.6. Небезпечні випромінювання
- •4.7. Хімічні чинники
- •4.8. Етап перевезення
- •4.9. Специфічні чинники ризику
- •Розділ 5 Менеджмент у туризмі
- •5.1.Функція менеджменту „планування"
- •5.2.Функція менеджменту „організація"
- •5.3. Функція менеджменту „мотивація"
- •5.4. Функція менеджменту „контроль"
- •Розділ 6 Суть та зміст маркетингу в туризмі
- •6.1. Суть маркетингу в туризмі
- •6.2. Функції маркетингу
- •6.3. Основні принципи маркетингу
- •6.4. Категорії маркетингу
- •6.5. Сутність і структура маркетингового дослідження
- •6.6. Розробка програми маркетингу
- •6.7. Сегментація ринку
- •6.8. Кон'юнктура ринку
- •6.9. Життєвий цикл продукту
- •6.10. Мотивація і поведінка споживачів
- •6.11. Попит та пропозиція в маркетингу
- •6.12. Конкуренція
- •Розділ 7 Інформаційне забезпечення туристичної діяльності
- •7.1. Значення інформаційних систем управління в туристичній галузі
- •7.2. Потенційні можливості комп'ютерних технологій
- •7.3. Комп'ютер у готельному господарстві
- •7.4. Комп'ютер у системі транспортних послуг
- •Розділ 8 Інвестиційна діяльність у туризмі
- •8.1. Проблеми залучення іноземних інвестицій в Україну
- •8.2. Ефективність інвестиційних проектів в туризмі
- •Розділ 9 Диверсифікація - один із напрямів підвищення ефективності діяльності туристичного підприємства
- •9.1. Стратегія входження в новий бізнес
- •9.2. Стратегія пов'язаної диверсифікації
- •Використання вигод стратегічної відповідності
- •9.3. Стратегія непов'язаної диверсифікації
- •Переваги і недоліки непов'язаної диверсифікації
- •9.4. Стратегія згортання і ліквідації
- •9.5. Стратегія перебудови, скорочення підприємства і реструктуризація портфеля підприємства
- •Розділ 10 Міжнародна співпраця та організації у туризмі
- •10.1. Міжнародне регулювання туристичної діяльності
- •10.2. Роль та значення Всесвітньої туристської організації (вто)
- •Хартия туризма
- •Статья I
- •Статья II
- •Статья III
- •Статья IV
- •Статья V
- •Статья VI
- •Статья VII
- •Статья VIII
- •Статья IX
- •Кодекс туриста Статья X
- •Статья XI
- •Статья XII
- •Статья XIII
- •Статья XIV
- •Статья XIV
- •Закон україни Про туризм
- •Розділ I загальні положення
- •Розділ II державна політика та державне регулювання в галузі туризму
- •Розділ III організація економічної діяльності та фінансування галузі туризму
- •Розділ IV організація та надання туристичних послуг
- •Розділ V порядок укладання договорів (контрактів) суб'єктами туристичної діяльності, їх права та обов'язки
- •Розділ VI права та обов'язки туристів
- •Розділ VII безпека туристів
- •Розділ VIII кадрове і наукове забезпечення туризму
- •Розділ IX міжнародне співробітництво в галузі туризму
- •Розділ X відповідальність за порушення законодавства україни про туризм
- •Закон україни Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України
- •Правила перетинання державного кордону громадянами України
- •Перелік документів,
- •Список літератури
4.6. Небезпечні випромінювання
Небезпечними випромінюваннями є: підвищений рівень ультрафіолетового та радіологічного випромінювання.
Запобігти небезпеці ультрафіолетової радіації на туристських маршрутах можна, якщо:
інформувати туристів про вплив ультрафіолетового випромінювання на людину (сонячний опік, тепловий удар);
використовувати засоби індивідуального захисту (захисні маски, креми, одяг, що закриває тіло, руки, ноги туристів, сонцезахисні окуляри).
Слід враховувати дію цього чинника ризику у плануванні графіка руху за маршрутом (відкритими, незатіненими ділянками маршруту в гірських, водних, лижних та інших походах).
Туристські маршрути можна прокладати й експлуатувати тільки в місцевостях із сприятливими характеристиками радіологічного стану.
4.7. Хімічні чинники
Хімічні чинники: токсичні, подразнювальні (дратівливі), сенсибілізуючі.
Запобігати дії цих чинників ризику в обслуговуванні туристів можна, якщо:
регулярно контролювати вміст шкідливих хімічних речовин у повітрі, воді, ґрунті, продуктах харчування й інших біологічних середовищ;
будувати і розміщувати об'єкти для обслуговування туристів у; сприятливому щодо дії хімічних чинників ризику, середовищі;
застосовувати препарати для дезінфекції і дезінсекції згідно з інструкцією щодо використання, усунувши можливість контакту туристів з цими засобами.
4.8. Етап перевезення
Транспортні засоби є джерелом підвищеної небезпеки, незважаючи на те, що безпека - один із найважливіших моментів в усіх варіантах перевезення, значна частина несприятливих подій відбувається саме на етапі перевезення. Автобуси потрапляють у дорожні аварії, залізничні поїзди (навіть суперсучасних ліній) сходять із рейок, морські й річкові судна тонуть, а літаки всіх марок і конструкцій падають на землю й у море. Причини катастроф здебільшого мають технічний або природний характер, але нерідко це роблять і терористи. Щотижня світ здригається від жахливих повідомлень та демонстрації несамовитих сцен одночасної загибелі десятків, а то й сотень туристів. Проте в загальному обсязі перевезень це достатньо низький відсоток випадків, інакше ніхто б нікуди не їздив, а боячись, сидів би вдома. Крім того, кожен турист, зрозуміло, відправляючись у подорож, вважає, що саме з ним нічого такого не трапиться.
На кожному виді транспорту діють свої правила перевезення пасажирів й інститут страхування пасажирів та їхнього багажу. Прийнято міжнародні Конвенції про повітряні, морські, автомобільні та залізничні перевезення, у котрих правила безпеки займають центральне місце.
4.9. Специфічні чинники ризику
Специфічні чинники ризику в туризмі зумовлені:
можливістю виникнення природних і техногенних катастроф у зоні розміщення туристського підприємства або маршруту, а також інших надзвичайних ситуацій (також пов'язаних зі станом громадського порядку в районі обслуговування туристів);
технічним станом використовуваних об'єктів матеріально-технічної бази (туристських готелів, баз, кемпінгів, канатних доріг і бугельних підйомників, туристських трас, серед них гірсько-пішохідних, лижних, гірськолижних, водних, верхових і в'ючних тварин, різноманітних транспортних засобів, велосипедів, маломірних і гребних суден, архітектурних, природних пам'яток);
складним рельєфом місцевості (річковими порогами, гірськими схилами, скельними, льодовими ділянками туристських трас тощо);
рівнем професійної підготовленості персоналу (інструкторів, екскурсоводів тощо);
підготовкою туристів до пересування за маршрутом певного виду і категорії складності (інструктаж, екіпірування тощо);
інформаційним забезпеченням (гідрометеорологічні прогнози, маркування трас туристських маршрутів).
При виникненні надзвичайних ситуацій (стихійні лиха: виверження вулканів, шторми, урагани, зливи і повені, землетруси, спалахи небезпечних інфекційних захворювань) спеціальні національні та міжнародні органи і служби вживають негайних заходів з порятунку людей, зокрема туристів, і вивезення їх із небезпечних районів, спрямовують особливі рятувальні загони або бригади швидкого реагування. В Україні ці питання вирішує Міністерство з питань надзвичайних ситуацій (МНС).
В Україні діє Закон України „Про туризм", що передбачає систему гарантування безпеки туристів та порядок продажу туристичних послуг, включаючи розгляд усіляких ризиків, що можуть спричинити несприятливі наслідки і завдати шкоди здоров'ю туриста і його майну.