2.Києво - Могилянська академія
У 1632 р. Київська братська школа перетворилася спочатку в Києво-Братську колегію, а згодом на честь свого опікуна Петра Могили змінила свою назву на Києво-Могилянську академію. Права і титул академії, а також визнання як першого вищого навчального закладу вже у складі Росії їй були представлені Петром І.
Кисво-Могилянська академія, ставши великим культурним центром, мала великий вплив на розвиток освіти не лише на українських землях, а й у межах усієї Російської імперії. Під її впливом виникли пізніше колегіуми у Харкові й Чернігові. За її зразком у 1687 р. організувалася Слов'яно-греко-латинська академія в Москві. Більшість ректорів і префектів цієї академії та духовних семінарій у XVIII ст. теж були вихідцями із Києво-Могилянської академії. На її вихованців спирався Петро І у своїй боротьбі зі староруським духовенством, яке протидіяло його реформам. Так, наприклад, професора Києво-Братської колегії, який викладав риторику, поетику, філософію, богослов'я, Стефана Яворського за наказом російського царя було викликано в Москву, де висвячено на митрополита і доручено реорганізувати слов'яно-греко-латинську академію за зразком Києво-Могилянської. А ректора Києво-Могилянської академії Феофана Прокоповича, забравши в Петербург, Петро І призначив своїм радником з питань освіти, науки та культури і главою Російської православної церкви. Слід згадати, що частина перших професорів новоутвореного Московського університету отримали високу освіту в Києві.
Києво-Могилянська академія заснувалася у 1632 р. у подарованій для неї дружиною київського воєводи Єлизаветою Гулевичівною садибі внаслідок злиття Київської Братської та Лаврської шкіл. Об'єднаний заклад називався Кисво-братською колегією, опікуном якої став Петро Могила. Новоутворений заклад вищого типу зібрав у своїх стінах найосвіченіших на той час діячів науки та культури: Інокентія Гізеля, Іоаникія Галятовського, Єпіфанія Славинецького, Лазара Барановича, Симеона Полоцького, Мелетія Смотрицького та ін. У колегії навчалися представники різних станів і національностей: українці, поляки, росіяни, чехи, словени, білоруси.
Навчання в академії тривало 12 років. Увесь курс поділявся на 8 класів: фару (підготовчий клас), інфиму (молодший клас), граматику, синтаксиму, поетику, риторику, філософію й богослов'я. Студенти вивчали слов'янську, церковнослов'янську, українську літератури, грецьку, латинську, польську мови. Оволодівали риторикою та мистецтвом віршування. Окрім цього, у програмі навчання були класичні грецька та римська і частково середньовічна література, історія, географія. Пізніше були введені курси російської, французької, німецької та старослов'янської мов, математики, тригонометрії, фізики, астрономії, архітектури. А ще згодом - домашньої та сільської економіки і медицини. Давалася також художня та музична освіта.
Академія мала при собі гуртожиток (бурсу), яка була своєрідною серцевиною її життя. Щороку тут навчалося від 500 до 2000 студентів.
Викладачі академії створювали підручники та навчальні посібники, піднімали у своїх працях питання освіти та виховання, протидії полонізації та католицизму. Певним чином це зумовило участь багатьох студентів у визвольних війнах українського народу під проводом Богдана Хмельницького.
Упродовж свого існування Києво-Могилянська академія була одним із визначних наукових центрів слов'янського світу та осередком його філософської думки. У 1817 р. академія була закрита, а на її базі відкрилася Київська духовна семінарія. Лише через 175 років, у вересні 1992 р. вона була відкрита знову.