Предмет педагогіки. Виникнення та становлення.

1. Суть та завдання педагогіки у працях класиків педагогічної думки.

Термін педагогіка походить від грецьких слів раіdоs - дитина і ago - вести, тобто "дітоводіння". У Давній Греції педагогами ("пайдагогос" - поводир дітей) називали рабів, які доглядали дітей аристократів, супроводжували їх до школи, приводили їх зі школи, пізніше - вільнонайманих людей, котрі займалися наставництвом, вихованням та навчанням дітей, називали їх педономами, дидаскалами, у Давньоруській державі - майстрами. Поступово слово педагогіка стало вживатися більш загально: для визначення мистецтва вести дитину протягом життя, тобто виховувати, навчати, давати освіту.

Видатні педагоги про завдання педагогіки.

О.В. Духнович – „виховання в людському суспільстві є найнеобхіднішим, тому що люди без виховання були б схожі на нерозумні істоти”.

К.Д.Ушинський – „..для того, щоб вивчати педагогіку, необхідно знати багато наук - і фізіологію, і психологію, і історію та інші”.

О.Ф. Музиченко - Ні одна наука не може формуватися і функціонувати без свого предмету дослідження.

2. Педагогіка як наука, основні стадії розвитку. Джерела розвитку педагогічної науки.

Педагогіка – це наука про навчання, освіту та розвиток підростаючого покоління та дорослих людей.

Педагогіка є наукою, яка вивчає механізм розвитку особистості та процес її спеціально організованого формування у відповідності із суспільними вимогами

Вона є організованим впливом на світогляд, поведінку дітей, аналізує і відкриває об’єктивні закономірності виховного процесу, досліджує істотні зв’язки, причинно-наслідкові залежності в ньому.

У своєму розвитку педагогіка пройшла такі стадії:

народна педагогіка – духовна педагогіка – світська педагогіка.

Народна педагогіка – багатотомний усний підручник навчання і виховання, який зберігається в пам’яті народу, постійно ним використовується, систематично збагачується і удосконалюється.

Духовна педагогіка – галузь педагогічних знань і досвіду з виховання і навчання особистості засобами релігії. Найбільшого розвитку набула в епоху середньовіччя, коли церква монополізувала духовне життя суспільства, спрямовуючи виховання в релігійне річище.

Світська педагогіка - державна система формування особистості, заснована на національних традиціях, на яку впливають рівень економічного розвитку та політична система.

Педагогіка у своєму розвитку спирається на такі джерела:

1. Педагогічну спадщину минулого. Чимало положень вищезазначених видатних педагогів минулого і нині є злободенними.

2. Сучасні педагогічні дослідження. Вони збагачують пед. думку новими ідеями.

3. Передовий педагогічний досвід. Різнобічне вивчення та узагальнення педагогічного досвіду дає змогу визначити певні закономірності, що живлять нові теорії, концепції.

3. Об’єкт, предмет і функції педагогіки.

Кожна наука має свій об’єкт і предмет дослідження. Об’єкт науки-це те, що існує як реальність поза самим вивченням. Кожен об’єкт може вивчатися різними науками. Так людина вивчається психологією, соціологією, медициною, фізіологією та іншими науками. Водночас кожна наука в цьому об’єкті має власний предмет.

Предмет науки – це те, що кожна наука вивчає в об’єкті. Якщо, наприклад, предметом психології є внутрішній психічний світ людини та його загальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування, то

предметом педагогіки є дослідження сутності розвитку і формування особистості людини і визначення на цій основі теорії та методики виховання, як спеціально організованого педагогічного процесу.

На всіх етапах розвитку суспільства процес формування особистості «обслуговує» педагогічна наука, виконуючи розкриті нижче функції.

1. Дослідження законів і закономірностей педагогічних явищ і процесів.

2. Теоретичне обґрунтування змісту, принципів, методів і форм навчання та виховання.

3. Вивчення передового педагогічного досвіду і створення на його базі педагогічної теорії

4. Експериментальні дослідження педагогічної діяльності.

5. Вироблення педагогічної техніки.